Вплив гімнастики йогів на практикуючого: його фізіологічний і психологічний стан, особистісні характеристики й розвиток

Сьогодні йога — предмет наукових досліджень у цілому ряді спеціальних інститутів і окремих лабораторій у самій Індії, а також у США й у багатьох європейських країнах. Їхні результати регулярно публікуються в журналах по даній проблематиці, монографіях, популярній літературі. Отримані результати лише підтверджують ті величезні можливості йоги по фізичному й психічному вдосконалюванню людини, зміцненню її здоров'я, про які уже добре знали люди, практикуючі йогу з стародавніх часів [28].

І дійсно, більшість відомих сьогодні видів психічної саморегуляції, тілесно-орієнтованих методів психотерапії, методів релаксації й самонастроювання, використовуваних у них методичних прийомів і процедур, так чи інакше, але йдуть своїм коріннями в давньоіндійську систему йоги, створену зусиллями багатьох поколінь людей. Про такі збіги багаторазово згадувалося в нашій роботі.

Отже, розглянемо, який же безпосередній вплив виявляє гімнастика йогів на особистість і її компоненти – фізичне, психічне й соціально-психологічне (моральне) здоров'я.

Механізми впливу асан на організм вивчалися в роботах Д. Еберта, В. Райха, А. Сафронова, Р. Минвалеева й інших учених. Д. Еберт вказав, що зміна гідростатичного тиску в різних порожнинах тіла при виконанні асан виявляє вплив на діяльність фізіологічних систем організму.У роботах М.Захаріна й Г.Геда був вивчений рефлекторний механізм, суть якого полягає в компенсаторному посиленні кровообігу після розтягання або стиску зон фізичного тіла, що дозволяють прямо впливати на функції різних органів. Крім цього виділяють також стресовий (Л. Гаркаві) і гормональний (Р. Мінвалеєв) механізми впливу хатха-йоги на організм людини [38].

Розглянемо ці впливи докладніше.

За допомогою осмисленої комбінації різних асан, що практикуються йогом, якими охоплюється кожний орган його тіла, кожна частина тіла, кожна клітина забезпечується кров'ю, досягається всеосяжне й систематичне оздоровлення організму. Асани впливають на кровообіг за допомогою зміни трьох механічних величин: тиску усередині порожнин тіла, гідростатичного тиску й можливих локальних коливань тиску, обумовлених біомеханічним положенням кінцівок [32; 35].

В другу чергу приходить дія асани на нервову систему. Ці вправи акумулюють у тілі нервову силу, на противагу силовим вправам, які цю силу споживають.

Далі дія асан простягнеться завдяки підвищеному припливу крові й енергії на залози внутрішньої секреції й обумовлюють у такий спосіб регулярний обмін речовин з однієї сторони й вплив на психіку з іншої сторони. Так, відповна асана може суттєво приглушити або збудити діяльність залоз, чим врівноважити прояв таких крайностей, як сором'язливість і комплекс неповноцінності (недостатність надпочечників) з однієї сторони, й нерозсудливість і запальність (надмірність їх же) з іншого боку. Інертність і пасивність (недостатність щитовидної залози) і нервозність і надлишкова діловитість (надмірність її ж) [32].

Ю.В.Пахомов відзначає, що асани виявляють цілющий ефект багато в чому тому, що для їхнього виконання людей повинен розслабити відповідні групи м'язів. Найбільш повне розслаблення м'яза наступає після попередньої напруги. Природно, після проробленої роботи організм прагне відпочити; чим глибше розслаблення м'яза - тем повніше відпочинок. Усе сказане вище робить навичку м'язового розслаблення воістину незамінним елементом психогігієни повсякденного життя [30].

Постійні значні перевантаження хребта (збільшення тиску маси тіла, неправильна робоча поза) можуть призводити як до розвитку різних порушень у самому хребті, так і бути причиною багатьох розладів: головних болів, болів в області грудей і кінцівках, порушень місцевого кровообігу й ускладнень подиху, невралгії, радикуліту та інших [20]. Як відзначають дослідники С.Ф.Сугранова й Н.П.Базеко, статичні йогічні вправи збільшують рухливість і гнучкість хребта у всіх відділах, зміцнюють зв'язковий апарат і підсилюють "м'язовий корсет", нормалізують місцевий кровообіг, особливо в слабких місцях, прилежних до хребта. Збільшення тонусу й еластичності м'язової системи грудних і черевних стінок, діафрагми, посилення їх функції, ріст внутрішнпорожнинного тиску ведуть до вторинного внутрішнього масажу органів і активізації їх діяльності. Це, у свою чергу, сприяє зниженню ступеня виразності різних порушень і захворювань. У результаті проведення занять виправляється постава, поліпшується статура, зменшуються, а часом і повністю усуваються вторинні патологічні явища в організмі [20].

Розглянемо тепер вплив пранаями (техніки свідомого керування подихом) на особистість практикуючого.

А.Г.Сафронов коротко описав основні механізми дії дихальних вправ пранаями:

1. Зміна співвідношення концентрації кисню й вуглекислого газу в організмі;

2. Включення в роботу в процесі подиху різних груп дихальних м'язів;

3. Рефлекторний вплив на мозок за допомогою впливу на рецептори;

4. Масаж внутрішніх органів;

5. Рефлекторний вплив на симпатичну й парасимпатичну нервову систему.

Практикою пранаям, особливо тривалих затримок подиху, і енергетичних прокачувань, розширюються адаптивні функції організму (завдяки насиченню більшою кількістю кисню легені), свідомість стає стійкою до переживання різних змінених станів [31].

При повному йогівському подиху (діафрагмальному або черевному) у легені надходить значно більша кількість повітря й усі внутрішні органи ефективніше насичуються киснем. Це забезпечує повноцінне харчування для всіх органів, активізує обмін речовин і всі життєві процеси, підсилює циркуляцію крові, усуває енергетичні затори й пробки, так що в організмі починаються процеси самовідновлення й омолодження [25].

Як показали сучасні фізіологічні дослідження (А.В. Меделяновский, СВ. Гуськов), при синхронізації подиху й пульсу, яка застосовується в практиці пранаям, організм входить в особливий, економічний режим, при цьому показник споживання кисню (інтенсивність обмінних процесів) знижується на 20% і більше [30].

І.С.Гулько вказує, що затримка подиху, що практикується йогами, створюючи помірне зниження кисню й підвищення вуглекислоти в крові, знижує збудливість ЦНС, удосконалює транспортні функції крові й обмінні можливості тканин. Останнє добре демонструється динамікою показників кіпнограми.

Релаксаційний, самонастроюючий і заспокоюючий влив медитації на практикуючу людину признається й використовується в усьому світі, і навряд знайдеться вчений, який з цим не погодиться. З іншого боку, медитація, що сполучається в практиці йоги з асанами й пранаямами, несе десятикратний результат. Розглянемо основні впливи йогівьскої медитації на практикуючого.

Г.С.Нікіфоров коротко описав ефекти, що досягаються за допомогою медитації: нормалізація нервових процесів; підвищення життєвого тонусу; формування волі; розвиток інтелектуальних здатностей; поліпшення пам'яті й уваги; зміна окремих рис темпераменту й характеру; поліпшення працездатності; зниження конфліктності при взаємодії з іншими людьми; запобігання й подолання різних захворювань [28].

У чому ж користь такого дійсно незвичайного стану свідомості, стану «не-міркування», чим і є медитація? У тому, що подібний стан «розумової паузи» дозволяє подолати обмеження й негнучкість свідомої логіки, прислухатися до думки підсвідомості, вдивитися в глибини інтуїції. Коли припиняється суєта думок, знімається дискомфорт і внутрішня напруженість, мозок відпочиває, такий стан у медитації йогівської традиції називається однононаправленностью розуму. Такий стан і становить сутність медитації [30].

Медитація — спосіб налагодження діалогу між свідомістю й підсвідомістю. Під час медитації зміст підсвідомості «спливе», проявляє себе у свідомості. Опановуючи здатністю довільно входити в транс, людина здобуває спосіб перетворювати несвідоме у внутрішній рівень свідомості, що сприяє набагато кращому прийняттю рішень, тому що з'являється доступ до більшої інформації. Медитація знижує частоту хвиль мозкової активності й дозволяє краще концентрувати свої думки. Це відбувається тому, що в медитативному стані мозку не доводиться мати справу з емоціями, які заважають концентруватися [15].

У людей, що регулярно займаються медитацією, поліпшується стан серцево-судинної системи — нормалізується артеріальний тиск, відбувається достовірне зниження рівня холестерину в крові, спостерігається нормалізація змісту в крові «стресових» гормонів кори надниркової залоза. Поліпшується й стан дихальної системи; зокрема, виявлене зменшення опору дихальних шляхів і полегшення подиху при бронхіальній астмі. Медитація ефективна й при лікуванні захворювань, пов'язаних з порушенням імунітету. Описаний навіть позитивний вплив медитації на вповільнення фізіологічних змін організму в процесі старіння [30]. Вона сприяє зниженню м'язової напруги, регуляції подиху, нормалізації пульсу, зняттю гостроти почуття тривоги й страху [27; 28].

Нарешті, розглянемо безпосередньо психологічні механізми позитивного впливу гімнастики йогів на особистісні характеристики й на особистісний розвиток людини.

У першому розділі роботи ми з'ясували, що самоконтроль — один з головних показників здорової (гармонічної, позитивно розвитому) особистості. З погляду йоги, самоконтроль – це головна умова успіху в оволодінні технікою виконання різних вправ (асани, пранаями, дхарани й інших). Систематичні й правильно організовані тренування дисциплінують прояву емоційної сфери, підкоряють їхньому свідомому контролю й керуванню, підсилюють у цілому опірність стресу. Постійне звертання до самоконтролю під час вправ поступово приводить до закріплення його як стійкої особистісної характеристики.

Систематичні й правильно організовані заняття йогою спричиняють корінні зміни особистості. Під їхнім впливом людина стає усе більш досконалим суб'єктом самоврядування. Психічна рівновага й стабільність стають її характерними рисами. Міцне фізичне й психічне здоров'я — одне із самих коштовних винагород людині, що займається йогою, за наполегливість і послідовність на цьому шляху [28].

Дуже цікаве спостереження висловлює Ільїн В.І. із приводу впливу терапії йоги на особистість: «Процес йоготерапії відрізняється від звичайних видів психотерапії тим, що більша увага приділяється власному процесу "викоріненню" конфлікту, а не його конкретному змісту. Освоєння йоги зовсім не означає, що людина повністю звільняється від конфліктів. Лікування приводить до ослаблення дії захисних механізмів, у результаті чого зростає ступінь презентації конфлікту свідомості. Спостерігається більший ступінь усвідомлення й відкритості людини конфлікту, але в той же час реакція на нього стає менш імпульсивної й хворобливою. Свідомість уже більше не попадається в пастку гри конфліктних змістів» [20].

Як указують В.В. Козлов і Ю.А. Бубеєв, в умовах глибокого м'язового розслаблення, внаслідок «незайнятості» нейронів мозку переробкою інформації, підвищується їхня готовність до синхронізації. А це, у свою чергу, приводить до особливих — так званим зміненим — станам свідомості, що відіграють для людини цілющу роль [30]. Глибоке м'язове розслаблення корисне також тим, що воно призводить до вивільнення речовин, що володіють антистресовою або стрес-лімітуючою дією (Ф.З. Меєрсон) і стимулюючих центри задоволення мозку ендогенних опіатів. Подібна активація природнього фізіологічного механізму задоволення не тільки дає приємні відчуття відпочинку, але й може розглядатися як профілактика специфічного стресового розладу — синдрому дефіциту задоволення [30].

Дихальні вправи за методикою пранаями заспокійливо діють на нервову систему й регулюють баланс правої й лівої півкуль мозку. За допомогою правильно регульованого подиху можна зняти психоемоційну напругу, визволити невідреаговані емоції й добитися «функціональної розрядки». Черевний подих — зручний і достатнє діючий інструмент нейтралізації тривоги, спалахів негативних емоцій, подолання стресу [30].

Комбінація ж гімнастичних вправ йогів і пранаями вдосконалює здатність до концентрації уваги до саморегуляції (у т.ч. діапазон вольового керування), зміцнює вольові якості, розширює резерви зовнішнього подиху й газообміну за рахунок артеріовенозної різниці, тобто виявляє виражений лікувально-профілактичний ефект [20].

З вище викладеного випливає, що людина, яка регулярно практикує йоги, стає більш спокійною, адекватніше реагує на стресові ситуації, уміє розслаблюватися, що безумовно впливає не тільки на психологічний стан, але й на соціальне здоров'я особистості, на її контакти з навколишнім світом і людьми.

Цікаві результати також були отримані Семеновою І.Д. і Панфіловим В.А. у результаті вивчення впливу гімнастики йоги на особистість хронічно хворих людей. Дослідники вказують, що в процесі занять відзначалася виразна позитивна динаміка в стані хворих. Особливо слід зазначити, що властиво соматичні зміни оцінювалися хворими як менш значимі, ніж зміни самосвідомості, світовідчування. Сама ситуація хвороби вже бачилася ними інакше: плосткісне колись бачення всього життя крізь призму хвороби поступово перетворювало в об'ємне бачення хвороби крізь призму всього життя. Важливо підкреслити, що елементи здорового способу життя, взяті з практики йоги, ставали для хворих внутрішньою потребою, здобували глибокий особистісний зміст, перетворювалися з міркувань на щоденну практику [20].

За допомогою йоги відбувається «очищення сприйняття», «деавтоматизація свідомості» і, тим самим, також «очищення мислення». Присутність у сьогоденні відкриває можливості руйнування автоматизованого мислення, орієнтованого на звичність і зручність, робить людину більш відкритою до сприйняття актуальних станів і процесів [35].

Вітчизняний фахівець із альтернативної медицини Б. Аранович (2001) уважає, що ефект йоги — це гармонізація життя людини. Поряд з безпосередньою оздоровчою дією вона торкається найглибші духовні шари нашого життя, відкриваючи доступ до тих частин особистості, які у звичайному житті закриті побутовими турботами, проблемами й соціальними масками [30].

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Поиск по сайту: