Аномалії характеру і акцентуації індивідуально-психологічних властивостей особистість

В дитячому і підлітковому віці особистість найуразливіша і схильна до впливу навколишнього середовища, оскільки різко змінюючі один одного вікові етапи психофізіологічного розвитку об'єктивно вимагають змін соціально-культурних умов виховання і навчання підростаючої людини. У підлітків це виявляється в демонстрації відмови від опікуваного дорослими дитинства і вимогою бажаної самостійності.

Разом з інтенсивним фізичним дозріванням відбувається подальше становлення характеру як основи особистості. В цей період формується багато особових компонентів - здібності, схильності, інтереси. Особливо помітно виявляються типологічні риси вдачі, які позначаються як її акцентуація (А. Е. Лічко). Акцентуація - це крайні варіанти норми, при яких окремі риси вдачі надмірно посилені, внаслідок чого виявляється виборча уразливість відносно певного роду психогенних дій.

Дослідження показали, що для більшості підлітків такими психогенними чинниками являється міжособистісні відносини, які істотно змінюють їх соціальну активність, породжують внутрішній план дій для подолання виникаючих проблем. Можливості здійснення цього плану залежать як від індивідуально-психологічних особливостей підлітків, так і від тієї конкретної ситуації спілкування і діяльності, в якій частіше проявляють себе вказані особистісні характеристики. В цілому підлітки проявляють бажання встановлення приятельських відносин для самореалізації і рішення особистісних проблем. Для підлітків важлива їх власна самооцінка і оцінка їх іншими особами.

Соціальна активність, зайнятість підлітків безпосередньо реалізується в їх діяльності і спілкуванні з однолітками, дорослими за допомогою властивих їм форм поведінки. Ці форми поведінки можуть виявлятися як анормальні звички етично-етичної сфери і як асоціальні вчинки. Анормальні звички іноді поєднуються із зниженням шкільної успішності, посиленням дезадаптації, що накладає відбиток на характерологічній властивості особистості.

Формування етичних відчуттів у дітей і підлітків тісно пов'язано з процесами їх навчання і виховання. Мотивація поведінки школярів в учбовій діяльності визначається установками, потребами і потягами, що сформувалися, особистісними реакціями на ситуацію успішності і неуспішності процесу навчання або іншими факторами.

Емоційно-особові реакції, будучи проекцією певного стилю поведінки людини, формуються прижиттєво, починаючи з раннього дитинства. Особові психологічні новоутворення надбудовуються над конституціонально-біологічною типологією індивіда, його темпераментом, генетично успадкованим від батьків. У формуванні поведінкових особистісних реакцій особлива роль належить соціально-культурному середовищу, в якому знаходиться людина. Характерологічні властивості особистості, таким чином, змінюються в динаміці з урахуванням впливу зовнішніх і внутрішніх факторів розвитку.

Становлення характеру в дитячому і підлітковому віці тісно пов'язано з умовами навчання і виховання особистості. При цьому особливу роль грає ведучий вид діяльності, сприяючий формуванню емоційно-вольової і потребностно-мотиваційної сфер. Відомо, що учбова діяльність викликає у дітей і підлітків самі різні емоційно-особові реакції, які багато в чому залежать від рівня успішності учня в школі, його установок і відношення до навчання, рівня взаємостосунків, що складаються, з однолітками і вчителями школи (приклади з низькою і високою успішністю). Негативні звички поведінки в морально-етичній сфері, наростання ознак емоційної нестійкості з схильністю до афектних форм реагування, негативні реакції на навчання можна розглядати як прояв шкільної дезадаптації і девіації поведінки.

В період онтогенезу психічного розвитку створюються об'єктивні умови для формування тих або інших типів акцентуацій характерологічних властивостей, які явно або приховано виявляються в звичках і вчинках. Особливості характеру при акцентуації можуть виявлятися не постійно, а лише в деяких випадках (наприклад, при конфліктах). При цьому окремі риси вдачі бувають гранично посиленими, внаслідок чого добре видна виборча уразливість відносно певного роду психогенних дій при достатній або навіть підвищеній стійкості до інших.

Класифікація типів акцентуації характеру, запропонована А. Е. Лічко (1976), розрахована на підлітковий і юнацький вік. Автор типології виділив наступні типи акцентуації характеру: гіпертимний, циклоїдний, лабільний, астено-невротичний, сенситивний, психастенічний, шизоїдний, епілептоідний, істероідний, нестійкий, конформний. Окрім основних перерахованих типів акцентуації виділяють і змішані.

Та або інша акцентуація характеру виявляється у підлітків при конкретних взаємостосунках з оточуючими їх людьми, в процесі спільної і індивідуальної діяльності. У ряді випадків можна спостерігати посилення або нівеляцію акцентуірованих характеристик. Наприклад, існуюча органічна недостатність в ситуаціях конфліктного характеру може посилювати такі характерологічні риси, як дратівливість, емоційна нестійкість, агресивність. Підлітковий період, що протікає в несприятливих мікросоціальних умовах, можна розцінювати як чинник підвищеного ризику появи різних девіацій поведінки і психопатичних форм розвитку особистість. Згодом на фоні соціальної дезадаптації, яка поглиблюється, акцентуації характерологічних властивостей може сформуватися патопсихологічний симптомокомплекс аномально-особистісних новоутворень. Їх можна розглядати як варіанти психопатичного розвитку особистості.

Акцентуацію характеру слід відрізняти від психопатій. При постановці діагнозу «психопатія» критеріями відмежування являється: тотальність (загальність) і відносна стійкість(стабільність) аномальних рис вдачі, тривалі порушення соціальної адаптації, схильність до фіксації патологічного стереотипу поведінки, що характеризується грубими порушеннями соціальних норм.

Приведемо короткі описи типів акцентуації (по А. Е. Лічко).

Гіпертимний тип відрізняється невгамовністю, рухливістю товариськістю, схильністю до пустощів, непосидючісті, піднесеного настрою, йому властива переоцінка власної особистості, тяга до компаній, часом асоціальним.

Нав'язливі думки і дії характерні для психастеніка. Акцентуації по психастенічному типу виражаються в підвищеному самоаналізі і самобічуванні, боязкості, тривожній недовірливості, «розумовій жуйці», нав'язливих станах страху, моторній незручності і нерішучості.

Шизоїдному типу властива роздвоєність, замкнутість, емоційна холодність, трудність в міжособистісних взаємостосунках, схильність до химерної фантазії, символіки «філософської інтоксикації». Як комунікативний допінг використовується алкоголь. Шизоїди знаходять незграбність і химерність в психомоторній сфері.

Збудливий тип характеризується імпульсивністю вчинків.

При епілептоідним типі акцентуації злобна гнівність і жорстокість уживаються з ощадливістю, педантизмом і акуратністю, підвищеною ревнивістю, прагненням до владарювання. Алкогольне сп'яніння посилює агресію і супроводиться безпам'ятністю, садомазохистськими схильностями.

Циклоїдному типу властиві коливання настрою: період підйому з активністю, жартівливістю, схильність до алкоголізації (до 1-2 тижнів) може змінюватися пониженням настрою до ступеня, що не доходить проте до істинної депресії (субдепресія). Дрібні неприємності тоді переносяться важко. З'являються млявість, нудьга, розбитість, прагнення до самотності.

Головною межею лабільного типу являється крайня нестійкість настрою, змінного від найменьшого приводу. Це люди настрою, миттєвого капризу, чуйні до знаків уваги, що прив'язуються до рідних і близьких. У.лабільних циклоїдів фаза упадку коротше (1-2 дні).

Сенситівний тип відрізняється вразливістю, тягою до інтелектуально-естетичних захоплень, переживань з приводу своєї неповноцінності.

Астено-невротичний тип виявляється примхливістю, дратівливістю, поганим сном і апетитом, іпохондричністю

Нестійкий тип характеризується легкою підкоряємостю, безініціативністю. Ці особистості часто потрапляють в сумнівні компанії, схильні до відхилень поведінки, азартних ігор, задоволень, неробства.

Істероїдний тип відрізняється егоцентризмом, прагненням в що б то ні стало звернути на себе увагу. Представники цього типу люблять вислуховувати тільки похвалу на свою адресу, часто претендуючи на роль лідера. Проте відчуття їх неглибокі, воля ослаблена, авторитет невисокий, тим більше що вони схильні до патологічного фантазування і брехні. Якщо на перше місце у істероїдних особистостей виступає прагнення викликати здивування і шанування, демонстративність вчинків, то можна говорити про демонстративний (До. Леонгард) різновид цього типу акцентуації. У всіх вчинках такого типу спостерігається явна награна, неприродність і позерство, навіть в інтимній сфері у них багато гри і театральності.

Конформний тип акцентуації характеризується розчиненням особистості в оточуючих. Ці особистості мімікрурють під будь-яке оточення, тому, потрапивши в добрий мікросоціальний колектив, вони можуть стати виконавчими працівниками, в іншому випадку - порушують норми поведінки і «за компанію», наприклад, спиваються.

Якщо у одного і того ж індивіда зустрічаються поєднання декількох рис, то це говорить про змішаний тип акцентуації характеру.

Поиск по сайту: