ДУМКА ЕКОЛОГІВ

Представники компанії «Шелл» підкреслюють, що історія нафтогазової діяльності в Україні налічує десятиліття. Буріння свердловин, проведення гідророзривів, утилізація відходів буріння, в тому числі шламу, суворо регулюється законодавством та має перевірені роками безпечні технологічні рішення. Питання стоїть лише в суворому дотриманні таких вимог.

«Розглянемо конкретний приклад, – говориться у відповіді на інфозапит. – На даному етапі компанією «Шелл» ведуться лише бурові роботи на єдиній свердловині, яка не має відношення до Юзівського проекту. Для цієї свердловини розроблено технічний проект, частиною якого є оцінка впливу проекту на навколишнє середовище (ОВНС). Отже, згідно з розділом ОВНС технічного проекту, відходи буріння віднесені до IV класу небезпеки, тобто найменш шкідливого. Згідно українського законодавства такі відходи дозволяється розміщувати та полігонах твердих побутових відходів та/або захоронити на буровому майданчику з подальшою рекультивацією. Для практичного підтвердження класу небезпеки ми відібрали проби шламів і розчинів з кожного амбару на буровому майданчику і передали їх на дослідження в Інститут екогігієни і токсикології. Як тільки будуть проведені всі аналізи і отримано висновок з рекомендаціями щодо поводження з цими відходами, ми утилізуємо їх за всіма правилами».

Але що з приводу технології гідророзриву та впливу на екологію Донецької та Харківської областей кажуть екологи?

Олег Перегон, голова екологічної громадської організації «Зелений фронт» підкреслює, що кількатомне дослідження під назвою «Сланцевий газ України», підготоване за рахунок Агенції США з міжнародного розвитку для уряду України, причому для створення цього дослідження були залучені найвідоміші фахівці світу, в Україні було засекречено протягом кількох місяців. Український уряд оприлюднив його тільки восени 2012 року. Деякі його частини містять різку критику українського законодавства, виділяючи в ньому, зокрема, більше 50 помилок, які завадять забезпеченню безпеки при видобутку сланцевого газу. У звіті, датованому 1 травня 2012 року, зазначається, що «нормативно-правові акти потребують чіткіших формулювань, потрібен активніший діалог між урядом, бізнесом та громадськістю, і створення атмосфери, яка б сприяла участі громадськості». Проте, жодна з цих рекомендацій досі не виконана.

У 2011 році були внесені зміни до ЗУ «Про угоди і розподіл продукції» (ЗУ «Про внесення змін до Закону України “Про угоди про розподіл продукції” щодо вдосконалення механізму укладення угод про розподіл продукції», від 17.11.2011 № 4053-VI), який позбавив місцеву владу та місцеві спільноти права брати участь у процесі затвердження земельних ділянок для проведення розвідки нетрадиційних газів. Важко зрозуміти, чому принцип верховенства права не діє в Україні для певних галузей промисловості. Травневий звіт закликає «надати важливу роль органам місцевого самоврядування», але український уряд не зробив нічого, щоб виправити помилки, допущені у законодавстві у різні роки.

Експерт-еколог, колишній радник губернатора Харківської області з питань охорони навколишнього природного середовища Валерій Ловчиновський пояснив, що протести населення викликав видобуток сланцевого газу на території Юзовської ліцензійній площі: це три райони Харківської області (Балаклійський, Ізюмський, Барвінковський райони) і Донецький – всього 7, 5 тисяч квадратних кілометрів. Райони густонаселені, зі складною геологією, місцями видобутку корисних копалин шахтним способом, карстових утворень в районі Слов’янська, джерел Ізюмського району.