 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Євген Кирилович
|
Читайте также: |
(р.н. 1941)
Державний і політичний діяч, прем’єр-міністр України (березень 1995 р. – травень 1996 р.). Генерал армії України (1994 р.). Кандидат юридичних наук (1998 р.).
Народився в с. Будьонівка Гайворонського р-ну Одеської області (нині с. Долинівка Гайворонського району Кіровоградської області) у селянській родині. В 1963 р. закінчив Кіровоградський педагогічний інститут (спеціальність — учитель укр. мови і літератури, учитель нім. мови). Друга освіта – юридична.
Від 1963 р. працював у Комітеті державної безпеки УРСР: 14 років був на оперативній і 17 років на керівній роботі в системі розвідки та контррозвідки. Пройшов усі службові щаблі КДБ УРСР: від молодшого лейтенанта до генерала. Генерал армії України (звання присвоєно указом Президента України 23 березня 1994 р.).
У 1990 – 91 рр. обіймав посаду державного міністра з питань оборони, державної безпеки та надзвичайних ситуацій УРСР. Від листопада 1991 р. до липня 1994 р. – голова Служби безпеки України (СБУ). З вересня 1994 – спец. представник Президента України в АР Крим.
У 1994–95 рр. Є. Марчук – віце-прем’єр-міністр, перший віце-прем’єр-міністр. Від березня 1995 р. – в.о. прем’єр-міністра України, з червня 1995 р. по травень 1996 р. – прем’єр-мі ністр України. Очолював українську делегацію з підготовки україно-російського договору і парафував його від імені України (підписаний президентами України і РФ 1997).
Обирався народним депутатом Верховної Ради України: у грудні 1995 р. – від Полтавської області (був членом парламентського к-ту з питань оборони і держ. безпеки), у березні 1998 р. – за списком Соціал-демократичної партії України (об’єднаної) (СДПУ(о)). У квітні–грудні 1998 р.очолював фракцію СДПУ(о) (вийшов з партії 1999 р.) і був головою парламентського к-ту з питань соціальної політики та праці.
Брав участь у президентській кампанії 1999 р. як кандидат у президенти. У першому турі зайняв 5-те місце, набрав 2 138 356 голосів (8,13 %). Напередодні 2-го туру підтримав кандидатуру Л.Кучми.
1999–2003 рр. – секретар Ради національної безпеки і оборони України. 2003–04 рр. – міністр оборони України. В 2004–2006 рр. – голова Партії свободи.
Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, князя Ярослава Мудрого 5-го ст. (2001 р.), Командорським Хрестом із зіркою за заслуги перед Республікою Польща, медалями, іменною вогнепальною зброєю.
Луареат Міжнародної української премії ім. Г.Сковороди (1997 р.).
Масо́л
Поиск по сайту: