Характеристика бактеріальних токсинів

Особливе місце у вірулентності займає властивість мікроорганізмів синтезувати токсини: екзотоксини і ендотоксини.

Екзотоксини - це продукти життєдіяльності, метаболізму мікробів, які виділяє мікроорганізм в навколишнє середовище. Вони білкового походження, що обумовлює малу їх стійкість до навколишніх факторів. Виключення становить нейротоксин палички ботулізму, ентеротоксини стафілокока, холерного вібріона, які витримують короткочасне кип'ятіння. Екзотоксини характеризуються високою токсигенністю і вираженою специфічністю: правцевий токсин уражує нервову систему, а дифтерійний - м'язи серця. Вони термолабільні, під дією формаліну переходять в анатоксин, в основному утворюються грампозитивтни бактеріями. Отримують екзотоксини, засіваючи токсигенну культуру в рідке поживне середовище і вирощуючи в умовах максимального нагромадження токсину. Після фільтрування через бактеріальні фільтри отримують фільтрат, який містить екзотоксин. Щоб отримати анатоксин діють 0,4% формаліном, витримують в умовах 39-40° С 3-4 тижні. При цьому екзотоксини втрачають свої токсигенні властивості, але зберігають антигенні.

Розрізняють чотири типи білкових токсинів. Токсини, які віднесено до типу "цитотоксинів" (антиелонгатори, ентеротоксини, дермонекротоксини) блокують синтез білка на субклітинному рівні. "Мембранотоксини" - підвищують проникливість поверхневої мембрани еритроцитів (гемолізини) і лейкоцитів (лейкоцидини). Це пов'язано з тим, що мембарнотоксини вбудовуються в мембрану клітини утворюють канал який гідрофільний зсередини і гідрофобний ззовні. В результаті проходить порушення саморегуляції клітини, яка гине від осмотичного шоку. "Функціональні блокатори"(ФБ) - включають термолабільні і термостабільні ентеротоксини, які активують- клітинну аденілатциклазу, що приводить до підвищення приникливості стінки тонкого кишківника і збільшення виходу рідини в ї просвіт - діареї (холероген). До ФБ відносять токсикоблокатори (сибірксвовиразковий і чумний токсини), які інактивують аденілатциклазу, ї нейротоксини (тетаноспазмін, ботулінічний токсин), які блокують передачу нервових імпульсів в клітинах спинного і головного мозку. Ексфоліатини і еритрогеніни, які утворюють деякі штами золотистого стафілокока і скарлатинозний стрептокок, впливають на процес взаємодії клітин між собою в з міжклітинною речовиною.

Ендотоксини - ліпополісахариднопротеїновий комплекс, тісно зв'язаний з клітиною мікроорганізму. Ендотоксини не специфічні, типова клінічна картина для них: інтоксикація, лихоманка, біль голови і т.д. Термостабільні, під дією формаліну частково руйнуються, утворюються грамнегативними бактеріями. Велика кількість надходження в кров ендотоксину приводить до токсико септичного шоку.

Для визначення сили токсину використовують такі величини: DLM -найменша доза токсину, яка будучи введена парентерально чутливим тваринам стандартного віку та маси, обумовлює загибель більшості (90-100%) дослідних тварин впродовж трьох діб. DL5o - найменша доза токсину, яка, будучи введена парентерально чутливим тваринам стандартного віку та маси, обумовлює загибель близько 50% дослідних тварин впродовж трьох діб.

Боротьба з інфекційними захворюваннями на сучасному етапі.

Боротьба з інфекційними захворюваннями - це комплекс протиепідемічних заходів, спрямованих на любу ланку в епідемічному процесі: ізоляція хворих, виявлення їх, рання і точна діагностика, терапія, виявлення носіїв інфекції, санація носіїв, госпіталізація носіїв, режим, санітарнопросвітницька робота, проходження карантину, знищення заражених тварин, гризунів - дератизація, дезінфекція,, дезинсекція (знищення комах), проведення заходів по підвищенню несприйнятливості до інфекції (вакцинація, імунопрепарати), заходи по знищенню епідемічних вогнищ - джерел інфекції, епідемічний нагляд за розповсюдженням інфекційних захворювань.

Біологічний (експериментальний) метод дослідження - це метод, який проводиться на лаборатоних тваринках з метою виділення мікроорганізмів із досліджуваного матеріалу, особливо в тих випадках, коли збудника не можна виділити методом посіву (при вірусних хворобах, рикетсіозах), з метою виділення чистої культури з матеріалу забрудненого іншими мікроорганізмами, визначення вірулентності, відтвоення клінічної картини інфекції, вирішення низки питань що стосуються імунітету, ефективності лікування, різних імунобіологічних препаратів.

Для вирішення ряду діагностичних питань проводиться експериментальне зараження тварин. З сильно забрудненого матеріалу стрептокок пневмонії можна виділити шляхом внутрішньочеревного зараження білих мишей, а туберкульозну паличку - зараженням морської свинки. Відтворення типових захворювань у тварин єдиний метод підтвердження діагнозу багатьох вірусних захворювань.

Тварини використовуються для одержання імунних сироваток, випробування їх захисних властивостей, для визначення наявності токсину в досліджуваному матеріалі, для вивчення нешкідливості вакцин, для взяття крові, для виготовлення поживних середовищ. В лабораторній практиці використовуються білі миші, щурі, морські свинки і крілики.

Література

1. С.І Климнюк, І.О. Ситник, М.С. Творко, В.П. Широбоков Практична мікробіологія: Посібник.- Тернопіль: Укрмедкнига, 2004.- 440 с.

2. І.О. Ситник, С.І Климнюк, М.С. Творко. Мікробіологія, вірусологія, імунологія: Підручник.- Тернопіль: Укрмедкнига, 1998.-392.

3. К.Д. Пяткін, Ю.С.Кривошеїн, Мікробіологія. Киів, Вища школа. 1992. с

4. Ф.К.Черкес. Міколбіологія.М..Медицина.1987 с.

за етіологічним принципом

кокові бактеріальні бацилярні вірусні грибкові паразитарні

за клініко-анатомічним принципом

на інфекції загального синдрому інфекції місцевого синдрому

за епідемічним принципом

кишкові інфекції інфекції дихальних шляхів кров'яні інфекції

інфекції шкіри і слизових інфекції з різним механізмом

Поиск по сайту: