АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Психологічні портрети типів злочинної особистості

Читайте также:
  1. А) людської особистості
  2. А) Органічна частина культури суспільства й особистості.
  3. А. С. Макаренко про програму формування особистості
  4. Акцешуація характеру та особистості
  5. В) дослідження умов, які забезпечує суспільство для виховання особистості.
  6. В) Істеричні особистості.
  7. Визначення соціологічної структури особистості
  8. Визначення типу особистості за рівнем функціональної асиметрії півкуль головного мозку
  9. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації
  10. Виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації
  11. Виховання як формування цілісної особистості
  12. Виховання – це усвідомлене і цілеспрямоване зрощування людини як особистості у відповідності зі специфікою цілей, соціальних груп і організацій в яких воно здійснюється.

Психологічний портрет являє собою систематизований, скла­дений за певною схемою перелік кримінально важливої психологічної інформації стосовно особистості злочинця.

Особливостями психологічного портрету с міра узагальнення, зміст і характер інформації (достовірна, ймовірна), які підпорядко­вуються меті та завданням складання портрету (розшук і затримання, встановлення особи, встановлення ролі у груповому злочині тощо). Портрет складається фахівцем-психологом, соціальним педагогом із використанням різних інформаційних джерел і залученням осіб, які соціальний зв'язок з особистістю злочинця.

Насильницький тип злочинної особистості. Базовою рисою злочинної особистості насильницького типу є агресивність.

Агресія спрямована, передусім, на іншу людину, групи людей, суспільство і його організації та проявляється у завданні їм шкоди (фізичної, майнової або матеріальної, психологічної). Також об'єктами агресивного впливу можуть виступати матеріальні та культурні цін­ності, жива І нежива природа.

Агресивний вплив, нарешті, може спрямовуватися иа саму осо­бистість. Аутоагресія вчиняється у поєднанні з хворобливим станом психіки (епілепсія, депресивний психоз, манія переслідування тощо) або цілком свідомо (релігійна-культові обряди) та як умова агресив­ного впливу на інші об'єкти (тероризм, камікадзе).

Кількісио-якісним критерієм негативної, протиправної агре­сивності с істотність шкоди, заподіяної у матеріальній, фізичній, пси­хічній формах. Залежно від об'єкта і форми шкоди її істотність уста­новлюється за додатковими ознаками (важкість тілесних ушкоджень, вартість знищеного майна, збиток діловій репутації тощо).

Класифікація засуджених за насильницькі злочини. Видаля­ють такі типи засуджених: збуджений; некерований; впертий; активний; демонстративний; безвольний.

Важливим с питання щодо своєчасного і достовірного визна­чення агресивних намірів особистості, які безпосередньо передують діям. Такі наміри мимовільно проявляються у зовнішності, манері поведінки.

Основні блоки візуальної інформації стосовно агресивних на­мірів можна охарактеризувати таким чином.

Загальні ознаки: тонус м'язів напружений, здригання тулуба, рук, ніг; скорочення просторової дистанції, зайняття однакового чи домінуючого положення (зверху-вниз, стоячи-сидячи; стоячи-стоячи).

Поза: тіло у вертикальному положенні, злегка нахилене впе­ред, плечі розведені, груди вигнуті. Ноги розведеш, опора на носки чи всю стопу.

Жестикуляція: руки зігнуті у ліктях, вперті у боки, притис­нуті до тулуба; кисті рук сховані у кишені, заведені за спину, пальці стиснуто о кулаки. Механічні рухи - струшування кулаків, рухи рук зверху вниз.

Міміка: голова нахилена вперед, брови зведеш до перенісся, очі примружені. Губи піджаті, стиснуті, зуби міцно стиснуті. М'язи обличчя напружені, вилиці випнуті.

Мова, звуки, дихання: мова прискорена, голосна, окремі ви­гуки, вереск, перепитування. Дихання прискорене.

Вазомоторні реакції: загальне почервоніння обличчя, червоні плями на обличчі, шиї, руках, ковтання слини. Агресивність як риса особистості формується переважно в дитячому та юнацькому віці. Формування агресивності на початковій стадії здійснюється способом спостереження за асоціальними, агресивними проявами у родині, а на­далі - наслідування та самостійне відтворення агресивної поведінки.

Основним супутнім суб'єктивним чинником скоєння злочину особистістю насильницького типу е стан сп'яніння у результаті вжи­вання алкоголю, наркотиків. Він не тільки усуває внутрішні бар'єри, а й інтенсифікує насилля, призводить до важчих наслідків. Абсолютна більшість хуліганських дій, 60 % вбивств, важких тілесних ушко­джень, зґвалтувань вчиняється у стані сп'яніння.

Особистість насильницького типу скоює злочин переважно у криміногенній ситуації конфліктного характеру. Така ситуація скла­даєтеся мимовільно, непередбачливо (сварка, спільне вживання алко­голю) або є наслідком неприязних міжособистісних стосунків. Із вра­хуванням особливостей насильницької особистості (збудливий тип нервової системи, емоційна неврівноваженість, знижений самоконт­роль) суттєвим криміногенним чинником виступає провокуюча пове­дінка жертви

Провокуюча поведінка простежується приблизно у ЗО % на­сильницьких злочинів, досягаючи за окремими їх видами 60 %. Найбільш показовою є провокуюча поведінка у сексуальних злочинах, у першу чергу - неповнолітніх і молоді.

Базовою рисою злочинної особистості корисливого типу є ко­рисливість, тобто користолюбство.

Корисливість - стійка загальна риса, яка полягає в намаганні доспіти соціального визнання, домінування у спосіб незаконного над­бання власності. В її основі лежить егоїстична, здирницька, спожи­вацька потреба у володінні матеріальними цінностями, яка нерідко набуває збоченої, гіпертрофованої форми. Корисливість як риса осо­бистості обумовлює скоєння злочинів із широким спектром відговід-них мотивів.

Цікаву кримінально-психологічну класифікацію корисливих мотивів розробив А.Ф. Зелінський. В її основу покладено:

— чотири рівні потреб - фізіологічних, безпеки, самоповаги і соціальних зв'язків, самоактуалізації;

- два рівні установок (диспозицій) - особистісний і ситуативний. На ситуативному установочному рівні відповідно до визна­чених потреб формуються такі групи корисливих мотивів:

— збереження життя та здоров'я в екстремальних умовах;

- з причин хвороби, бідності тощо;

- орієнтація на "життя, не гірше ніж у інших", престижний статус у соціальній групі, наркотики, алкоголь, секс, страх самотності;

- намагання до лідерства, популярності, самовиразу, актуалі­зовані ситуацією амбіції.

На особистішому установчому рівні відповідно до визначених потреб формуються такі групи корисливих мотивів:

- боротьба за виживання в умовах бідності (нижче прожит­кового мінімуму);

- досягнення поточної, а на перспективу - матеріальної неза­лежності, економічної безпеки;

- корпоративна солідарність, любов, піклування про рідних та близьких; розваги, дружба, алкоголізм, наркоманія, сексуальна зекло-потаність;

-жага влади, успіху, стійкі кар'єристичні потяги, естетичні спонукання.

Корисливий тип злочинної особистості немов би роздвоюється на два підтипи залежно від того, в яку групу мотивів трансформується корисливість.

У першому випадку злочинна особистість виглядає побутовим злодієм, який діє за принципом "вкрав те, що погано лежить" або за сприятливих умов.

 

Перевага надається крадіжкам у темний період доби із про-никнешшм у приміщення (квартири, дачі, дрібні торговельні точки) чи сховища (підвали, гаражі, склади). Грабіж здійснюється тільки за мак­симально сприятливих умов (безпорадний стан потерпілого, пасив­ність присутніх, обумовлена віком, статтю, вадами здоров'я), оскільки побутовий злодій у разі виявлення передусім намагається втекти. Побутовий злодій вузько не спеціалізується на виді майна і, насамперед, забирає те, що можна легко використати (їжа, гроші, предмети побуту) чи швидко збути (прикраси).

В особистості побутового злодія поряд із корисливістю як базовою рисою присутні такі якості та характеристики:

--емоційна врівноваженість і високий рівень самоконтролю у злочинній активності;

- обережність у поєднанні з виправданим ризиком заради ре­зультату;

— знижена бентежність;

- нерозбірливість у задоволенні органічних потреб;

- комунікабельність, намагання досягти визнання серед подіб­них до нього;

— жадібність (накопичення надмірної кількості матеріальних цінностей) і марнотратство;

- фаталістичне ставлення до власної долі, життя сьогоденням, а не перспективою.

Особистість, у якої корисливість трансформуєтеся в мотиви, пов'язані з високим рівнем домагань, самоствердженням І соціальним визнанням, активним соціальним паразитизмом, то стрижнем такої осо­бистості виступає самоповага, її недосягнення, суттєве зниження, рап­това втрата є пусковим моментом скоєння корисливого злочину.

Недосягнення самоповаги обумовлюється високим рівнем до­магань, фізичних і соціальних потреб за скромних, не відповідних їм успіхів, тобто: самоповага дорівнює успіху, розділеному на домагання.

Це ситуації вимушеного безробіття, втрати заощаджень, житла, важкої хвороби. Для настання чи відновлення самоповаги особистість обирає незаконно-майнові способи досягнення успіху, який відповідає рівневі домагань.

Перший спосіб полягає у заволодінні майном унаслідок засто­сування до власника прямого чи прихованого насилля (грабежі, розбої, вимаганні з пошкодженням чи знищенням майна, захопленням заруч­ників, викраденням людей). Особистості, яка обирає цей шлях, прита­манні збудливий тип нервової системи, конфліктність, занижена само­оцінка, нетерпимість, заздрісність і злопам'ятство.

Другий - здійснення переконливого, психологічно витонченого впливу на власника майна. Злочинна особистість, знає психологію,

намагається використати такі людські риси, як довірливість, безпосе­редність і наївність, прагнення до швидкого збагачення тощо. Такій осо­бистості притаманні рухливий тип нервової системи, висока адаптив-ність поведінки, артистизм і активне фантазування, обережність, комуні­кабельність, завищена самооцінка, розбірливість у задоволенні потреб.

Традиційно вона вдасться до зловживання довірою (шлюбні афери, надання дефіцитних послуг за демпінговою ціною, купівля та обмін валюти за допомогою фальшивих купюр тощо), обману за до­помогою ворожіння, азартних ігор тощо.

Третій спосіб полягає в отриманні незаконної вигоди від пе­ребування на посаді та використання владних повноважень ("біло-комірцеві" або корупційні злочини, насамперед, у кредитно-банковій, приватизаційній, підприємницькій сферах, обман покупців і замовни­ків, фальсифікація вимірювальних приладів).

Корисливій особистості, яка обирає такий шлях, притаманні врівноважений тип нервової системи і високий рівень самоконтролю, обережність і хитрість, високий освітній рівень, передбачливість і жит-Ієва орієнтація на перспективу.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняттю "особа злочинця" та охарактери­зуйте його за групами ознак.

2. Чим відрізняється особистість як суб'єкт злочину від нормо-слухняної особистості?

3. Дайте характеристику класифікації засуджених за спрямова­ністю особистості.

4. Які типи акцентуацій характеру виступають супутнім чин­ником скоєння злочинну?

5. Назвіть основні психологічні якості, притаманні насильни­цькому типові злочинної особистості.

6. Назвіть основні психологічні якості, притаманні корисли­вому типові злочинної особистості.


1 | 2 | 3 | 4 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.)