Політичне лідерство: теорії, функції та механізми формування

Тема: Політичне лідерство

1. Політичне лідерство: теорії, функції та механізми формування

2. Типологія лідерів. Іміджі лідерів

3.Сучасні тенденції розвитку політичного лідерства

Суспільне лідерство, а в класовому суспільстві - і політичне лідерство, притаманне всім людським спільнотам, і є найдавнішою формою організації життя людей і дієвим засобом вирішення проблем. Найвищим рейтингом впливу користується той лідер, який знаходить такі форми виразу інтересів, що є одночасно і загальнозначущими, і привабливими.

Лідер може запропонувати себе, але не нав’язувати себе або бути нав’язаним народу. Тим паче, не можна зобов’язати народ підставити свою шию під його меч, підкорити своє життя його волі та капризу.

Д.Джефферсон

Політичне лідерство: теорії, функції та механізми формування

Протягом останніх 100 років трактування поняття “лідер” залишається незмінним. Лідер - вождь, голова, керівник політичної партії, профспілки, громадського руху.

Лідерство – це вплив особистого авторитету на свідомість і поведінку певної спільності людей - колективу політичної партії, суспільного прошарку, класу чи іншої групи на основі їх цінностей і норм життєдіяльності.

В історії політичної думки існує ряд поглядів та теорій на лідерство:

Теорія рис лідерства вимагає від лідера певних рис, що зазначають перевагу особи над іншими людьми, високий рівень інтелекту, нестандартне мислення, вміння вирішувати питання.

Ситуаційна концепція - передбачає виконання лідером своїх функцій у певній конкретній ситуації.

Психологічна концепція (З.Фрейда) - основа лідерства - лібідо, підсвідоме почуття сексуального характеру. Лідерові необхідно підтримувати врівноважені відносини між ним та масою, бути здатним стримувати агресивні настрої мас.

Теорія послідовників. Лідерство - це особливий тип взаємин між керівником і послідовниками (виборцями, активними прихильниками лідера, тими, хто здійснює на лідера вплив)

Слід зазначити, що на будь-якому рівні суспільства виділяються дві складові: керівництво і лідерство, в межах яких здійснюється майже однотипний процес. Різняться керівництво і лідерство соціальною технологією підкори та мірою використання авторитету. Якщо керівник призначається, то лідер висувається стихійно. Керівник адміністративного типу, як і лідер, професійно компетентно і відверто прагне досягти ефективності в дорученій йому сфері, але лідер вкладає у спілкування з підлеглими частину власного “я ”, подвоюючи ефект впливу.

Архаїчним суспільствам політичне лідерство не було притаманне, тому що була відсутня диференціація власних інтересів, а індивідуальне “я” не виділялося із родової свідомості.

В античному суспільстві політичне лідерство має особистісний характер, його основа - авторитет конкретної особи, її гідності.

У період середньовіччя вплив лідера був обумовлений його здатністю до керівництва спільністю, для нього важливе не стільки його моральне обличчя, скільки вміння об’єднувати людей.

У сучасних суспільствах політичне лідерство, в основі якого лежить інтеграція різних соціальних верств навколо програми, яку висуває лідер - це засіб отримати політичну владу.

Таким чином, політичне лідерство - постійний пріоритетний і легітимний вплив однієї чи декількох осіб, що займають владні позиції, на все суспільство, організацію чи групу.

Умови політичного лідерства: індивідуальні риси лідера; ресурси та інструменти, які він використовує; ситуація, в якій він діє і яка на нього впливає.

Функції політичного лідерства зосереджені на:

- об’єднання громадян навколо спільних цілей, цінностей;

- визначення та прийняття оптимальних політичних рішень;

- соціальному патронажі (заступництво, протегування, захист мас від беззаконня, бюрократії);

- забезпечення політичного, інформаційного, емоційного зв’язку влади та мас;

- укорінення в свідомості мас оптимізму, соціальної енергії для досягнення проголошених у суспільстві норм і цілей.

Етапи політичного лідерства:

1.Виникнення суспільних рухів і виділення керівників.

2.Утворення партій, формування програмних установок і організаційних принципів.

3.Формування ієрархії партійно-політичного керівництва.

4.Боротьба за владу, прихід партії до влади, участь в управлінні країною, делегування партійних лідерів на керівні державні посади, поява лідерів керівників.

2.Типологія лідерів. Іміджі лідерів

Одним з варіантів типологій політичного лідерства є класифікація М.Вебера, яка виділяє три основні типи політичного лідерства: традиційне, харизматичне і раціональне, що відповідають трьом типам легітимного панування.

Традиційне лідерство: право на лідерство визначається приналежністю до еліти, в його основі - віра у святість традицій. Даний тип лідерства складає основу існування монархічної влади.

Раціонально-легальне - в його основі - віра в законність існуючого порядку. Це так зване бюрократичне лідерство, коли лідерство визнається за виконавцями певних державних функцій.

Харизматичне лідерство - основане на вірі у здібності вождя, його виключну неповторність. Умовою є фактична відданість мас лідеру.

Довідка

Термін “ харизма " походить з грецької мови. В роки раннього християнства означав "божественне натхнення ". Німецький соціолог М. Вебер писав, що харизма - це особливі якості людини, для якої характерні "надприродні, або надлюдські, або, щонайменше, специфічні надзвичайні особливості". У наш час під харизмою розуміють енергію людини, глибоку силу її переконань. Професор Д.Конджер з Південнокаліфорнійського університету у своїй праці “Харизматичні лідери " дає такі рекомендації для становлення визначного лідера: інспірувати таке бачення справи, котре надихає; скласти враження правдивості та компетентності; надихнути інших здійснити мрію; проголосити екстраординарні заклики. Для цього потрібні прості слова, які западають в душу, бо "людям завжди потрібне щось просте". Приклади: "Я прийшов, побачив і переміг" (Гай Юлій Цезар), "Я нічого не можу запропонувати крім крові, мук, сліз і поту” (Уінстон Черчілль).

Тест, розроблений Д.Конджером, дає змогу кожному перевірити наявність у себе харизматичних здібностей:

Кожна відповідь, яка співпадає з наведеними нижче, дає 10 балів.

(Харизматичні відповіді: 1б,2а, 3а, 4б,5б,6б,7а, 8б,9а, 10б).

0-40 - у вас явно мало харизми;

50-60-все-таки...;

70-100-вітаємо!

Типологія політичного лідерства базується на таких критеріях:

1.Ставлення лідера до політичної влади. Розрізняють:

“суперменів” - ті, хто ламає старі й творить нові соціальні порядки;

“героїв” - присвячують себе реалізації суспільно значущих цілей;

“принців” - прагнуть лише володарювати.

2.Ставлення лідера до пануючих у суспільстві цінностей культури. Виділяють:

- консерватор - прихильник базових цінностей і стереотипів соціальної поведінки;

- реформатор - притаманна віра в цінності, прагне внести до них потрібні зміни;

- революціонер - відкидає базові цінності культури в ім’я утвердження норм.

3.Стиль діяльності лідера. Розрізняють:

- авторитарний стиль - характерні жорсткість мислення лідера, наявність політичних стереотипів;

- демократичний - гнучкість мислення, схильність до отримання повної інформації.

4.Масштаб лідера. Розрізняють:

- лідерів загальнонаціональних;

- лідерів регіональних;

- лідерів місцевих;

- лідерів певного класу, групи, середовища.

Політичний імідж - явище позитивне, бо дає можливість наближати політика до електорату, робить його зрозумілим і передбачуваним для населення. Він цілеспрямовано формується й покликаний справити емоційно-психологічний вплив на певних осіб з метою популяризації, політичної реклами тощо.

Таким чином, імідж - це емоційно забарвлений образ будь- кого чи будь-чого, який склався в масовій свідомості та здатний впливати на поведінку громадян.

Рівні формування іміджу:

- морально-етичні якості: чесність, справедливість, небайдужість тощо;

- ділові якості: знання потреб виборців, володіння досвідом управління тощо;

- пробивні якості: вміння зав’язувати потрібні знайомства, наполегливість тощо;

- зовнішні дані: особиста привабливість, солідність, гарні манери.

Довідка

Типологія Р. Шварценберга: «Рятівник Вітчизни» - герой, овіяний славою і легендами; «Батько нації» - авторитарний, суворий, але справедливий; «Привабливий лідер» - намагається не так переконати у своїх цілях, як сподобатись; «Свій хлопець» - простак, що волею долі опинився на політичному Олімпі.

Американський спеціаліст з психології політики, професор Херман Маргарет стверджує, що при розгляді феномену лідерства потрібно прийняти до уваги чотири основні моменти: характер самого лідера; властивості його конституентів (послідовників, виборців та ін.); взаємозв’язок між лідером і конституентами; конкретну ситуацію, в якій здійснюється лідерство.

Акцентування на кожному з цих моментів відображується відповідно у чотирьох основних образах лідерів:

«Прапороносець» має власне бачення дійсності, йому притаманне прагнення корінних змін, вміння формувати політичну проблематику.

«Служитель» - прагне постійно виступати в ролі виразника інтересів своїх прихильників, найбільшою мірою схильний до популізму, говорить і керується тим, що очікують від нього почути, у що вірять.

«Торговець» прагне переконати так, як продавець товару прагне переконати покупців купити його товар.

«Пожежник» вміє швидко вирішувати питання.

Формування політичного іміджу спирається не лише на політичні реалії, а й на ті, що постійно супроводжують їх (сім’я, діти, тварини, хобі тощо).

Довідка

Минуле.

Так, в Америці вже не звертають увагу на те, чи одружений, чи розлучений кандидат в президенти. В 1980 році в США вперше було обрано розлученого президента. На кар'єрі Клінтона не відбилися чутки про його подружню невірність.

Родина.

Для західного політика активна роль дружини природна, бо в умовах жорстокої конкуренції політик намагається ввести в дію всі резерви.

У СРСР все, що стосувалося родини лідерів, відокремлювалося від офіційних характеристик. Першим відправився до США з дружиною М.Хрущов. Потім в політичних зустрічах почала приймати участь дружина Л.Брежнєва. Остаточно систему “внесення родинного" сприйняття радянських лідерів зруйнувала Р.Горбачова (супроводжувала в усіх офіційних поїздках, стежила за висвітленням своїх відвідин у ЗМІ). Екс- президента України Л. Кравчука бачили в оточенні онуків, елементом його родинного іміджу був також домшній одяг.

Спорт.

Здоров’я на Заході - важливий фактор політичної кар’єри. Іміджмейкери особливо використовували спортивні фотографії Р.Мейджера, щоб підкреслити його відносно молодий вік і тим самим дати зрозуміти молоді, що йому не байдужі її інтереси.

Вік

Д. Кеннеді намагався стригтися так, щоб здаватися старшим за віком. Р.Рейгана, навпаки, звинувачували в тому, що він фарбує волосся, щоб здаватися молодшим.

Свійські тварини.

Дуже зворушливим одного разу мало вигляд повернення Буша, коли серед зустрічаючих були дві його собаки. Коли потрібно було зняти на відпочинку Маргарет Тетчер, іміджмейкери скористалися пуделем королівської родини. У. Черчілль обожнював свого пуделя Руфуса. Сучасники Рузвельта знали про його любов до свого пса Фале. Англійська королева любить коней. Враховуючи любов людей до тварин, ці ситуації є вагомими.

Хоббі.

Екс-президент України Л. Кравчук любить шахи. У. Черчілль полюбляв роботу муляра і навіть хотів стати членом відповідної профспілки. Л. Джонсон любив їздити на своєму лінкольні із швидкістю 120 миль на годину. Л. Брежнєв колекціонував автомобілі. Б. Клінтон грає на саксофоні, а Л. Кучма - на гітарі.

Слід зазначити, що в ряді випадків такі деталі можуть стати на заваді. Так, часто перепадало Д. Форду за те, що він грав в американський футбол без шолома, закріплюючи цим в масовій свідомості образ грубіяна й недалекої людини.

Лідер і улюбленці натовпу.

Для зближення з народом лідер часто використовує спілкування з улюбленцями натовпу - поп-зірками, спортсменами, кіноакторами. Давню традицію такого спілкування мають американські та англійські перші особи.

Жести.

В історії різних країн можна знайти приклади, коли жест стає деяким символом, типовим для його носія.

Горді театральні пози Б. Муссоліні і його жест поганого провінціального актора. Енергійно викинута вперед і вгору долоня А. Гітлера - жест римських легіонерів, впроваджений спочатку Муссоліні, а потім перейнятий фюрером. Символ-жест Черчілля два пальці, зображаючі першу букву слова “вікторія ’’ - перемога.

Етапи політичного рекламування:

1.Вивчення ідеологічних і соціопсихологічних орієнтирів громадян щодо іміджу “ідеального” політичного діяча, інституту.

2.Дослідження характеристики іміджу реального кандидата, що сформувався громадськістю на основі спонтанних виступів кандидатів по телебаченню, радіо, у пресі на початку політичної кампанії.

3.Створення (“упаковка”) іміджу кандидата, який можуть купити виборці внаслідок проведення рекламної кампанії, розробка форм, методів і засобів використання ЗМІ і результатів опитувань у поширенні політичної реклами, базуючись на обраному іміджі.

4.Реалізація (“продаж”) створеного іміджу через засоби масової інформації.

Поиск по сайту: