Базисні умови контракту

Базисными условиями во внешнеторговом контракте купли-продажи называют специальные условия, которые определяют обязанности продавца и покупателя по доставке товара и устанавливают момент выполнения продавцом своих обязанностей по поставке товара и перехода риска случайной гибели или повреждения товара с продавца на покупателя, а также могущих возникнуть в связи с этим расходов. Применение базисных условий упрощает составление и согласование контрактов, помогает контрагентам найти способы разделения ответственности и разрешения возникающих разногласий. Международная торговая палата разработала и выпустила сборники толкований базисных условий, так называемые “International Commercial Terms”. Из всех базисных условий наибольшее распространение получили условия FOB и CIF, и в практике международной торговли “цена FOB” обычно понимается как экспортная цена товара, цена CIF - как импортная. Не менее важным вопросом при заключении контракта является вопрос о виде транспорта. Для ответа на этот вопрос необходимо проанализировать следующие факторы: · вид груза; · расстояние и маршрут перевозки; · фактор времени; ·стоимость перевозки. В коммерческой работе внешнеторговых организаций обычно возникает необходимость детального рассмотрения взаимных обязательств продавцов и покупателей, вытекающих из базисных условий поставок. Для этого необходимо пользоваться сборником толкований торговых обычаев Инкотермс - 2000 (таблица 1). По новой классификации Инктотермс-2000 все базисные условия разбиваются на четыре группы. В основу классификации положено различие в объеме обязательств контрагентов по доставке товара. Первая группа ("Е") имеет одно условие - "франко-завод", которое содержит минимум обязанностей для продавца и заключается лишь в предоставлении товара для покупателя в месте нахождения продавца. Во вторую группу ("F") включены условия, требующие от продавца обязанность передать товар перевозчику, указанному покупателем (ФОБ, ФАС, "франко-перевозчик"). В третьей группе ("С") объединены условия, по которым продавец должен обеспечить перевозку продукции, но не обязан принимать на себя риск случайной гибели или повреждения товара или нести какие-нибудь дополнительные расходы, которые могли бы возникнуть после отгрузки товара ("Стоимость и фрахт", "Стоимость, страхование и фрахт", "Фрахт/перевозка оплачена до", "Фрахт/ перевозка и страхование оплачены до"). Четвертая группа ("D") включает условия поставки, предусматривающие обязанность продавца нести все расходы и риски, которые могут возникнуть при доставке товара в страну назначения - "Поставка до границы", "Поставка с судна", "Поставка с пристани", "Поставка без оплаты пошлины", "Поставка с оплатой пошлины".

Инкотермс (англ. Incoterms, International commerce terms) — международные правила по толкованию наиболее широко используемых торговых терминов в области внешней торговли. Международные торговые термины представляют собой стандартные условия договора международной купли-продажи, которые определены заранее в международно признанном документе. Эти условия регламентируют момент передачи права собственности на товар (и, соответственно, ответственность за испортившийся в пути товар, неправильное оформление документов на груз и т. д.).

Последняя редакция документа получила название ИНКОТЕРМС 2010 (Incoterms 2010), опубликованы Международной торговой палатой. Таким образом, можно избежать или, по крайней мере, в значительной степени сократить неопределённость различной интерпретации таких терминов в различных странах.

Ниже приведена интерпретация терминов инкотермс 2010 специалистами по вэд (внешнеэкономической деятельности) компании Интерсолюшен, основанная на многолетнем опыте организации внешнеэкономических поставок:

Группа E — Место отправки (Departure):

· EXW. Ex Works (указанное место): товар со склада продавца.

Группа F — Основная перевозка не оплачена (Main Carriage Unpaid):

· FCA. Free Carrier (указанное место): товар доставляется перевозчику заказчика.

· FAS. Free Alongside Ship (указан порт погрузки): товар доставляется к кораблю заказчика.

· FOB. Free On Board (указан порт погрузки): товар погружается на корабль заказчика.
Группа C — Основная перевозка оплачена (Main Carriage Paid):

· CFR. Cost and Freight (указан порт назначения): товар доставляется до порта заказчика (без выгрузки).

· CIF. Cost, Insurance and Freight (указан порт назначения): товар страхуется и доставляется до порта заказчика (без выгрузки).

· CPT. Carriage Paid To (указано место назначения): товар доставляется перевозчику заказчика в указанном месте назначения.

· CIP. Carriage and Insurance Paid to (указано место назначения): товар страхуется и доставляется перевозчику заказчика в указанном месте назначения.
Группа D — Доставка (Arrival):

· DAT. Delivered At Terminal (указано место) — поставка товара осуществляется в указанном терминале.

· DAP. Delivered At Point (указано место назначения) — поставка осуществляется в указанном пункте.

· DDP. Delivered Duty Paid (указано место назначения) — товар доставляется заказчику, очищенный от пошлин и рисков.

Види цін

В ВЭД цена – это количество денежных единиц определенной валютной системы, которое должен заплатить покупатель продавцу в указанной в контракте валюте за согласованную единицу измерения товара. Для установления цены товара в контракте определяются: единица измерения, за которую устанавливается цена, базис цены, валюта цены, способ фиксации цены и их уровень. При определении уровня цены стороны контракта обычно ориентируются на два вида цен: публикуемые и расчетные.

Мировая цена (англ. world market price) — денежное выражение интернациональной стоимости товара, реализуемого на мировом рынке. Мировая цена служит для определения цен международных контрактов, по которым заключается большинство торговых сделок в мире.

СПРАВОЧНАЯ ЦЕНА -вид цен оптового оборота во внутренней и международной торговле. Одной из разновидностей СПРАВОЧНОЙ ЦЕНЫ являются прейскурантные цены, включаемые в прейскуранты фирм. СПРАВОЧНЫЕ ЦЕНЫ выступают для продавца и покупателя в качестве исходного пункта при определении контрактной цены, фиксируемой в документе о сделке, т.е. носят номинальный характер, представляя собой важный источник официальной информации о ценах. Эти цены служат основой для установления скидок, надбавок и т.п. с учетом особенностей в условиях поставки товаров, в т.ч. скидок за размеры поставляемых партий по массовой, крупносерийной продукции, особенно изделиями машиностроения. В практике международной торговли СПРАВОЧНЫЕ ЦЕНЫ на экспортируемые и импортируемые товары получили распространение в виде изданий (прейскурантов) фирм-поставщиков и специальных публикаций.

Цены аукционов — это цены публичной продажи по максимально предложенному уровню на предварительно осмотренную покупателем партию товара (лот). Цены на аукционах устанавливаются в результате изменения соотношения между спросом и предложением. Особенностью аукциона является наличие в большинстве случаев многих покупателей и одного или нескольких продавцов. На аукционах, в отличие, например, от бирж, продаются реальные товары со строго индивидуальными свойствами. Аукционная цена может существенно отличаться от рыночной цены (быть многократно выше ее), поскольку отражает уникальные и редкие свойства и признаки товаров, а также в значительной степени зависит от мастерства лица, проводящего аукцион.

Номинальные цены применя­ется в качестве базы при заключении сделок. Начисление скидок, надбавок про­изводится с номинальной цены. Номинальную цену часто называют базовой или базисной ценой, так как она применяется в качестве исходной базы при уста­новлении цены на аналогичные изделия. В качестве базисной цены понимают цену товара определенного качества, спецификации, в заранее установленном географическом пункте (так называемом базисном пункте). Эти цены, как пра­вило, завышены по сравнению с ценами реальных сделок. Номинальной ценой называют биржевую котировальную цену за товар, по которо­му в день котировки не было заключено сделок.

Публикуемые цены приводятся в специальных источниках, которые отражают уровень мировых цен. Среди публикуемых цен можно выделить: справочные цены, биржевые котировки, цены, приводимые в общих статистических справочниках, специальных бюллетенях, цены фактических сделок.

Расчетные цены используются на нестандартное оборудование, производимое обычно по индивидуальным заказам.

В зависимости от способа фиксации цены различают следующие виды цен:

Твердая цена. Устанавливается при заключении контракта и не подлежит изменению в течение срока его действия. Применяется чаще всего при поставке в течение короткого времени. В контракте делается оговорка, «цена твердая, изменению не подлежит».

Подвижная цена устанавливается при заключении контракта, но может быть пересмотрена в дальнейшем, например, если рыночная цена данного товара изменится. В контракте делается оговорка, что цены могут быть пересмотрены.

Цены с последующей фиксацией. определяются в назначенные договорами сроки на основании биржевых котировок, цен, публикуемых в справочных и отраслевых журналах.

Скользящая цена: применяется в контрактах с длительными сроками поставок, в течение которых экономические условия производства существенно меняются. Скользящая цена состоит из двух частей: базовой, устанавливаемой на дату заключения контракта и переменной, определяемой в период производства или поставки товара. В контракте может быть предусмотрено, что скольжение распространяется не на всю сумму издержек, а только на определенные их элементы.

Формы платежа

АКРЕДИТИВНА ФОРМА РОЗРАХУНКІВ. Акредитивна форма розрахунків – форма безготівкових розрахунків між підприємствами і організаціями за товарно-матеріальні цінності і послуги за допомогою акредитивів. Акредитив – грошовий документ, згідно з яким одна кредитна установа (банк) доручає іншій проводити за рахунок заброньованих для цієї мети засобів оплату матеріальних цінностей і послуг або виплатити представникові акредитива готівку.У розрахунках між продавцем (постачальником, підрядчиком) і покупцем (замовником) товарів у внутрішньому і міжнародному торговому обороті, головним чином у зовнішньоторговельних операціях, використовується документарний акредитив. Відповідно до уніфікованих правил і звичаїв для документарних акредитивів – це угода, за якою банк зобов'язується на прохання клієнта здійснити оплату документів третій особі. Зобов'язання банку за акредитивом є самостійним і не залежить від правовідносин сторін за комерційним контрактом. Це положення спрямоване на захист інтересів банків та їхніх клієнтів: експортеру забезпечує обмеження вимог до оформлення документів і одержання платежу тільки за умовами акредитива; імпортеру – чітке виконання експортером усіх умов акредитива.У розрахунках за документарним акредитивом беруть участь:

- Імпортер (виробник), який звертається до банку з проханням про відкриття акредитива;

- Банк-емітент, який відкриває акредитив;

- Авізуючий банк, якому доручається повідомити експортера про відкриття на його користь акредитива і передати йому текст акредитива, засвідчивши його достовірність;

- Бенефіціар-експортер, на користь якого відкритий акредитив.

Платежі за акредитивом здійснюється так: 1) після відвантаження продукції, виконання робіт або надання послуг бенефіціар подає виконуючому банку необхідні документи, передбачені умовам акредитива; 2) виконуючий банк ретельно перевіряє подані бенефіціаром документи щодо дотримання всіх умов акредитива і надсилає повідомлення банку-емітенту, щоб отримати згоду на виконання акредитива; 3) здійснюються виплати бенефіціару за акредитивом, депонованим у виконуючому банку; 4) кошти з цього рахунка виконуючий банк списує на підставі реєстру документів за акредитивом та інших документів, що відповідають умовам акредитива: 5) при використанні акредитива, депонованого у банку-емітенті, цей банк списує кошти та перераховує їх на рахунок бенефіціара; 6) банк бенефіціара, у свою чергу, після отримання коштів від бан-ку-емітента списує суму за акредитивом з позабалансового рахунка. Акредитив закривається: а) за заявою постачальника про припинення дії відкличного акредитива до закінчення його терміну. Банку-емітенту надсилає повідомлення виконуючий банк. Невикористана сума перераховується банку платника на рахунок, з якого депонували кошти; б) після закінчення обумовленого терміну акредитива. Про закриття акредитива банк-емітент повідомляє виконуючий банк; в) за заявою покупця за відкличним акредитивом про відмову акредитива повністю чи частково акредитив закривається або зменшується в день одержання повідомлення від банку-емітента. Про закриття акредитива виконуючий банк надсилає повідомлення банку-емітенту.

Види акредитивів різноманітні і класифікуються за наступними принципами:

1. З точки зору можливості зміни або анулювання акредитиву банком-емітентом розрізняються: а) акредитив безвідзивний – тверде зобов'язання банку-емітента провести платежі або акцептувати чи купити перевідні векселі, виставлені бенефіціаром, при представленні банку комерційних документів, передбачених в безвідзивному акредитиві, і додержанні всіх його умов; б) відзивний, який може бути змінений або анульований у будь-який момент без попереднього повідомлення бенефіціара.

2. З точки зору додаткових зобов'язань іншого банку за акредитивом розрізняють: а) Підтверджений акредитив (банк-кореспондент підтверджує бенефіціару акредитив і в такий спосіб зобов’язується здійснити платіж за документами, що відповідають акредитиву, які подано вчасно). Б) Непідтверджений акредитив (банк-кореспондент лише авізує бенефіціару відкриття акредитиву й не бере ніякого зобов’язання платежу).

3. З точки зору можливості відновлення акредитива застосовуються ролловерні (револьверні, відновлювальні) акредитиви, які автоматично відновлюються на раніше домовлених умовах після використання початкової суми. Як правило, в тексті акредитива зазначається загальна сума, яка не може перевищити сукупність зобов'язань за даним акредитивом.

4. З точки зору можливості використання акредитива іншими бенефіціарами вирізняються перевідні (трансферабельні) акредитиви, які надають бенефіціару право давати вказівки банку, проводити оплату, акцепт або покупку тратт (документів), передавати акредитив повністю або частинами одній або кільком третім особам (іншим бенефіціарам).

5. З точки зору наявності валютного покриття розрізняються: а) Покриті - акредитиви, при відкритті яких банк-емітент попередньо надає в розпорядження виконуючого банку валютні кошти (покриття), що належать імпортеру, на суму акредитива на термін дії зобов'язань банку-емітента з умовою можливості їх використання для платежів за акредитивом. б) Непокриті - акредитиви, які підтверджуються банками без попередньо зарезервованих ними коштів клієнтів на своїх рахунках для оплати товару (послуги) за акредитивом. Такі акредитиви використовуються тоді, коли банки довіряють один одному та своїм клієнтам, а ризики, пов'язані з переказуванням коштів, мінімальні.

6. З точки зору можливостей реалізації акредитива розрізняються: акредитиви з платежем під документи; акцептні акредитиви, які передбачають акцепт тратт банком-емітентом за умови виконання усіх вимог акредитива; акредитиви з розстрочкою платежу; акредитиви з негоцією (негоція – комерційна угода; торгівля) документів.

ІНКАСОВА ФОРМА РОЗРАХУНКІВ. Інкасова операція – форма розрахунку за зовнішньоторговельною угодою, яка полягає в тому, що експортер доручає своєму банку одержати від імпортера певну суму валюти при передаванні останньому відповідних товарних документів. Інкасо — операції з документами, отриманих від клієнтів, які здійснюються банком, з метою: - отримання акцепту та/або платежу;- видачі комерційних документів проти акцепту та/або проти платежу;- видачі документів на інших умовах.

В міжнародних торгових розрахунках інкасова форма розрахунків здійснюється з використанням стандартизованих процедур, викладених в Уніфікованих правилах з інкасо (публікація Міжнародної торговельної палати № 322, видана в 1978 р.) (далі — UCP № 322). На відміну від документарного акредитива, документарне інкасо не надає експортерові гарантій платежу. Для зменшення ризику несплати при інкасовій формі розрахунків експортер повинен наполягати на наданні покупцем гарантії платежу, яку окремо видає банк. Гарантія в цьому разі повинна бути надана на термін, що перевищує термін сплати документів, і на суму, яка відповідає сумі наданих на інкасо документів. Банки, які надають учасникам зовнішньоекономічної діяльності послуги з інкасування, несуть відповідальність лише за пересилання та пред'явлення отриманих від клієнта документів, а також за перерахування клієнту отриманих за пред'явленими документами грошових коштів. Банки не несуть зобов'язань зі здійснення акцепту або платежу у випадку, коли платник не має можливості виконати свої зобов'язання з інкасо. Відсутність у експортера платежу є причиною того, що документарне інкасо, як правило, використовується для здійснення розрахунків за зовнішньоекономічними договорами з покупцями, які мають стійку ділову репутацію та є резидентами держав з низьким політичним та економічним ризиком. В інкасовій формі беруть участь: 1. довіритель — клієнт, який доручає операцію з інкасування своєму банку; 2. банк-ремітент — банк, якому довіритель доручає операцію з інкасування; 3. банк-інкасатор — будь-який банк, що не є банком-ремітентом, котрий бере участь в операції з виконання інкасового доручення; 4. репрезентуючий банк — банк, який безпосередньо одержує платіж або акцепт та подає документи платнику.Розрізняють просте і документарне інкасо.

Просте (чисте) інкасо — стягнення платежу за фінансовими документами, які не супроводжуються комерційними документами. Документарне (комерційне) інкасо — інкасо фінансових документів, які супроводжуються комерційними документами, або тільки комерційних документів. Фінансові документи — прості векселі, чеки, платіжні вимоги та інші подібні документи, які використовуються для отримання платежу. Комерційні документи — рахунки, відвантажувальні документи, документи на право власності, інші подібні документи або будь-які інші документи, яки не є фінансовими документами.

У практиці міжнародних розрахунків частіше використовують документаре інкасо, яке призначається для здійснення платежів насамперед тоді, коли експортер не хоче відвантажувати товар за відкритим рахунком, але водночас не має страхування ризику через акредитив. Порівняно з поставкою за відкритим рахунком документарне інкасо гарантує більшу безпеку, оскільки перешкоджає покупцеві отримувати у свою власність товари, не сплативши чи не акцептувавши вексель. Оскільки при документарному інкасо продавець до моменту відвантаження товару ще не може бути впевнений у тому що покупець дійсно зробить платіж, документарне інкасо підходить для здійснення платежів у таких випадках: • продавець повністю довіряє покупцеві і впевнений, що останній оплатить відвантажені товари і надані послуги; • політичні, економічні та правові умови в країні покупця вважаються стабільними; • країна-отримувач не має імпортних обмежень (наприклад, валютний контроль), або вона надала всі необхідні дозволи.

Після укладення контракту, в якому сторони, як правило, обумовлюють, через які банки проводитимуть розрахунки, експортер відвантажує товар відповідно до умов його поставки. Отримавши від перевізника транспортні документи, експортер готує комплект документів (рахунки, коносаменти, сертифікати якості тощо, а також, за необхідності, фінансові документи — тратти і чеки) і подає їх при інкасовому дорученні своєму банку-ремітенту. Банк-ремітент перевіряє за зовнішніми ознаками відповідність поданих документів переліченим в інкасовому дорученні і відправляє їх разом з дорученням банку-кореспон-денту країни імпортера, В інкасовому дорученні банк експортера, як правило, дає інструкції щодо переказування коштів, отриманих від імпортера, або (у разі необхідності) щодо векселів, акцептованих імпортером (якщо такі направляються при інкасовому Дорученні). Отримавши інкасове доручення і документи, банк країни імпортера (інкасуючий банк, або банк, який подає документи) передає їх покупцеві (імпортеру) для перевірки з метою отримання від нього платежу (акцепту тратти). При цьому інкасуючий банк може зробити подання платнику безпосередньо або через інший банк. Документи видаються платнику тільки проти платежу (акцепту тратти). Після отримання платежу від імпортера інкасуючий банк переказує виручку банку-ремітенту поштою, телеграфом, каналами СВІФТ (залежно від інструкцій). Отримавши переказ, банк-ремітент зараховує виручку експортеру. Таким чином, інкасова форма розрахунків пов'язана з кредитними відносинами. Інкасо виступає основною формою розрахунків за контрактами на умовах комерційного кредиту. При цьому експортер виставляє тратту на інкасо для акцепта платником, як правило проти вручення йому комерційних документів (документарне інкасо), при настанні строку платежу акцептовані векселі відправляються для оплати на інкасо (чисте інкасо).

БАНКІВСЬКИЙ ПЕРЕКАЗ. Банківський переказ являє собою просте доручення комерційного банку своєму банку-кореспонденту сплатити відповідну суму грошей на прохання і за рахунок переказника іноземному отримувачу (бенефіціару) із зазначенням способу відшкодування банку-платнику сплаченої ним суми.В цих операціях беруть участь:1) переказодатель-боржник;2) банк переказодателя, що прийняв доручення;3) банк, що здійснює зарахування суми переказу на рахунок переказоотримувача;4) переказоотримувач.

Оплата переказом можлива на будь-якій стадії виконання контракту: до відвантаження товару, після відвантаження товару, через певний період. Оплата до відвантаження означає аванс. У цьому випадку імпортер у встановлені контрактом строки або після повідомлення експортера про готовність товару до відвантаження дає доручення банку здійснити переказ валюти на користь експортера. Отримавши таке повідомлення, експортер відвантажує товар. Боржник передає своєму банку відповідний формуляр у трьох примірниках і в такий спосіб доручає йому переказати на рахунок свого кредитора певну суму грошей. Порядок виконання банківського переказу такий: 1. переказ відбувається відповідно до умов укладення контракту проти повідомлення продавця про відвантаження; 2. експортер відвантажує товар і отримує товарні документи від перевізника; 3. експортер відправляє повідомлення про відвантаження та інші комерційні документи імпортеру; 4. імпортер подає заявку на переказ; 5. імпортер отримує товари; 6. банк імпортера, отримавши заявку на переказ, здійснює списання грошей з валютного рахунку клієнта і зараховує їх на рахунок банка-кореспондента; 7. банк експортера: 8. перевіряє одержані документи; 9. списує гроші з рахунку банку імпортера, зараховує їх на рахунок постачальника; 10. передає документи про отримання ним грошей і виписує з рахунку клієнта. Для здійснення переказів, які надходять регулярно, призначені тому самому одержувачу й сума яких щоразу однакова, можна скористатися так званим дорученням банку на проведення операцій за зобов'язаннями клієнта за його рахунок. У такому випадку банк платника щоразу автоматично переказує у відповідний час заздалегідь визначену суму. Для боржника це не тільки заощадження часу, але й гарантія того, що він не пропустить термін сплати.

АВАНСОВІ РОЗРАХУНКИ. У міжнародній практиці розрахунків авансові платежі є найбільш вигідною формоюдля експортера. Аванс — це грошова сума або майнова цінність, яка передається покупцем продавцеві до відвантаження товару в рахунок виконання зобов'язань за контрактом. Отже, аванс може бути в грошовій і товарній формах. Товарна форма авансу передбачає передання імпортером експортеру сировинних матеріалів або комплектуючих, необхідних для виготовлення замовленого обладнання. Грошова форма авансу передбачає сплату покупцем узгодженої за контрактом суми в рахунок належних за договором платежів до відвантаження товару (надання послуги), а іноді навіть до початку виконання контракту. У світовій практиці розрахунків авансові платежі використовуються, якщо: - продавець не впевнений у платоспроможності покупця; - економічна і політична ситуація в країні покупця нестабільна; - при поставці дорогого обладнання (кораблів, літаків), яке виготовлене за індивідуальним замовленням; - при поставках рідкісних дефіцитних товарів, а також товарів стратегічного призначення (ядерного палива, зброї); - у разі досить тривалих строків дії контракту.

Авансовий платіж у розмірі загальної вартості контракту використовується, коли: * валютне законодавство й органи валютного контролю країни покупця допускають авансові платежі у розмірі 100% вартості контракту; * відсутні державні обмеження або заборона на імпорт/експорт товарів; * імпортер має вдосталь ліквідних ресурсів для здійснення авансового платежу; * ціна товарів, що купуються за допомогою авансової форми розрахунків, відносно невелика в загальному обороті коштів імпортера.

РОЗРАХУНКИ ЗА ВІДКРИТИМ РАХУНКОМ. Значне місце в міжнародних розрахунках посідає форма, за якої платежі здійснюються через так званий відкритий рахунок. Використання цієї форми передбачає ведення партнерами один для одного відкритих рахунків, на яких обліковуються суми поточної заборгованості. Після відвантаження товару і відправлення документів на адресу імпортера експортер заносить суму вартості вантажу на дебет відкритого на покупця рахунку. Імпортер здійснює такий самий запис у кредит рахунку експортера. Після оплати товару експортер і імпортер роблять компенсуючі проведення. Таким чином, ця форма розрахунків передбачає ведення контрагентами великого обсягу роботи з обліку продажу. Другою особливістю цієї форми розрахунків є те, що товаро-розпорядчі документи надходять до імпортера прямо, минаючи банк, у зв'язку з чим весь контроль за своєчасністю платежів покладається на плечі учасників угоди, передусім експортера. Ще одна особливість цієї форми розрахунків полягає в тому, що рух товарів випереджає рух валютних коштів. Розрахунки за допомогою відкритого рахунку доцільно використовувати, як правило, у разі, якщо: * між покупцем і продавцем існують надійні, стійкі і довго строкові ділові стосунки; * торгівля між країнами відносно вільна від державних обмежень і міжнародного регламентування.

Невелике зниження ризику несплати для постачальника при використанні відкритого рахунку можливе, якщо контрагенти поперемінно виступають у ролі продавця і покупця, і невиконання зобов'язань одним із них може викликати аналогічні дії другого. У зв'язку із цим така форма розрахунків використовується дуже рідко при односторонніх поставках і частіше — при двосторонніх. Українська практика позначається на діях внутрішніх постачальників при укладенні зовнішньоторговельних контрактів, коли авансовий платіж часто використовується як єдина і вигідна форма розрахунків. Якщо іноземний покупець виставляє зустрічні пропозиції щодо використання інших, взаємовигідних форм розрахунків, постачальник, часто через відсутність подібної практики, виявляється неспроможним вести переговори на неналежному рівні. З розширенням практики зовнішньоторговельної діяльності підприємств і поглибленням теоретичних знань керівників фірм у цій сфері з'явиться досвід у виборі найоптимальніших форм і умов платежу відповідно до світової практики.

Расчеты чеками

Расчеты чеками осуществляются по схеме (рис. 6):

Рис. 6. Схема расчетов с помощью чеков

1. покупатель предоставляет в обслуживающий его банк заявление на получение чеков и платежное поручение на депонирование сумм (если оно осуществляется) или заявление в двух экземплярах для приобретения чеков, оплата которых гарантирована банком;

2. в банке, обслуживающем покупателя, бронируются средства на отдельном счете и заполняются чеки, т. е. проставляются наименование банка, номер лицевого счета, название чекодателя и лимит суммы чека;

3. покупателю выдаются чеки и чековая карточка;

4. продавец предъявляет покупателю документы на отгруженную продукцию (выполненные работы, оказанные услуги);

5. покупатель выдает чек продавцу;

6. продавец предъявляет чек в банк, обслуживающий продавца, при реестре чеков;

7. в банке, обслуживающем продавца, зачисляются денежные средства на счет продавца;

8. банк продавца предъявляет чек для оплаты банку, обслуживающему покупателя;

9. банк, обслуживающий покупателя, списывает сумму чека за счет ранее забронированных сумм;

10. банки выдают клиентам выписки из счетов банка.

Поиск по сайту: