 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ
|
Читайте также: |
Поділ, розчленування чого-небудь на окремі різнорідні елементи Г.Алмонд і Л. Пай, яких вважають найбільшими авторитетами серед прихильників теорії політичної модернізації [61], на основі функціонального підходу встановили, що зміни системних якостей і функцій політичних інститутів охоплюють три процеси:
1) структурну диференціацію інститутів політичної системи і спеціалізацію їхніх функцій;
2) підвищення здатності політичної системи до мобілізації й виживання (Л. Пай);
3) тенденцію до рівноправ'я.
Структурна диференціація інститутів політичної системи потрібна для здійснення "розподілу праці" між політичними структурами (законодавчою, виконавчою, судовою гілками влади). У політично нерозривних суспільствах цього немає.
Мобілізаційні можливості політичної системи розглядаються як здатність до мобілізації ресурсів для забезпечення порядку соціального прогресу, врегулювання конфліктів. У традиційних суспільствах це здійснюється через насильство.
Про здатність політичної системи до виживання свідчить її намагання модернізуватися. Системи з різними формами комунікації та соціалізації (мас-медіа, школи, вузи, церкви, армія тощо) культивують певні зразки політичної поведінки, підтримують віру в легітимність влади, її справедливість і т. ін.
Тенденція до рівноправ'я полягає у знятті будь-яких обмежень (партійних, кастових, племінних, релігійних) щодо участі в політичному житті.
Социальная дифференциация — как наличие в обществе социальной структуры, так и процесс, ведущий к возникновению новых видов деятельности, ролей и групп, для выполнения новых функци
12. НАЦІОНАЛІЗМ
Націоналізм — це ідеологія, яка ставить у центрі своїх інтересів націю і прагне сприяти її розквіту. Є три завдання націоналізму: національна автономія, національне об’єднання й національна ідентичність. На думку націоналістів, нація не спроможна вижити без достатнього прояву всіх трьох завдань.
Націоналізм — світоглядний принцип, найбільшою мірою притаманний передовим представникам народу, що виборює своє право на розбудову власної держави, тобто прагне перетворитись на націю. Головною в націоналізмі є ідея державності та незалежності, самостійності. Але держава — не самоціль, а форма й засіб організації повноцінного життя народу. Народ, у свою чергу, — це не тільки корінний етнос, а й усі етнічні меншини.
ЕТНІЧНА УПЕРЕДЖЕНІСТЬ - несправедливе, необ'єктивне, емоційне оцінювання рис характеру чи діяльності представників інших етнічних спільнот, які передаються з покоління в покоління і працюють на рівні готових стереотипів, забарвлених етн. пересудами. Відомо, що кожен окремий етнос наділяє інших відповідними його сприйманню епітетами: варварський, працьовитий, дисциплінований, доброзичливий, хитрий, скупий, лінивий, лукавий, злий і т. і. Таке сприймання етносів окремі індивіди отримують в процесі соціалізації і, якщо упередженість до окремих особ зникає в процесі спілкування, то на рівні оцінки етносу в цілому може залишитись. Е. у. особливо яскраво виявляється на рівні побутового спілкування, якщо представники одного із етносів поставлені в нерівні політ., економ., культ, умови. Е. у. знаходить свій прояв у літературі, політ, доктринах, сприяє прояву націоналістичних тенденцій.
Поиск по сайту: