Визначення країни походження товару

Для митного оформлення експортно-імпортних операцій важливим кроком є також визначення країни походження то­вару [16, гл. 49].

Країна походження товару визначається з метою застосу­вання тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію України та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Правила визначення країни походження товарів, що діють в Україні, враховують положення Угоди про правила визна­чення походження (ГАТТ 1994). Участь у цій Угоді є обов'яз­ковою умовою членства у СОТ. Ця Угода зобов'язує країни- учасниці спільно встановити єдині правила походження, які повинні бути зрозумілими, об'єктивними, передбачуваними.

Правила походження використовуються урядами країн для визначення країни, в якій вироблені імпортовані товари. У сучасних умовах суттєвих змін у галузі комунікацій та транс­порту виробники отримують у віддалених країнах на більш вигідних умовах фактори виробництва готової продукції. Ця тенденція до отримання ресурсів у різних країн підсилюється заходами, спрямованими на усунення тарифів та інших торго­вельних бар'єрів. Більшість готової продукції на ринках ви­роблено не в одній країні (товари широкого споживання — текстиль, косметика, продукція машинобудування тощо).

Причини застосування правил визначення країни поход­ження[16]:

1) для імпорту за преференційними угодами країни- імпортери мають бути впевнені в тому, що нижчі, або префе­ренційні, ставки стосуються продукції з країн, на які поширюються преференції. Тобто ЇМ необхідне підтвердження ТОГО, ЩО імпортовані товари були трансформовані у країні, що корис­тується преференціями;

2) для імпорту за тарифними ставками РНС визначення країни походження не має великого значення, оскільки таке мито застосовується на недискримінаційній основі до імпорту з усіх джерел. Однак там, де заходи на кордоні беруть до уваги країну походження, її визначення стає необхідним. Цими захо­дами є:

♦ збирання антидемпінгового та компенсаційного мита;

♦ застосування кількісних обмежень щодо окремих країн;

♦ застосування тарифних квот;

♦ застосування марок або етикеток, що вказують на країну походження;

3) збирання статистичних даних про торгівлю.

Сучасні національні системи визначення походження то­вару різноманітні, але загалом вони ґрунтуються на двох голо­вних принципах:

1) принцип доданої вартості у виробництві або подальшо­го оброблення. Продукція вважається виробленою в тій країні, в якій був доданий визначений відсоток (40, 50, 60%) її вар­тості;

2) за даним принципом походження визначається на ос­нові змін у тарифній класифікації. Країни — члени СОТ вико­ристовують Гармонізовану систему (ГС) опису та кодування товарів. Система складається з 97 розділів, в кожному з яких товари розписані відповідно до міри оброблення, починаючи з сировини, через напівфабрикати і до готової продукції. При використанні цієї системи класифікації визначається, що про­дукція походить з країни, в якій внаслідок оброблення змінюється його тарифна класифікація.

В Україні визначення країни походження здійснюється на основі перелічених вище принципів, а порядок цього визна­чення встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Країною походження вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатньому переробленню.

ГІри цьому під країною походження товару можуть ро­зумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділити щоб визначити поход­ження товару.

Товарами, повністю виробленими в країні, вважаються:

1) корисні копалини, видобуті на її території або в її тери­торіальних водах, або на континентальному шельфі і в морських надрах, якщо країна має виключне право на розробку цих надр;

2) рослинна продукція, вирощена та зібрана на її тери­торії;

3) живі тварини, що народилися та вирощені в цій країні;

4) продукція, одержана від тварин, вирощених у цій країні;

5) продукція мисливського, рибальського та морського промислів;

6) продукція морського промислу, видобута та (або) ви­роблена у Світовому океані суднами цієї країни, а також суд­нами орендованими (зафрахтованими) нею;

7) вторинна сировина та відходи, які є результатом ви­робничих та інших операцій, здійснених у країні;

8) продукція високих технологій, одержана у відкритому космосі на космічних кораблях, що належать цій країні чи орендуються нею;

9) товари, вироблені в цій країні виключно з продукції, зазначеної у пунктах 1-8.

Якщо у виробництві товару беруть учать дві або більше країн, походження товару визначається згідно з критерієм до­статнього перероблення.

Критерій достатнього перероблення визначається:

1) правилом, яке потребує в результаті переробки товарів зміни класифікаційного коду товару за ГС на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків;

2) або правилом адвалерної частки, яке полягає в зміні вартості товару внаслідок його перероблення, якщо при цьому додана вартість становить не менше як 50% від вартості това­ру, одержаного після перероблення, або частка використаних матеріалів з іншої країни чи невідомого походження становить менше як 50% від вартості товару, одержаного після перероб­лення;

3) або переліком виробничих та технологічних операцій, які хоч і не ведуть внаслідок перероблення товару до зміни йо­го коду чи його вартості відповідно до правила адвалерної ча­стки, але з дотриманням певних умов визнаються достатніми.

У разі застосування правила адвалерної частки вартість товару, одержаного внаслідок перероблення в цій країні, виз­начається на базі ціни франко-завод виробника товару. Вартість складових цього товару, що походять з інших країн, визначається за їх митною вартістю, а тих складових, поход­ження яких не визначено, — за встановленою ціною першого їх продажу в цій країні.

Якщо стосовно конкретного товару або конкретної країни (країн) критерій достатнього перероблення окремо не обумов­лено, то застосовується правило, згідно з яким товар вва­жається підданим достатньому переробленню, якщо після цьо­го змінено класифікаційний код товару за ГС на рівні будь- якого з перших чотирьох знаків.

Для підтвердження походження товару митний орган має право вимагати подання сертифіката про походження товару.

У разі експорту товарів сертифікат про походження това­ру, коли він необхідний, видається органом, уповноваженим на це Кабінетом Міністрів України.

У разі імпорту товарів сертифікат надається обов'язково:

♦ на товари, що походять з країн, яким Україна надає пре­ференції;

♦ на товари, ввезення яких з відповідної країни регу­люється кількісними обмеженнями (квотами) чи інши­ми заходами регулювання зовнішньоекономічної діяль­ності;

♦ якщо не передбачено міжнародними договорами Ук­раїни, а також законодавством України в галузі охоро­ни довкілля, здоров'я населення, захисту прав спожи­вачів, громадського порядку, державної безпеки тощо;

♦ у випадках, коли в документах, які подаються для мит­ного оформлення, немає відомостей про походження товарів або у митного органу є достатні підстави вважа­ти, що декларуються недостовірні відомості про поход­ження товарів.»

Сертифікат про походження товару повинен однозначно свідчити про те, що зазначений товар походить з відповідної країни, і має містити:

♦ письмову заяву експортера про країну походження то­вару;

♦ письмове посвідчення компетентного органу країни ви­везення, який видав сертифікат, про те, що наведені в сертифікаті відомості відповідають дійсності.

Залежно від сфери застосування сертифікати бувають:

♦ загальної форми;

♦ спеціальної форми [70, с. 11-14].

Сертифікат про походження загальної форми оформ­ляється на товари, перевезення яких не регулюється міжна­родними угодами, а також у випадках відсутності або тимчасо­вого зупинення пільг на такі товари. Ця форма, як правило, не надає пільг.

Сертифікат про походження за спеціальною формою містить більш детальну інформацію та спеціальне формулю­вання для декларування походження товару. Спеціальні фор­ми сертифікатів, як правило, використовуються в країнах — учасницях багатосторонніх договорів, що передбачають надан­ня преференційних ставок мита. До таких сертифікатів відно­сяться:

1) сертифікат про походження форми А — сертифікат, що використовується за програмою Загальної системи префе­ренцій і засвідчує походження товарів з країни, що розви­вається, на яку поширюється преференційний режим, при їх експорті в розвинуті країни. Форма сертифіката розроблена Конференцією ООН з торгівлі та розвитку.

Сертифікат форми А потрібний для товарів походженням з України, що підпадають під преференційний режим у країнах ЄС;

2) сертифікат про походження форми APR — сертифікат, що видається на товари українського походження. Такі сер­тифікати оформляються для товарів, на які поширюється пре­ференційний тариф під час експорту в країни ЄС, і видаються Торгово-промисловою палатою України та її регіональними відділеннями;

3) сертифікат про походження форми TEXTILE — сер­тифікат, що видається відповідно до візової домовленості між урядом України та урядом США щодо текстилю і текстильних товарів і Угоди про торгівлю текстилем і предметами одягу між урядом України та урядом США;

4) сертифікат про походження форми СТ-1 — сертифікат, що застосовується при здійсненні торгових операцій між країнами СНД, який видається торгово-промисловими пала­тами держави-експортера. Термін його дії — 12 місяців з дня видачі. Сертифікат оформлюється на кожне окреме постачан­ня товару, здійснюване одним або декількома транспортними засобами одному вантажоодержувачу від одного відправника вантажу;

5) сертифікат про походження форми ESCS — сер­тифікат, що оформляється при торгівлі деякими сталевими виробами, і є дійсним на експорт товарів походженням з Ук­раїни в країни ЕС.

Поиск по сайту: