Валютно-фінансові умови зовнішньоторговельних контрактів

Головною умовою здійснення міжнародної

торговельної операції є зовнішньоторговельними контракт. Він визначає права та обов’язки сторін, їх відповідальність за

проведення операції.

При складанні контракту велике зна­чення має правильне визначення валютно- фінансових і платіжних умов угоди, які регулюють розрахун­ки між контрагентами. Від них залежить ефективність зовнішньоторговельних операцій, своєчасне отримання плате­жу, виконання обов'язків за контрактом, страхування сторін від валютних ризиків. Тому контрагенти повинні слідкувати за станом міжнародних валютних ринків, за коливанням ва­лютних курсів, за валютно-фінансовим станом свого контра­гента.

При визначенні валютно-фінансових умов контрактів, як правило, виявляється протилежність інтересів контрагентів. Експортер, після відвантаження товару, прагне отримати мак­симальну суму валюти у найкоротший термін, одержати від імпортера відповідні гарантії щодо забезпечення платежу. Імпортер зацікавлений скоріше отримати товар, сплатити най­меншу суму валюти, максимально відтягнути платіж до мо­менту його кінцевої реалізації (домогтися від експортера на­дання комерційного кредиту).

Вибір валютно-фінансових умов контракту залежить від таких факторів:

♦ характеру економічних та політичних відносин між країнами;

♦ наявності або відрутнорті міждержавних угод;

♦ кон'юнктури рицку та перспектив його розвитку;

♦ співвідношення рид контрагентів;

♦ традицій та звичаїв торгівлі даним товаром;

♦ швидкості та гарантій отримання платежу;

♦ суми витрат, яка пов'язана з проведенням платежу че­рез банк;

♦ норм національного законодавства, міжнародних правил і конвенцій, які регулюють розрахункові відносини.

Якщо укладенню зовнішньоторговельного контракту по­переджує міждержавна угода (наприклад, про порядок постав­ки та проведення платежів), яка має загальні валютно-фінан­сові умови, то в контракті слід посилатися на неї. Це дозволяє справедливо вирішувати суперечки, що можуть виникнути в ході виконання контракту.

До основних елементів валютно-фінансових та платіжних умов відносяться:

♦ валюта ціни та спосіб визначення ціни;

♦ валюта платежу, курс перерахунку валюти ціни у валю­ту платежу, якщо вони не збігаються;

♦ умови розрахунків;

♦ форми розрахунків та банки, через які ці розрахунки

будуть здійснюватись.

Від правильного вибору валюти ціни та платежу залежить валютна рентзоельність контракту.

платежу Валюта ціни — це валюта, в якій визна­

чається ціна товару в контракті. На вибір валюти ціни вплива­ють вид товару, фактори, що діють на міжнародні розрахунки, у тому числі міждержавні умови, міжнародні традиції. Ціна то­вару може встановлюватись у будь-якій вільно конвертованій валюті: країни-експортера, країни-імпортера або третьої країни. Іноді ціна контракту вказується у декількох валютах або в колективних валютах (СДР, євро) з метою страхування валютного ризика.

Визначення валюти ціни є важливою умовою якості. Розрізняють стійкі валюти зі стабільною купівельною спро­можністю та слабкі (м'які) валюти, курс яких постійно змінюється. Отже, від вибору валюти залежить ризик валют­них втрат, тобто можливість не отримати еквівалент вартості, передбачений в момент фіксації ціни й підписання контракту. Тому імпортер виграє при встановленні ціни у слабкій валюті та валюті, курс якої має тенденцію до зниження. Експортер, навпаки, прагне до найсильнішої валюти або валюти, курс якої має тенденцію до підвищення.

Якщо ціна імпортного контракту встановлюється у сильній валюті, потрібно вимагати від продавця зробити знижку з ціни чи поступку за іншими умовами контракту. Як­що ціну в експортному контракті встановлено в слабкій ва­люті, продавцю слід підвищити ціну товару.

З валютної точки зору, експорт доцільно орієнтувати на країни з твердими валютами, а імпорт — зі слабкими валюта­ми.

При розрахунках за клірингом ціна товару встанов­люється у тій валюті, яка прийнята для клірингових розра­хунків.

Основною валютою ціни в розрахунках за українським ек­спортом є американський долар, оскільки використання гривні в зовнішніх операціях обмежене. Водночас в імпортних операціях як валюта ціни часто використовуються вільно кон­вертовані валюти інших розвинутих країн, що зумовлено праг­ненням експортерів отримати свої національні валюти.

Специфіка вибору валюти ціни у зовнішній торгівлі з країнами СНД обумовлена частковою конвертованістю їх національних валют, тому у розрахунках використовуються іноземні валюти. У торгівлі з переважною більшістю країн розрахунки здійснюються у вільно конвертованій валюті.

Вибираючи валюту ціни, як уже вказувалося, важливо враховувати вид товару. Відповідно до умов світової торгівлі валюти ціни на окремі види товарів не узгоджуються, навіть якщо ця валюта не задовольняє ні експортера, ні імпортера.

Деякі товари, у тому числі сировина, продаються на світових ринках за стандартними умовами постачання, розробленими ГАТТ, а також міжнародними організаціями експортерів та імпортерів розвинутих країн. Валютно-фінансові умови торгівлі цими товарами підпорядковуються строгим прави­лам. Наприклад, ціни в контрактах на сиру нафту, газовий конденсат, цукор-сирець, каву, вироби зі шкіри вказуються у доларах США, в контрактах на какао-боби, картоплю, ячмінь, кольорові метали, каучук — в англійських фунтах стерлінгів.

Валюта платежу — це валюта, в якій оплачується зо­бов'язання покупця (імпортера) за поставлений товар. Якщо валютні курси нестабільні, то ціни фіксуються в найбільш стійкій валюті, а платіж — у валюті країни-імпортера.

У торгівлі з фірмами промислово розвинутих країн валю­тою платежу, як правило, є національні валюти цих країн. У торгівлі з країнами, що розвиваються, — ВКВ основних про­мислово розвинутих країн, причому в експортних контрактах валюта тих з них, у банках яких зберігаються надходження країн, що розвиваються, від експорту.

В Україні при визначенні валюти платежу для розра­хунків за експортними контрактами застосовується вільно конвертована валюта 1-ої групи Класифікатора іноземних ва­лют НБУ.

Якщо валюта ціни і валюта платежу не збігаються, то в контракті вказується курс перерахунку першої на другу (на­приклад, на базі СДР або за ринковим курсом валют).

До умов перерахунку, які встановлюються в контракті, відносяться:

♦ курс відповідного типу платіжного засобу (курс теле­графного або банківського переказу за платежами век­селями чи без них, поштового переказу);

♦ курс перерахунку: звичайно, це середній курс дня, іноді курс продавця або покупця на час відкриття або закрит­тя валютного ринку;

♦ час перерахунку валют (розрахунки здійснюються за по­точним курсом валюти — частіше всього за ринковим курсом за день до платежу чи за 2-3 дні, що передують дню платежу або на день платежу) на відповідному ва­лютному ринку (продавця, покупця або третьої країни).

Неправильне встановлення часу перерахунку може при­звести до великих втрат внаслідок зміни валютних курсів. Так, не можна здійснювати перерахунок валют за курсом дня укла­дення контракту, оскільки у разі нестабільності валюти плате­жу та її тенденції до девальвації, експортер може зазнати збитків у момент платежу.

Незбіг валюти ціни та валюти платежу є найпростішим за­собом страхування валютного ризику. Для експортера існує ризик зниження курсу валюти ціни, а для імпортера — ризик її підвищення.

Якщо валюта ціни та валюта платежу збігаються, то її на­зивають валютою контракту.

Важливою умовою зовнішньоторговельної угоди є ціна това­ру, яка визначається в розділі "Ціна та за- Контрактні гальна вартість договору (контракту V.

Ціни У цьому розділі визначається ціна оди­

ниці виміру товару та загальна вартість то­варів або вартість виконаних робіт (наданої послуги), які по­стачаються згідно з контрактом (крім випадків, коли ціна то­вару розраховується за формулою), та валюта платежів.

У випадку розрахунку ціни зовнішньоторговельного кон­тракту за формулою у договорі вказується орієнтована вартість контракту на дату його укладення.

У цьому розділі можна вказати, які складові формують ціну контракту (вартість товару, витрати щодо відправлення товару, упакування, маркування тощо).

Якщо за даним контрактом поставляються товари різної якості та асортименту, то ціна встановлюється окремо за оди­ницю кожного сорту, марки, а окремим пунктом договору вка­зується його загальна вартість. У цьому випадку цінові показ­ники вказуються у додатках до контракту — специфікаціях, які є невід'ємною складовою контракту.

Таким чином, контрактна ціна — це кількість грошових одиниць, яку повинен заплатити покупець продавцю у тій чи іншій валюті за весь товар або одиницю товару, що були до­ставлені продавцем на базисних умовах у зазначений у кон­тракті географічний пункт.

Базис ціни установлюється залежно від того, входять чи ні транспортні, страхові, складські та інші витрати з доставки то­вару в його ціну. Як правило, для цього використовується відповідний термін Інкотермс з вказівкою пункту здачі товару. Калькуляція експортної ціни відповідно до рекомендацій Інкотермс включає ціну виробництва товару (собівартість із калькульованим прибутком) та витрати щодо додаткових умов постачання, які наведені нижче.

1. Ціна EXW: витрати на упакування та маркування то­варів.

Усі витрати та ризики, пов'язані з перевезенням товару з підприємства продавця до місця призначення, несе покупець. Покупець одержує готовий до відправлення товар на складі фірми-продавця.

2. Ціна FCA:

•і і? • р*Ч

, витратиш ущуіуващя тц маркування товарів;

♦ навантаження на транспортний засіб на фірмі-виробни-

ку;

♦ транспортні витрати до порту, аеропорту, залізничної станції експортера;

♦ навантаження на основний транспортний засіб-пе- ревізник;

♦ експортна ліцензія;

♦ витрати, пов'язані з перетином державного кордону (мита, інші податкові платежі);

♦ витрати на перевалку, складування, портові збори.

Продавець зобов'язаний поставити товар, що пройшов митне очищення для ввозу.

3. Ціна FAS:

♦ витрати на упакування та маркування;

♦ навантаження на транспортний засіб на фірмі-виробни­ку;

♦ вивантаження товару (на залізничній станції, в порту);

♦ транспортні витрати до порту експортера;

♦ витрати в порту (перевалка, складування, портові збо­ри)

Продавець розміщує товар уздовж борта судна на причалі в погодженому пункті. Митне очищення здійснює покупець

4. Ціна FOB:

♦ витрати на упакування та маркування;

♦ навантаження на транспортний засіб на фірмі-виробни- ку;

♦ транспортні витрати до порту експортера;

♦ вивантаження товару в порту;

♦ навантаження на борт судна;

♦ експортна ліцензія;

♦ витрати, пов'язані з перетином державного кордону (мита, інші податкові платежі);

♦ 1/2 витрат в порту (перевалка, складування, портові збори).

Продавець розміщує товар на борту. Митне очищення здійснює покупець.

При використання ціни FOB відстань не має значення, але в кращому положенні виявляються більш віддалені споживачі за рахунок тих, хто розташований ближче до фірми-виробника.

5. Ціна CFR:

♦ витрати на упакування та маркування;

♦ навантаження на транспортний засіб на фірмі-вироб- нику;

♦ транспортні витрати до порту експортера;

♦ навантаження на борт судна;

♦ транспортні витрати від пункту перевалки в країні-екс- портері до пункту перевалки в країні-імпортері;

♦ витрати в порту (перевалка, складування, портові збо­ри);

♦ експортна ліцензія;

♦ витрати, пов'язані з перетином державного кордону (мита, інші податкові платежі) при експорті.

Продавець оплачує витрати та фрахт, здійснює митне очи­щення товару, але не несе ризику втрати або ушкодження то­вару.

6. Ціна СІБ:

♦ витрати на упакування та маркування;

♦ навантаження на транспортний засіб на фірмі-вироб- нику;

♦ транспортні витрати до порту експортера;

♦ вивантаження товару в порту;

♦ навантаження на борт судна;

♦ транспортні витрати від пункту перевалки в країні-екс- портері до пункту перевалки в країні-імпортері;

♦ витрати в порту (перевалка, складування, портові збо­ри);

♦ витрати на страхування основного перевезення;

♦ витрати, пов'язані з перетином державного кордону (мита, інші податкові платежі) при експорті.

Ціни СІБ найчастіше використовуються в зовнішньотор­говельній практиці. Крім оптової ціни, сюди включається страховка і фрахт до позначеного розвантажувального порту. Ціни СЩ як правило, вигідніші для імпортера: а) полегшу­ються умови щодо організації перевезень у найбільш складній їхній частині; б) відповідальність за якість товару залишається за постачальником до моменту одержання товару у встановле­ному пункті. Переваги ціни СІБ для експортера: дозволяє іноді отримати великий прихований прибуток у формі змен­шення фрахту порівняно з наміченим (при використанні військового судна як перевізника; від розходжень валютних курсів або оплати в неконвертованій валюті при одержанні до­ходу в конвертованій).

7. Ціна СРТ:

♦ витрати на упакування та маркування;

♦ навантаження на транспортний засіб на фірмі-вироб- нику;

♦ транспортні витрати до основного транспортного засо­бу експортера;

♦ вивантаження товару на залізничній станції, в порту;

♦ навантаження товару на основний транспортний засіб;

♦ транспортні витрати від пункту перевалки в країні-екс- портері до пункту перевалки в країні-імпортері;

♦ витрати в порту, аеропорту тощо;

♦ експортна ліцензія;

♦ витрати, пов'язані з перетином державного кордону (мита, інші податкові платежі) при експорті.

Продавець оплачує фрахт за перевезення товару до зазна­ченого місця призначення. Коли товар передано в розпоряд­ження перевізника, усі ризики переходять до покупця. Прода­вець здійснює митне очищення товару.

Ціна СРТ використовується у випадках:

Т:.. г т в! а г то те ° їа>

а) коли виробник хоче збільшити обсяг продажів для по-

а4 ч<.чиш/оіч ■ їй \о; гюи... л'-с:.Т.

криття видатків на транспорт більш низькими відносними ви-

іїлів тра'к'::>Ш іінзї; -:і • робничими витратами, що ґрунтуються на економи від мас­штабу;

б) при виході на нові ринки;

в) для захисту позицій на ринках із жорсткою конку­ренцією.

8. Ціна СІР:

♦ витрати на упакування та маркування;

♦ навантаження на транспортний засіб на фірмі-вироб- нику;

♦ транспортні витрати до основного транспортного засо­бу експортера;

♦ вивантаження товару на залізничній станції, в порту;

♦ навантаження товару на основний транспортний засіб;

♦ транспортні витрати від пункту перевалки в країні-екс- портері до пункту перевалки в країні-імпортері;

♦ витрати на страхування перевезення;

♦ експортна ліцензія;

♦ витрати, пов'язані з перетином державного кордону (мита, інші податкові платежі) при експорті.

Продавець укладає договір страхування й оплачує премію.

9. Ціна БАБ має три варіанти розрахунку:

а) перший варіант:

♦ витрати на упакування та маркування;

♦ навантаження на транспортний засіб на фірмі-вироб- нику;

♦ транспортні витрати до основного транспортного засо­бу експортера (залізничної станції);

♦ вивантаження товару на залізничній станції;

♦ навантаження товару на основний транспортний засіб (у вагон);

♦ 1/2 транспортних витрат у країні-експортері до пункту перевалки в країні-імпортері;

♦ 1/2 витрат на страхування перевезень;

♦ витрати на залізничній платформі (складування, зберігання, збори);

♦ експортна ліцензія;

♦ витрати, пов'язані з перетином державного кордону (мита, інші податкові платежі) при експорті.

б) другий варіант:

♦ витрати на упакування та маркування;

♦ навантаження на транспортний засіб на фірмі-вироб- нику;

♦ транспортні витрати до основного транспортного засо­бу експортера (залізничної станції);

♦ вивантаження товару на залізничній станції;

♦ навантаження товару на основний транспортний засіб (у вагон);

♦ транспортні витрати до кордону експортера;

♦ витрати на залізничній платформі (складування, зберігання, збори);

♦ експортна ліцензія;

♦ витрати, пов'язані з перетином державного кордону (мита, інші податкові платежі) при експорті.

в) третій варіант:

♦ витрати на упакування та маркування;

♦ навантаження на транспортний засіб на фірмі-виробни- ку;

♦ транспортні витрати до основного транспортного засо­бу експортера (залізничної станції);

♦ вивантаження товару на залізничній станції;

♦ навантаження товару на основний транспортний засіб (вагон);

♦ транспортні витрати до кордону експортера;

♦ витрати на залізничній платформі (складування, зберігання, збори);

♦ експортна ліцензія;

♦ витрати, пов'язані з перетином державного кордону (мита, інші податкові платежі) при експорті.

Продавець поставляє товар, очищений від мита, у зазначе­ний пункт на кордоні.

10. Ціна DES:

♦ витрати на упакування та маркування;

♦ навантаження на транспортний засіб;

♦ транспортні витрати до основного транспортного засо­бу експортера(порту);

♦ вивантаження товару в порту;

♦ навантаження товару на основний транспортний засіб (борт судна);

♦ транспортні витрати від пункту перевалки в країні-екс- портері до пункту перевалки в країні-імпортері;

♦ транспортні витрати до пункту призначення (порт);

♦ витрати в порту (перевалка, складування, збори);

♦ експортна ліцензія;

♦ витрати, пов'язані з перетином державного кордону (мита, інші податкові платежі) при експорті.

Продавець доставляє товар, неочищений від мита, у пого­джений порт призначення, а також несе ризики щодо доставки товару у зазначений пункт. Використовується тільки морсь­кий та внутрішній водний транспорт.

Ц. Ціна БЕС);

♦ витрати на упакування та маркування;

♦ навантаження на основний транспортний засіб;

♦ транспортні витрати до основного транспортного засо­бу експортера (порту);

♦ вивантаження товару в порту;

♦ навантаження товару на основний транспортний засіб (борт судна);

♦ транспортні витрати від пункту перевалки в країні-екс- портері до пункту перевалки в країні-імпортері;

♦ транспортні витрати до пункту призначення (порт);

♦ вивантаження з транспортного засобу в пункті перевал­ки;

♦ витрати в порту (перевалка, складування, збори);

♦ експортна ліцензія;

♦ витрати, пов'язані з перетином державного кордону (мита, інші податкові платежі) при експорті.

♦ імпортна ліцензія;

♦ витрати, пов'язані з перетином державного кордону (мита, інші податкові платежі) при імпорті.

Продавець несе усі витрати і ризики, включаючи сплату податків, мита та інших зборів щодо доставки товару на при­чал у погодженому порту призначення.

12. Ціна DDU:

♦ витрати на упакування та маркування;

♦ навантаження на основний транспортний засіб;

♦ транспортні витрати до основного транспортного засо­бу експортера(порту);

♦ вивантаження товару в порту;

♦ навантаження товару на основний транспортний засіб (борт судна);

♦ транспортні витрати на доставку товару до пункту при­значення (порт);

♦ вивантаження з транспортного засобу в пункті перевал­ки;

♦ витрати в порту (перевалка, складування, збори);

♦ експортна ліцензія;......

♦ витрати, пов'язані з перетинок державного кордону (мита, інші податкові платежі)

♦ імпортна ліцензія;

♦ вивантаження з судна на транспорт-перевізник;

♦ доставка на завод-склад;

♦ розвантаження на склад фірми.

Продавець несе витрати і ризики, пов'язані з доставкою товару в погоджений пункт у країні-імпортері (крім сплати податків при ввезенні товару), а також витрати і ризики, пов'язані з використанням митних процедур. 13. Ціна DDP:

♦ витрати на упакування та маркування;

♦ навантаження на основний транспортний засіб;

♦ транспортні витрати до основного транспортного засо­бу експортера(порту);

♦ вивантаження товару в порту;

♦ навантаження товару на основний транспортний засіб (борт судна);

♦ транспортні витрати на доставку товару до пункту при­значення (порт);

♦ вивантаження з транспортного засобу в пункті перевал­ки;

♦ навантаження товару на основний транспортний засіб (борт судйа);

♦ транспортні витрати від пункту перевалки в країні-екс- портері до пункту перевалки в країні-імпортері;

♦ транспортні витрати до пункту призначення (порт);

♦ вивантаження з транспортного засобу в пункті перевал­ки;

♦ витрати в порту (перевалка, складування, збори);

♦ експортна ліцензія;

♦ витрати, пов'язані з перетином державного кордону (мита, інші податкові платежі) при експорті товару;

♦ імпортна ліцензія;

♦ витрати, пов'язані з перетином державного кордону (мита, інші податкові платежі) при імпорті товару;

♦ витрати на доставку товару до основного транспортно­го засобу до місця знаходження покупця;

♦ розвантаження на склад фірми.

Продавець несе всі ризики і витрати, пов'язані з вивезен­ням товару, включаючи оплату податків, мита та інших зборів, стягнутих при імпорті товару. Продавець доставляє товар у за­значений пункту країні-імпортері.будь-,якидо вцдом транспор­ту.-':.... г

Для того щоб експортні поставки товару за даною ціною були ефективними, необхідно, щоб ціна товару покривала прямі витрати', компенсувала віднесені на товар непрямі вит­рати, приносила прибуток, була конкурентноспроможною та забезпечувала місце на ринку.

Таким чином, основою формування експортних цін є національні витрати [89, с.123]. У загальному вигляді структу­ра експортної ціни та етапи її формування подані на рис. 15.7.

При імпорті товарів відправним пунктом формування ціни, як правило, є ціна контракту або світова ціна товару, відкоригована відповідно до внутрішнього митного законо­давства.

Собівартість імпортного товару включає ті елементи вит­рат, що не ввійшли в собівартість експортного товару відповідно до базисних умов постачання.

Ціна імпортного товару до моменту реалізації на внутрішньому ринку включає:

♦ митну вартість (перераховану в національну валюту країни-імпортера за визначеним офіційним валютним курсом на дату подачі митної декларації;

♦ мито;

♦ паратарифні збори (збори за митне оформлення, зберігання, митне супроводження товарів; внутрішні податки з імпортних товарів — податок на додану вартість та акцизний збір).

Контрактні ціни у сфері ЗЕД визначаються суб'єктами ЗЕД на договірних основах із урахуванням попиту та пропо­зиції, а також інших факторів, що діють на відповідних ринках у період укладення зовнішньоекономічного договору.

В окремих випадках контрактні ціни на певні Індикативні /, от^гт

товари визначаються суб єктами ЗЕД вщпо-

Ц1НИ т,

відно до індикативних цін. У таких випадках

контрактна ціна не повинна бути нижча за індикативну [20].

Індикативні ціни — це ціни на товари, що склалися чи складаються на відповідний товар на ринку експорту або імпорту на момент здійснення експортної (імпортної) операції з урахуванням умов поставки та умов здійснення розрахунків.

Формування індикативних цін відбувається за декількома основними напрямами залежно від виду товару та режиму йо­го експорту з України (імпорту в Україну).

Індикативні ціни можуть запроваджуватись на товари:

♦ для експорту яких застосовано антидемпінгові заходи або розпочато антидемпінгове розслідування чи проце­дури в Україні або за її межами;

♦ для яких застосовуються спеціальні імпортні процеду­ри відповідно до статті 19 Закону Українй "Про зовнішньоекономічну діяльність" (при проведенні міжнародних торгів або аналогічних їм процедур);

♦ для експорту яких установлено режим квотування, ліцензування;

♦ для експорту яких установлено спеціальні режими;

♦ експорт яких здійснюється в порядку, передбаченому статею 20 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" із урахуванням вимог антимонопольного законодавства у сфері ЗЕД;

♦ в інших випадках на виконання міжнародних зо­бов'язань України.

Наприклад, до товарів, які експортуються з України і на які розроблюються індикативні ціни, відносяться: феро­силіцій, феросилікомарганець, магній, цинк, карбамід, стале­вий прокат, товстолистовий прокат, аміак, велика рогата худо­ба та її шкура та ін.

Індикативні ціни розроблює та запроваджує Міністерство економіки.

Інформаційними джерелами індикативних цін є:

♦ біржові котирування;

♦ ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими ви­дами продукції;

♦ довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі відео, комп'ютерних, електрон­них та інших подібних банків даних та сіток;

♦ статистичні дані митних, фінансових, банківських, інформаційних та інших державних органів і установ та недержавних організацій України;

♦ комерційні пропозиції, листи, протоколи намірів, прей­скуранти та каталоги на продукцію відомих фірм, підприємств, порівняльні індекси цін;

♦ звіти та довідки тортовелЬґШ-екоНомічйих місій у складі посольств України ЗА кордоном;

♦ контрактна практика поставок товарів, що підлягають реєстрації в Міністерстві економіки України;

♦ прейскуранти та відпускні ціни українських товарови­робників;

♦ інші інформаційні джерела.

При визначенні рівнів індикативних цін беруться до уваги фактори, які можуть впливати на ціноутворення по конкрет­них товарах на конкретних ринках залежно від умов здійснен­ня тієї чи іншої операції. До факторів, що безпосередньо впли­вають на ціну товару належать:

♦ вид угоди;

♦ умови поставки товару;

♦ умови оплати;

♦ відхилення показників якості товару від стандарту Ук­раїни;

♦ інші фактори, що мають істотний вплив на умови здійснення операцій.

У випадку відхилення Ціни угоди від індикативної ціни на товари, угоди по яких підлягають реєстрації чи потребують от­римання ліцензії в Міністерстві економіки України, заявник подає додаткові документи, що підтверджують обґрунто­ваність можливого відхилення, висновки Державного інфор­маційно-аналітичного Центру моніторингу зовнішніх товар­них ринків, або висновки з уповноважених експертних ор­ганізацій (на вимогу Міністерства економіки України).

У випадку відхилення ціни від індикативного рівня на то­вари, угоди по яких не підлягають реєстрації чи ліцензуванню в Міністерстві економіки України, для митного оформлення таких товарів потрібно надати лист-погодження, який ви­дається Міністерством економіки України, або експертний висновок Державного інформаційно-аналітичного Центру моніторингу зовнішніх товарних ринків, який уповноважений надавати експертну допомогу підприємствам, установам та ор­ганізаціям під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності на основі наданих заявником додаткових доку­ментів, що підтверджують обґрунтованість такого відхилення.

Контроль за дотриманням експортерами рівнів індикатив­них цін здійснюється таким чином:

♦ відповідність цін на товари, зовнішньоекономічні угоди по яких підлягають реєстрації чи потребують отриман­ня ліцензії в Міністерстві економіки України, індика­тивним цінам контролюється фахівцями управління ринкової кон'юнктури та цінової інформації Міністер­ства економіки України. Ціна товару зазначається в картці реєстрації (обліку) контракту чи ліцензії і не по­требує додаткового обґрунтування експортером для митних, податкових та інших державних органів;

♦ відповідність цін на товари, зовнішньоекономічні угоди по яких не підлягають реєстрації чи не потребують отри­мання ліцензії Міністерства економіки України, індика­тивним цінам контролюється митними органами Ук­раїни в порядку, встановленому Держмиткомом України за погодженням Міністерства економіки України.

Індикативні ціни, що запроваджуються, є обов'язковими до використання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності всіх форм власності при укладенні та здійсненні всіх видів зовнішньоекономічних угод, згідно з якими вивозиться або продається товар, який запроваджується у перелік індикатив­них цін.

Укладенні контракту обов'язково обумовлюють спосіб фіксації ціни. Залежно від характеру зовнішньоеко­номічної угоди ціна договору може бути зафіксована:

♦ у момент укладання контракту;

♦ протягом реалізації контракту;

♦ до моменту завершення виконання контракту.

Залежно від способу фіксації ціни розрізняють види цін:

♦ тверда (стабільна, фіксована, гарантована);

♦ рухлива;

♦ ковзаюча;

♦ з наступною фіксацією.

Тверда ціна встановлюється в момент підписання кон­тракту у вигляді конкретної цифри, не підлягає зміні протягом усього терміну його дії і не залежить від термінів і порядку по­стачання товарної партії. При цьому у тексті контракту ро­биться застереження: "Ціна тверда, зміні не підлягає". Такі ціни, як правило, характерні при укладенні зовнішньоеко­номічних угод на товарно-сировинних біржах, міжнародних аукціонах, торгових ярмарках.

Вони використовуються при короткострокових поставках, проте можуть застосуватися і при довгострокових поставках. Тверда ціна вигідна насамперед імпортеру. Експортер, який дав згоду на застосування такої ціни, йде на значну поступку покупцеві, оскільки до моменту одержання оплати за товар у сучасних інфляційних умовах фактична ціна товару може істотно зрости. Щоб компенсувати таку поступку та уникнути ризику, експортер може вимагати від імпортера передоплати або внесення авансу.

Рухлива ціна — це зафіксована при укладанні контракту ціна, що може бути переглянута надалі, якщо ринкова ціна то­вару до моменту його постачання зміниться. При встановленні рухливої ціни в контракт вноситься застереження, що передба­чає зміну ціни, зафіксованої в контракті, залежно від підвищен­ня або зниження ціни на ринку до моменту виконання угоди.

У контракті обумовлюється допустимий мінімум відхи­лення ринкової ціни, наприклад, у межах 2-5 % до ціни, прий­нятої в контракті. У цих межах коливання контрактна ціна не
переглядається. При встановленні рухливої ціни в контракті треба зазначити джерело статистичних даних, за яким слід су­дити про зміну ринкової ціни. Рухливі ціни, як правило, вста­новлюються на промислові, сировинні, продовольчі товари, що поставляються на умовах довгострокових контрактів. Роз­рахунки ведуться за цінами, що діють на даний період.

Ковзаюча ціна встановлюється у момент виконання умов угоди шляхом перегляду договірної (базисної) ціни з ураху­ванням змін у витратах виробництва, що відбулися в період виконання контракту.

При частковому постачанні ковзаюча ціна розраховується окремо на кожне постачання.

Ковзаюча ціна фіксується таким чином: вказується ціна на дату пропозиції чи підписання контракту (базисна ціна) та по­рядок розкладання цієї ціни на її складові елементи (напри­клад, заробітна плата — 35%, матеріали — 40%, незмінна част­ка у змінній частині ціни, тобто прибуток, амортизація, на­кладні витрати — 15%).

Базову ціну розраховує експортер і узгоджує її з імпорте­ром цри підписанні контракту. Кінцева (ковзаюча) ціна розра­ховується за формулою, рекомендованою Європейською Еко­номічною Комісією:

(15.1)

де Рі — ковзаюча ціна (у момент відвантаження товару); Р0 — базова ціна, зафіксована в момент укладання кон­тракту;

А, В, С — частка у вартості товару (у сумі дає 100%); А — частка накладних витрат плюс прибуток; (установ­люється експортером);

В — частка матеріальних витрат; С — частка витрат на робочу силу;

МхіМ0 — вартість матеріалу у момент виконання та підпи­сання контракту відповідно;

5, і 50 — вартість робочої сили у момент виконання та підписання контракту.

Таким чином, у контракті обов'язково повинні бути вка­зані базова ціна, її структура, момент початку зміни базової ціни, спосіб та момент розрахунку кінцевої ціни, межа ковзан­ня (наприклад, не вища від 5% базисної ціни).

У контракті може бути передбачено, що ковзання поши­рюється не на всю суму витрат виробництва, а лише на певні елементи з вказівкою їхньої величини у відсотках від загальної вартості замовлення. Змінна ціна може застосуватися не на весь термін дії контракту, а на більш короткий строк (напри­клад, на перші кілька місяців від дати укладання контракту або на період постачання визначеної кількості товару).

Ковзаюча ціна застосовується у довгострокових контрак­тах, тому що при тривалих строках поставок їх економічні умови можуть суттєво змінитися. Такі ціни, як правило, вста­новлюються на продукцію, шо потребує тривалого терміну ви­готовлення (наприклад, для унікальних машин), а також при виконанні великих за обсягом підрядних робіт.

Установлення ціни з наступною фіксацією передбачає, що при укладанні контракту в ньому вказується базисна ціна, але одночасно робиться застереження, згідно з яким базисна ціна зміниться у випадку, якщо до моменту виконання угоди ви­никне зміна цін на ринку на аналогічний товар.

Отже, ціна з наступною фіксацією встановлюється в про­цесі виконання контракту. У контракті визначається тільки момент фіксації та принцип визначення рівня ціни. Напри­клад, за домовленістю сторін ціна на продані товари може бу­ти встановлена на рівні цін світового ринку на певну дату, у день поставки товару покупцеві, перед поставкою кожної пе­редбаченої контрактом партії товару чи перед початком кож­ного календарного року. Покупцеві може бути надано право вибору моменту фіксації ціни.

У контракті обумовлюється допустимий мінімум відхилення ринкової ціни від базисної, у межах якого ціна не пец глядається.

Ціни з наступною фіксацією встановлюються на сир. винні, промислові, продовольчі товари із тривалим строкс^ поставок.

При визначенні контрактної ціни можуть бути враховані різні види знижок. Найпоширеніші з них:

1. Загальна (проста знижка) — знижка, яка надається прейскурантної або довідкової ціни і звичайно станови-уь 20-30 %, а в деяких випадках — до 40 %. Такі знижки використовуються при укладенні угод на машини й устаткування, зокрема на стандартні види устаткування. Знижки з ціни становлять 2-5 %.

2. Знижка за оборот (бонусна знижка). Вона надаєтьс^ постійним покупцям на підставі спеціальної довіреності. контракті в цьому випадку встановлюється шкала знижок за лежно від досягнутого обороту протягом визначеного терміну як правило, одного року, а також порядок виплати сум н^ підставі цих знижок. Бонусні знижки можуть сягати 15-30 обороту на деякі види машин та обладнання і 1-2 % на сиро-ч вину та сільськогосподарські товари.

3. Прогресивна знижка — це знижка за кількість або серійність. Вона надається покупцеві за умови покупки ним заздалегідь визначеного та у зростаючій кількості товару.

4. Дилерська знижка — знижка, яка надається виробни­ками своїм постійним закордонним посередникам по збуту. Вони в середньому становлять 15-20 % роздрібної ціни.

5. Спеціальні знижки. До них відносяться: знижки, які надаються привілейованим покупцям, у замовленнях яких особливо зацікавлені продавці; знижки на пробні партії та за­мовлення; знижки за регулярність замовлень.

6. Сезонні знижки — знижки за покупку товару поза

періодом активного сезону (наприклад, на сільськогоспо­дарські добрива вони становлять близько 15 %).

7. Приховані знижки, які надаються покупцеві у вигляді знижок на фрахт, пільгових кредитів або безвідсоткових кре­дитів, шляхом надання безкоштовних послуг та зразків.

8. Знижки за повернення товару, раніше купленого в даній фірмі. Надаються покупцеві при поверненні ним раніше купленого в даній фірмі товару застарілої моделі. Ці знижки можуть сягати 25-30 % прейскурантної ціни.

9. Знижка при продажу уживаного обладнання — до 50 % від початкової ціни.

У розділі зовнішньоторговельного контракту "Умови платежу" визначаються спосіб, порядок і строки оплати вартості товару, а також гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань. Вибір умов платежу залежить від сили партнерів на ринку. Партнери обговорю­ють:

♦ коли належить робити платіж: до, у момент чи після по­ставки товару;

♦ у який спосіб має бути здійснено платіж, тобто форма розрахунків, умови банківського переказу (авансового платежу) або умови документарного акредитива чи інкасо;

♦ умови щодо гарантії, якщо вона є або коли необхідна (вид гарантії: за вимогою, умовна), строк дії гарантії, можливість змін умов договору без зміни гарантії;

♦ яка із сторін бере на себе витрати з оплати послуг бан- ку-кореспондента;

♦ де повинен бути здійснений платіж (на міжнародні роз­рахунки суттєво впливає валютне та зовнішньоторго­вельне регулювання. Якщо в цих сферах у країнах є значні обмеження, то ефективне проведення розра­хунків неможливе).

У міжнародній практиці найбільш поширені два основні способи торговельних розрахунків: на умовах негайного пла­тежу та оплати в розстрочку.

Негайний платіж імпортер здійснює за однією з таких умов:

♦ після отримання підтвердження закінчення відванта­ження товару у порт відправлення;

♦ при врученні імпортеру комплекту товарних доку­ментів з наданням для оплати кількох пільгових днів і годин;

♦ при прийманні товару імпортером у порту призначен­ня.

Негайним вважається платіж, на здійснення якого витра­чено часу не більше, ніж необхідно для опрацювання контра­гентами та їхніми банками платіжних документів.

Розстрочка платежу передбачає взаємозв'язок торговель­ної та кредитної угоди. Це пов'язано з широким використан­ням у торговельній практиці комерційного кредиту, який ре­алізується через надання експортером імпортеру відстрочки платежу за поставлений товар. Закінчення торговельної опе­рації збігається з початком кредитної угоди, яка буде заверше­на погашенням підприємством-боржником заборгованості за позичкою. Угода позики супроводжує угоду з купівлі-прода- жу товару.

Для імпортера перевага використання відстрочки платежу над отриманням банківського кредиту полягає у тому, що банківський кредит, як правило, дуже дорогий і не завжди до­ступний; партнерам легше домовитися; імпортер може негай­но отримати право власності на товар.

Ефективність виконання контракту залежить від правиль­ного вибору форми розрахунків, яку вони самостійно визнача­ють. Форма розрахунку — це способи оформлення, передання та оплати товаророзпорядчих і платіжних документів, які ви­користовуються в міжнародній комерційній практиці.

До основних форм розрахунків відносяться: документар­ний акредитив, документарне інкасо, банківський переказ, платіж на відкритий рахунок, авансові платежі, які детально розглянуті в підрозділі 15.1.

Розрахунки за акредитивом та інкасо здійснюються в по­рядку, передбаченому Уніфікованими правилами і звичаями для документарних акредитивів та Уніфікованими правилами з інкасо, опублікованими Міжнародною торговельною пала­тою.

Суб'єктам підприємницької діяльності України під час ук­ладання зовнішньоекономічних договорів рекомендовано ви­користовувати Типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) [9]. Так, у контрактах слід застосовува­ти такі форми розрахунків, вважаючи на їх вигідність для ук­раїнської сторони:

а) при поставці та купівлі товарів з платежем проти пода­них документів або на умовах надання покупцеві коротко­термінового комерційного кредиту (до 1 року) — документар­ний акредитив, документарне інкасо (з гарантією);

б) при наданні послуг (з платежем проти поданих доку­ментів) — документарний акредитив, документарне інкасо (з гарантією), переказ (за імпортним контрактом);

в) при поставці товарів (машин та устаткування) на умо­вах надання покупцеві комерційного асредиту — документарг- ний акредитив, комбінований порядок розрахунку (платежі за товари здійснюються у такому порядку: аванс, платіж проти поданих документів з використанням безвідзивного акредити­ва, кредитний платіж), документарне інкасо (з гарантією, яка має бути безвідкличною та безумовною), а при купівлі товарів — документарне інкасо ІЗ безвідкличною та безумовною га­рантією.

Як уже відзначалося, якщо у договорі валюта ціни не буде відповідати валюті платежу, у платіжних умовах додатково за­значається курс перерахунку валюти ціни у валюту платежу.

Найбільш прийнятними умовами перерахунків як за експор­том, так і за імпортом є платіж, який має здійснюватися за се­реднім курсом валюти платежу на день, що передує дню плате­жу на валютному ринку. У розрахунках за експортом із засто­суванням акредитивів, коли відомо, що банк, який відкриває акредитив, має рахунок в уповноваженому банку, перерахунок може здійснюватися за курсом на день платежу. Якщо ціна то­вару зазначена в гривнях, закордонному контрагенту може бу­ти запропоновано здійснення платежу за курсом НБУ на день платежу.

У розрахунках за експортом, які передбачають надання імпортеру комерційного кредиту, необхідно до платіжних умов включати захисні застереження, які є способом страху­вання сторін за контрактом від валютних ризиків.

У міжнародній практиці до валютно-цінових відносять валютні, комбіновані, індексні застереження застереження.

Валютні застереження — це спеціальні умови, що передба­чають перегляд суми платежу в тій самій пропорції, в якій пе­редбачається зміна курсу валюти платежу відносно валюти за­стереження. При цьому методі валюта платежу ставиться в за­лежність від стійкішої валюти застереження. Іншими словами, відповідно до валютних застережень сума платежу підлягає перегляду пропорційно зміні курсу валюти платежу відносно валюти ціни або іншої стабільної валюти, тобто валюти засте­реження. Застереження бувають:

♦ з двосторонньою спрямованістю — корекція платежу здійснюється як від зниження курсу валюти, так і від його зростання. При цьому захищаються інтереси обох партнерів;

♦ з односторонньою спрямованістю — корекція платежу здійснюється тільки при підвищенні або тільки при зниженні валютного курсу. Застереження захищають інтереси тільки одного з партнерів.

У міжнародній торгівлі розрізняють прямі, непрямі та 6а- гатовалютні (мультивалютні) застереження.

Якщо валюта ціни і валюта платежу збігаються, а розмір суми платежу залежить від зміни курсу валюти розрахунків відносно іншої стабільної валюти (валютне застереження), то застосовується пряме валютне застереження. Подібне застере­ження формулюється таким чином: "Сума даного договору (контракту) становить... X... одиниць... зазначеної валюти.... Якщо у день, що передує дню платежу, курс... зазначеної валю­ти... стосовно до... зазначеної іншої валюти... зміниться порівняно з курсом... зазначеної валюти... стосовно до догово­ру (контракту), що становить. У... зазначеної валюти... за оди­ницю... зазначеної іншої валюти..., зміниться і сума даного до­говору (контракту) у відповідній пропорції".

При розбіжності валюти ціни та валюти платежу застосо­вується непряме застереження, відповідно до якого сума пла­тежу змінюється пропорційно зміні курсу валюти ціни до кур­су валюти платежу, що відбулася у визначений термін в узго­дженому місці. У контракті вказується курс перерахунку однієї валюти до іншої на день проплати. Подібне застережен­ня формулюється таким чином: "Валюта розрахунку (назва валюти) визначена виходячи із співвідношення валютного курсу на день підписання договору (контракту), і становить... X... одиниць ціни договору (контракту) (назва валюти). Якщо на день розрахунку валютний курс зміниться більш як на... +/-... У..., то суму платежу буде відповідно змінено у співвідношенні... X. Валюта розрахунку (назва валюти) визна­чена, виходячи із співвідношення валютного курсу на день підписання договору (контракту), і становить... А"... одиниць валюти ціни договору (контракту) (назва валюти). Якщо на день розрахунку валютний курс зміниться, суму платежу буде відповідно змінено у співвідношенні... X..." [44].

Для прямого і для непрямого валютного застереження по­винна бути вибрана найстійкіша валюта.

Багатовалютне (мультивалютна) застереження — це за­стереження, відповідно до якого сума платежу залежить від зміни курсового співвідношення між валютою платежу та ко­шиком валют, який визначається угодою сторін. Таким чином, застереження полягає в тому, що при підписанні контракту фіксується співвідношення валюти ціни до валютного коши­ка, а на дату платежу передбачається зміна суми платежу про­порційно до зміни цього співвідношення. О-же, при застосу­ванні мультивалютного застереження використовується принцип порівняння курсу валюти ціни до валютного кошика на дату підписання контракту і на дату платежу.

Багатовалютні застереження бувають двох видів: а) на базі середньоарифметичного відсотка відхилення курсів заданого набору валют; б) на базі зміни їх умовного середньоарифме­тичного курсу.

Найчастіше використовується перший вид, оскільки він забезпечує певну пропорційність зміни курсів валют.

Кількість валют у наборі валютного кошика коливається від двох і більше. Захисні якості застереження залежать не від кількості, а від якості набору валют. Використовують провідні валюти світу, міжнародні колективні валюти.

Валютні кошики залежно від складу валют бувають:

♦ стандартні кошики — валюти зафіксовані на відповідний період застосування розрахункової оди­ниці як валюта застереження;

♦ кошики, що регулюються, — валюта змінюється залеж­но від ринкових факторів.

Мультивалютні застереження мають переваги порівняно з одновалютними:

♦ валютний кошик як метод виміру середньозваженого курсу валюти платежу знижує вірогідність різкої зміни суми платежу;

♦ він значною мірою забезпечує інтереси експортера та імпортера з точки зору валютного ризику, оскільки включає валюти, що мають різний рівень стабільності.

Мультивалютне застереження формулюється приблизно так: "Ціна контракту встановлюється, виходячи із того, що вартість валютного кошика на день підписання угоди стано­вить... X... одиниць валюти ціни. Якщо на день розрахунку вартість валютного кошика зміниться, то черговий платіж бу­де змінено у тій самій пропорції".

Складовими елементами механізму дії валютного застере­ження є:

♦ початок його дії, яке залежить від установленої у кон­тракті межі коливання валютного курсу (наприклад,

+/- 3 %);

♦ дата базисної вартості валютного кошика (дата підпи­сання контракту);

♦ дата визначення умовної вартості валютного кошика на момент платежу (як правило, робочий день перед днем платежу);

♦ обмежування дії валютного застереження при підви­щенні і зниженні курсу валюти платежу проти валюти застереження шляхом установлення нижньої та верх­ньої межі дії застереження (як правило, у відсотках до суми платежу).

Для регулювання суми платежу залежно від зміни товар­них цін, валютних курсів застосовуються комбіновані валют - но-цінові застереження. Якщо ціни і курси змінюються в одно­му напрямі, то сума зобов'язань перераховується на найбільший відсоток відхилення. Якщо напрямки їх динаміки не збігаються, то сума платежу змінюється на різницю між та­кими відхиленнями.

У міжнародній практиці можуть застосовуватися індексні застереження. Це спеціальні умови, які запроваджуються в контракті з метою страхування експортерів від інфляційного ризику. Згідно з індексним застереженням ціна товару, що вказана у тексті контракту, додається до індексу цін на ана­логічні товари або на найнеобхідніші товари, які складають "споживчий кошик".

Таким чином, індексне застереження передбачає, що ціна товару та сума платежу зміняться згідно зі зміною до моменту платежу певного індексу цін, обумовленого у контракті, порівняно з моментом укладення угоди.

Товарообмінна (бартерна) операція у галузі зовнішньоекономічної діяльності — це один з видів експортно-імпортних операцій, оформ- дених бартерним договором або договором зі змішаною формою оплати, яким оплата експортних (імпортних) поставок частково пе­редбачена в натуральній формі між національним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності та іноземним суб'єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послуга­ми у будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формах [11].

Бартер відноситься до валютоекономних форм угод. Ви­користовуючи бартер, контрагенти прагнуть пом'якшити про­блеми валютного фінансування імпорту, спрощення порядку розрахунків.

Оцінка товарів за бартерними договорами здійснюється з метою створення умов для забезпечення еквівалентності обміну, а також для митного обліку, визначення страхових сум, оцінки претензій, застосування санкцій. Умовою еквіва­лентного обміну за бартерним договором є обмін товарами (роботами, послугами) за цінами, що визначаються партнера­ми на договірних засадах з урахуванням попиту та пропозиції, а також інших факторів, які діють на відповідних ринках на час укладення контрактів. В окремих випадках контрактні ціни можуть визначатися відповідно до індикативних цін.

Сутність умов розрахунків полягає в тому, що продаж то­вару має на увазі не одержання іноземної валюти, а придбан­ня в обмін на певну кількість якого-небудь товару рівного за вартістю іншого товару. Валюта за бартерною угодою не грає самостійної ролі і застосовується як засіб для досягнення го­ловної мети — обмін товарів за установленими коефіцієнта­ми.

Умови відносно цін, які установлюються на товари, що обмінюються, відображають у розділ "Ціна та загальна вартість договору". У ньому зазначається загальна вартість товарів, що імпортуються та експортуються за цим догово­ром, з обов'язковим вираженням в іноземній валюті, відне­сеній до 1-ої групи Класифікатора іноземних валют.

Деякі особливості заповнення даного розділу бартерного контракту такі:

♦ зазначається ціна одиниці виміру товару і загальна вартість товару або виконаних робіт, які постачаються, згідно з договором, з оплатою грошовими коштами, а також валюта платежу за цей товар;

♦ загальна вартість поставок, оплата яких передба­чається в натуральній формі, виражається обов'язково в іноземній валюті.

При визначенні валюти платежу необхідно використову­вати 1-у групу Класифікатора іноземної валюти.

Контроль цін здійснює митна служба на основі бюлетеня "Огляд цін українського та світового товарних ринків", у до­датку до якого здійснюється розмір можливих відхилень від цін, наведених у бюлетені. На практиці експорт та імпорт то­варів здійснюється за цінами, не нижчими від індикативних та тих, що наведені у бюлетені. Таким чином, вартість товару визначається на основі світових цін з урахуванням його транспортування.

Давальнииька сировина — це сировина, ма­теріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, ввезені на територію України іноземним замовником (чи закуплені іноземним замовником за іноземну валюту в Україні) або вивезені за п межі українським

.. замовником для використання у виробленні готової продукції з наступним поверненням продукції або її частини до країни влас­ника (чи реалізацією в країні виконавця замовником або за йо­го дорученням виконавцем) чи вивезення до іншої країни[25] [8].

Готова продукція може бути реалізована в Україні, якщо давальницька сировина, з використанням якої її вироблено, ввезена іноземним замовником на митну територію України чи закуплена іноземним замовником за іноземну валюту в Ук­раїні. Право власності на імпортовану давальницьку сировину та вироблену з неї готову продукцію належить іноземному за­мовнику.

Операція з давальницькою сировиною у зовнішньоеко­номічних відносинах — це операція перероблення (оброблен­ня, збагачення чи використання) давальницької сировини не­залежно від кількості замовників та виконавців, а також етапів (операцій з перероблення цієї сировини), ввезення на митну територію України (чи закупівля іноземним замовником за іноземну валюту в Україні) або вивезення її за межі з метою отримання готової продукції за відповідну плату. Іншими сло­вами, давальницька операція — це поставка однією стороною сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для їх на­ступної переробки в країні торговельного партнера та зворот­ня поставка готових виробів в країну першого експорту.

До операцій з давальницькою сировиною належать опе­рації, в яких сировина замовника на конкретному етапі її пере­роблення становить не менше ніж 20% від загальної вартості готової продукції.

У контракті на переробку давальницької сировини в ме­жах валютно-фінансових умов потрібно визначити:

♦ заставну вартість давальницької сировини;

♦ контрактну вартість готової продукції. Вона повинна бути не меншою, ніж сума митної вартості давальниць­кої сировини, що вивозиться (ввозиться), плюс сума коштів, які підлягають сплаті за перероблення цієї си­ровини, плюс сума транспортних витрат;

♦ варіант розрахунку за виготовлення готової продукції (грошова оплата, частина давальницької сировини чи готової продукції або оплата у комбінованій формі шляхом використання трьох форм одночасно);

♦ умови повернення готової продукції або коштів за її ре­алізацію.

Продаж на митній території України готової продукції, яка вироблена з використанням сировини іноземного замов­ника, ввезеної з-за кордону або закупленої іноземним замов­ником на митній території України за іноземну валюту, підля­гає обов'язковому декларуванню у митних органах України.

Платіжні умови при ввезені на митну територію України давальницької сировини. Давальницька сировина, що вво­зиться на митну територію України іноземним замовником, обкладається ввізним митом, податками та зборами, що справ­ляються у разі ввезення товарів. їх сплата проводиться ук­раїнським виконавцем шляхом видачі простого векселя дер­жавній податковій інспекції за місцем знаходження виконавця з терміном платежу, що дорівнює терміну здійснення операції з давальницькою сировиною, але не більше ніж 90 календар­них днів з моменту оформлення ввізної митної декларації. Су­ма, вказана у векселі, визначається у валюті контракту.

При ввезені на митну територію України давальницької сировини іноземним замовником готова продукція залежно від умов зовнішньоторговельного контракту може бути:

♦ вивезена за межі митної території України у повному обсязі;

♦ вивезена за межі митної території України не в повно­му обсязі (готова продукція вивозиться за винятком тієї частини, що використовувалась для проведення взаєморозрахунків між виконавцем та замовником);

♦ реалізована на митній території України.

Якщо готова продукція вивозиться за межі митної тери­торії України у повному обсязі згідно з контрактом у вказаний вище термін, то вексель погашається і ввізне мито, податки та збори не справляються.

Якщо готова продукція вивозиться не в повному обсязі, то український виконавець документально підтверджує сплату ввізного мита, податків і зборів на частину сировини, з якої ви­готовлена не вивезена з території України готова в продукція, а вексель погашається. Для визначення суми платежу мита, податків і зборів вартість давальницької сировини перерахо­вується в гривні за курсом НБУ, який діяв на день платежу за векселем.

Якщо готова продукція, виготовлена з давальницької си­ровини, ввезеної іноземним замовником на митну територію України, а потім вивозиться з України, то вона не обкла­дається експортним митом та іншими податками та зборами (крім митних зборів), які справляються при експорті товарів, і не підпадає під режим ліцензування і квотування.

За частину давальницької сировини або готової продукції, що використовується для оплати виконаної роботи, ук­раїнський виконавець сплачує імпортне мито, податки та збо­ри, що справляються при імпорті товарів.

У разі, якщо готова продукція, виготовлена з давальниць­кої сировини, ввезеною іноземним замовником на митну тери­торію України, реалізується на території України, то постійне представництво іноземного замовника осформляє вантажну митну декларацію на готову продукцію (<>ез фактичного вве­зення її в Україну) і сплачує ввізне мито, ігнші податки та збо­ри як при імпорті товарів. Ввізне мито сплачується за пільго­вими ставками Єдиного митного тарифу України. Розрахунки між українським покупцем готової продукції та постійним представництвом іноземного замовника здійснюється в національній валюті України.

Платіжні умови при вивезенні давальницької сировини за межі митної території України. Давальницька сировина, що не обкладається експортним митом, податками та зборами, виво­зиться з України на підставі надання українським замовником органу митного контролю письмового зобов'язання щодо по­вернення в Україну готової продукції, виробленої з цієї сирови­ни (або повернення в Україну валютної виручки від реалізації готової продукції), не пізніше ніж через 90 календарних днів з моменту оформлення вивізної вантажної митної декларації.

У разі якщо давальницька сировина, яка вивозиться за межі України українським замовником, підлягає обкладенню експортним митом, податками та зборами, то їх сплата (крім митних зборів) проводиться українським замовником шляхом видачі простого векселя з відстроченням платежу на період здійснення операції.

При вивезенні за межі митної території України даваль­ницької сировини українського замовника-резидента готова продукція залежно від умов зовнішнього торговельного кон­тракту може бути:

♦ ввезена на митну територію України у повному обсязі;

♦ ввезена на митну територію України у неповному об­сязі (готова продукція ввозиться за винятком тієї час­тини, що використовувалась для проведення взаємо- розрахунків між виконавцем та замовником);

♦ реалізована за межами митної території України.

Якщо готова продукція ввозиться в Україну в повному об­сязі в період, на який надається відстрочка платежу, то вексель погашується і експортне мито, податки та збори не справля­ються, а якщо не ввозиться (або в Україну повертається ва­лютна виручка від реалізац'ї готової продукції), то ук­раїнський замовник повинен оплатити вексель.

У випадку, коли готова продукція ввозиться не в повному обсязі, то вексель погашується частково — згідно з обсягом ввезеної готової продукції.

Для визначення суми платежу мита, податків та зборів вартість давальницької сировини перераховується в національну валюту України.

У разі, коли за контрактом передбачено, що готова про­дукція не повертається в Україну, то мито, податки та збори справляються на момент оформлення давальницької сирови­ни, яка вивозиться за межі України.

Органи державної податкової служби можуть давати доз­воли на відстрочення оплати векселя або погашення письмо­вих зобов'язань окремим суб'єктам підприємницької діяль­ності, які здійснюють операції з давальницькою сировиною на умовах податкового кредиту (кредитні угоди укладаються з' українським замовником). За користування кредитом суб'єкт підприємницької діяльності вносить до бюджету, в який він сплачує податок на прибуток, щомісячну плату, виходячи з облікової ставки НБУ із суми, що визначена у векселі. Розмір облікової ставки визначається на останній день періоду, за який вноситься вказана плата.

При ввезенні готової продукції на територію України, во­на обкладається імпортним митом, податками та зборами, які справляються при імпорті товарів, і підпадає під режим ліцен­зування і квотування (тобто до неї застосовуються заходи не­тарифного регулювання).

За частку давальницької сировини або готової продукції', що використовується для оплати виконаної роботи,, ук­раїнський замовник сплачує експортне мито, податки та збо­ри, що справляються при вивозі товарів.

Порядок розрахунків за перероблення, оброблення, зба­гачення або використання давальницької сировини такий:

♦ розрахунки можуть здійснюватись у грошовій формі, частиною давальницької сировини чи готової продукції (крім забороненої до експорту), або з використанням усіх цих форм;

♦ при вивезенні українським виконавцем частини да­вальницької сировини чи готової продукції, що одержа­на як оплата виконаної роботи, чи продукції, яка виго­товлена з цієї сировини, сплаті підлягають тільки по­датки та збори (обов'язкові платежі);

♦ якщо розрахунки здійснюються в іноземній валюті, то

вона вводиться на рахунок українського виконавця в

уповноваженому банку України.

- Особливістю контрактів на поставку ком-

плектного обладнання є застосування складних методів розрахунку цін:

♦ установлення цін на кожну частину по-

ставки (часткові постачання) у момент контрактами підписання контракту (базисні ціни);

♦ коригування цін з урахуванням змін у

виконання контракту;

Для комплектного обладнання оцінка витрат виробництва здійснюється за трьома складовими:

♦ вартість виробництва машин, обладнання та матеріалів;

♦ витрати на інженерно-консультаційні послуги;

♦ витрати будівельні роботи.

Розподіл вартості компонентів угоди всередині контракту робить постачальник. Як правило, використовується метод калькуляції реальних витрат. Він передбачає узгодження вар­тості обладнання та наданих послуг із замовником до укладан­ня контракту. Постачальник ознайомлює покупця з розрахун­ками цін на обладнання, розцінками погодинної оплати праці фахівців, техніків, монтажників, які беруть участь у здійсненні поставок обладнання.

Особлива увага приділяється фінансовим умовам надання інжинірингових послуг: методам розрахунку винагороди кон­сультанта, винагороди субконсультантів, валюті, місцю плате­жу, оподаткуванню.

Поиск по сайту: