Міжнародні перспективи реалізації національних конкурентних переваг

Кожна країна, яка намагається досягти і закріпити свої конкурентні переваги на міжнародному ринку, розробляє стратегію своєї діяльності в цій сфері на перспективу.

В Україні прийняті "Основні напрямки конкурентної політики на 2002-2004 роки", а також розроблена стратегія економічної і соціальної політики на 2000-2004 рр., в якій виз­начено шляхи підвищення конкурентоспроможності національної економіки.

Основними напрямами конкурентної політики в 2002-2004 роках були:

♦ узгодження промислової, зовнішньоекономічної, регу­ляторної політики та політики у сфері приватизації із конкурентною політикою;

♦ забезпечення ефективного розвитку конкурентних відносин, підвищення конкурентоспроможності вітчиз­няних підприємств та дальше зменшення рівня моно­полізації економіки;

♦ оптимізація діяльності органів виконавчої влади та ор­ганів місцевого самоврядування як суб'єктів еко­номічних відносин;

♦ удосконалення регулювання діяльності суб'єктів при­родних монополій;

♦ розвиток законодавства про захист економічної конку­ренції.

З метою реалізації Основних напрямів конкурентної політики на 2000-2004 рр. було здійснено такі заходи, зокрема щодо:

♦ захисту економічних інтересів України на світових то­варних ринках шляхом створення для вітчизняних суб'єктів господарювання належних умов здійснення зовнішньоекономічної діяльності та захисту інтересів вітчизняних суб'єктів господарювання в разі порушен­ня державами антидемпінгових процедур;

♦ сприяння узгодженим діям вітчизняних суб'єктів гос­подарювання, спрямованих на підвищення їх конку­рентоспроможності на світових товарних ринках, за умови недопущення усунення чи обмеження конку­ренції на відповідних товарних ринках України;

♦ забезпечення виваженого підходу щодо порушення ан­тидемпінгових процедур та антидемпінгового розсліду­вання з метою недопущення обмеження конкуренції на товарних ринках України;

♦ розширення взаємовигідного співробітництва України з членами міжнародного співробітництва у сфері кон­курентної політики, зокрема шляхом налагодження співробітництва з Європейською комісією, укладення з іншими державами, в тому числі державами — членами Організації економічного співробітництва та розвитку договорів про співпрацю у сфері захисту конкуренції;

♦ забезпечення участі України в заходах щодо узгоджен­ня зовнішньоекономічної та конкурентної політики, що проводиться в рамках Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, Світової організації торгівлі, Комісії Ор­ганізації економічного співробітництва та розвитку, до­говорів про співпрацю у сфері захисту конкуренції;

♦ забезпечення участі України в заходах щодо узгоджен­ня зовнішньоекономічної так конкурентної політики, що проводиться в рамках Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, Світової організації торгівлі, Комісії Ор­ганізації Об'єднаних націй з торгівлі та розвитку, Ор­ганізація економічного співробітництва та розвитку, Європейського Союзу;

♦ забезпечення в установленому порядку ратифікації До­говору про проведення узгодженої антидемпінгової політики, підписаного в місті Москві 25 січня 2000 р. (Урядовий кур'єр: Орієнтир. — 2001. — 28 лист.).

У сучасному світі міжнародна економічна конкуренція все більше загострюється. А тому, як зазначається в документі "Україна: поступ у XXI століття", сучасні процеси глобалізації потребують від України якомога активнішого залучення в міжнародну торговельну систему. Входження України у світо­вий економічний простір можливе лише на базі відкритості економіки з одночасним застосуванням комплексу заходів що­до захисту внутрішнього ринку.

Для України є лише можливий шлях довгострокового стабільного зростання. Це розширення внутрішнього ринку та зміцнення конкурентоспроможності національної економіки, її окремих виробництв та галузей.

Єдиним критерієм діяльності владних структур — є підви­щення конкурентоспроможності економіки держави.

Це завдання має реалізуватися через:

♦ нову стратегію промислово-інноваційної політики;

♦ запровадження надійної системи енергозабезпечення та енергозбереження;

♦ перетворення АПК в лідируючий сектор економіки;

♦ утвердження України як транзитної держави, розвиток інформаційних систем.

Основна мета стратегії промислово-інноваційної політики — забезпечення модернізації та структурної перебудови ви­робничого потенціалу, зниження його енерго- та ма­теріалоємності, підвищення конкурентоспроможності.

Реалізація завдань промислово-інноваційного розвитку української економіки передбачає:

По-перше. Застосування стосовно високотехнологічних виробництв програмно-цільових методів економічного уп­равління. Для цього реалізуються державні програми, пов'язані зі створенням нових поколінь літаків, ракетоносіїв, виробництвом окремих видів озброєнь і військової техніки, розвитком комп'ютерної індустрії, суднобудування технологій тощо.

По-друге. Реалізація Комплексної державної програми з енергозбереження.

По-третє. Розвиток на основі сучасних та світових досяг­нень національної інформаційної інфраструктури, створення та використання перспективних технологій, телеко­мунікаційних мереж, засобів інформатики та систем зв'язку. Україна має значний, визнаний у світі науково-технологічний потенціал та фундаментальні дослідження в цих галузях.

По-четверте. Розвиток біологічної галузі, яка має унікаль­ний науково-технічний потенціал. За умов державної підтрим­ки та розвитку відповідної інфраструктури Україна зможе за­безпечити вихід на світовий ринок зі зразками конкурентос­проможної біологічної продукції, яка не має аналогів у світі (наприклад, впровадження нових біотехнологій).

По-п'яте. Утворення фінансово-промислових груп, у тому числі транснаціональних, а також горизонтальних та верти­кальних холдингових компаній, науково-технічних центрів, технополісів, технопарків тощо. У перспективі ці структури мають утворити основний стрижень науково-технологічного та інноваційного процесу. Окремі з них можуть розвиватися через механізм вільних економічних та офшорних зон.

По-шосте. Здійснення заходів щодо стимулювання екс­портної орієнтації високотехнологічних виробництв.

По-сьоме. Інституційне забезпечення інноваційної політи­ки, в тому числі сприяння міжнародному співробітництву в інноваційній сфері, її інформаційному та консалтинговому за­безпеченню, розвиток трансферту технологій.

Для вирішення проблеми енергозабезпечення потрібно:

♦ послідовно проведити приватизацію енергетичної га­лузі та надати їй належне правове забезпечення;

♦ подолати неплатежі та платежі в немонетарній формі;

♦ скасувати податкові пільги, передбачені для окремих енергетичних ресурсів;

♦ розвивати власну паливно-енергетичну базу, розширю­вати розвідку та видобуток нафти та газу.

Потрібно забезпечити розвиток атомної енергетики, а та­кож нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії та малої гідроенергетики.

Щодо реформ в аграрному секторі, то зусилля держави консервуватимуться на відродженні села, перетворенні АПК на лідируючий, експортоспроможний сектор економіки.

У питаннях реформування АПК важливим є, зокрема, за­провадження ефективних механізмів регулювання експортно- імпортної операції, недопущення імпорту неякісної продукції та продовольчих товарів, виробництво яких у необхідних об­сягах може здійснювати національний АПК.

Важливою умовою реалізації національних конкурентних переваг є виконання Комплексної програми утвердження Ук­раїни як транзитної держави. Передбачається створення відповідно до міжнародних стандартів національної мережі міжнародних транспортних коридорів та інтегрування її в транспортні країни Європи і Азії, Балтійського та Чорно­морського регіону (Урядовий кур'єр. — 2000. — 28 січ.).

В Концептуальних засадах стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 рр. визначено, що стрижнем стратегії економічного та соціального розвитку на найближчі десять років має стати створення реальних переду­мов основного геополітичного завдання нашої держави — вступ України до Європейського Союзу. Для успішного вирішення цього завдання передбачалося здійснити такі кроки:

♦ 2002-2003 рр. — набуття Україною членства в СОТ. Це слід розглядати як один з пріоритетів зовнішньоеко­номічної політики України, системний чинник розвит­ку національної економіки, підвищення її конкурентос­проможності, лібералізація зовнішньої торгівлі, ство­рення сприятливого середовища для залучення інозем­них інвестицій;

♦ 2003-2004 рр. — проведення переговорного процесу та підписання Угоди про асоціацію України та ЄЄ. Зміна Угоди про партнерство та співробітництво на євро­пейську Угоду про асоціацію України та ЄС визначати­ме новий формат відносин, який відповідав би довгост­роковим інтересам -України, і наближатиме її до кінце­вої мети — утворення передумов набуття повноправно­го членства в Євросоюзі;

♦ 2003-2004 рр. — проведення переговорного процесу щодо створення зони вільної торгівлі між Україною та

ЄС, яка передбачала б функціонування ринкових інститутів, гарантування правових норм у діловій сфері, стабільні та недискримінаційні правові рамки, чітко визначені права власності, застосування відповідних правил проходження товарів, належну ор­ганізацію прикордонної інфраструктури тощо;

♦ 2002-2007 рр. — приведення законодавства у відповідність до вимог законодавства ЄС у пріоритет­них сферах;

♦ 2004- 2007 рр. — виконання процедур, необхідних для набуття чинності Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Отримавши такий асоційований статус, Україна зможе бу­ти краще інформованою щодо внутрішніх перетворень у Євро- союзі, брати неформальну участь у переговорах стосовно різних питань загальноєвропейського масштабу і значення, от­римати полегшений та в більших обсягах доступ до фінансо­вих ресурсів ЄС;

♦ 2005-2007 рр. — проведення переговорного процесу та створення Митного союзу між Україною та ЄС, метою якого має стати поступове усунення митних і техно­логічних перепон у цій сфері;

♦ 2007-2011 рр. — повне виконання Угоди про асоціацію між Україною і ЄС та копенгагенських критеріїв член­ства в Євросоюзі;

♦ 2011 р. — створення реальних передумов для вступу України до ЄС.

Крім того, органічно узгоджуються з євроінтеграційним курсом нашої держави економічні відносини з Росією, іншими країнами СНД, країнами Центральної та Південно-Східної Європи, з країнами, що розвиваються.

Зовнішньоекономічна активність на ринках країн Азії, Африки, Латинської Америки повинна бути цілеспрямова­ною, системною і динамічною, органічно вписуватись у стра­тегію економічного зростання та євроінтеграційного курсу України.

Процеси інтернаціоналізації та глобалізації господарсько­го життя, відкритий характер економіки України зумовлюють необхідність продовження і поглиблення співпраці з міжна­родними фінансовими інституціями на усталених принципах міжнародного права, поваги взаємних інтересів і позицій (Урядовий кур'єр. — 2002. — 4 черв.).

Успішне виконання усіх цих завдань сприятиме створен­ню стійких та прозорих міжнародних перспектив реалізації національних конкурентних переваг.

Запитання для самоконтролю

1. Що означає модифікація форм і методів конкуренції у транс­формаційний період?

2. Які кількісні межі монополізації встановлені Законом Ук­раїни "Про захист економічної конкуренції"?

3. Які основні завдання Антимонопольного комітету України?

4. Які дії вважаються недобросовісною конкуренцією?

5. Які ви знаєте види добросовісної конкуренції?

6. Якими даними характеризується експортний потенціал Ук­раїни?

7. Визначте основні напрями формування стратегії ук­раїнських підприємств на міжнародних ринках?

8. З яких етапів повинна складатися методика розроблення стратегії виходу підприємства на світовий ринок?

9. Які зовнішні чинники ускладнюють цілеспрямовану інтег­рацію української економіки?

10. Які можуть бути стратегічні пріоритети української еко­номіки?

11. Який рівень міжнародної конкурентоспроможності можна вважати достатнім?

12. У чому полягають сприятливі умови для досягнення міжна­родної конкурентоспроможності українських підприємств?

13.Які Ви знаєте зовнішні умови міжнародної конкурентоспро­можності українських підприємств?

14. Визначте основні напрями конкурентної політики України у 2002-2004 рр.

15.Які кроки повинні бути зроблені у 2002-2011 рр. для ство­рення реальних передумов вирішення основного геополітичного завдання — вступу України до Європейського Союзу?

Поиск по сайту: