|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Способи доведення логічних тверджень
Означення 4.1. Еквівалентні (тотожні, рівносильні) формули – це формули f та g, значення істинності яких збігаються у всіх їхніх інтерпретаціях. Перший спосіб перевірки еквівалентності формул – використання таблиць істинності. Приклад 4.1. Нехай необхідно перевірити еквівалентність формул (Ø(p ® q)) та (p Ù(Ø q)). Для цього необхідно в таблиці істинності показати тотожність формули (Ø(p ® q))~(p Ù(Ø q))). Результат наведено в таблиці 4.1. Таблиця 4.1
З таблиці 4.1 видно, що формула (Ø(p ® q))~(p Ù(Ø q))) є тавтологією, а, отже, формули (Ø(p ® q)) та (p Ù(Ø q)) еквівалентні. Очевидно, що для перевірки тотожності (Ø(p ® q)) та (p Ù(Ø q)) можна не обчислювати (Ø(p ® q))~(p Ù(Ø q))), а порівняти їхні значення у кожній з інтерпретації. Як видно з таблиці істинності стовбчики значень (Ø(p ® q)) та (p Ù(Ø q)) співпадають, а отже ці формули еквівалентні. p Приклад 4.2. За допомогою таблиць істинності довести, що (p ® q) (q ® p). Складемо таблицю істинності для формули (p ® q)~(q ® p): Таблиця 4.2
З таблиці 4.2 видно, що формула (p ® q)~(q ® p) не є тавтологією, а, отже, формули (p ® q) та (q ® p) не є еквівалентними.p Другий спосіб визначення еквівалентності формул – використання законів логіки висловлювань. Алгоритм доведення: 1) Вилучити імплікації, еквівалентності та альтернативне або. Правило вилучення еквівалентності: . Правило вилучення імплікації: . Правило вилучення альтернативного або: . 2) Позбутись знаків заперечень над великими виразами за допомогою законів де Моргана та закону подвійного заперечення. 3) Використання решти законів для спрощенння формул.
Дані закони наведені в таблиці 4.3. Їхню істинність можна перевірити таблицями істинності.
Приклад 4.3. Довести, що формула є еквівалентною формулі , використовуючи закони та правила логіки висловлювань. 1. Вилучення імплікації у формулі: . 2. Використання законів де Моргана: . 3. Використання закону подвійного заперечення: . 4. Застосування закону асоціативності та комутативності: . 5. Використання закону поглинання . 6. Застосування правила вилучення імплікації: . Отже, формули та є еквівалентними. ▲
Приклад 4.4. Використовуючи закони логіки, показати, що формула є тавтологією. 1. Вилучаємо імплікацію: . 2. Використовуємо закони де Моргана: . . 3. Використання закону подвійного заперечення: . 4. Застосування закону асоціативності: . 5. Застосування закону виключеного третього: = = T. Отже, задана формула є тавтологією. ▲
Третім способом доведення логічних рівностей є комбінований спосіб, що використовує як таблиці істинності, так і закони логіки висловлювань. Приклад 4.5. З використанням комбінованого способу довести, що формула є тавтологією. Позбудемось імплікації: = . Складемо таблицю істинності для формули , беручи до уваги лише можливе значення змінної p: Таблиця 4.4
Отже, формула є тавтологією.p
Логіка предикатів Логіка предикатів – розвиток логіки висловлювань. За допомогою формул логіки висловлювань можна описати структуру складних висловлювань, встановити їхню істинність чи хибність в залежності від істинності простих висловлювань, що входять у нього. Для опису внутрішньої логічної структури простих висловлювань використовується поняття «предиката». Означення 5.1. Предикатом називається логічна функція, аргументами якої можуть бути довільні об'єкти з деякої множини, а сама функція може приймати значення істинності або хибності. Предикати відображають властивості та відношення між предметами деякої множини. Означення 5.2. Предметні символи – імена аргументів предикату, що позначаються малими буквами. Означення 5.3. Предикатні символи – імена, якими позначають предикати та записують великими буквами. Означення 5.4. Предметна область – це область значень аргументів предикату. Приклад 5.1. Нехай маємо речення «x – просте число». Предикат: P (x) – «x – просте число». Предметний символ: х. Предикатний символ: Р – «просте число». Предметна область: D – (-∞,∞). Означення 5.5. n-місний предикат – предикат, що містить n змінних Приклад 5.2. Нехай речення « ≥4» задано предикатом P (). Тоді Р (1,2) – хибне висловлювання, а Р (3,5) – істинне. Тобто Р (1,2)=Т, а Р (3,5)=F. ▲
Правильно побудована формула логіки предикатів визначається так: 1. Атомарна формула є формулою. 2. Якщо Р та Q формули, то і (Ø Р), (Р Ú Q), (P Ù Q), (P ~ Q), (P ® Q), (P Å Q) теж формули. 3. Якщо Р формула, а х – змінна у формулі, то " хР та $ хР теж формули (квантори розглянуті в наступному розділі). 4. Формули отримуються лише скінченною кількістю застосувань правил 1-3.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.007 сек.) |