Микола Макарович

(1904–1938)

Державний діяч УРСР, інженер-технолог металообробної промисловості. Виконував обов’язки голови уряду УРСР з жовтня 1937 р. по лютий 1938 р.

Народився в с. Залісці (нині село Дунаєвецького р-ну Хмельницької обл.) в селянській родині. До вересня 1922 р. мешкав у рідному селі. Згодом навчався в Кам’янець-Подільському університеті народної освіти (1922–23 рр.), вчителював (1923–27 рр.), працював заввідділу, відповідальним секретарем райвиконкому в м. Дунаївці. Член КП(б)У з 1927 р.. 1928–31 рр. навчався в Києві – в Інституті нар. господарства та Хіміко-технологічному інституті. 1931–37 рр. працював на Харківському тракторному заводі (інженер, зав. цехового бюро раціоналізації, зав. сектору технологічних процесів, керівник бюро тех. інформації, старший інженер-конструктор-інструментальник, керівник конструкторської групи, начальник цеху). 8 жовтня 1937 р. політбюро ЦК КП(б)У затверджений 1-м заступником наркома освіти УРСР, 29 жовтня 1937 р. тим же органом затверджений 1-м заступником голови РНК УРСР. Після арешту в Москві 13 жовтня 1937 р. голови РНК УРСР М.І.Бондаренка М. Марчак виконував обов’язки голови уряду УРСР до 19 лютого 1938 – до затвердження на цю посаду політбюро ЦК КП(б)У Д.Коротченка.

Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання (1937 р.).

Заарештований 20 червня 1938 р. у своєму службовому кабінеті в РНК УРСР. Обвинувачувався в «шкідницькій діяльності» на Харківському тракторному заводі, “підривній роботі в народному господарстві України”, “тероризмі” тощо. Виїзною сесією Військової колегії Верховного суду СРСР 22 вересня 1938 р. засуджений до смерті. Страчений уночі з 22 вересня на 23 вересня 1938 р.

Реабілітований 17 червня 1958 р. Військовою колегією Верховного суду СРСР.

Марчук

Поиск по сайту: