Зміна природних комплексів під впливом господарської діяльності людей

Людина не може жити без тісного зв’язку з природою. Вона бере з неї повітря, щоб дихати; воду, щоб пити; їжу рослинного і тваринного похо­дження, а також найрізноманітніші компоненти для виробництва енергії, промислової продук­ції та подальшого розширення виробництва. Потреби людини постійно зро­стають, а взяти все необхідне для їх задоволення можна в основному з природи. Ще декілька десятків років тому людям не потрібні були телевізори, комп’ю­тери, факси, мобільні телефони тощо, бо вони просто не знали, що це таке. Зараз ці вироби стають звичними для нас і необхідними. Через десятки років буде створено тисячі нових приладів і пристроїв, які стануть для нових поколінь такими самими необхідними, але зараз ми їх навіть не можемо собі уявити.

Отже, з розвитком суспільства зростають потреби людей, а тому поси­люється їхній вплив на природу. Зростає він через те, що завдяки науці, застосу­­ванню технічних винаходів людина стає чимраз сильнішою. Посилюється тиск на природне довкілля через збільшення чисельності землян.

Вплив сучасних 7 млрд мешканців Землі рівний тому, що чинили б на географічну оболонку 70 млрд осіб, які за рівнем розвитку перебували б у кам’яному віці. Сучасна людина стає все менше залежною від природних явищ. Однак відбуваються на нашій планеті і такі стихійні явища, яким людство протидіяти поки що не в силі, від яких воно не може надійно захисти­тися. Сюди можна віднести вулкани і землетруси, пов’язані з дією внутрішніх сил Землі, посухи, урагани, снігопади, морози в атмосфері, паводки, селі, снігові лавини, пов’язані з гідросферою тощо. Отже, людина не всесильна. Та й взагалі думка про те, що наука повинна слугувати для перемог над приро­дою, є хибною і небезпечною, і могла б призвести в кінце­вому результаті до зникнення людської цивілізації на Землі.

Тепер науку розуміють як знаряддя для раціонального використання природи, тобто такого, при якому вона не знищується, а зберігається для нащадків. Однак розуміння це прийшло досить пізно, коли природі Землі вже завдано великих ран. Усвідомлення людьми проблеми забруднення довкілля у процесі розвитку суспільства спонукало виникнення окремої галузі знань, яка зайнялась вивченням наслідків взаємодії суспільства і природи. Її назвали екологією, а проблеми, які вона досліджує екологічними. Негативні наслідки впливу людини проявилися у всіх геосферах і географічній оболонці в цілому, що свідчить про загрозу середовищу життя людини – екологічну кризу.

Оскільки екологічні проблеми мають просторові відмінності, то вивченням їх займається й окрема галузь географічної науки – геоекологія. Звідси характеристику стану довкілля називають геоекологічною ситуацією.

Для оцінки геоекологічної ситуації важливу роль відіграє налагодження постійного контролю (моніторингу) за станом довкілля. Важливими показниками у цій справі є визначення гранично допустимих концентрацій (ГДК) шкідливих хімічних домішок у повітрі, воді, ґрунтах, продуктах харчування. Тобто таких кількостей, при яких немає загрози здоров’ю людини.

Встановлюють також гранично допустиме навантаження (ГДН) на при­роду, яке характеризує допустимі обсяги господарської діяльності, що не призводять до погіршення умов життя. Для підприємств, що забруднюють природу, встановлюють гранично допустимі викиди (ГДВ).

На літосфері, перш за все, позначається те, що з року в рік зростають обсяги видобутку різних корисних копалин, зростає площа кар’єрів, довжина й гли­бина шахт, що призводить інколи до обвалів, зменшення площі орних земель тощо. Скорочуються вони і через насипання териконів і відвалів із порід, які виве­зені при розробці шахт, кар’єрів, а також будівництві міст, доріг, водосховищ.

Змінюється під впливом діяльності людини й рельєф території. У проми­слових районах характерними формами рельєфу є відвали пустої породи й терикони шахт, які піднімаються над навколишньою місцевістю на 60–100 м. Для відновлення родючості земель, зайнятих кар’єрами, териконами, ярами, науковцями розроблена ціла система заходів, проведення яких називають рекультивацією.

Поздовжнє розорювання схилів, знищення природної рослинності (особливо в горах) спричиняє змив ґрунтів, утворення ярів, зсувів тощо. Переосушення зволожених ґрунтів, відвальне розорювання їх призводить до розвівання верхнього родючого шару вітром (вітрової ерозії). Надмірне зрошення призводить до підтягування до поверхні розчинених солей із нижніх горизон­тів, які, нагромаджуючись біля поверхні, перетворюють ґрунт у солончак. Ґрунти втрачають свою родючість і через надмірне, науково необґрунтоване використання мінеральних добрив та отрутохімікатів.

Під впливом господарської діяльності змінюється мікроклімат окремих територій, а також планети в цілому. Вчені вважають, що він стає теплішим через посилення парникового ефекту, який, у свою чергу, зумовлений підвищенням вмісту оксиду вуглецю у повітрі.

Дуже сильно забруднюють різними шкідливими сполуками (оксидами сірки, фосфору, хлором тощо) атмосферне повітря викиди сотень хімічних та металургійних підприємств, теплових електростанцій. Через велику концен­трацію пилу й газів над великими промисловими містами зменшується притік сонячної радіації, зростає кількість опадів (у тому числі випадають так звані кислотні дощі), часто утворюються тумани.

Промислові та побутові стоки, звалища сміття сильно забруднюють води океанів, морів, річок, озер, підземні води. Основні забруднювачі води – нафтопродукти, отрутохімікати, солі важких металів.

Отруйні речовини із хвостосховищ підприємств, отрутохімікати з полів забруднюють ґрунтові води. Внаслідок вирубування лісів зменшилась водність річок, а деякі малі річки перетворилися у ланцюжок загниваючих озер. Почастішали катастрофічні паводки у басейнах річок. У водосховищах часто відбувається процес замулення, цвітіння води, поширення хворобо­творних мікроорганізмів.

Біосфера в даний час також зазнає сильного впливу людини, причому наслідки цього впливу неоднозначні. З одного боку, людина створила тисячі нових сортів рослин і порід тварин, прискорюючи цим самим еволюцію видів у природі, збага­чує природні угрупування шляхом акліматизації живих організмів, підвищує родючість ґрунтів. З іншого боку, наслідками людської діяльності є інтенсивне знищення природної рослинності, звуження ареалів та погір­шення умов проживання живих організмів, скорочення їх видового складу, руйнування ґрунтів у результаті посилення процесів ерозії і т. д. Руйнуючи природне довкілля у процесі господарської діяльності, людина позбавляє живих істот місць проживання, розмноження, живлення, перехову­вання, що призводить до зникнення багатьох видів живих організмів. Тому створе­ний 1948 р. Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів (МСОП) організував комісію з проблем рідкісних і зникаючих видів і започаткував Червону книгу, куди заносять види, які знаходяться на межі зникнення. Окремі томи її містять ссавців, птахів, земноводних тощо. Кожна країна, на території якої проживає вид, занесений до Червоної книги МСОП, несе моральну відповідальність перед усім людством за збереження цього скарбу природи. Ці види необхідно зберегти заради нормального існування сучасної біосфери.

Роль географії і зокрема геоекології у розв’я­занні екологічних проблем надзвичайно велика. Це пов’язано із особливос­тями самої географічної науки, яка розглядає усі компоненти природи у взаємозв’язку і взаємодії між собою, а також розселення та господарську діяльність людини, вплив їх на природне довкілля. Завдяки всебічному вивченню природних та виробничих комплексів, географія дає можливість розробляти проекти раціонального використання природи, складати прог­нози розвитку природ­них об’єктів, розробляти заходи для збереження життя на Землі.

Для збереження і вивчення унікальних природних комплексів, окремих видів рідкісних рослин, ендеміків, реліктів, цікавих об’єктів неживої природи створюються різні природоохоронні об’єкти, розробляється природоохо­ронне законодавство. У широкому значенні під охороною природи розуміють увесь комплекс заходів, спрямованих на раціональне використання і збере­ження природи. Вузьке розуміння передбачає саме охорону, збереження природних багатств для нащадків.

З цією метою створюють природозаповідні об’єкти, серед яких заповід­ники, національні природні парки, заказники тощо. Природні заповідники – це своєрідні наукові заклади, які не тільки охороняють рослинний і тваринний світ, рідкісні утвори неживої природи, а й вивчають їх.

Дуже важливе природоохоронне значення мають біо­сферні заповідники, які мають вищий статус, ніж природні заповідники, оскільки входять у міжнародну систему контролю за станом довкілля. Від природного заповідника вони відрізняються тим, що в них виді­ляється три зони, які відрізняються режимом збереження природних комп­лексів. У першій (заповідній) вони знаходяться у режимі повної заповід­ності. Друга зона (буферна) розмежовує заповідну й третю (антропогенних ланд­шафтів), де дозволяється традиційне природокористу­вання, створення умов для відпочинку під екологічним контролем заповід­ника. Створюються біо­сферні заповідники на базі заповідників та інших природозаповідних об’єктів нижчого рівня, що стають їхнім ядром. Інколи таких ядер може бути декілька.

Національний природний парк (НПП) – територія виділена з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів, що мають особливу екологічну, історичну та естетичну цінність у зв’язку з сприятливим поєднанням природних і культурних ландшафтів. У їх межах охорона природи поєднується з відпочинком людей у малозмінених природних умо­вах.

Заказники, зазвичай, створюють для збереження одного або декількох видів тварин чи рослин, окремих компонентів природи. Залежно від мети створення можуть бути ландшафтними, гео­логічними, лісовими, зоологічними, гідрологічними. У заказнику заборонені певні види госпо­дарської діяльності.

Тест із підтеми

1. Можливості посилення тиску людського суспільства на природне довкілля не пов’язані:

А збільшенням чисельності землян;

Б зростанням потреб людей;

В характером протікання сучасних тектонічних процесів;

Г розвитком науково-технічного прогресу.

2. Галузь знань, яка займається вивченням наслідків взаємодії суспільства і природи:

А екологія; Б суспільствознавство.

3. Перехід до раціонального використання природи є:

А причиною виникнення екологічної кризи;

Б засобом послаблення наслідків екологічної кризи.

4. Вивченням просторових відмінностей екологічних проблеми займається окрема галузь геогра­фічної науки:

А біогеографія; Б геоекологія; В рекреаційна географія; Г соціальна географія

5. Для оцінки геоекологічної ситуації важливу роль відіграє налагодження постійного контролю за станом довкілля, який називають:

А ГДК; Б моніторингом; В ГДН; Г охороною довкілля

6. Великі щорічні обсяги видобутку корис­них копа­лини насамперед негативно позначаються на стані:

А атмосфери; Б гідросфери; В літосфери.

7. Для відновлення родючості земель, зайнятих кар’єрами, териконами, ярами, науковцями розроблена ціла система заходів, проведення яких називають:

А меліорацією; Б моніторингом; В рекультивацією; Г рекреацією

8. Надмірне зрошення призводить до:

А утворення ярів; Б посилення вітрової ерозії; В вторинного засолення ґрунтів.

9. Нераціональне застосування засобів хімізації у сільськогосподарському виробництві є однією з основних причин погіршення якості:

А повітря; Б земельних ресурсів; В мінеральних ресурсів.

10. Клімат Землі в цілому стає теплішим через:

А викиди оксидів сірки, фосфору; Б зростання концентрації вуглекислого газу в атмосфері;

В підвищений вміст пилу; Г вирубування лісів

11. Через велику концентрацію пилу й газів над великими промисловими містами змен­шується:

А кількість опадів; Б кількість туманів; В притік сонячної радіації.

12. Причиною випадання кислотних дощів є:

А викиди оксидів сірки, фосфору; Б зростання концентрації вуглекислого газу в атмосфері;

В підвищений вміст пилу; Г вирубування лісів

13. Основні забруднювачі води:

А нафтопродукти, отрутохімікати, солі важких металів; Б оксиду вуглецю, сірки. фосфору.

14. Зменшилась водність річок, а деякі малі річки перетворилися у ланцюжок загниваючих озер, внаслідок:

А будівництва водосховищ; Б скидання промислових стоків у річки; В вирубування лісів.

15. Процеси підтоплення прилеглих земель, замулення, цвітіння води, поши­рення хвороботворних мікроорганізмів є наслідком:

А будівництва водосховищ; Б скидання промислових стоків у річки; В вирубування лісів.

16. Основним негативним наслідком впливу людини на біосферу є:

А створення тисяч нових сортів рослин і порід тварин; Б зникнення багатьох видів живих організмів.

17. У наш час з метою збереження середовища життя створюють різні заповідні території, в яких діють строгі правила поведінки, заборонено будь-які види людської діяльності, крім наукової. Найбільшими з них є:

А заказники Б міські парки; В заповідники.

18. Встановіть відповідність між видами забруднення та причинами, якими вони зумовлені:

1 змен­шення площі орних земель;

2 зростання площі засолених земель;

3 забруднення ґрунтів хімічними сполуками;

4 забруднення атмосфери оксидами сірки, фос­фору, хлором.

А надмірне, науково необ­ґрунтоване використання мінеральних добрив та отрутохімікатів;

Б надмірне, науково необ­ґрунтоване зрошення земель;

В промислові та побутові стоки, звалища сміття;

Г насипання териконів і відва­лів із порід, які вивезені при розробці шахт, кар’єрів, а також будівництві міст, доріг, водосховищ;

Д викиди сотень хімічних та металур­гій­них підприємств, теплових електростанцій, що діють в Україні.

19. Встановіть відповідність між видами забруднення та причинами, якими вони зумовлені:

1 забруднення вод річок, водосховищ озер;

2 забруд­нення ґрунтових вод;

3 замулення водосховищ, цвітіння води;

4 забруднення атмосфери.

А широке використання засобів транспорту, особливо автомобільного;

Б видобування корис­них копа­лин на суходолі;

В прориви хвостосховищ, викидання неочищених побутових стоків;

Г діючі хвостосховища підприємств, отрутохімікати з полів;

Д надмірна кількість водосховищ на рівнинних річках з малим похилом.

20. Встановіть відповідність між об’єктами природно-заповідний фонду України та їх характерними ознаками:

1 біосферний заповідник;

2 заказник;

3 природний заповідник;

4 національний природний парк.

А залежно від мети створення може бути ландшафтним, гео­логічним, лісовим, зоологічним, гідрологічним;

Б у межах всієї території та акваторії заборонено всі види господарської діяльності, які не стосуються забезпечення роботи самого заповідного об’єкта;

В біологічний науково-дослідний заклад, де вирощують рослини різних природних зон;

Г природоохоронний об’єкт, у якому основна частина території (90%) виконує природоохоронні функції, а на решті території організовується відпочинк людей у малозмінених природних умовах;

Д входить у міжнародну систему контролю за станом довкілля.

21. Розташуйте об’єкти природно-заповідний фонду України у послідовності від найвищого статусу до нижчого:

А біосферний заповідник;

Б заказник;

В природний заповідник;

Г національний природний парк.

22. Глобальна екологічна криза характеризується тим, що:

Поиск по сайту: