Самосвідомість та форми її виявлення

Самосвідомість – цеусвідомлення людини себе як особистості, т.б. власних рис характеру, потенційних можливостей, дій і вчинків, їх мотивів і наслідків, своїх фізичних, інтелектуальних і моральних якостей, ставлення навколишньої дійсності та інших людей, своєї діяльності і її значення для себе і всього суспільства.

Початок формування самосвідомості пов’язують з періодом, коли дитина починає виділяти себе з оточення, з'являється займенник «Я» (2-3 роки). У підлітковому віці завершується розвиток самосвідомості й складається образ «Я».

Образ «Я» - це відносно стійка система уявлень особистості про себе, яка ґрунтується на усвідомленні і оцінюванні своїх властивостей (фізичних, характерологічних, інтелектуальних).

Образ «Я» - це відносно стійка усвідомлена система уявлень індивіда про самого себе, на основі якої він будує свої взаємини з іншими.

Компоненти Образу«Я»

1. Когнітивний компонент: уявлення про свої здібності, зовнішність, соціальну значущість.
2. Емоційно-оціночний компонент: самоповага, самокритичність, самолюбство, самоприниження тощо.
3. Поведінковий (вольовий) компонент: прагнення бути зрозумілим, завойовувати симпатії, повагу товаришів, підвищувати свій статус або ж бажання залишатися непомітним.

«Я-образ» може переживатися як:

1) «Реальне Я» - «Я – образ» переживається як уявлення про себе в момент самого переживання, правильніше було б назвати «теперішнім Я» суб'єкта.

2) «Ідеальне Я» - те, яким він повинен бути б, на його думку, стати, щоб відповідати когнітивним нормам і очікуванням оточуючих.

3) «Фантастичне Я» - те, яким суб'єкт бажав би стати, якщо це було б можливим, яким він взагалі себе уявляє.

Ступінь адекватності «Я – образу» з'ясовується при вивченні самооцінки особистості.

Ступінь адекватності "Я-образу" з'ясовується при вивченні самооцінки особистості.

Самооцінка – це оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей.

Види самооцінки.

1. Завищена – людина схильна переоцінювати себе в ситуаціях, які не дають для цього приводу.

2. Занижена – схильність недооцінювати себе, яка призводить до комплексу неповноцінності, стійкої невпевненості в собі.

3. Адекватна – здатність особистості правильно оцінювати саму себе, свої можливості, якості і місце серед інших людей.

Сучасні теорії особистості (самостійно)

1. Психодинамічні теорії

Описують особистість і пояснюють її поведінку, виходячи із її психологічних або внутрішніх, суб'єктивних характеристик.

1. Соціодинамічні теорії

Теорії, в яких основну роль у детермінації поведінки відводять зовнішній ситуації і не надають суттєвого значення внутрішнім властивостям особистості.

1. Інтеракціоністичні теорії

Засновані на принципі взаємодії внутрішніх і зовнішніх факторів в управлінні актуальними діями людини.

1. Експериментальні теорії

Теорії особистості, побудовані на аналізі й узагальненні зібраних дослідним шляхом факторів.

1. Неекспериментальні теорії

Теорії, автори яких спираються на життєві враження, спостереження та досвід і роблять теоретичні узагальнення, не звертаючись до експерименту.

1. Структурні теорії

Для структурних теорій основною проблемою є з'ясування структури особистості й системи понять, з допомогою яких вона повинна описуватися.

1. Динамічні теорії

Теорії, основні теми яких – перетворення, зміни в розвитку особистості, тобто її динаміка.

1. Теорії особистості, характерні для вікової і педагогічної психології (віковий діапазон)

Побудовані на розгляді обмеженого вікового періоду в розвитку особистості, як правило, від народження до закінчення середньої школи. Є теорії, автори яких поставили завдання простежити розвиток особистості протягом усього життя людини.

Суттєвою основою для поділу теорій особистості на типи виступає те, на що в них звернена переважна увага: внутрішні властивості, риси і якості особистості або її зовнішні прояви, наприклад, поведінку і вчинки.

Поиск по сайту: