Умови щодо купівлі іноземної валюти

1. Обсяг іноземної валюти, що купується та перерахо­вується у зв'язку з виконанням резидентом зобов'язань, не мо­же перевищувати суму фактичних зобов'язань резидента.

2. Якщо банк, який купив іноземну валюту, не є банком, що обслуговує поточний рахунок резидента, з якого здійснюється перерахування купленої іноземної валюти з ме­тою виконання зобов'язань перед нерезидентом у цій валюті, то копії документів, на підставі яких була куплена іноземна ва­люта, надсилаються цим банком-покупцем для контролю в банк, що здійснює перерахування іноземної валюти на користь нерезидента.

3. Не дозволяється купівля іноземної валюти з метою ви­користання передбачених відповідними договорами зо­бов'язань в іноземній валюті за нерезидента-боржника. Рези­дент виконує такі зобов'язання за рахунок власних (не купле­них, не залучених у формі кредиту) коштів в іноземній валюті.

4. Підставою для купівлі іноземної валюти на МВРУ з метою виконання зобов'язань за операціями, що потребують отримання індивідуальних ліцензій НБУ, є індивідуальні ліцензії (дозволи) НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями та документами, передбачені умовами цих ліцензій (дозволи).

5. Купівля іноземної валюти 1-ої групи Класифікатора з метою повернення на адресу нерезидента коштів, попередньо отриманих від нього резидентом за торговельною операцією, у зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання частково або повністю не виконані, не дозволяється, якщо ці кошти надійшли від не­резидента в гривнях або іноземній валюті інших груп Кла­сифікатора.

Умови щодо строку використання придбаної іноземної

валюти.

1. Іноземна валюта, придбана через банки (фінансові ус­танови) на МВРУ, має бути використана резидентом не пізніше ніж за п'ять робочих днів після дня зарахування її на його поточний рахунок на потреби, зазначені в заяві про купівлю валюти. Ця вимога поширюється також на банки (фінансові установи) під час купівлі ними іноземної валюти з метою виконання власних зобов'язань у валюті. При цьому в даній заяві зазначається, що резидент-покупець валюти дору­чає банку продати цю валюту на МВРУ, якщо вона не буде пе­рерахована ним за призначенням у визначений строк.

В окремих випадках для здійснення резидентами кредит­них операцій за міждержавними, міжурядовими угодами, уго­дами з міжнародними фінансовими організаціями, угодами під гарантії Кабінету Міністрів України, на підставі постанови НБУ може встановлюватися інший строк використання прид­баної іноземної валюти.

Куплена за гривні іноземна валюта може перераховувати­ся резидентами для виконання власних зобов'язань перед не­резидентами лише з поточного рахунка в іноземній валюті, з якого здійснюється перерахування купленої на МВРУ валю­ти, з метою виконання зобов'язань у цій валюті. Якщо валюта куплена за власну іноземну валюту резидента для виконання ним зобов'язань перед нерезидентом за зовнішньоеко­номічним договором, то дозволяється перерахувати іноземну валюту за призначенням без проміжного її зарахування на по­точний рахунок резидента.

2. У разі порушення резидентами строків придбана іно­земна валюта продається уповноваженим банком протягом п'яти робочих днів на МВРУ. При цьому позитивна курсова різниця направляється до Державного бюджету України, а не­гативна — відноситься на результат господарської діяльності резидента.

3. У разі повернення резиденту коштів в іноземній ва­люті, що були куплені на МВРУ та перераховані на користь нерезидента, у зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання частко­во або повністю не виконані, ці кошти не можуть використову­ватися з іншою метою і підлягають продажу на МВРУ без до­ручення клієнта протягом п'яти днів. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, пе­рераховується до Держбюджету, а негативна — зараховується на рахунки, на яких обліковуються результати господарської діяльності резидента. Якщо купувалися і перераховувалися на користь нерезидента валюти 1-ої групи Класифікатора, то во­ни повертаються лише у валюті цієї групи, а якщо валюти 2-ої та 3-ої груп — у тій самій валюті або у валюті 1-ої групи.

4. Вищеназвані вимоги поширюються також на повер­нені нерезидентом кошти в іноземній валюті, які були йому перераховані резидентом за рахунок одержаного кредиту (по­зики) в іноземній валюті, якщо цей кредит (позика) повністю або частково погашений (або який передбачено погасити) за рахунок купленої на МВРУ іноземної валюти. Якщо ці кошти повернені резиденту не в банк-кредитор і не в банк, що обслу- говуває кредит, то резидент протягом 5 днів має надати банку- одержувачу коштів підтверджену одним із вищезазначених банків інформацію про відсутність факту купівлі валюти або про обсяги купленої іноземної валюти для погашення кредиту.

5. Якщо у клієнта після оплати його зобов'язань в іно­земній валюті залишається невикористана безготівкова іно­земна валюта в сумі до 1000 дол. США, яка раніше придбана через уповноважений банк (фінансову установу) на МВРУ, вона може бути зарахована на його поточний рахунок.

6. Кошти в іноземній валюті, що надійшли на адресу юри­дичної особи-резидента (фізичної особи-резидента, яка здійснює свою підприємницьку діяльність без створення юри­дичної особи), підлягають попередньому зарахуванню на роз­подільчий рахунок.

7. Уповноважений банк (уповноважена фінансова уста­нова) зобов'язаний продавати без доручення клієнтів усі над­ходження на користь клієнта в іноземній валюті, що підляга­ють продажу на МВРУ, протягом п'яти днів. Однак клієнт має право подати в банк звернення з проханням про терміновий продаж такої іноземної валюти і банк зобов'язаний здійснити продаж не пізніше робочого дня, наступного за днем подання такого звернення. Обмеження щодо строку продажу інозем­них валют не поширюється на іноземні валюти, які не нале­жать до 1-ої групи Класифікатора.

8. Кошти в іноземній валюті, які були зараховані на роз­подільчий рахунок і не підлягають обов'язковому продажу на МВРУ у зв'язку з їх спрямуванням на погашення заборгова­ності, відсотків, інших зобов'язань в іноземній валюті, перед­бачених кредитним договором (договором позики) та догово­ром міжнародного лізингу, перераховуються на поточний ра­хунок клієнта протягом п'яти днів, якщо одночасно з повідо­мленням про спрямування коштів на погашення заборгова­ності за зазначеними зобов'язаннями клієнт надасть платіжне доручення на перерахування з поточного рахунка іноземної валюти на ці потреби. Не спрямовані на погашення заборгова­ності кошти підлягають обов'язковому продажу.

9. На клієнта банку покладається відповідальність за не­своєчасне інформування банку про надходження в іноземній валюті на його адресу, які не підлягають продажу на МВРУ, внаслідок чого зазначені кошти були продані.

Умови щодо винагороди суб'єктів МВРУ та валютних

бірж.

1. Суб'єкти МВРУ, а також валютні біржі при проведенні безготівкових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти на МВРУ отримують комісійну винагороду від клієнтів у грив­нях.

2. Уповноважений банк та уповноважена фінансова уста­нова згідно з власними тарифами можуть отримувати комісійну винагороду в іноземній валюті за рахунок коштів клієнтів, якщо операції, які вони виконують за дорученням клієнта, пов'язані зі сплатою комісійної винагороди в іно­земній валюті іноземному банку-кореспонденту (здійснення переказу, документарні операції, операції із чеками, що прий­няті на інкасо, операції з пластиковими картками міжнарод­них платіжних систем тощо) та зі сплатою коштів міжнарод­ним платіжним системам і міжнародним системам зв'язку за користування їхніми послугами.

♦ необхідність виконання валютних операцій, яка має бу­ти доведена;

♦ репатріація та обов'язковий продаж резидентами над­ходжень в іноземній валюті;

♦ обов'язкова декларація закордонних авуарів, тобто ак­тивів (грошові кошти, чеки, векселі, акредитиви), яки­ми здійснюються платежі та погашення зобов'язань;

♦ заборона на експорт та імпорт платіжних засобів;

♦ ізоляція внутрішнього ринку національної валюти від зовнішнього (резидентам забороняється надавати та брати позики в національній валюті у нерезидентів);

♦ заборона компенсацій та арбітражних операцій;

♦ контроль за грою на термінах на валютному ринку;

♦ контроль за валютними позиціями (зміна співвідно­шення вимог та зобов'язань партнерів по контракту в іноземній валюті) комерційних банків.

Валютний контроль буде ефективним тільки тоді, коли проводиться комплексно.

Головним органом валютного контролю є Національний банк України. Він здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій, забезпечує виконання упов­новаженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю. Крім НБУ, функції у сфері валютного контролю здійснюють:

♦ уповноважені банки — контроль за валютними опе­раціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці банки;

♦ державна податкова адміністрація — фінансовий кон­троль за валютними операціями, що проводяться рези­дентами та нерезидентами;

♦ міністерство зв'язку — контроль за додержанням пра­вил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України.

♦ Основними напрямами валютного контролю є перевірка:

♦ відповідності здійснюваних операцій чинному законо­давству;

♦ наявності необхідних для них ліцензій та дозволів;

♦ виконання уповноваженими банками зобов'язань щодо купівлі іноземної валюти на МВРУ за дорученням та за рахунок резидентів з метою забезпечення виконання зобов'язань резидентів;

♦ виконання уповноваженими банками функцій агента валютного контролю щодо запобігання проведення ре­зидентами та нерезидентами через ці банки незаконних валютних операцій, а також здійснення розрахунків між резидентами та нерезидентами у межах торговель­ного обороту без участі уповноваженого банку або здійснення розрахунків між резидентами та нерезиден­тами у межах торговельного обороту у валюті України без одержання індивідуальної ліцензії НБУ;

♦ виконання резидентами вимог відносно порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна;

♦ своєчасності надання, приховування або перекручення установленої НБУ звітності про валютні операції;

♦ одержання резидентами кредитів, позики в іноземній валюті від нерезидентів без регістрації договорів;

♦ виконання зобов'язань щодо продажу валюти, яку одержують від експорту товарів;

♦ повноти і об'єктивності обліку, звітності та докумен­тації по валютних операціях [21, 35].

Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати і одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті, а також про майно, що підлягає декларуванню.

До резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю застосовують­ся фінансові санкції. Залежно від суми штрафу[5] розглядають та приймають рішення про застосування санкцій згідно з [32]:

♦ до 10,0 тис. дол. США — начальники територіальних управлінь НБУ;

♦ до 50 тис. дол. США — директор Департаменту валют­ного контролю та ліцензування НБУ;

♦ до 100 тис. дол. США — голова НБУ та його заступники;

♦ понад 100 тис. дол. США — Правління НБУ.

Порушеннями вважаються: здійснення операцій з валютни­ми цінностями без одержання генеральної або індивідуальної ліцензії НБУ; за торгівлю іноземною валютою банками та інши­ми кредитно-фінансовими установами без одержання ліцензії НБУ та (або) з порушенням порядку та умов торгівлі валютни­ми цінностями на МВРУ, встановлених НБУ; за невиконання уповноваженими банками своїх відповідних обов'язків; за пору­шення резидентами порядку розрахунків; за несвоєчасне подан­ня, приховування або перекручення звітності про валютні опе­рації; за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна.

Суми стягнення штрафів спрямовуються до Державного бюджету України.

Порядок Порядок організації в Україні розрахунків в іноземній валюті регламентується перш за все Декретом Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р. за №15-93 та Зако­ном України "Про порядок здійснення розра­хунків в іноземній валюті" від 29.09.1994 р. за №185/94 - ВР [10,21,44].

У розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта, під якою розуміється як власне іноземна ва­люта, так і банківські метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або банківських металах. Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії НБУ.

При укладенні контрактів резидент повинен використову­вати форми розрахунків з нерезидентами, передбачені чинним законодавством, з урахуванням обмежень, установлених НБУ на момент здійснення розрахунків.

При експорті продукції виручка резидентів в іноземній ва­люті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноваже­них банках у терміни виплати заборгованостей, зазначених у контрактах, але не пізніше як через 90 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується, а у випадку експорту робіт (послуг, прав інтелектуальної власності) — з мо­менту підписання акту або іншого документа, що засвідчує ви­конання робіт, послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочки поставки, в разі, коли така відстрочка перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового плате­жу або виставлення векселя на користь постачальника про­дукції (послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії НБУ.

Згідно з [44] початком відліку строку розрахунків в іно­земній валюті при здійсненні резидентами України експорт­но-імпортних операцій є:

а) при експорті товарів — наступний календарний день після дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується;

б) при експорті робіт, послуг — наступний календарний день після дати підписання акту, який засвідчує виконання робіт, послуг, експорт прав інтелектуальної власності;

в) при імпорті:

♦ наступний календарний день після дати здійснення авансового платежу або виставлення векселя на ко­ристь постачальника продукції (робіт, послуг);

♦ при розрахунках у формі документарного акредитиву — наступний календарний день після моменту здійснення банком платежу на користь нерезидента.

Резиденти, які купують іноземну валюту через уповнова­жені банки для забезпечення виконання зобов'язань перед не­резидентами, зобов'язані здійснити перерахування таких сум протягом п'яти днів з моменту зарахування їх на валютні ра­хунки резидентів. Порушення резидентами передбачених термінів тягне за собою стягнення пені за кожний день прост­рочення у розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставлено'! продукції) в іноземній валюті, пере­рахованої за офіційним поточним валютним курсом на день нарахування непі. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати розмір заборгованості. Якщо резиденти пору­шують зазначені терміни, то придбана валюта продається уповноваженим банком протягом 5 робочих днів на МВРУ. Як­що за такої операції виникає позитивна курсова різниця, то во­на щоквартально спрямовується у Держбюджет, а від'ємна — відноситься на результати господарчої діяльності резидента. У разі перевищення зазначених термінів розрахунків у випадку виконання резидентами договорів виробничої кооперації, кон­сигнації, комплексного будівництва, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення НБУ може надавати індивідуальні ліцензії.

З метою забезпечення контролю за розрахунками за екс­портно-імпортними операціями, своєчасністю повернення ре­зидентами України валютних цінностей та запобігання неза-

конному відпливу їх за межі України урядом розроблена низ­ка заходів [ЗО].

У разі застосування на певний період до резидента спеціальної санкції — тимчасового зупинення ЗЕД — ко­мерційні банки, які обслуговують такого резидента, не прий­мають у цей період від нього доручень на перерахування ва­лютних цінностей на користь нерезидентів, у тому числі за ра­хунками типу "лоро" за зовнішньоекономічними договорами.

Перерахування валютних цінностей з рахунків резидентів на користь нерезидентів у разі застосування хоча б до одного з них на певний період спеціальної санкції — індивідуального режиму ліцензування — здійснюється уповноваженими банка­ми у цей період тільки за наявності у резидентів разової (індивідуальної) ліцензії.

У разі ненадходження резидентам валютних цінностей у встановлені терміни уповноважені банки протягом трьох банківських днів повідомляють про це НБУ, орган державної податкової служби та відповідного резидента. А якщо рези­дент не надав банку документів, що підтверджують повернен­ня валютних цінностей або правомірність продовження термінів їх повернення, уповноважені банки зупиняють пере­рахування валютних цінностей з рахунків резидентів на ко­ристь нерезидентів.

Підставою для переказування банкам коштів у національній та іноземній валюті на користь (на рахунок) нерезидентів як за дору- ченням резидентів юридичних осіб і фізичних суб'єктів підприємницької діяльності так на виконання власних зобов'язань, за договорами, які передбачають виконання робіт та надання послуг нерезидентами, вважаються такі документи, що надаються резидентом [38]:

♦ документи, які свідчать про фактично надані послуги чи виконані роботи;

♦ індивідуальна ліцензія НБУ на переказування за межі України валютних цінностей.

У разі здійснення авансового платежу резидент зобов'яза­ний надати документи банку у 90-денний термін з наступного календарного дня після дати здійснення авансового платежу. У разі невиконання резидентом цих вимог банк зобов'язаний повідомити про це спеціальним підрозділам по боротьбі з ор­ганізованою злочинністю за місцем державної реєстрації рези­дента як про операції, що мають сумнівний характер, відповідно до законодавства про боротьбу з організованою злочинністю.

Проведення зазначених вище операцій протягом дня на користь однієї і тієї самої особи або споріднених осіб на суму, що не перевищує 50 000 євро, здійснюється за умови, що за­гальна сума договору не перевищує 50 000 євро. Якщо сума до­говору перевищує 50 000 євро, то необхідно додатково ще по­дати:

♦ акт цінової експертизи — офіційний висновок Держав­ного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків щодо відповідності кон­трактних цін на послугу та/або роботу, яка є предметом договору, індикативним цінам або кон'юнктури ринку залежно від умов здійснення контракту;

♦ калькуляцію витрат за надані послуги, завірену нерези­дентом;

♦ якщо ціновою експертизою встановлено завищення контрактних цін, переказування коштів за цим догово­ром дозволяється лише за наявності погодження НБУ.

Порядок та умови видачі резидентам погодження НБУ на переказування коштів за межі України такий:

♦ Департамент валютного контролю НБУ (територіальне управління НБУ) розглядає отриманий від рецензента пакет документів для видачі погодження в порядку чер­говості його надходження. Строк розгляду документів не має перевищувати 7 робочих днів з дати його надхо­дження;

♦ перевірка Департаментом правильності та повноти пла­тежу за видачу погодження;

♦ видача резиденту погодження або письмове повідо­млення його про відмову у видачі. Погодження ви­дається лише зазначеній у ньому особі без права пере­давання його іншим особам;

♦ резидент пред'являє погодження до банку, через який має переказуватися валюта. Банк здійснює контроль за виконанням вимог погодження.

Підстави для відмови у видачі погодження [38]:

♦ відсутність або невідповідність вимогам відповідним нормативним актам;

♦ порушення умов погодження;

♦ виявлення в документах, що були подані власником по­годження, недостовірної інформації.

Якщо погодження анулюється, то його оригінал підлягає поверненню до НБУ, а резиденту забороняється подальше пе­реказувати кошти на користь нерезидента в межах договору.

До методологічних засад формування у бухгалтерському обліку інформації про опе рації в іноземній валюті відносяться такі

Операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валютній звітності (грошова одиниця України) та

операції шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції.

2. Сума авансу в іноземній валюті, надана іншим особам у рахунок платежів для придбання немонетарних активів (за­пасів, основних засобів, нематеріальних активів тощо) та от­римання робіт і послуг, при включенні до вартості цих активів (робіт, послуг) перераховується у валюту звітності із застосу­ванням валютного курсу на дату сплати авансу. У разі здійснення авансових платежів в іноземній валюті постачаль­никові частинами та одержання частинами від постачальника товарів (робіт, послуг) вартість одержаних товарів (робіт, по­слуг) визнається за сумою авансових платежів із застосуван­ням валютних курсів, виходячи з послідовності здійснення авансових платежів. Сума авансу в іноземній валюті, одержа­на від інших осіб у рахунок платежів для поставлення готової продукції, виконання робіт і послуг, при включенні до складу доходу звітного періоду перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на дату одержання авансу. У разі одержання від покупця авансових платежів в іноземній валюті частинами та відвантаження частинами покупцеві то­варів активів (робіт, послуг) доход від реалізації товарів (робіт, послуг) визнається за сумою авансових платежів із за­стосуванням валютних курсів, виходячи з послідовності одер­жання авансових платежів'.

3. Визначення курсових різниць за монетарними стаття­ми в іноземній валюті проводиться на дату здійснення розра­хунків та на дату балансу. Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті відображаються у складі інших операційних доходів (витрат). Курсові різниці від пере­рахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат).

4. Курсові різниці, які виникають щодо фінансових інве­стицій у господарські одиниці за межами України, відобража­ються у складі іншого додаткового капіталу. Від'ємна сума курсової різниці вираховується із суми іншого додаткового капіталу, залишок наводиться зі знаком "мінус".

Показники статей фінансово - господарської звітності за межами України включаються до фінансової звітності в гривнях підприємства у такому порядку:

♦ монетарні та немонетарні статті (крім статей власного капіталу) господарської одиниці за ме­жами України підлягають перерахунку за валютним курсом на дату балансу;

♦ статті доходів, витрат та руху грошових коштів підляга­ють перерахунку за валютним курсом на дату здійснен­ня операції, за винятком випадків, коли фінансова звітність господарської одиниці складена у валюті країни з гіперінфляційною економікою. Для перерахун­ку доходів, витрат і руху грошових коштів за кожний місяць може застосовуватися середньозважений валют­ний курс за відповідний місяць. Середньозважений ва­лютний курс є результатом ділення суми добутків вели­чин курсів НБУ та кількості днів їх дії у звітному місяці на кількість календарних днів у цьому місяці;

♦ показники статей власного капіталу (крім нерозподіле­ного прибутку або непокритого збитку) відображають­ся за валютним курсом на дату визнання показника відповідної статті; ♦ нерозподілений прибуток (непокритий збиток) на дату балансу визначається, виходячи з нерозподіленого при­бутку (непокритого збитку) на початок року, чистого прибутку (збитку) за даними перерахованого звіту про фінансові результати за звітний період та суми роз­поділеного у звітному періоді прибутку (списаного збитку), перерахованої за валютним курсом на дату розподілу прибутку (списання збитку). Зазначений по­рядок застосовується лише до перерахунку фінансової звітності тих господарських одиниць за межами Ук­раїни, які відповідають усім наведеним нижче ознакам класифікації, кількісні характеристики яких визнача­ються власником (власниками) або уповноваженим ор­ганом (посадовою особою) підприємства відповідно до законодавства та установчих документів:

- операції з підприємством становлять незначну части­ну в обсязі діяльності господарської одиниці;

- основним джерелом фінансування діяльності госпо­дарської одиниці є доходи від власних операцій або місцеві позики;

- витрати на заробітну плату, матеріали та інші елемен­ти операційних витрат господарської одиниці сплачу­ються або відшкодовуються переважно в іноземній валюті;

- оплата реалізованої господарською одиницею про­дукції (робіт, послуг) здійснюється переважно в іно­земній валюті;

- рух грошових коштів підприємства відокремлено від поточної діяльності господарської одиниці за межами України і не зазнає прямого впливу її господарської діяльності.

2. Фінансова звітність господарської одиниці за межами України, складена в грошовій одиниці країни з гіперінфляційною економікою, до застосування порядку, на­веденого в пункті 1, попередньо коригується.

Якщо економіка країни діяльності господарської одиниці за межами України втрачає ознаки гіперінфляційної, а показ­ники фінансової звітності одиниці більше не коригуються, то оцінка статей фінансової звітності на дату її останнього подан­ня визнається історичною собівартістю для перерахунку у ва­люту звітності.

3. Включення статей фінансової звітності господарської одиниці за межами України, перерахованих у валюту звітності, до консолідованої фінансової звітності здійснюється згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 20 "Консолідована фінансова звітність".

4. У разі продажу або ліквідації господарської одиниці за межами України накопичена сума курсових різниць, що відо­бражена в складі іншого додаткового капіталу, включається до складу інших доходів (витрат) того звітного періоду, в якому визнається прибуток або збиток від продажу (ліквідації) фінансової інвестиції в господарську одиницю за межами Ук­раїни.

5. До фінансової звітності наводиться інформація про вплив змін валютних курсів:

♦ сума курсових різниць, що включена до складу доходів і витрат протягом звітного періоду;

♦ сума курсових різниць, що включена протягом звітного періоду до складу іншого додаткового капіталу, а також інформація, що пояснює взаємозв'язок між сумою та­ких курсових різниць на початок і на кінець звітного періоду;

♦ у разі зміни ознак класифікації діяльності господарсь­кої одиниці за межами України також наводиться така інформація:

- характер та причини зміни;

- вплив зміни на власний капітал;

- вплив зміни на чистий прибуток (збиток) за попе­редній рік, якщо така зміна відбулася на початку по­переднього року.

Запитання для самоконтролю

1. Що розуміють під митно-тарифним регулюванням?

2. Які існують види мита та економічні наслідки їх введення?

3. Що розуміють під нетарифним регулюванням?

4. Які інструменти нетарифного регулювання?

5. У чому сутність валютного регулювання?

6. Що являє собою Класифікатор валют?

7. Як встановлюється офіційний курс гривні?

8. Як здійснюється ліцензування валютних операцій?

9. У чому сутність торгівлі іноземною валютою?

10. У чому сутність валютного контролю?

11. Який діє порядок організації розрахунків в іноземній валюті?

Поиск по сайту: