Виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації

Під час досудового розслідування тяжких або особливо тяжких злочинів можуть бути отримані відомості, речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, особою, яка відповідно до закону виконує спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації, або є учасником зазначеної групи чи організації, який на конфіденційній основі співпрацює з органами розслідування.

Виконання зазначеними особами такого спеціального завдання, як негласна слідча (розшукова) дія, здійснюється на підставі постанови слідчого, погодженої з керівником органу досудового розслідування, або постанови прокурора із збереженням у таємниці достовірних відомостей про особу.

У постанові, крім відомостей, передбачених статтею 251 КПК, зазначається:

1) обґрунтування меж спеціального завдання;

2) використання спеціальних несправжніх (імітаційних) засобів.

Необхідність виконання спеціального завдання може бути обумовлена неможливістю встановлення гласними засобами кола співучасників і каналів надходження предметів, обмежених чи вилучених з цивільного обігу (наркотичні засоби, зброя, радіоактивні матеріали, підроблені гроші тощо), або масштабністю проведення названих операцій (наприклад, при участі правоохоронних органів ряду держав), або неможливістю чи ускладненістю одержання доказової інформації про тяжкий злочин (про його виконавців і осіб, причетних до такої злочинної діяльності, про рівень корумпованих зв'язків, місцезнаходження предметів злочину тощо). Це свідчить про виправдану необхідність і вимушеність тимчасового невиконання обов'язку припинення контрольованого злочину.

Метою виконання спеціального завдання, пов'язаного з розкриттям злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, є намагання у подальшому припинити чи розкрити вчинені ними злочини, або ж попередити вчинення інших злочинів членами таких об'єднань. Така мета не збігається з цілями проведення оперативно-розшукової діяльності взагалі, вона лише конкретизується залежно від виду контрольованого злочину і фактичних обставин його неприпинення. Крім того, суб'єкт усвідомлює, що шкода, яка заподіюється об'єктам кримінально-правової охорони, розмірна та відповідає досягнутій меті.

Суб’єктами виконання спеціального завдання можуть виступати наступні категорії осіб:

1) працівники (у тому числі негласні співробітники) оперативних підрозділів органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність;

2) співробітники розвідувальних органів, які відповідно до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» можуть здійснювати оперативно-розшукові заходи;

3) штатні та позаштатні негласні співробітники спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ і Служби безпеки України (статті 13-14 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 18 лютого 1992 р. (ВВР. — 1992. — № 22. — Ст. 303);

4) члени організованої групи чи злочинної організації та інші особи, які погодилися співробітничати з працівниками оперативних підрозділів або дали згоду на проникнення у такі злочинні об'єднання з метою виконання спеціального завдання (п. 8 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 30 червня 1993 р.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями” від 23.12.2005 р. № 13 визначається, що вступ особи до організованої групи чи злочинної організації (участь у ній) означає надання цією особою згоди на участь у такому об’єднанні за умови, що вона усвідомлювала факт його існування і підтвердила певними діями реальність своїх намірів, а в п.14 зазначається, що суб’єктом злочину, вчиненого організованою групою, може визнаватись лише особа, яка є учасником такого об’єднання. Це означає, що брати участь у вчинюваних організованою групою або злочинною організацією злочинах може особа, яка також вже є членом такого злочинного угруповання.

Зазначені положення безпосередньо стосуються осіб, які виконують спеціальне завдання. У деяких випадках це особи, які вже були членами таких злочинних угруповань на момент отримання спеціального завдання, у деяких випадках їм ще необхідно увійти до складу таких об’єднань, щоб мати змогу виконувати спеціальне завдання. А отже, це особи які фактично або формально відповідають ознакам члена такого угруповання. Тобто вони ознайомлені з планом дій, беруть участь у розробці таких планів, спілкуються з іншими учасниками, беруть участь у злочинних контактах, залучаються до фінансування тощо.

Закон забороняє залучати до виконання розшукових (негласних) слідчих дій медичних працівників, священнослужителів, адвокатів, якщо особа, стосовно якої вони повинні здійснювати зазначені дії, є їх пацієнтом чи клієнтом.

Не може бути визнана суб’єктом виконання спеціального завдання й особа, яка діяла з метою попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації за власною ініціативою, без спеціального завдання відповідних органів, оскільки Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” чітко встановлює необхідність затвердження дій цієї особи відповідною постановою.

Особливою ознакою спеціального завдання є те, що таке завдання, а також його виконання мають бути документально оформлені. Подібне оформлення спеціального завдання необхідне як у випадку проникнення особи до складу організованої групи чи злочинної організації, так і у випадку укладання угоди з особою, яка вже є членом такої групи чи організації. Виконання вказаними особами спеціального завдання здійснюється на підставі постанови слідчого, погодженої з керівником органу досудового розслідування, або постанови прокурора із збереженням у таємниці достовірних відомостей про особу.

Винесенню постанови про виконання спеціального завдання особами, які не є працівниками правоохоронного органу, має передувати укладення угоди між такою особою і правоохоронним органом про співпрацю і відповідне нерозголошення даних. У цій угоді мають бути перелічені права й обов’язки цієї особи і, зокрема, роз’яснення того, у якому випадку і за вчинення яких діянь ця особа підлягає кримінальній відповідальності.

Збереження у таємниці достовірних відомостей про особу може забезпечуватися шляхом обмеження відомостей про неї в протоколах слідчих дій та судових засідань (Алгоритм – С.128).

Виконання спеціального завдання не може перевищувати шість місяців, а в разі необхідності строк його виконання продовжується слідчим за погодженням з керівником органу досудового розслідування або прокурором на строк, який не перевищує строку досудового розслідування (ст. 272 КПК України).

Поиск по сайту: