 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Формули
При використанні формул необхідно дотримуватися таких правил. Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.
Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій їх наведено у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова “де” без двокрапки. Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=), або після знаків плюс (+), мінус (-), множення. Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в наступному тексті, інші нумерувати не рекомендується.
Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого поля сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний, нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули. Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об’єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться всередині групи формул і спрямовано в сторону номера.
Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації. Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації:
- у тексті перед формулою є узагальнююче слово;
- цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.
Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна під одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера. Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити.
7.7.7. Загальні правила цитування та посилання на використані джерела.
При написанні випускної кваліфікаційної роботи студент повинен посилатися на джерела, матеріали або окремі результати, які наводяться у випускній роботі, або на ідеях і висновках яких розробляються проблеми, завдання, питання, вивченню яких присвячено роботу. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, не включений до останнього видання. Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул із джерела, на яке є посилання в дисертації. Посилання в тексті на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «у працях [1 – 7]». Коли в тексті випускної роботи необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань. Приклад:
Цитата в тексті “…незважаючи на пріоритетне значення мовних каналів зв’язку між діловими партнерами, ні в якому разі не можна ігнорувати найбільші канали передачі інформації” [6, с.16].
Відповідний опис у переліку посилань.
6. Дороніна М. Культура спілкування ділових людей: [навч. посіб] / М.Дороніна. – К.: КМ Академія, 2008.- 192 с.
Посилання на ілюстрації вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, «рис. 1.2». Посилання на формули вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад, «у формулі (2.1)». На всі таблиці повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад «… у табл. 1.2». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад «див. табл. 1.3».
Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. Загальні вимоги до цитування такі:
- текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, у якій його подано в джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується словосполука «так званий»;
- цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;
- кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;
- при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;
- якщо необхідно виявити ставлення автора роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;
- коли автор, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, то робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім тире і вказуються ініціали автора дисертації, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є (курсив наш.- М. X.), (підкреслено мною.- М. X.), (розбивка моя.- М. X).
7.7.8. Оформлення списку використаних джерел.
Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. Джерела можна розташовувати у порядку посилань у тексті, а також в алфавітному порядку перших авторів або заголовків. Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором.
Приклад оформлення бібліографічного опису у списку літературних джерел до випускної кваліфікаційної роботи подано у таблиці 7.5.
Таблиця 7.5.
Приклад оформлення бібліографічного опису у списку літературних джерел
| Книги одного, двох або трьох авторів | 1. Чижевський Д. Історія російської літератури ХІХ століття: Романтизм / Дмитро Чижевський. – К.: ВЦ «Академія», 2009. – 216 с. (Серія «Альма-матер»). 2. Пригожин И.Р. Время, хаос, квант.К решению парадокса времени / [пер. с англ. Ю.А. Данилова] / И.Р.Пригожин, Из. Стенгерс. – М.: Эдиториал УРСС, 2000. – 240 с. 3. Бородіна А.І. Бібліографічний словник діячів в галузі математики / А. І. Бородіна, А. С. Бугай; ред. І. І. Гіхман. – К.: Рад. шк., 1979. – 606 с. 3. Костюк П. Г. Іони кальцію у функції мозку – від фізіології до патології / П. Г. Костюк, О. П. Костюк, О. О. Лук'янець; НАН України, Ін-т фізіології ім. О. О. Богомольця. – К.: Наук. думка, 2005. – 197 с. 4.Erdmann K. Regierungsorganisation und Verwaltungsaufbau / K. Erdmann, W. Schafer, E. Mundhenke. – Heidelberg: D.v. Decker’s Verl., 1996. – 114 p. |
| Книги чотирьох авторів | 1. Основы создания гибких автоматизированных произведений / Л.А. Пономаренко, Л.В. Адамович, В.Т. Музычук, А.Е. Гридасов; ред. Б.Б. Тимофеева. – К.: Техника, 1986. – 144 с. |
| Книги п’яти чи більше авторів | 1. Сучасні міжнародні відносини та зовнішня політика України / В.В. Александров, В.Ф. Возний, Б.П. Камовников та ін. – К.: Арбис, 1992. – 158 с. |
| Книги під назвою (без автора) | 1. Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної академії наук України: Ювілейне видання з нагоди сімдесятип’ятиріччя Інституту літератури / Відп. ред. та упоряд. О. В. Мишанич, НАН України. Ін–т літератури ім. Т. Г. Шевченка. – К.: Наук. думка, 2003.– 587 с.: іл. – Бібліогр. С. 582–586. 2. Філологічні дослідження. Проблеми бахтінології – 3: Зб. Наукових праць. – Випуск 9. – Донецьк: Тов. «Юго-Восток, ЛТД», 2007. – 520 с. 3. Эволюция форм художественного сознания в русской литературе (опыты феноменологического анализа): [сб. научных трудов]. – Екатеринбург: Изд-во Урал. ун-та, 2001. – 358 с. 4. New Trends in Public Administration and Public Law: EGPA Yearbook / Ed. By H.V. Hassel; editors: G. Jenei, M. Hogye. – Budapest: EGPA; CPAS, 1996. – III, 449 p. 5. State Management of Transitional Societies under Globalization: Proceedings of the International Round Table Sitting / B. Hubskiy, O. Onyschenko, F. Rudych, V. Luhoviy, V. Kniaziev et al.; Foundation for Intellectual Cooperation, The Akademy of State Management under the President of Ukraine. – K.: Ukrainian Propylaeum Publishers, 2001. – 32 p. |
| Багатотомні видання | 1. Енциклопедія історії України: у 5-ти т. / Редкол.: В. А. Смолій (голова), Я. Д. Ісаєвич, С. В. Кульчицький та ін.; ред. рада: В. М. Литвин (голова) та ін.; НАН України, Ін-т іст. України. – К.: Наук. думка, 2003. – 220 с. 2. Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник. У 2 т. Т. 1: А-К /За ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2005. – 824 с. 3. Літературознавча енциклопедія: У двох томах. Т.2 / Авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – 624 с. (Енциклопедія ерудита). |
| Або | 1. Літературознавча енциклопедія: У 2-х т. / Авт.-уклад. Ю.І. Ковалів. – К.: ВЦ «Академія», 2007. (Енциклопедія ерудита). Т.1. – 2007. – 608 с. Т.2. – 2007. – 624 с. 2. Мандельштам О. Сочинения. В 2-х т. Сост., подготовка текста и коммент. П. Нерлера; Вступ. статья С. Аверинцева / О. Мандельштам – М.: Худож. лит., 1990. Т.1 – 1990. – 683 с. Т.2 – 1990. – 464 с. Все ссылки на произведения оформляются по данному изданию. В тексте работы обозначаются: серия, том, страница. |
| Окремі томи багатотомного видання | 1. Чупринин С.И. Перечитывая Куприна: [вст. ст.] // А.И. Куприн. Собр. соч.: в 6 т. / С.И. Чупринин. – М.: Худож. лит., 1991. Т. 1.: Произведения 1889 – 1900. – 1991. – С. 5 – 24. 2. Брик М. Т. Енциклопедія мембран: У 2–х т. Encyclopedia of Membranes: in two volumes. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2005. – Т.1. – 700 с. |
| Щорічники | 1. Населення України, 1998 рік: Демографічний щорічник / Держ. ком. статистики України, упр. статистики населення / Л.М. Стельмах (відп. за вип.). – К.: Б.в., 1999. – 466 с. |
| Серійні видання | 1. Микола Ільницький: біобібліограф. покаж. / Уклад. Л. Ільницька. – Л.: Львів. нац. ун–т ім. І. Франка, 2004. – 253 с. – (Сер.: Укр. біобібліографія. Нова серія; Чис. 16). 2. Довідник з питань економіки та фінансування природокористування і природоохоронної діяльності / уклад. В. Шевчук… [та ін.].– К.: Геопринт, 2000.– 411 с., табл.– (Сер.: Екологія. Економіка. Сталий розвиток). |
| Томи (випуски) періодичних видань, що продовжуються | 1. Нарис з історії природознавства і техніки: Респ. міжвід. зб. наук. пр. – К., 1985. – вип. 31. – 195 с. 2. Силантьева В.И. Переходные периоды в искусстве: современные теории диссипативных систем / В.И. Силантьева // Вопросы русской литературы: [Сб.]. – Симферополь: Крымский архив, 2003. – Вып. 9 (66). – С. 170–180. |
| Ноти | 1. Віночок Соломії Крушельницької: поезії і муз. твори / Біл. меморіал. Музей С. Крушельницької; зібр. і упоряд. П. Медведик. – Партитура. – Тернопіль, 1992 (Друк. вид. –поліграф. комб. «Збруч»). – 128 с.: фотоіл. – Бібліогр.: с. 109-127. |
| Дисертації | 1. Скубачевская Л.А. Специфика неореализма Куприна: дис. … канд. филол. наук: 10.01.02 / Л.А.Скубачевская – Харьков, 2007. – 206 с. |
| Автореферати дисертацій | 1. Кірсенко М. В. Чеські землі в міжнародних відносинах Центральної Європи 1918-1920 років (Політико-дипломатична історія з доби становлення Чехословацької республіки): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра іст. наук: спец. 07.00.02 / НАН України / М.В. Кірсенко. – К., 1998. – 36с. 2. Мансков С.А. Поэтический мир А.А. Тарковского (Лирический субъект. Категориальность. Диалог сознаний): автореф. дис. на соискание ученой степени канд.филол. наук: спец. 10.01.01 – русская литература / С. Мансков – Самара, 1999. – 16 с. |
| Стандарти | 1. ГОСТ 7. 53–2001. Издания. Международная стандартная нумерация книг. – Взамен ГОСТ 7.53–86; введ. 2002–07–01. – Минск: Межгос. Совет по стандартизации, метрологии и сертификации; М.: Изд-во стандартов, cop. 2002. – 3 с. – (Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу). |
| Або за назвою | 1. Видання. Поліграфічне виконання: терміни та визначення: затверджено і введено в дію наказом Держстандарту України № 58 від 23 лютого 1995 р. / УНДІПП ім. Т. Шевченка; розробники: В.Й. Запоточний, Л.М. Тяллєва, Н.Й. Куновська, Л.М. Лопушинська. – К.: Держстандарт України, 1995. – 23 с., 3 с. (Державний стандарт України. 3018-95) 2. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання: ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. – Вид. офіц. – Вперше (зі скасуванням ГОСТ 7.1-84, ГОСТ 7.16-79, ГОСТ 7.18-79, ГОСТ 7.34-81, ГОСТ 7.40-82); введ. 2007-07-01. – К.: Держспоживстандарт України, 2007. – III, 47 с. – (Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи). |
| Картографічні видання | 1. Українські Карпати [Карти]: Долина: карта для туристів / Головне управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України. – К., 1998. – 1 к.: ілюстр. |
| Електронні ресурси | 1. Лисицына Т.А. Образы смерти в русской культуре: лингвистика, поэтика, философия [Электронный ресурс] / Т.А. Лисицына // Фигуры Танатоса. Философский альманах. Пятый специальный выпуск. Материалы второй международной конференции «Тема смерти в духовном опыте человечества» – С.-Петербург, 12-15 ноября 1995 г. – СПб.: Изд-во СПбГУ,1995 – Режим доступа: // http: //antropology.ru/ru/texts/ lisiz/ tanatos5.html 2. Бібліотека і доступність інформації у сучасному світі: електронні ресурси в науці, культурі та освіті: (підсумки 10-ї Міжнар. конф. «Крим – 2003») [Електронний ресурс] / Л.Й.Костенко, А. О. Чекмарьов, А.Г. Бровкін // Бібліотечний вісник. – 2003. – №4. – С.43. – Режим доступу: http://www.kastopravda.ru./kastalia/europe/slovarmk.htm |
| Статті з книги | 1. Сивашко Ю. Формування державної служби в Україні / Ю. Сивашко // Мороз О. Модерна нація: українець у часі і просторі = Moroz O. Modern nation ukrainian in the time and space / упоряд. О.Банах; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка, ф-т журналістики. – Л.: Універсум, 2001. – С. 270–271. 2. Хворостьянова Е. Пародия как автометаописание (Литературный образ поэзии 80-х – начала 90-х годов ХIХ века) // Автоинтерпретация: Сборник статей / Под ред. А.Б. Муратова, Л.А. Иезуитовой / Е. Хворостьянова – СПб.: Изд -во С.-Петерб. ун-та, 1998. – С. 82–97. |
| Статті з енциклопедії чи словника | 1. Абат (Абатиса) // Енциклопедія історії України: у 5-ти т. – Т. 1. / редкол.: В. А. Смолій (голова), Я. Д. Ісаєвич, С. В. Кульчицький та ін.; ред. рада: В. М. Литвин (голова) та ін.; НАН України, Ін-т іст. України. – К.: Наук. думка, 2003. – С. 9–10. |
| Статті з журналів та періодичних збірників | 1. Кірсенко М. Друга Світова чи Велика Вітчизняна. Погляд з України / М. Кірсенко // Доба. Науково-методичний часопис з історичної та громадянської освіти – 2005. – № 2. – С. 26–27. 2. Аверінцев С. Подолання тоталітаризму як проблема: спроба орієнтації / С. Аверінцев; пер. М. Коцюбинської // Дух і Літера. – 2001. – № 7–8. – С. 6–15. 3. Ужченко В. Д. Нові лінгвістичні парадигми «концепт – фразеологізм – мовна картина світу» / В. Д. Ужченко // Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку: збірник наукових праць. – Запоріжжя, 2006. – С. 146–151. |
| Матеріали конференцій | 1. Кормилов С.И. Составляющие современного литературоведения и их значение для истории русской литературы ХХ–ХХI веков // Русская литература ХХ–ХХI веков: проблемы теории и методологии изучения: материалы междунар. конф.: 10-11 ноября 2004 г., Москва / Ред.-сост. С.И. Кормилов. / С.И. Кормилов. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 2004. – С. 3–8. 2. Руссова С.Н. Тип автора-изгоя. К вопросу о гендерном аспекте авторства // Русская литература ХХ–XXI веков: проблемы теории и методологии изучения: материалы Третьей Междунар. научн. конф.: Москва, МГУ имени М.В. Ломоносова, 4-5 декабря 2008 г. / Ред.-сост. С.И. Кормилов. – М.: МАКС Пресс, 2008 / С.Н. Руссова – С. 128–132. |
7.7.9. Додатки
Додатки оформлюють як продовження випускної кваліфікаційної роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті випускної кваліфікаційної роботи.
Якщо додатки розміщують на наступних сторінках випускної кваліфікаційної роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток___” і велика літера, що позначає додаток.
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А.
При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші під назвою випускної роботи друкують великими літерами слово “ДОДАТКИ”.
Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1 – перший підрозділ третього розділу додатка В.
Ілюстрації, таблиці та формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д. 1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1) – перша формула додатка А.
Поиск по сайту: