Визначення йоги, її основних складових і функцій

Судити про дату народження стародавньої науки йоги ми можемо винятково по археологічних знахідках, сама прадавня з яких — печатки із зображенням сидячих у позі лотоса йогах, знайдені в долині Інду, — датуються 3000 роком до н.е. [35]. Також йога згадується у Ведах, Упанішадах (VI- III століття до н.е.). В III-II століттях до н.е. мудрець Патанджалі систематизував усі знання про йогу, взяті з різних прадавніх джерел, у трактаті «Йога-Сутри», з якого починається відома багатоступінчаста традиція.

Що ж таке йога? Йога — це детально розроблена система всебічного фізичного й психічного розвитку людини, зміцнення й збереження її здоров'я. Вона розглядає людину як єдине ціле, дає вичерпні рекомендації зі здорового способу життя. Однією з основних її цілей та функцій є гармонізація фізичного, психічного й духовного початків людини. Стабільність особистості, її стресостійкість, психічну рівновагу йога трактує як найважливіші умови здорового життя [27].

Традиційно виділяють три основні значення поняття йоги:

1) Йога як це метод керування психікою й психофізіологією людини. Тут йога виступає в якості практики, засобу або психотехніки.

2) Йога як одна із шести ортодоксальних даршан (систем) індійської філософії, сумарно викладена в Йога-Сутрі Патанджалі.

3) Йога як форма послідовного умогляду, протиставлювана Ведантою психофізіологічній схемі класичної йоги.

Останнім часом термін "йога" придбав ще одне значення, що є зараз одним з найбільш частих - це йога як терапія [20].

К.Г.Юнг відзначає, що для конфлікту між вірою й знанням у вивченні йоги немає ніякого ґрунту, обидві сторони необхідні, тому що окремо нам недостатньо ні тільки знання, ні однієї лише віри. Тому, коли "релігійний" метод у той же час рекомендується в якості методу "наукового", можна бути впевненим, що він знайде широку публіку. Йога цілком відповідає цим сподіванням [36].

Унікальність хатха-йоги полягає в її надцілісності: це система, що охоплює всі рівні життєдіяльності людини, починаючи від біохімії й аж до витонченої й надскладної роботи зі свідомістю. Йога – це холістична наука, завдання якої – інтеграція характеру на всіх рівнях існування. Отже, вона визначається як єднання, як відновлення балансу, нормалізація гомеостазу, гармонізація.

Як холістична система йога одночасно працює з тілом, розумом і поведінкою. З використанням спеціальних технік і принципів людина розширює перспективу, у якій вона розглядає себе й світ, розбудовує навички самодисципліни, відповідальності, співчуття, й може придбати позицію спостерігача життя з меншим залученням до нього власного Его [34].

Йога не призначена для якогось замкненого кола людей. Практичні заняття йогою не означають, що людина повинна стати пустельником і жити в самоті в горах. Це сама звичайна людина, що живе нормальним життям. Для заняття йогою не має значення ні професія, ні класова приналежність, ні релігія, ні національність, ні вік. У йозі немає нічого містичного, вона не є релігійним віруванням або обрядом. Ціль її — послідовно розвити такі якості організму, які дозволяють зрозуміти дійсність і затвердити самосвідомість, підтримуючи здорове функціонування мозку й психіки. Цього можна досягти, послідовно проходячи по різних щаблях йоги [28].

Більшість авторів все-таки схильні бачити в йогу, насамперед, науку. Так, Шрі Свамі Рама (1995), йог, учений і філософ, визначає її як універсальну науку для самовдосконалення й розсіювання неуцтва. Усі методи саморозвитку, уважає він, які можна знайти в різних релігіях, уже були описані в літературі по йозі [28].

Ближче всього до йоги підійшли методи сучасної психотерапії. Психоаналіз Фрейда повертає свідомість пацієнта у внутрішній світ дитячих спогадів, до витиснутих зі свідомості бажань і потягам. Метод аутогенного тренування, запропонований професором Шульцем, свідомо сполучається з йогою. Головна мета тут - зламати перегородки свідомості, які служать причиною придушення несвідомого [36].

Деякі філософи й психологи знаходили паралелі між східною філософією й західною психологією взагалі (йогою й психотерапією зокрема) [34].

Розглянемо основні збіжності. Більшість людей, які прибігають до психотерапії, страждають - або душею й тілом, або відношенням до життя, до себе самого й світу. Люди, що починають займатися йогою, також, як правило, почувають деяке розчарування у своїй здатності адаптуватися у власному житті й у навколишньому світі. У психотерапії завжди є терапевт, і в йозі завжди є вчитель (гуру). І в йозі, і в терапії на першій стадії відбувається звільнення від застарілих стереотипів у думках і почуттях, зниження їх ригідності, придбаної внаслідок впливу переживань, освіти й оточення [34].

Дослідники Федотова Є.П. й Похилько В.І. указують, у чому головна психологічна відмінність йоги від іншої психотерапії. Вона полягає в тому, що якщо сучасна західна психотерапія - це шлях "зверху вниз", який починається з роботи над психічними змістами, то йога - це шлях "знизу нагору", що починається з підстав психіки (з роботи над нейрофізіологічним субстратом). Якщо традиційна психотерапія дає людині деякі обмежені способи реконструкції змісту психіки, то йога дає їй можливість зверхуправління психікою в цілому (від тіла до свідомості й підсвідомості). У результаті виникають нові психофізичні можливості, традиційно іменовані "вібхуті", або досягнення.

Зазначена вище умова принципова. Якщо прихильникові йоги вдається зберігати акт свідомості, то він здатний управляти будь-яким внутрішнім процесом. Так, наприклад, йому стає підвладним його власне несвідоме - він може переструктурувати або навіть деструктурувати її. Тому для йога психологічні проблеми звичайної людини, починаючи з деякого моменту оволодіння власним субстратом, перестають бути проблемами [20].

Згідно Йесудіан і Хайх — авторам книги "Йога й здоров'я", — наше тіло пронизане позитивними й негативними потоками енергії, і коли ці потоки повністю врівноважуються, ми насолоджуємося ідеальним здоров'ям [24].

Хатха-йога — це фізична йога, де, як говорили прадавні, 99% практики й 1% натхнення. Але тільки той доб'ється успіху, хто вкладе в заняття 100% поту й 100% натхнення. Асани, виконувані на перший погляд з такою легкістю провідними гуру Індії, коштують їм часом 15-годинних щоденних занять [28].

К.Г.Юнг зазначає, що чисто фізичні процедури йоги являють собою також засіб фізіологічної гігієни, що набагато перевершує звичайну гімнастику або дихальні вправи, тому що йога являє собою не просто механічні вправи, але має філософський зміст [36].

Тренуючи різні частини тіла, йога з'єднує їх у єдине ціле, підключає їх до свідомості й духу [36]. Філософія йоги розрізняє три стани - тамас (інертність, апатія), раджас (діяльність як боротьба, пристрасть), саттва (заспокоєння духу як гармонія й мудрість). Усе в йогу, включаючи й харчування, служить тієї єдиної поставленої мети, у всякій області, як духовно, так і психічно, досягти саттви.

Індійська психологічна традиція затверджує, що існують “тонкі тіла”, підтримувані енергетичними центрами — чакрами й каналами — наді. Цікаво, що дані уявлення узгодяться із сучасним розумінням соматопсихотерапії, яка затверджує, що переживання “розсідаються” по зонах, позначених йогами як “чакри”. Страх, гнів окупують “маніпуру”, тривога, образа — “анахату”, занепокоєння — “аджну” [16] (Див. Рис.1).

Рис.1. Стародавня індійська схема тонкого тіла із сьома чакрами й трьома основними наді: Іда, Пінгала і Сушумна.

Вплив асан на організм заснований на загальновідомому законі Арндта-Шульца: "слабкі подразнення піднімають життєві сили, більші подразнення гальмують їх, а найдужчі подразнення – руйнують". По-друге, він заснований на законі дії крові (застої крові) Віра, відкритому доктором Августом Віром: "будь-яке положення тіла має на меті викликати приплив крові до бажаного органа або частини тіла"[32].

Йога й спорт має мало загального, адже спортивна діяльність напружує м'язи, контрагує їх, а виходить, у підсумку вони утомлюються. М'язи вправами йоги розправляються, розслаблюються й заспокоюються, і будь-яка утома, якщо вона й передувала вправі, зникає повністю й зовсім [32].

Практика йоги має вісім щаблів: подолання себе (яма), обмеження (ніяма), поза тіла (асана), дихальна техніка (пранаяма), помірність думки (пратьяхара), концентрація думки (дхарана), медитація, міркування (дхіана), екстаз (самадхі).

Зупинимося на розгляді щаблів, що стосуються безпосередньо теми нашої роботи, а саме гімнастики йогів. У дану групу можна віднести такі щаблі йоги як асана (безпосередньо гімнастичні вправи), пранаяма (подих), дхіана (медитація).

Що є асана? Слово означає «залишатися в сидінні», при чому застигання повинне бути стабільним і приємним, що досягається завдяки ослабленню напруги й спрямованістю до нескінченного. Кожна поза вимагає спочатку напруги, яка дуже обережно й повільно наростає. Потім потрібно розслабитися, тому що тільки в цім розслабленні асана починає діяти [32]. Перебуваючи в асані, увага краще направляти на максимально можливе розслабленні м'язів, які не ухвалюють особистої участі в підтримці пози, при цьому подих також повинний бути розслабленим і спокійним. Загальна установка на розслабленнявзагалі досить характерна для йоги [35].

Сам термін «пранаяма» складається із двох санскритських слів — «прана» і «яма». Термін прана позначає собою «подих, життя, життєва енергія». Термін «яма» у перекладі із санскриту означає «зупинка, контроль, керування». Тому пранаяму часто визначають як техніку свідомого керування подихом, яка містить у собі систему дихальних вправ [31].

Релаксація виконується з концентрацією, тобто увага повністю зосереджена на соматичному (тілесному) відчутті й не відволікається на зовнішні об'єкти. Очевидно деяка подібність із методами концентрації й розслаблення в психотерапії (аутогенная тренування, прогресивна релаксація) з тим тільки відмінністю, що в останні не потрібно яких-небудь зусиль на підтримку пози;, що займається або просто лежить, або поза підтримується власним зв'язковим апаратом [35].

Слово «медитація» походить від латинського meditatio — «зосередженість» і використовується для перекладу на європейські мови санскритського терміна «дхіана», що означає «міркування, поглиблення». Під медитацією прийнято розуміти серію розумових дій, ціль яких — досягти особливого стану організму людину, що характеризується заглибленістю в глибоке фізичне й психічне заспокоєння, відчуженістю від зовнішнього світу, під час якого зберігається здатність до міркувань [28].

З погляду психології медитація в сутності є процедурою розширення усвідомлення й знаходження здатності до керування тілом, розумом, почуттями й емоціями, думками й поведінкою [34]. Досягається медитація шляхом концентрації внутрішньо спрямованого уваги, можливо більшого м'язового розслаблення (релаксації) і емоційного спокою [28].

Поиск по сайту: