АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Кальченко Никифор Тимофійович

Читайте также:
  1. Іван Никифорович

(1906 – 1989)

Партійний та радянський діяч доби СРСР. Голова РМ УРСР(січень 1954 р. – лютий 1961 р.). Герой Соціалістичної Праці (1976).

Народився 9 лютого 1906 р. в селі Кошманівка, нині Машівського району Полтавської області, в родині селянина.

У вересні 1921 р. став учнем Полтавської школи садівництва, після закінчення якої (1924 р.) працював уповноваженим спілки с.-г. робітників. Від вересня 1925 р. – навчався в Полтав. с.-г. ін-ті, по закінченні якого (1928 р.) працював агрономом-інструктором Конотопської окружної колгоспспілки. Від вересня 1929 р. – агроном, а з січня 1930 р. член правління Полтав. окрплодспілки. Від грудня 1930 р. – заст. голови Полтав. районної кооп. спілки. Із серп. 1930 р. – управляючий міжрайонною конторою “Союзнасінник” у Полтаві, від серп. 1933 р. – старший агроном Полтав. МТС. У 1932 р. вступив до ВКП(б)У.

В берез. 1935 призначений директор Кононівської МТС Ковалівського р-ну Харківської області. Від верес. 1937 р. – нач. управління в Харків. обласному земвідділі. В черв. 1938 призначений головою Одеського обласного виконкому.

У 1941–46 рр. перебував на відповідальних посадах у Радянській армії, член Військової ради: 56-ї армії (від 1941), 16-ї армії (від черв. 1943), Воронезького фронту (від серп. 1943) та Першого Українського фронту (від жовт. 1943). Від черв. 1945 р. – чл. військової ради Центр. групи військ. Йому було присвоєно звання генерал-лейтенанта.

По війні знов повертається до сільського господарства. У 1946 р. – міністр технічних культур УРСР, 1947– 50 рр. – міністр радгоспів УРСР, 1950– 52 рр. – міністр сільського господарства УРСР. З 1952 – перший заступник голови Ради міністрів УРСР. 15 січня 1954 р. Н. Кальченка за ініціативи М. Хрущова призначили на посаду голови РМ УРСР.

У лютому 1961 р. без будь-якої публічної мотивації його призначили на посаду заступника голови РМ УРСР (водночас міністром заготівель УРСР). На цих посадах перебував до 1965 р. З цього року і до 1976 р. працював першим заступником голови РМ УРСР. Тоді ж йому було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.

1952–56 рр., 1966–76 рр. – канд. у чл., 1956–66 рр.– чл. ЦК КПРС. З 1952 р. – чл. президії, 1966-76 рр.– чл. політбюро ЦК КПУ. Депутат ВР УРСР 1–9-го скликань. Нагороджений держ. орденами і медалями. Від лют. 1976 р. – персональний пенсіонер. Н. Кальченко помер 14 травня 1989 р. в м. Київ.

Кінах


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 |

Поиск по сайту:

Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)