Виробничо-інвестиційна модель ЗЕД підприємства

Виробничо-інвестиційна модель ЗЕД підприємства вклю­чає комплекс операцій, пов'язаних із міжнародним лізингом, міжнародною виробничою кооперацією, діяльністю спільних підприємств (рис. 6.2).

Тепер послідовно розглянемо складові даної моделі, пер­шою з яких є міжнародний лізинг.

Лізинг — це форма довгострокової операції, яка пов'язана з передачею у використання обладнання, транспортних засобів та іншого рухомого й нерухомого майна, крім земель­них ділянок та інших природних об'єктів [17].

Міжнародний лізинг є однією з форм лізингу, за якою ук­ладається договір лізингу, що здійснюється суб'єктами лізин­гу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі, коли майно чи платежі перетинають державні кордони.

Лізинг виступає як форма отримання кредиту і водночас як форма міжнародної торгівлі, що створює умови для приско­реного розвитку новітніх технологій. Лізингова компанія (лізингодавець) придбаває устаткування та іншу продукцію за свій рахунок і за контрактом оренди передає її фірмі (лізинго- отримувачу) на певний строк. Після закінчення строку оренди фірма-клієнт може його продовжити або викупити орендоване майно за залишковою вартістю. Орендна плата встанов­люється на рівні, що перевищує ціну об'єкта оренди, за якою його можна купити за звичайних комерційних умов.

За наявністю факту переходу права власності розрізняють оперативний та фінансовий лізинг.

Оперативний лізинг — це контракт, що укладається на ко­роткий та середній термін, менший за той, за яким аморти­зується 90% вартості об'єкта лізингу. Лізингоотримувач має

Рис. 6.2. Виробничо-інвестиційна модель ЗЕД підприємства

право у будь-який час розірвати договір. Після закінчення терміну договору він може бути поновлений, або об'єкт лізин­гу підлягає поверненню лізингодавцю і може бути повторно переданий у використання іншому лізингоотримувачу. Таким чином, предмет лізингу не переходить у власність лізингоот- римувача, а лізингодавець не відшкодовує всі свої витрати за рахунок надходження лізингових від одного лізингоотримува- ча. Оперативний лізинг страхує лізингоотримувача від вико­ристання морально застарілого обладнання.

Фінансовий лізинг — це лізинговий контракт з тривалим терміном (15-20 років) і амортизацією всієї або більшої части­ни вартості устаткування.

Інакше кажучи, при фінансовому лізингу лізингоотримувач за своїм замовленням отримує у платне користування від лізин- годавця об'єкт лізингу на строк не менший, ніж той, за яким амортизується 60% вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладання договору. По закінченні строку договору фінансово­го лізингу об'єкт лізингу переходить у власність лізингоотриму­вача або викуповується ним за залишковою вартістю.

і У західних країнах фінансовий лізинг одержав переваж­ний розвиток. Згідно з п. 1 ст.1 Оттавської конвенції УНІДРУА (Міжнародний інститут уніфікації приватного пра­ва) про міжнародний фінансовий лізинг 1988 р., під міжнарод­ним фінансовим лізингом розуміють угоду, згідно з якою одна сторона (лізингодавець): а) укладає зі специфікацією іншої сторони (лізингоотримувача) договір поставки із третьою сто­роною (постачальником), згідно з яким лізингодавець придбає комплектне устаткування, засоби виробництва тощо на умовах, які ухвалені лізингоотримувачем; б) укладає договір лізингу із лізингоотримувачем та надає йому право користуватися устат­куванням в обмін на виплачування періодичних платежів.

Ця Конвенція спрощує і більш чітко визначає правові нор­ми та не накладає на держави, які її підписали, зобов'язання щодо внеску спеціальних змін у податкове законодавство, що регулює лізингові відносини. Але Україна і більшість країн світу її ще не підписали.

До факторів, які змушують держави утримуватись від підписання Конвенції, відносяться:

♦ незначні обсяги трансграничних лізингових угод у більшості країн світу (тільки Франція та Італія мають лізингові компанії, які працюють у глобальному мас­штабі);

♦ приєднання до Конвенції може привести до зниження низки економічних стимулів до лізингу, оскільки знач­на частка прибутку від трансграничних лізингових опе­рацій утворюється за рахунок відмінностей у податко­вому законодавстві між окремими країнами.

Проте Конвенція стала моделлю щодо законодавства, що регулює лізингові відносини у багатьох країнах, наприклад, в КНР, Індонезії, Нігерії, Панамі, Росії, СІЛА, Туреччині, Швеції.

За складом учасників лізинг буває прямий і непрямий. Прямий лізинг — це двостороння угода, згідно з якою лізинго­ве майно передається лізингодавцем лізингоодержувачеві без­посередньо, тобто без посередників.

У непрямому лізингу приймають участь лізингодавець, лізингоотримувач та продавець об'єкта лізингу. Він може ук­ладатися у формі багатосторонньої угоди або у формі низки угод (у разі складних схем поставок з кількістю сторін понад три). Специфікою непрямого лізингу є те, що майно пере­дається опосередковано через посередника, і його придбає лізингодавець виключно з метою передавання його у лізинг.

За характером платежів розрізняють грошовий, бартер­ний, компенсаційний, змішаний лізинг.

Грошовий лізинг — вид лізингу, який передбачає здійснення всіх платежів у грошовій формі.

Бартерний лізинг передбачає замість лізингових платежів поставку лізингоотримувачем лізингодавцю за умови згоди останнього на будь-які товари, які він має.

Компенсаційний лізинг передбачає в якості лізингових платежів постачання лізингоотримувачем лізингодавцю то­варів, вироблених з використанням об'єкту лізингу.

При змішаному лізингу поєднується грошовий та компен­саційний (бартерний) лізинг.

Лізинг вигідний усім учасникам цієї операції. Фірма-ви- робник отримує негайний платіж готівкою. Лізингодавець за­страхований від ризику неплатоспроможності лізингоотриму- вача тим, що для погашення боргу з оренди він може відібрати об'єкт лізингу і передати його в оренду іншій особі або прода­ти. Вигода для лізингоотримувача полягає в тому, що немає необхідності фінансувати торгівлю і негайно витрачати ва­лютні кошти. Орендна плата сплачується періодично після то­го, як устаткування встановлено і досягло відповідної продук­тивності. Лізинг дає можливість постійно модернізувати ус­таткування. З точки зору бухгалтерського обліку лізинг зруч­ний тим, що орендоване устаткування не береться на баланс підприємства, а орендні платежі розглядаються як поточні ви­трати. Міжнародний лізинг також дозволяє скорочувати відплив валютних коштів, які витрачаються на імпорт дорогих засобів виробництва, зменшує дефіцит платіжного балансу, сприяє введенню нових технологій в національну економіку.

— Лізингові -операції є діючим та реальним капіталозберіга-- ючим засобом фінансування виробництва і тому лізинг — один з найперспективніших фінансових інструментів, який може ефективно впливати на розвиток виробництва, активізу­вати інвестиційний процес у країні.

Лізинг примиряє протиріччя між підприємством, у якого немає коштів на модернізацію, та інвестором, який неохоче на­дає цьому підприємству фінансові кошти, оскільки не має до­статніх гарантій щодо їх повернення.

В Україні лізингом займається близько 400 підприємств. Найближчим часом очікується значне зростання лізингових операцій в цілому та їх частки в активному портфелі банків.

Цьому сприяє економічна ситуація в країні, допомога з боку міжнародних економічних організацій. Так, Міжнародна фінансова корпорація в 2003 р. почала реалізовувати проект технічної допомоги "Розвиток лізингу в Україні", який фінан­сується за рахунок коштів уряду Нідерландів. Його мета — підготовка законодавчої бази для розвитку лізингу, надання освітніх та консультаційних послуг підприємствам, фінансо­вим установам та урядовим організаціям, які працюють у цій сфері. У рамках проекту надається допомога щодо залучення інвестицій в Україну. В сучасних умовах у нашій країні частка лізингу в загальному обсязі інвестицій в основні фонди стано­вить менше ніж 1%, а в країнах, що розвиваються, — 15%, в Росії — 4%. У той же час потенційний попит, як вважають ек­сперти Світового банку, становить 15-50 млн дол. Близько 90% техніки та устаткування в аграрному секторі необхідно поновити, а 60% устаткування у транспортній сфері потребує заміни. Банківські ж кредити не можуть задовольнити попит підприємств на довгострокове фінансування у зв'язку з висо­кими відсотковими ставками, і тому частка кредитів на строк більше ніж 5 років становить менше ніж 1%'. Реалізація цього проекту дасть можливість підприємствам з обмеженими фінансовими ресурсами використовувати переваги лізингу, швидко та ефективно одержувати нове обладнання у довгост­рокове користування, а загальний обсяг лізингових операцій у малому та середньому бізнесі зросте до 300-500 млн дол. за рік.

Українські підприємці, які займаються лізингом, при ук­ладанні лізингових контрактів повинні добре знати світовий ринок лізингових послуг. У європейських країнах галузева структура цього ринку характеризується даними, наведеними в табл. 6.12.

Поиск по сайту: