Фонетична система готської мови

ГОТСЬКА МОВА

Значення готської мови для германiстики

З часiв виникнення порiвняльно-icторичного методу вченi звернулися до вивчення готських рукописiв, якi на значному матерiалi суцiльних текстiв вiдображають найраннiший стан однiєї з германських мов взагалi.

Особливо добре зберiглися в готській мовi архаїчнi риси германської морфологiчної системи. В системi дiєслова найповнiше представленi синтетичнi форми пасивного стану (медiопасив). Тiльки в готській мовi є клас редуплiкованих дiєслiв, зберiглися спецiальнi форми двоїни. Готська мова не знає багатьох iнновацiй, властивих iншим германським мовам: у фонетицi не розвинулися рiзнi типи умлауту, у морфологiї зовсiм немає аналiтичних форм минулого часу тощо.

В цiлому структура готської мови зберiгає багато архаїчних рис, що є близькими до рис спiльногерманської мови. Через це факти готської мови часто приймають за вихiднi при проведеннi порiвняльно-iсторичних та типологiчних дослiджень германських мов.

Готський алфавiт та правила читання

Готський алфавiт складався з 27 лiтер.

Лiтери використовувалися також замiсть цифр. Двi лiтери koppa 4 i sampi ­ мали лише кiлькiсне значення. За винятком цих двох лiтер, решта лiтер готського алфавiта даються у пiдручниках в латинськiй транслiтерацiї. Основнi правила читання:

Довгота звукiв [a] та [u] вiдновлюється шляхом порiвняння з iншими

германськими мовами.

ai=[e], au=[o] у таких випадках:

· перед r, h, a: haírto “ серце ”, saiaan “ бачити ”, saúhts “ хвороба ”;

· в словах aiþþau “ чи ”, waila “ добре ”, aufto “ мабуть ”;

· у першому складi форми минулого часу редуплiкованих дiєслiв haitan - haihait [hehait] “ називати ”

Лiтери b, d, g на початку слова, всерединi, пiсля носового та в подвоєннi вимовляються як дзвiнкi проривнi [b], [d], [g]: bindan “ в’язати ”, barn “ дитина ”, twaddje “ двох ”, gairda “ пояс ”. В серединi слова пiсля голосного цi лiтери читаються як дзвiнкi щiлиннi [v], [ð], [γ]: giban “ давати ”, fadar “ батько ”, ligan “ лежати ”.

Фонетична система готської мови

В готській мовi було три основних коротких голосних i, a,u (нагадаємо, що i.є. ŏ>герм. ă: лат. hostis - гот. gasts; герм. е>гот.і):

Короткi [e] та [о] з’явилися як розширення короткого “i” та короткого “u” перед r, h, a (так зване “готське переломлення”):

гот. wair - да., двн. wer; гот. raihts - да. riht; гот. daur - да. durru, двн. turi

Довгi голоснi ī, ū, ē, ō вiдповiдали довгим голосним спiльногерманської мови. Довге ā (яке зникло в спiльногерманськiй мовi внаслiдок переходу ā> герм. ō: лат. mater - да. mōdor) з’явилося через подовження голосного при випадiннi наступного приголосного:

гот. brāhta < *brahcta

гот. fāhan < *fahcan

Система приголосних у готській мовi близька до спiльногерманської. До її складу входили: дзвiнкi щiлиннi e,ð, g, z; глухi щiлиннi f, þ, h, a, s; глухi проривнi p, t, k, q [kw] i сонорнi j, w, r, l, m, n.

Деякi особливостi готського консонантизму:

· дзвiнкi проривнi b, d, g були позицiйними варiантами дзвiнких щiлинних [v] [ð] [γ]: barn, bindan, gairda - giban, fadar, ligan;

· чергування дзвiнких [v] [ð] [z] в серединi слова з глухими f, þ, s наприкiнцi слова та перед s:

Поиск по сайту: