Стаття 11. Принципи оподаткування при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності

. Оподаткування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України здійснюється за такими принципами:

- Україна самостійно встановлює і скасовує податки і пільги для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України;

- ставки податків встановлюються і скасовуються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України;. і1''..,;

- рівень оподаткування встановлюється виходячи з необхідності досяг­нення та підтримання самоокупності і самофінансування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та з метою бездефіцитності платіжного ба­лансу України;

- стабільність кількості видів і розмір податків гарантуються державою на строк не менш як 5 років;

- забороняється встановлювати інші податки, крім тих, що затверджені Верховною Радою України;

- ставки податків є однаковими для всіх суб'єктів зовнішньоеко­номічної діяльності та визначаються за товарною ознакою; для одного і того ж товару діє єдина ставка податку;

- заохочення експорту готової продукції.

(Частину другу статті 11 виключено на підставі Закону N 2157-ІУ (2157-15) від 04.11.2004).

(Частину третю статті 11 виключено на підставі Закону N 2157-ІУ (2157-15) від 04.11.2004).

(Частину четверту статті 11 виключено на підставі Закону N 2157-ІУ (2157-15) від 04.11.2004).

Забороняється одночасне застосування щодо одного й того ж товару податку на експорт і імпорт та режиму ліцензування і квотування експорту відповідно до статті 16 цього Закону, за винятком випадків встановлення ре­жиму ліцензування і квотування якзаходу у відповідь на дискримінаційні дії інших держав згідно із статтею 16 цього Закону та в разі застосування санкцій згідно із статтею 37 цього Закону при порушенні суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності встановлених правил цієї діяльності.

Стаття 12. Обов'язковий розподіл виручки від зовнішньо­економічної діяльності в іноземній валюті

(Дію статті 12 зупинено згідно з Декретом N 15-93 від 19.02.1993 р.)

(Дію частини першої статті 12 зупинено на 1992 рік згідно з Постано­вою ВР N 2489-12 від 23.06.1992 р.)

На території України запроваджується обов'язковий розподіл виручки в іноземній валюті від зовнішньоекономічної діяльності між валютними фондами суб'єктів цієї діяльності та Державним валютним фондом України і валютними фондами місцевих Рад народних депутатів України.

(Дію частини другої статті 12 зупинено на 1992 рік згідно з Постановою ВР N 2489-12 від 23.06.1992 р.).

Обов'язковому розподілу підлягає виручка в іноземній валюті від зовнішньоекономічної діяльності всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які мають постійне місцезнаходження або постійне місце прожи­вання на території України.

(Дію частини третьої статті 12 зупинено на 1992 рік згідно з Постано­вою ВР N 2489-12 від 23.06.1992 р.).

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, зазначені в цій статті, зо­бов'язані передавати частину від загальної суми виручки в іноземній валюті, одержаної ними в результаті зовнішньоекономічної діяльності, за стабільни­ми п'ятирічними нормативами, що встановлюються Верховною Радою Ук­раїни за поданням Кабінету Міністрів України залежно від виду експортно­го товару і є однаковими для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності і організації господарювання.

В разі, якщо територія, на якій суб'єкт зовнішньоекономічної діяль­ності має постійне місцезнаходження або постійне місце проживання, підпо­рядкована кільком місцевим Радам народних депутатів, суб'єкт зовнішньое­кономічної діяльності передає 2/3 від тієї суми, що призначена для роз­поділу, у валютний фонд місцевої Ради народних депутатів базового рівня і 1/3 — у валютний фонд вищестоящої місцевої Ради народних депутатів Ук­раїни.

(Дію частини п'ятої статті 12 зупинено на 1992 рік згідно з Постановою ВР N 2489-12 від 23.06.1992 р.).

За кошти, які передаються у Державний валютний фонд України, ва­лютні фонди місцевих Рад народних депутатів України, суб'єкти зовнішньо­економічної діяльності одержують з відповідного бюджету компенсацію у діючій на території України валюті за спеціально встановленим Національ­ним банком України курсом, який діє на момент надходження валютних коштів на рахунок суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

(Дію частини шостої статті 12 зупинено на 1992 рік згідно з Постано­вою ВР N 2489-12 від 23.06.1992 р.).

Обов'язковий розподіл виручки в іноземній валюті здійснюється банківськими установами, в яких суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають валютні рахунки, шляхом відповідного переказу сум, зазначених у ча­стині третій цієї статті, з валютного рахунку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності та одночасного зарахування на розрахунковий рахунок цього суб'єкта сум у діючій на території України валюті, еквівалентних сумі пере­казаної іноземної валюти. Моментом здійснення розподілу є дата, вказана у платіжному документі про переказ сум в іноземній валюті до Національно­го банку України, або (в разі його доручення) банку для зовнішньоеко­номічної діяльності України, або банку, в якому відкрито валютний рахунок місцевої Ради народних депутатів.

(Дію частини сьомої статті 12 зупинено на 1992 рік згідно з Постановою ВР N 2489-12 від 23.06.1992 р.).

Обов'язковий розподіл виручки в іноземній валюті має здійснюватись протягом ЗО робочих днів з моменту надходження коштів в іноземній валюті до відповідної банківської установи. В разі непереказу у зазначений строк грошового еквіваленту у діючій на території України валюті від Національ­ного банку України або (в разі його доручення) банку для зовнішньоеко­номічної діяльності України, або банку, в якому знаходиться валютний ра­хунок відповідної місцевої Ради народних депутатів, до банку, що обслуго­вує суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, обов'язковий розподіл ви­ручки в іноземній валюті не здійснюється, а держава або відповідна місцева Рада народних депутатів втрачає право на одержання відповідних сум в іно­земній валюті.

Порядок здійснення операцій по обов'язковому розподілу виручки в іноземній валюті визначається положенням, яке затверджує Національний банк України.

Частину виручки в іноземній валюті, яка підлягає передачі за обов'яз­ковим розподілом, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності передають тільки у Державний валютний фонд України. Інші держави не можуть за­проваджувати на території України передачу до бюджетів чи валютних фондів цих держав частини виручки в іноземній валюті та/або відрахування в іноземній валюті, які є обов'язковими для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, зазначених в цій статті.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, зазначені в цій статті, ма­ють право провадити продаж іноземної валюти іншим державам тільки на підставі відповідних цивільно-правових договорів (контрактів), укладених згідно з законами України, в яких зазначені держави виступають як суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяль­ності, зазначені в цій статті, не мають права здійснювати обов'язковий роз­поділ або відрахування в іноземній валюті на підставі актів законодавства інших держав.

Створення на території України інших валютних фондів, крім Держав­ного валютного фонду України та валютних фондів місцевих Рад народних депутатів України, до яких суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності зо­бов'язані передавати частину виручки в іноземній валюті, без їх згоди, оформленої належним чином, забороняється. Україна провадить розрахун­ки в іноземній валюті з Союзом PCP та іншими державами згідно з відповідними угодами (договорами) України через Національний банк Ук­раїни або (в разі його доручення) через банк для зовнішньоекономічної діяльності України в межах Державного валютного фонду України. Інші суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності від України не несуть зобов'язань за зазначеними розрахунками.

Поиск по сайту: