Сутність страхування у ЗЕД

Страхування — це система особливих грошових та цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що фор­муються шляхом сплати громадянами та юридичними особа­ми страхових платежів (страхових внесків, страхових премій). Його мета — зменшити ризик.

Учасниками страхових відносин виступають:

♦ страховики — юридичні особи, які одержали в установ­леному законодавством порядку ліцензію на здійснен­ня страхової діяльності;

♦ страхувальники — юридичні особи та дієздатні грома­дяни, які уклали зі страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Характерні ознаки страхування:

♦ цільове використання створеного цільового фонду. Ма­теріальний збиток відшкодовується лише у суворо обу­мовлених випадках і межах;

♦ повернення ресурсів;

♦ суворо обумовлений характер відносин перерозподілу коштів між учасниками створення страхового фонду (відшкодування збитків страхувальникам здійсню­ється шляхом його розподілу на всіх);

♦ не постійний, а ймовірний характер відносин. Це обумов­лено тим, що заздалегідь невідомі ні термін настання страхової події, ні розмір збитків, ні те, чийого конкретно­го матеріального інтересу і якою мірою вона торкається.

Страхування проводиться, як правило, у грошовій формі, але іноді буває і натуральне страхування.

Страхування служить для компенсації випадково виника­ючих матеріальних збитків шляхом взаємних внесків багатьох осіб. Сучасна система страхового захисту ґрунтується на вне­сенні страхувальником твердо встановленої, заздалегідь нара­хованої суми платежів, яка не залежить від розміру збитків. Страхове відшкодування втрат відбувається за рахунок ство­реного з попередніх внесків страхового фонду.

Страхування виконує чотири функції:

♦ ризикову — перерозподіл грошової маси серед учас­ників страхуванням у зв'язку з настанням наслідків страхових випадків;

♦ попереджувальну — фінансування за рахунок страхово­го фонду заходів по зменшенню вірогідності настання події або зменшенню можливих негативних наслідків при настанні страхових випадків;

♦ накопичувальну — утворення страхових резервів як умову акумуляції грошових коштів; здійснення інвес­тиційної діяльності страховими компаніями;

♦ контрольну — контроль за цільовим формуванням і ви­користанням грошових коштів із страхового фонду.

Створюючи надійний підмурівок для функціонування ринкової економіки, інститут страхування в сучасному світо­вому господарстві також розвивається досить динамічно. Ста­тистика свідчить, що страхування є однією з найпоширених та стабільних сфер світової економіки (щорічний темп її зростан­ня становив понад 3%) [63, с.176].

Неухильно зростає перелік ризиків та діапазон об'єктів, від яких надається страховий захист.

Під ризиком взагалі розуміють імовірну подію або су­купність подій, наступ яких може завдати страхувальникові шкоди, від якої він бажає застрахуватися. У страховій прак­тиці термін "ризик" визначає, за яких обставин виникає відповідальність страховика за договором страхування, тому має широке тлумачення, вказуючи на:

♦ розмір небезпеки;

♦ розмір відповідальності страховика;

♦ вид відповідальності страховика;

♦ об'єкт страхування.

У сучасних наукових теоріях існують різні підходи до кла­сифікації ризиків. Поширені такі критерії:

♦ причини (рід небезпеки), що обумовлюють наступ не­гативних подій;

♦ характер діяльності, з яким пов'язані відповідні ризики;

♦ об'єкти, на які спрямовані ризики [91].

За родом небезпеки поділяють технічні, або антропогенні ризики, пов'язані з господарчою діяльністю людини; природні ризики (в основному, стихійні лиха); які не залежать від дій людства; змішані ризики — події природного характеру, спри­чинені господарчою діяльністю людини.

За характером діяльності визначають багато груп ризиків, що охоплюють різні сфери діяльності: підприємницькі, фінан­сові та комерційні, професійні, інвестиційні, транспортні, про­мислові та ін. Причому, однаковий за характером ризик вияв­ляється в різних напрямах діяльності, наприклад, валютні ризи­ки притаманні як інвестиційній, так і комерційній діяльності.

За об'єктом виокремлюють галузі та види страхування. Об'єктом страхування взагалі виступає матеріальний інтерес будь-якої особи.

Залежно від об'єктів страхування поділяється на:

♦ особисте страхування; об'єкт — життя і здоров'я людей у різних поєднаннях та комбінаціях;

♦ майнове страхування; об'єкт — найрізноманітніші ма­теріальні ризики, пов'язані з майновими інтересами страхувальника.

♦ страхування відповідальності; об'єкт — відпові­дальність страхувальника за тн, що завдав шкоди майну та/або здоров'ю третіх осіб.

У закордонній практиці страхування класифікується за двома великими групами: life (довгострокові види страхування) та non-life (страхування майна, відповідальності, нещасних ви­падків — тобто ризикові, короткострокові види страхування).

Страхування у зовнішньоекономічній діяльності являє собою комплекс видів страхування забезпечують захист майнових інтересів суб'єктів господарської діяльності, що беруть участь у різних формах міжнародного та світогосподарського співробітництва. Таким чином, у зовнішньоеко­номічних зв'язках страхуються угоди, що укладаються між іноземними контрагентами.

На платіжному балансі країни страхові операції ЗЕД відо­бражаються лише тоді, коли одна зі сторін страхового догово­ру (страхувальник, бенефіціар, страховик) є нерезидентом, тобто іноземною юридичною або фізичною особою.

Об'єктами страхування у ЗЕД виступають матеріальні або майнові інтереси, пов'язані з різними аспектами зовнішньое­кономічного співробітництва (торговельні, валютні, кредитні, виробничо-інвестиційні та ін.).

Суб'єктами страхування у ЗЕД (страхувальниками) мо­жуть бути і окремі фірми, і держава в цілому як контрагент зовнішньоекономічної угоди.

Щоб з'ясувати, чому необхідно використовувати механізм страхування в практиці ЗЕД, розглянемо приклад. Припусти­мо, що експортер X з країни А згідно з умовами зовнішньотор­говельної угоди з імпортером У з країни В відправив своєму контрагентові партію товару. Транспортування включає сухо­путний (автотранспортом) та морський (вантажним судном) елементи шляху. Платіж відбудеться через три місяці від мо­менту поставки товару. Які ризики можуть виникнути у суб'єктів ЗЕД при виконанні цієї угоди?

1) зіпсування товару під час його перевезення (як морсь­кого, так і сухопутного);

2) аварія транспортного засобу, яка може спричинити уш­кодження або загибель вантажу;

3) забруднення навколишнього середовища або/та ушко­дження здоров'я або/та майна третіх осіб;

' 4) зміна курсу валюти ціни/платежу протягом дії догово­ру, що на момент розрахунку призводить до втрат валютної виручки експортера або імпортера;

5) відмова імпортера (наприклад, у разі банкрутства) здійснити платіж.

Це далеко не повний перелік ризиків, які загрожують ви­конанню даної зовнішньоторговельної операції. Практично кожна зовнішньоторговельна угода супроводжується значною кількістю ризиків. Це зумовлено значним ступенем невизна­ченості зовнішнього середовища у зв'язку з територіальною віддаленістю суб'єктів ЗЕД, різним політичним, економічним, соціально-культурним станом їх національних економік, непе­редбаченими змінами внутрішньої (в країнах контрагентів ЗЕД) та світової ринкової кон'юнктури на відповідних ринках, недостатністю інформації про контрагента, недосконалістю транспортних засобів, збільшенням кількості, масштабності, руйнівної сили природних та техногенних катастроф, промис­лових аварій, ДТП тощо. Як правило, кожний суб'єкт зовнішньоекономічної угоди ризикує не тільки очікуваним прибутком, а й основним капіталом (наприклад, експортер мо­же втратити товар під час транспортування, кредитор — не от­римати суми боргу та відсотків, іноземний інвестор — на­завжди лишитися своїх ПЗІ та т. ін.; кожна зовнішньоеко­номічна операція передбачає валютно-фінансові розрахунки, за яких будь-який суб'єкт ЗЕД може понести суттєві збитки внаслідок валютних ризиків; завжди існує імовірність завдан­ня шкоди третім особам і, як наслідок, великі суми відшкоду- вань).

Оскільки жоден контрагент не бажає понести значних ма­теріальних витрат у зв'язку з компенсацією власних збитків або шкоди, завданої третім особам, доцільно звернутися до інституту страхування.

Безумовно, укладення страхового договору теж потребує певних витрат, але розмір можливих втрат не йде ні в яке порівняння з розміром страхової премії (так, вартість сучасно­го пасажирського авіалайнера типу американських "Боїнг- 747" або ДС-10 перевищує 50-60 млн американських доларів, а сума компенсації зі всіх видів відповідальності перед паса­жирами та третіми особами внаслідок аварії такого літака мо­же дорівнювати 450-500 млн американських доларів дол., що не під силу навіть потулсній фірмі).

У нашому прикладі суб'єкти ЗЕД можуть уникнути знач­них витрат, якщо укладуть договори страхування: вантажу (карго) (1), транспортного засобу (каско) (2), відповідальності перевізника за можливе завдання шкоди третім особам (3), ва­лютних ризиків (4), експортного комерційного кредиту (5).

Основні пункти договору страхування:

♦ назва документа;

♦ назва та адреса страховика;

♦ назва страхувальника та його адреса;

♦ розмір страхової суми;

♦ перелік страхових випадків, визначення розміру тари­фу, розміру і термінів сплати страхових внесків;

♦ термін дії договору;

♦ порядок зміни та припинення дії договору;

♦ права та обов'язки сторін і відповідальність за невико­нання чи неналежне виконання умов договору;

♦ інші умови за згодою сторін;

♦ підписи сторін.

Класифікація ризиків ЗЕД та організаційних форм стра­хування пов'язана з двома основними моделями ЗЕД: зовнішньоторговельною та виробничо-інвестиційною (див. розділ 6).

Зовнішньоторговельна модель базується на міжнародно­му поділі праці (МПП) та пов'язана переважно з торговельни­ми операціями суб'єктів зовнішньоторговельної діяльності.

Об'єктами страхування тут виступають головним чином майнові інтереси стосовно вантажів і транспортних засобів, а також валютні та кредитні відносини, що обслуговують торго­вельні угоди. З точки зору товарних форм, при торговельній моделі зовнішньоекономічної діяльності переважають тра­диційні (одиничні) товари. Номенклатура ризиків також в ос­новному стосується класичних (вогневе страхування, страху­вання загибелі вантажів та ін.).

Організаційною формою страхування спочатку стає взаємне страхування, що базується на розкладковій системі; далі з розвитком ринкових відносин, крім взаємного страху­вання, з'являються такі форми, як акціонерне страхування, при якому страховиком виступає акціонерне товариство, та державне страхування, коли страховиком виступає держава.

У міру розвитку якісно нового зрушення суспільного поділу праці — світогосподарського (СГПП) — складається виробничо-інвестиційна модель зовнішньоекономічної діяль­ності. На відміну від торговельної моделі, у світогосподарчий обмін втягуються нові товарні форми: товари-групи, товари- об'єкти, товари-програми. Отже, відбувається значне розши­рення спектра об'єктів страхування. Поява нових товарних форм призводить до диверсифікації вже існуючих і появи но­вих ризиків. Так, виникає страхування технічних ризиків, пов'язане із СГПП на базі спільного будівництва різних товарів-об'єктів і товарів-програм. З'являються такі нові зовнішньоекономічні ризики (і відповідно, види страхування), як, наприклад, страхування іноземних інвестицій від політич­них ризиків, екологічне страхування, страхування персоналу, що виїжджає за кордон у рамках трудової міграції і т. ін.

Паралельно з появою видів страхування, пов'язаних з ви­никненням нових ризиків, широко розвиваються традиційні ви­ди зовнішньоекономічного страхування: транспортне (морське, автомобільне і т.п.), страхування фінансових ризиків, у т.ч. екс­портних комерційних кредитів, валютних ризиків тощо.

При виробничо-інвестиційній моделі зовнішньоеко­номічної діяльності особливу роль у страхуванні зовнішньое­кономічних ризиків набуває страхування відповідальності. Багато об'єктів страхування включають у обсяг страхового за­хисту ризики страхування відповідальності за завдання шкоди третім особам.

Змінюються й організаційні форми страхування зовнішньоекономічних ризиків: все більшу частку в страхових операціях набувають акціонерне та державне страхування; з'являються кептивні страхові компанії, що обслуговують ТНК; поширюються страхові ТНК і ін.

Особливу роль у страхуванні зовнішньоекономічної діяльності починає відігравати інститут перестрахування як економічний механізм перерозподілу велйкйх і небезпечних ризиків між страховиками в масштабі сучасного світового гос­подарства.

На сучасному етапі розвитку зовнішньоекономічних зв'язків практично не існує об'єктів, процесів чи операцій зовнішньоекономічної діяльності, не захищених інститутом страхування. Страхування зовнішньоекономічних ризиків стає невід'ємним атрибутом зовнішньоекономічних угод.

Ризики ЗЕД можна класифікувати за такими критеріями:

♦ основні моделі ЗЕД;

♦ види ЗЕД;

♦ галузі та види страхування.

Страхування ризиків ЗЕД при торговельній моделі вклю­чає страхування об'єктів зовнішньоторговельних угод (това­ри, транспортні засоби), відповідальності, пов'язаної з ними, а також валютно-кредитних відносин, що їх обслуговують (екс­портні кредити, валютні ризики).

Страхування ризиків ЗЕД при виробничо-інвестиційній моделі охоплює міжнародний рух чинників виробництва (міжнародний кредит, ПЗІ, міжнародну трудову міграцію), відповідальність, пов'язану з ними, та валютно-кредитні відносини, що їх супроводжують.

• Страхування зовнішньоекономічної діяльності охоплює численні страхові ризики, що відносяться до всіх видів ЗЕД та всіх галузей страхування: майнового, відповідальності, особи­стого.

і. Майнове страхування, у тому числі страхування відповідальності включає:

1.1. Транспортне страхування, у тому числі:

1.1.1. Морське страхування, яке охоплює:

♦ страхування корпусів плавзасобів — страхування "кас­ко";

♦ страхування вантажів, що перевозяться морським транспортом страхування "карго";

♦ страхування відповідальності судновласників, пов'яза­не з тим, що вони можуть завдавати матеріальну шкоду третім особам;

♦ страхування фрахту;

♦ страхування прибутку й інших майнових інтересів, пов'язаних з мореплавством.

1.1.2. Страхування контейнерів.

1.1.3. Авіаційне страхування, що включає:

♦ страхування "авіакаско";

♦ страхування "карго";

♦ страхування цивільної відповідальності власників авіатранспортних засобів перед пасажирами і третіми особами.

1.1.4. Страхування засобів автотранспорту:

♦ страхування "автокаско";

♦ страхування "карго";

♦ страхування цивільної відповідальності власників ав­тотранспортних засобів.

1.2. Страхування технічних ризиків, що включає:

♦ будівельно-монтажне страхування;

♦ страхування машин від поламань;

♦ страхування післяпускових гарантійних зобов'язань;

♦ страхування електронного устаткування;

♦ страхування відповідальності перед третіми особами при будівельно-монтажних роботах;

♦ страхування імпортованого комплектного устаткуван­ня.

1.3. Страхування майна, що належить іноземним і вітчиз­няним юридичним і фізичним особам на території даної країни та за кордоном, від вогню й інших небезпек.

1.4. Страхування фінансових ризиків, у тому числі:

♦ страхування експортних комерційних кредитів або ри­зику неплатежу;

♦ страхування валютних ризиків;

♦ страхування іноземних інвестицій від політичних ри­зиків.

2. Особисте страхування, до якого відноситься:

♦ страхування від нещасних випадків іноземних грома­дян на території даної країни, а також громадян даної країни, що виїжджають за кордон (за туристичними або робочими візами).

Суб'єкти зовнішньоекономічних зв'язків розподілені національними кордонами. Це визначає основну особливість страхування в зовнішньоекономічній діяльності. Воно функціонує не в рамках національних економік, а в середині метасистеми сучасного світового господарства. Ця істотна особливість визначає ряд специфічних рис страхування в зовнішньоекономічній діяльності:

1. Сфера зовнішньоекономічного співробітництва харак­теризується високим ступенем ризику, а самі об'єкти страху­вання — значною вартістю.

2. Специфіка зовнішньоекономічних ризиків зумовила особливості організації страхової діяльності:

♦ підвищення вимог до фінансової стійкості страховиків;

♦ розвиток міжнародного маркетингу страхових ком­паній;

♦ впровадження в практику страхових фірм єдиних уніфікованих правил і технологій проведення страхо­вих операцій;

♦ формування міжнародних і наднаціональних інсти­тутів регулювання.

3. Важливою умовою страхування зовнішньоекономічної діяльності є дотримання принципу високої добропорядності (стосовно норм поведінки) страховика та страхувальника.

4. Обов'язковою є наявність у страхувальника страхового інтересу, тобто матеріальної зацікавленості в благополучному результаті зовнішньоекономічної операції.

5. Більшість страхових договорів укладається на доб­ровільній основі, однак, незважаючи на Це, страхування фак­тично перетворилося в невід'ємний елемєцт зовнішньоеко­номічних угод.

6. При страхуванні зовнішньоекономічних ризиків, як правило, необхідна письмова заява страхувальника, а основ­ним страховим документом є страховий поліс.

Переваги страхування у зовнішньоекономічній діяльності:

♦ при виникненні страхових випадків страховики відшкодовують матеріальний збиток учасникам зовнішньоекономічних угод;

♦ підвищується надійність матеріально-речовинних еле­ментів, які використовуються у зовнішньоекономічних операціях, за рахунок проведення превентивних заходів;

♦ відбувається значна економія фінансових ресурсів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності (немає не­обхідності формувати власний страховий фонд);

♦ прискорюється оборот фінансових ресурсів;

♦ кошти, мобілізовані в страхові фонди, стають могутнім джерелом інвестицій у масштабах сучасного світового господарства.

Порядок здійснення страхування зовнішньоекономічних операцій в Україні регламентується Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та "Про страхування".

Страхування ЗЕД виконується комерційними страховими компаніями (державними, акціонерними, іноземними, зміша­ними, кооперативними та ін.), а також іншими суб'єктами ЗЕД, до уставного предмету діяльності яких входять страхові операції. Вибір страхової компанії (страховика) проводиться суб'єктами ЗЕД самостійно. Страхування зовнішньоеко­номічних операцій з боку суб'єктів ЗЕД здійснюється на до­говірних принципах і є добровільним, якщо інше не передба­чене законами України.

Створення сегмента страхування ЗЕД на українському страховому ринку йде досить динамічно. Вирішуються про­блеми формування правової бази страхування, створення інфраструктури ринку, розвитку цивілізованих страхових відносин на основі фінансово стійких страхових компаній, розробляються страхові продукти та методологія і технологія страхових операцій, готуються кваліфіковані кадри, здатні працювати в нових ринкових умовах. Це створює умови для поліпшення ситуації на українському страховому ринку, відкриває нові можливості для його розвитку та вдосконален­ня. Так, в Україні діє понад 800 фінансово стійких страхових компаній. У 2002 р. було зареєстровано близько 260 страхо­виків, майже третина яких працює масштабно та ефективно і займаються страхуванням ЗЕД. Проте більшість страхових то­вариств, які здійснюють страхування ЗЕД, ще не мають не­обхідного досвіду, а страховий ринок поки ще не досяг належ­ного рівня ні за сукупним обсягом страхового капіталу, ні за масштабами страхових операцій. Тому неухильно продов­жується кропітка робота над програмою розвитку вітчизняно­го страхового ринку, механізмами контролю та регулювання діяльності страховиків.

У 2002 р. в Україні прийнята Державна програма розвит­ку страхового ринку на період до 2005 р. та на перспективу до 2012 р.

Кабінет Міністрів України на своєму засіданні 31 січня 2001р. затвердив 4-річну програму розвитку страхового ринку України. Цим документом встановлюються базові завдання й принципи щодо формування ринку та умови діяльності стра­хових компаній.

З 1 червня 2001 р. мінімальний розмір статутних фондів страхових компаній встановлений у розмірі 500 тис. євро, а на 1 січня 2003 р. — 1 млн євро.

Поступово склалася інфраструктура ринку: створені стра­хові Бюро [Морське, Моторне (транспортне), Медичне і т.п.]; набула авторитету Асоціація професійних страхових посеред­ників України (АПСПУ) (1997), до речі, перша на постра­дянському просторі, що в 1998 р. також першою від Одеського регіону увійшла до міжнародної організації ВІРАИ.

Страхування ЗЕД в Україні здійснюється з урахуванням принципів світового досвіду та адаптації їх до власної спе­цифіки. Пріоритет торговельної моделі ЗЕД у вітчизняній практиці надав імпульсу відповідним видам зовнішньоторго­вельного страхування: швидкими темпами розвивається стра­хування вантажів, транспорту, експортних кредитів, відповідальності перевізників (в тому числі "Зелена карта"), міжнародне перестрахування.

Розвиток видів страхування, що супроводжують виробни­чо-інвестиційну модель ЗЕД, ще попереду.

Поиск по сайту: