Акцешуація характеру та особистості

Проблема характеру дотично до злочину не вичерпується ок­ремими негативними рисами. Кримінально-психологічний підхід пе­редбачає з'ясування ролі акцентуації характеру, яка стоїть близько до психічної аномалії, але не тотожна їй. У юридичній психології на­копичено різноманітні матеріали щодо впливу на злочин психічних аномалій особистості: неврозів, психопатій, психозів тощо.

Акцентуація обумовлює підвищену чутливість і вразливість особистості до психотравмуючих ситуацій, що проявляється у психіч­них зривах і неадекватних діях. Численними дослідженнями (К. Леон-гард, А.Е. Лічко, І.О. Віденєев та ін.) виявлено 11 основних акцентуа-цій характеру, які отримали загальну назву "тип акцентуації". Це гі-пертимиий, циклоїдний, лабільний, астеноневротичний, сензитивний, психостепічний, шизоїдний, епілсптоїдний, істероїдний, нестійкий і

конформний типи.

Супутнім чинником скоєння злочину найчастіше виступають

епілептоїдний, нестійкий, гіпертимний, (стероїдний типи.

Епілептоїдному типу акцентуації характеру показові егоїстич­ність, властолюбство у поєднанні з недоброзичливим ставленням до оточення. Мотиваційна сфера відзначається розгальмованістю, перева­жанням органічних, зокрема статевої, та примітивних за способом за­доволення потреб.

Особистість із спілептоїдним типом акцентуації характеру схильна до вчинення Імпульсивних, насильницьких злочинів із про­явами 7корстокості (приниження людської гідності, мордування, кату­вання тощо).

Нестійкому типові акцентуації властиві навіюваність, пасивна підкорюванІсть, недисциплінованість, балакучість та соціальна незрі­лість. Остання проявляється в поверховості і квапливості суджень, легковажності вчинків, наївності й довірливості. Поведінка спрямо-

вана на отримання свіжих вражень, ситуативних задоволень. Особис­тість із нестійким типом акцентуації характеру схильна до вчинення групових злочинів у ролі виконавця, крадіжок, кримінальних розваг із погано передбачуваними наслідками.

Гіпертимний тип відзначається життєрадісністю, комуніка­бельністю, пошуком нових вражень, людей, ситуацій. Особистість гІ~ пертямното типу бурхливо реагує на повчання, прояви влади, неуваж­ність з боку оточення, їй показові хвалькуватість, гордовитість, само­впевненість, стійко завищена самооцінка. У підсумку це обумовлює схильність до ситуативних, ризикованих і "героїчних" злочинів, групо­вих злочинів у ролі підбурювача чи виконавця у стані сп'яніння.

Істероїдпий тип акцентуації характеру відзначається егоїзмом, демонстративністю, брехливістю, інфантилізмом (вередуванням), на­маганням всіляко накинути оточенню визнання власної винятковості. Це обумовлює прояви дратівливості, нетерпимості до тих, хто не ви­знає істероїда, та уважність, піклування до тих, хто підтримує і за­хоплюється ним.

Особистість істероїдного типу схильна до різноманітних си­муляцій самовбивства, демонстративних членоушкоджень, скоєння зло­чинів як засобу привернення уваги до себе, висування вимог, викли­кання почуття жалю, несправедливості та співчуття.

Акцентуація характеру надійно і точно виявляється за допомо­гою спеціальних психологічних опитувальників (опитувальник Г.!іїмі-

шека, А. Лічко та ін.).

Темперамент теж може набувати акцентуйованої форми. По­єднання акценту Йованих характеру і темпераменту в підсумку утворює специфічний тип особистості. Автор теорії акцентуації, німецький пси­холог К. Леоигард, із численних поєднань характеру і темпераменту вирізнив чотири основні, які назвав застрягаючим, демонстративним, педантичним і збудливим типами особистості.

Застрягаюча особистість відзначається таким комплексом рис:

- цілеспрямованість, упертість, егоїстичність;

- яскраво виражене честолюбство, самовпевненість у поєднанні

з образливістю;

-сильні, емоції та почуття, які несподівано з'являються (до рівня афекту) та переживаються тривалий час і періодично повторюються.

У разі несприятливого соціального розвитку застрягаюча осо­бистість:

- намагається досягти реальних, а не показових, успіхів за

будь-яку ціну;

- періодично впадає у стани підозрілості, ревнощів, подає чис­ленні судові позови з різних, навіть дріб'язкових, причин;

-знаходить собі кумира, котрому фанатично поклоняється і готова заради нього на будь-який вчинок.

Застрягаюча особистість схильна до скоєння злочинів за моти­вами відчуження, розрядки й компенсації негативних емоцій і почуттів.

Демонстративна особистість відзначається таким комп­лексом рис:

- високого адаптивністю, схильністю до авантюризму;

- емоційною чутливістю, глибокими та яскравими емоційними переживанням й;

- швидким забуванням неприємних ситуацій Із власного життя;

- впаданням у психопате подібні стани (образливість, істерика, скандал ізм).

За несприятливого соціального розвитку демонстративна осо­бистість:

- вдається до витонченої брехні, причому сама починає вірити у неї;

- перевтілюється у невинну жертву, обдаровану, геніальну лю­дину, якій заздрять; безпорадну людину, що потребує підтримки та опіки;

-скоює авантюрні, імпульсивні вчинки, не боячись заподіяти собі шкоди.

Демонстративна особистість схильна до скоєння злочинів за мотивами ствердження і самоствердження та ризику.

Педантична особистість відзначається таким комплексом рис:

- нерішучість, боязкість, ретельне обдумування та перевірка своїх вчинків;

-нав'язливі психічні стани та ідеї (дріб'язковість, страхи, пе­ребільшення погроз);

-тривале переживання неприємних подій, погане вилучення їх із свідомості.

У разі несприятливого соціального розвитку педантична осо­бистість:

- намагається уникнути невизначеності, небезпеки, динаміч­них і мало прогнозованих ситуацій;

-с надвимогливою до себе та оточення (підлеглих, членів сім'ї тощо) щодо виконання обов'язків, порядку, акуратності;

- посилено піклується про здоров'я, перебільшує важкість наявних хвороб.

Для педантичної особистості злочин - це наслідок відставання в чомусь від інших, пасивності, несвоєчасних і помилкових дій.

Збудлива особистість відзначається таким комплексом рис:

- підвищена чутливість, запальність, дратівливість;

- посередній інтелект, уповільнене мислення, знижена мо­ральна і правова регуляція поведінки;

-різка зміна емоційних станів (похмурість-гиів; похмурість-радість), бурхливих за силою виразу і нетривалих у часі.

За несприятливого соціального розвитку збудлива особистість:

- скоює різноманітні імпульсивні вчинки: раптове зникнення з сім'ї, роботи, вечірки з друзями; зміна професійної діяльності чи про­фесійного оточення;

- проявляс нерозбірливість у задоволенні потреб (їжа, напої, інтимні стосунки, випадкові знайомства); І

- невдоволення чимось або кимось виражає у брутальній, агре­сивній формі.

Збудлива особистість схильна до скоєння злочинів за амораль­ними, збоченими мотивами та мотивами розрядки і компенсації нега­тивних емоцій.

Акцентуацію, характер, тип особистості кримінальне право та кримінологія поєднують під назвою "суб'єктивні чинники". Взаємодія об'єктивних і суб'єктивних чинників у такому разі представляється схемою: ситуація (привід)-особа-діяння. У психологічній площині ця схема виглядає по-іншому; "мікросередовище-несприятлива ситуація (конфлікт)-особистість-деструктивниЙ вчинок, дія".

Поиск по сайту: