АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Чинність нормативних актів у часі й просторі, а також за категоріями працівників

Читайте также:
  1. II. Порядок прийняття і звільнення працівників
  2. III. Основні правила та обов’язки працівників
  3. VIII. ГАРАНТІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОФСПІЛКОВИХ ОРГАНІВ ТА ІНШИХ ПРЕДСТАВНИЦЬКИХ ОРГАНІВ ПРАЦІВНИКІВ
  4. А)3 год після прибуття товарів у пункт призначення та може корегуватися на підставі законодавчих актів
  5. Аналіз інших нормативно-правовими актів в сфері інформатизації та шляхи для її удосконалення.
  6. Аналіз фактів травматизму підтверджує вирішальну роль людини у створенні передумов формування травмонебезпечних ситуацій.
  7. Валютно-фінансові умови зовнішньоторговельних контрактів
  8. Вербування (набір) працівників.
  9. Вибір сульфаніламідних препаратів визначається властивостями збудника, спектром протимікробної дії, а також особливостями фармакокінетики.
  10. Вивчення обсягів та причин створення наднормативних товарних запасів
  11. Види матеріальної відповідальності працівників
  12. Визначення фактів і вимірів

Чинність нормативних актів у часі. Важливе значення для регулювання трудових відносин мають межі чинності нормативно-правових актів у сфері праці у часі та просторі.

Закон України набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування (ст. 94 Конституції України).

Як правило, закони, що регулюють трудові відносини та відносини, які тісно пов’язані з трудовими, зворотної сили не мають і застосовуються до відносин, що виникли після введення їх у дію.

Зауважимо, що трудові відносини мають тривалий характер і можуть виникнути до введення в дію нормативно-правового акта в сфері праці, але реалізуються після введення його у дію.

У законах про працю питання щодо вступу їх у силу, як правило, там же й визначаються.

Згідно зі ст. 21 Закону України “Про інформацію” від 2 жовтня 1992 р. законодавчі та інші нормативні акти стосовно прав, свобод і законних інтересів громадян, якщо вони не опубліковані, не мають юридичної сили.

Укази і розпорядження Президента України набирають чинності через три дні після їх опублікування в газеті “Урядовий кур’єр”, якщо інше не встановлено в самому указі чи розпорядженні.

Державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління й контролю здійснюється відповідно до Указу Президента України.

У випадку колізії одновидових нормативних актів застосовується нормативно-правовий акт, що набрав юридичної сили пізніше [][31].

Акти соціального партнерства набирають чинності з дня їх підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі, угоді.

Після закінчення строку дії колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором.

Колективний договір, угода зберігають чинність у разі зміни складу, структури, найменування уповноваженого власником органу, від імені якого укладено цей договір, угоду.

При реорганізації підприємства колективний договір зберігає чинність протягом терміну, на який його укладено, або може бути переглянутий за згодою сторін.

У разі зміни власника підприємства чинність колективного договору зберігається протягом терміну його дії, але не більше одного року. У цей період сторони повинні розпочати переговори про укладення нового, зміну або доповнення чинного колективного договору.

При ліквідації підприємства колективний договір діє протягом усього терміну здійснення ліквідації.

Локальні нормативні акти індивідуального характеру (накази керівника організації) набувають чинності з моменту їх підписання або з дня, вказаного в наказі, і діють до їх відміни чи внесення змін і доповнень керівником цієї організації.

Чинність нормативних актів у просторі. Закони й інші нормативні правові акти про працю України поширюються на трудові та пов’язані з ними відносини, що виникають на всій території України, якщо в цих актах не передбачено інше.

Нормативно-правові акти про працю місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування чинні у межах відповідної території.

Характерною особливістю локальних нормативно-правових актів про працю є їх поширення в межах конкретної організації. Нормативно-правові акти у сфері праці поширюються на територію посольств, представництв, інших територіальних утворень України за кордоном.

Чинність нормативно-правових актів про працю за категоріями працівників. Трудове законодавство України характеризує метод єдності й диференціації правового регулювання праці. Правові норми у сфері праці поділяються на дві групи: загальні та спеціальні.

 
 

 


Спеціальні норми конкретизують загальні норми, доповнюють їх, а в деяких випадках встановлюють винятки із загальних норм трудового законодавства.

Диференціація правового регулювання праці за категоріями працівників проводиться різними правовими способами:

1) занесення до спеціальних статей чи окремих глав в КЗпП щодо особливостей регулювання праці деяких категорій працівників;

2) прийняття нормативно-правових актів, які визначають особливості регулювання праці деяких категорій працівників [][32].

Диференціація умов праці працівників виявляється у встановленні особливостей прийняття та звільнення з роботи, регулюванні робочого часу і часу відпочинку, оплати праці, дисциплінарній та матеріальній відповідальності деяких категорій працівників (наприклад, жінок, інвалідів, неповнолітніх). Чинним законодавством про працю встановлено додаткові підстави розірвання за певних умов (ст. 41 КЗпП) трудового договору за ініціативою роботодавця з окремими категоріями працівників.

Контрольні питання

1. Що таке система джерел трудового права України?

2. Суть системи підзаконних нормативно-правових актів про працю.

3. У чому полягає єдність і диференціація правового регулювання умов праці в сучасних умовах?

4. Особливості джерел колективно-договірного регулювання у сфері праці.

5. Які джерела трудового права України мають договірний характер?

6. Яке значення мають рішення Конституційного Суду України та постанов Пленуму Верховного Суду України для регулювання трудових і тісно пов’язаних з ними відносин?

Теми рефератів

1. Тенденції розвитку трудового законодавства України.

2. Конституція України як джерело трудового права України.

3. Кодекс законів про працю України як джерело трудового права України.

4. Міжнародно-правове регулювання праці.


[1] Зуб І. В., Стичинський Б. С., Грицяк І. А. Трудове право: Курс лекцій. — К.: УАДУ при Президентові України, 1996. — С. 15.

[2] У континентальній системі права, до якої належить Україна, єдиним джерелом права визнається нормативний акт.

[3] Кодекс законів про працю в Україні вперше було прийнято в 1922 р.

[4] Прокопенко В. І. Трудове право: Курс лекцій для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі, 1996. — С. 61.

[5] Указ Президента України “Про розміри надбавок до посадових окладів за класні чини та вислугу років працівникам органів прокуратури України” від 20 грудня 1991р., Указ Президента України “Про заходи щодо забезпечення працевлаштування молоді” від 6 жовтня 1999 р. та ін.

[6] Розпорядження Президента України “Про додаткові заходи щодо прискорен ня погашення заборгованості із заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат населенню” від 11 липня 1997 р.

[7] Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затверджене Указом Президента України від 30 серпня 2000 р.

[8] Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р.

[9] Закону України “Про власність” від 7 лютого 1991 р.

 

[10] Закон України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р.

[11] Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р.

[12] Закон України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 р.

[13] Закон України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” від 16 грудня 1993 р.

[14] Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 р.

[15] Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21 березня 1991 р.

[16] Закон України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” від 19 листопада 1992 р.

[17] Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” від 23 квітня 1991 р.

[18] Закон України “Про правовий статус іноземців” від 4 лютого 1994 р.

[19] Закон України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” від 5 лютого 1993 р.

[20] “Гірничого Закону України” від 6 жовтня 1999 р.

[21] Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23 грудня 1997 р.

[22] Закон України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” від 15 вересня 1999 р.

[23] Закон України “Про колективні договори і угоди” від 1 липня 1993 р.

[24] Закон України “Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 р.

[25] Закон України “Про оплату праці” від 24 березня 1995 р.

[26] Закон України “Про відпустки” від 15 листопада 1996 р.

[27] Закон України “Про охорону праці” від 14 жовтня 1992 р.

[28] Закон України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” від 3 березня 1998 р.

[29] Прокопенко В. І. Трудове право: Курс лекцій для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі, 1996. — С. 75.

[30] “Про практику розгляду судами трудових спорів”, постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.92.

[31] Указ Президента України “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” від 3 жовтня 1992 р. і постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” від 28 грудня 1992 р. № 731.

 

[32] Закони України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 р., “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 19 грудня 1991 р., Указ Президента України “Про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців” та ін.


1 | 2 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.)