ЗБИРАННЯ КАЛУ ДЛЯ ЛАБОРАТОРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Діагностичне лабораторне дослідження калу дозволяє не лише дати характеристику функціональної здатності органів, але також є об'єктивним тестом для визначення захворювань органів травлення.

Копрологічне дослідження проводять для визначення моторної функції кишок і їх перетравлюючих властивостей, якості та кількості мікробної флори і наявності в кишках патологічних процесів. Класичне копрологічне дослідження має чотири групи методів: макро- і мікроскопічний, бактеріологічний та хімічний.

Проби калу беруть з його внутрішньої частини і зовнішньої поверхні. Кожну порцію досліджують окремо. Кров у калі, що його взято з внутрішньої частини, вказує на проксимальну локалізацію джерела кровотечі. При дистальному розміщенні джерела кровотечі кров знаходиться звичайно на зовнішній поверхні калу.

Макроскопічно визначають колір, щільність, форму, запах і домішки (слиз, гній, кров, кишкові паразити, випадкові сторонні тіла). Слиз утворюється у вигляді грудочок або плівок різної величини на поверхні калу. Гній має вигляд жовтуватих грудочок. Частіше він перемішується зі слизом чи калом. Кров у калі зустрічається у вигляді згустків різної величини на поверхні або змішаною з гноєм і слизом.

При мікроскопічному дослідженні виявляють м'язові волокна, рослинну клітковину, нейтральний жир, жирні кислоти, мила, лейкоцити, еритроцити, кишковий епітелій, яйця гельмінтів та ін.

Бактеріологічне дослідження калу відіграє важливу роль у визначенні збудників кишкових інфекційних захворювань. Досліджуваний матеріал за можливості збирають в асептичних умовах у стерильний посуд і швидко доправляють до лабораторії, тому що тривале зберігання матеріалу призводить до загибелі бактерій і знижує вірогідність їхнього виявлення.

У разі підозри на кровотечу в органах травлення проводять хімічне дослідження на приховану кров.

Збирання калу для копрологічного дослідження.

• Усі процедури виконують у гумових рукавичках.

• За 4—5 днів до проведення дослідження хворий не повинен вживати препарати заліза, вісмуту, таніну, барію, пілокарпіну, рицинової та вазелінової олії, атропіну, беладони, карболену.

• Не вводять хворому ректальних свічок, не ставлять клізм, не виконують теплових процедур на ділянку живота.

• Наклеюють відповідну етикетку на скляну або пластмасову чисту посудину з широкою горловиною. На етикетці зазначають прізвище та ініціали хворого, відділення, палату, назву дослідження, дату.

• Пропонують хворому за допомогою шпателя, чистої палички зібрати 5—10 г ранкового щойно виділеного калу з кількох місць. У лабораторію направляють ранковий свіжовиділений (в теплому вигляді) кал.

•Якщо хворому призначений ліжковий режим, кал спочатку збирають у підставлене під нього сухе судно і попереджають, щоб хворий у те судно не мочився. Потім відбирають потрібну кількість калу в посудину для лабораторного аналізу.

Збирання калу для дослідження на яйця гельмінтів.

•Наклеюють відповідну етикетку на чисту суху скляну посудину з широкою горловиною.

• Пропонують хворому шпателем зібрати зразу після випорожнення 30—50 г з різних місць виділеного екскременту.

• У разі застосування хворим протигельмінтних препаратів направляють на дослідження всю порцію калу.

Збирання калу для бактеріологічного дослідження.

• Пишуть відповідне направлення і закріплюють його на зовнішньому боці стерильної пробірки.

• Хворого кладуть на лівий бік із зігнутими в колінах ногами.

• Лівою рукою розводять сідниці хворого, а правою обережно обертальними рухами вводять у відхідник на 8—10 см ректальну трубку або ватний тампон на металевому стержні, намагаючись при цьому зняти зі стінки кишки шматочок калу.

• Не торкаючись зовнішніх стінок, петлю стержня опускають у пробірку й одразу відправляють у лабораторію. В направленні зазначають прізвище та ініціали хворого, а також мету дослідження, щоб у лабораторії могли застосувати відповідні поживні середовища і метод обробки матеріалу.

Підготовка хворого до збирання калу на приховану кров.

Темна кров у калі (мелена) спостерігається при кровотечах з верхніх відділів травного каналу, а свіжа кров на поверхні калу свідчить про кровотечу з дистального відділу товстої кишки. Нерідко бувають заховані хронічні кишкові кровотечі, які виявляють реакцією на приховану кров.

• Протягом трьох днів хворий дотримується безгемоглобінової дієти. З раціону вилучають м'ясо, рибу, печінку, ікру, гречану крупу, яєчні страви, всі зелені овочі, помідори, яблука, гранати.

• 3 лікарських засобів не вживає препарати заліза, брому, йоду.

• Виключають потрапляння крові з інших джерел кровотечі (кровотеча з носа, ясен, після видаленого зуба). При кровоточивості ясен протягом всього періоду підготовки до дослідження хворий не повинен чистити зуби щіткою (можна полоскати рот 3 % розчином гідрокарбонату натрію).

• У разі кровоточивості ясен хворий у період підготовки до проведення дослідження не повинен чистити зуби щіткою.

•За допомогою шпателя відбирають для дослідження 5—10 г калу з різних місць випорожнень.

• У лабораторії на мазок калу, нанесений на предметне скло, крапають хімічний реактив Грегерсена (в 4 мл 50 % оцтової кислоти висипають 0,03 г бензидину та 0,08 г перекису барію). Якщо реакція позитивна, мазок синіє. Залежно від часу реакцію оцінюють: ++++ — різко позитивна, +++ — позитивна, ++ або + — слабопозитивна реакція.

Поиск по сайту: