Поняття інтелектуальної власності та його види

Інтелектуальна власність – це результат інтелектуальної, творчої діяльності однієї людини (автора, виконавця, винахідника та ін.) або кількох осіб [ 13, с. 171].

Право інтелектуальної власності — у найширшому розумінні означає закріплені законом права на результат інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, художній, виробничій та інших галузях [10, с. 8].

Але більш доцільним визначення інтелектуальної власності через зазначення її об'єктів:

— авторські права (літературні твори, комп'ютерні програми, бази даних, карти, фотографічні твори);

— суміжне право;

— право промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, товарні знаки);

— фірмові та комерційні найменування;

— географічні зазначення;

— сорту рослин та породи тварин;

— топографії інтегральних мікросхем;

— комерційна таємниця [13, с. 163].

Законодавство, яке визначає права на інтелектуальну власність, базується на праві кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, які, будучи благом не матеріальним, зберігаються за його творцями і можуть використовуватися іншими особами лише за узгодженням з ними, крім випадків, визначених законодавством.

Поняття «інтелектуальна власність» виникло в процесі тривалої практики юридичного закріплення за певними особами їхніх прав на результати інтелектуальної діяльності у галузі науки, виробництва, мистецтва і літератури.

Справжня історія терміну почалася у 1967 році, після створення Всесвітньої організації інтелектуальної власності. Вона доклала багато зусиль для світового визнання для закріплення терміну, який є ключовою складовою частиною її назви.

У 1967 році у Стокгольмі було підписано Конвенцію про заснування Всесвітньої Організації Інтелектуальної Власності, якою було визначено, що до інтелектуальної власності належать права на:

– літературні, художні та наукові твори;

– виконавську діяльність артистів, звукозапис, радіо- і телевізійні передачі;

– винаходи у сферах людської діяльності;

– наукові відкриття;

– промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування і комерційні позначення;

– захист від недобросовісного суперництва;

– усі інші права, що належать до інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях.

Запровадження у правничій термінології терміну «інтелектуальна власність» збіглось із переходом від розуміння авторського права та патентів, як суспільного блага до їх розуміння як «власності», тобто непорушного права власника. Такий перехід спричинив поширення таких термінів як «крадіжка» або «піратство» на порушення авторського або патентного права, а також на виникнення ініціатив у напрямку розширення сфери дії законодавства у цій галузі.

Багато супротивників концепції інтелектуальної власності, особливо прихильники відкритого програмного забезпечення та вільної культури, називають її «інтелектуальною монополією» або «інтелектуальним протекціонізмом». На думку цих людей, законодавство у сфері інтелектуальної власності у його сучасному розумінні приносить більше суспільної шкоди аніж користі. Одним з найбільш відомих опонентів інтелектуальної власності є Річард Столмен, автор GNU.

Інтелектуальна власність у її сучасному розумінні базується на факті першого опублікування або реєстрації. Такий підхід нехтує той факт, що одна і та сама ідея, а також механізм втілення цієї ідеї, можуть виникнути одночасно в декількох людей. Відомим прикладом є історія про те, як Нікола Тесла та Томас Едісон одночасно дослідили низку електричних феноменів.

Види об'єктів інтелектуальної власності:

I. Об'єкти авторського права:

1) літературний твір;

2) музичний твір;

3) твір зображувального мистецтва;

4) твір декоративно-прикладного мистецтва;

5) твір архітектури;

6) твір картографії;

7) фотографічний твір;

8) складений твір;

9) база даних;

10) комп'ютерна програма;

11) аудіовізуальний твір;

12) сценічний твір;

13) твір у сфері науки;

14) твір у перекладі;

15) твір у переробці.

II. Об'єкти суміжних прав:

1) виконання твору;

2) фонограма, відеограма;

3) передача організації мовлення.

III. Об'єкти права промислової власності:

1)Результати винахідницької та раціоналізаторської роботи:

– винахід;

– корисна модель;

– промисловий зразок;

– раціоналізаторська пропозиція;

– топографія інтегральної мікросхеми.

2)Засоби індивідуалізації товарів та учасників господарського обігу:

– доменне ім'я;

– знак для товарів та послуг;

– зазначення походження товару;

– комерційне найменування;

– промисловий зразок.

IV. Особливі об'єкти інтелектуальної власності:

1) наукове відкриття;

2) сорт рослин;

3) порода тварин;

4) комерційна таємниця.

V. Фольклор та традиційні знання.

Співвідношення між інтелектуальною власністю та правом інтелектуальної власності

Концепція інтелектуальної власності є міждисциплінарною. Інтелектуальна власність одночасно аналізується у економічній теорії, теорії раціоналізаторства та винахідництва, теорії наукових досліджень та юриспруденції. Остання, в свою чергу, аналізує інтелектуальну власність з позицій права інтелектуальної власності, під яким у країнах континентального права розуміють міжгалузевий інститут цивільного права. Оскільки Україна відноситься до континентальних правових систем, ключові положення права інтелектуальної власності містяться у Четвертій книзі Цивільного кодексу України.

Поиск по сайту: