Ефект операційного важеля

Управління формуванням прибутку починається з планування прибутку від основної виробничо-господарської діяльності підприємства, тобто прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Фінансовий менеджер орієнтується на досягнення високого або постійно зростаючого прибутку від реалізації. Отримання бажаного результату залежить від трьох складових - витрат на виробництво і реалізацію продукції, планованої ціни одиниці продукції і обсягу реалізації продукції. Взаємозв'язок складових визначається в процесі операційного аналізу, що також називають CVP-аналізом "витрати-об'єм-прибуток" ("Соsts-Volume-Рrofit"), розкриваючи тим самим його суть - дослідження залежності між витратами, обсягом реалізації, ціною і прибутком підприємства, а також пошук можливостей максимізації прибутку шляхом вибору найбільш вигідних комбінацій змінних витрат на одиницю продукції, умовно-постійних витрат, ціни і обсягу реалізації. В основі операційного аналізу полягає поділ витрат на змінні (пропорційні) і умовно-постійні (непропорційні).

Змінюючи співвідношення між постійними і змінними витратами в межах можливостей підприємства, можна вирішити питання оптимізації величини прибутку. Ця залежність зветься «Ефект операційного (виробничого) важеля (левериджа)».

Дія операційного важеля проявляється в тому, що будь-яка зміна виручки від реалізації завжди породжує більш сильну зміну (як у бік збільшення, так і зменшення) прибутку. Цей ефект зумовлений різним ступенем динаміки постійних і змінних витрат на формування фінансових результатів діяльності підприємства при зміні обсягу виробництва. Чим більше рівень постійних витрат, тим більше сила впливу операційного важеля. Указуючи на темп падіння прибутку з кожним відсотком зниження виручки, сила впливу операційного важеля свідчить про рівень підприємницького ризику даного підприємства.

Сила впливу операційного важеля (СВОВ) визначається відношенням валової маржі (або маржинального доходу) до прибутку і показує, скільки відсотків зміни прибутку дає кожен відсоток зміни виручки:

(7.3)

Чим більше значення цього показника, тим вище підприємницький ризик підприємства.

Показник «валова маржа» є проміжним фінансовим результатом діяльності підприємства, тобто результатом від реалізації після відшкодування змінних витрат:

(7.4)

Коефіцієнт валової маржі визначається за формулою:

(7.5)

Отже, валова маржа — це джерело отримання прибутку і покриття постійних витрат. Завдання фінансового менеджера — збільшити валову маржу. Найкращий варіант — сполучення низьких умовно-постійних витрат з високою валовою маржею.

Приклад 7.1. Для вихідного варіанта виручка від реалізації складає - 40000 тис.грн, змінні витрати – 31000 тис.грн., постійні витрати – 3000 тис.грн. Прибуток дорівнює 6000 тис.грн. (40000 - 31000 – 3000). Керівництво підприємства має намір збільшити виручку від реалізації на 10%. Розрахуйте суму прибутку, що відповідає новому рівню виручки від реалізації традиційним способом (1) і за допомогою операційного важеля (2). Порівняйте результати і зробіть припущення про ступінь фондоозброєности даного підприємства (3).

Рішення. 1. Виручка від реалізації при збільшенні на 10% складе:

(40000 + 10% від 40000) = 44000 тис.грн.

Сумарні змінні витрати при збільшенні виручки від реалізації також зростуть на 10% і складуть: (31000 + 10% від 31000) = 34100 тис.грн.

Сумарні постійні витрати залишаються незмінними,тобто3000 тис.грн.

Прибуток, який визначений традиційним способом, буде дорівнювати:

44000 – 34100 – 3000 = 6900 тис.грн. проти колишніх 6000 тис.грн.

2. Сила впливу операційного важеля складає:

(40000 – 31000): (40000 – 31000 – 3000) = 1,5.

Це означає, що 10-процентне збільшення виручки повинне принести зростання прибутку на 15% (10% × 1,5). Отже, прибуток повинний скласти:

6900 тис.грн. (6000 + 15% від 6000).

3. Результати обчислень сходяться. По невеликій силі впливу операцій-ного важеля можна припустити, що мова йде про неавтоматизоване виробництво, що використовує в основному ручну працю.

Висока питома вага умовно-постійних витрат звичайно мають великі виробничі комплекси з великою кількістю обслуговуючих структурних підрозділів, складною структурою управління, великим штатом постійних працівників з погодинною оплатою. При зниженні виручки вони зустрічаються з неможливістю покривати умовно-постійні витрати, а зменшити їх не легко, це потребує великих структурних перетворень, дуже негативних не тільки в організаційному, але і у соціальному плані, тому що викликають суттєве скорочення персоналу.

Приклад 7.2. Вихідні дані: виручка від реалізації - 16000 грн. (1,0); змінні витрати - 10000 грн. (0,625 – питома вага у виручці від реалізації); валова маржа - 6000 грн. (16000 – 10000); коефіцієнт валової маржі - 0,375; умовно-постійні витрати - 4000 грн; прибуток - 2000 грн.(16000–10000-4000) Визначити силу впливу операційного важеля і знайти можливість зберегти прибуток при скороченні виручки на 10 %.

Рішення. Визначаємо по формулі (7.3) силу впливу операційного важеля: СВОВ = 6000:2000 = 3. Виходить, при скороченні виручки на 10 % прибуток знизиться на 30 % (10 % × 3).

Визначаємо, на скількі треба зменшити силу впливу операційного важеля і умовно-постійні витрати, щоб зберегти прибуток 2000 грн при зниженні виручки до 14400 грн (на 10 %):

Отже, умовно-постійні витрати треба скоротити на 600 грн., тобто до 3400 грн. (5400 - 2000), що буде відповідати силі впливу операційного важеля, рівної 2,7.

Операційний аналіз називають також аналізом беззбитковості, оскільки він припускає розрахунок суми виручки від реалізації або обсягу реалізації (у кількісному вимірі), при яких забезпечується покриття усіх витрат - і змінних, і умовно-постійних, тобто беззбитковість, але прибуток ще дорівнює нулю.

Поріг рентабельності (точка беззбитковості) — це виручка (чи обсяг реалізації продукції в натуральному вираженні), що забезпечує повне покриття усіх витрат (змінних і умовно-постійних) і нульовий прибуток.

Чим вище поріг рентабельності, тим складніше його перейти. Домогтися його зниження можна різними шляхами — підвищуючи ціну, обсяг реалізації, знижуючи змінні і умовно-постійні витрати. За допомогою операційного аналізу фінансовий менеджер шукає найбільш вигідні комбінації змінних і умовно-постійних витрат, ціни і обсягу реалізації. Наприклад, іноді доцільніше знизити ціну і за рахунок цього збільшити обсяг реалізованої продукції, а іноді збільшити деякі умовно-постійні витрати (наприклад, витрати на рекламу), в результаті чого зросте обсяг реалізації. Можна використовувати й інші варіанти. Ідеальні умови для бізнесу – поєднання низьких постійних витрат з високою валовою маржею.

Поріг рентабельності, чи точку беззбитковості можна визначити графічно або розрахувати за формулами:

(7.6)

За одиницю приймається виручка від реалізації.

По формулі (7.6) розраховують «граничну» суму виручки від реалізації.

Кількість продукції (у натуральних одиницях виміру), яка відповідна "граничної" виручки, можна визначити за формулами:

(7.7)

Допускається, що обсяг виробництва прирівнюється обсягу реалізації продукції.

Приклад 7.3. Приватний підприємець планує продаж плакатів для туристів за ціною 3,5 дол. за штуку. Плакати закуповуються у оптовика за ціною 2,1 дол. за штуку. Оренда палатки обійдеться в 700 дол. Визначити поріг рентабельності (критичний обсяг продажів) у натуральному і грошовому вираженнях. Результати відобразити графічно.

Рішення. Для визначення критичного обсягу продажів скористаємося формулою (7.7):

Щоб зробити свою торгівлю беззбиткової, приватний підприємець повинний продати 500 плакатів і виручити за них 3,5 дол. × 500 = 1750 дол.

Для визначення порога рентабельності в грошовому вираженні скористаємося формулою (7.6). Коефіцієнт валової маржі визначається формулою (7.5).

Графік точки беззбитковості (порога рентабельності) будується таким чином (див.мал.7.1).

1. Задаємо довільний обсяг продажів, скажемо в 1000 штук. Обчислюємо виручку, що відповідає цьому обсягу продажів (3,5 дол. × 1000 – 3500 дол.) і відзначаємо відповідну точку А с початком координат. Отримана лінія є графіком виручки від реалізації.

2. Проводимо лінію постійних витрат від точки В (рівень 700 дол.) паралельно горизонтальної осі.

3. Обчислюємо змінні витрати для заданого обсягу продажів: (2,1 дол. × 1000) = 2100 дол. Додаємо змінні витрати до постійних й одержуємо сумарні витрати: (700 дол.+ 2100 дол.) = 2800 діл.. Відзначаємо точку С, що відповідає повним витратам для обсягу продажів в 1000 штук. З'єднуєм точку С з точкою В. Отримана лінія є графіком сумарних витрат.

4. Поріг рентабельності (критичний обсяг продажів) визначається з умови рівності виручки від реалізації і сумарних витрат. Ця рівність забезпечується в точці перетинання лінії виручки з графіком сумарних витрат. Цій точці відповідає обсяг продажів у 500 одиниць (700 дол.+ 2,1 дол. × 500 = 1750 дол.), що вже був отриманий раніше за допомогою рівняння.

5. Трикутник, що знаходиться ліворуч від точки перетинання лінії виручки з лінією сумарних витрат, представляє зону збитків; трикутник праворуч точки перетинання відповідає зоні прибутку.

Долл.

3500 А

Запас фінансової міцності Прибуток

2800- С

Точка беззбитковості

(500 шт. або 1750 дол.)

1750

700-У

Збиток Критичний обсяг продажів Постійні

витрати

0 500 1000 Кількість одиниць продукції, шт

. Рис.7.1. Визначення критичного обсягу продажів.

У діяльності підприємства може виникнути потреба у визначенні постійних витрат, прийнятих цін реалізації або змінних витрат на одиницю продукції.

Приклад 7.4. Заданий обсяг реалізації (Q) дорівнює 180 одиницям з фіксованою ціною реалізації за одиницю (p), рівної 35 тис.грн. і заданим рівнем змінних витрат на одиницю продукції (s _змін.) = 22 тис.грн. Визначити критичний для підприємства рівень постійних витрат ()

= Q (p – s_змін.) (7.8)

180 (35 – 22) = 2340 тис.грн.

Такий рівень постійних витрат дає підприємству можливість уникнути збитків.

Критичний рівень ціни реалізації продукції (Р_крит.) визначається за наступною формулою:

(7.9)

Приклад 7.5. Якщо S_пост = 2500 тис.грн.; Q = 200 од.; s_змін. = 22 тис.грн., то

У випадку реалізації продукції за цінами, нижче критичних, підприємство матиме збитки, а за цінами, що перевищує критичні – дістане прибуток.

Критичний рівень змінних витрат на одиницю продукції ( ) визначається за наступною формулою:

(7.10)

де V – виручка від реалізації продукції.

Приклад 7.6. Визначити критичний рівень змінних витратна одиницю продукції, якщо S_пост = 2500 тис.грн.; Q = 200 од.; р = 35 тис.грн.:

Якщо змінні витрати перевищать критичний рівень, підприємство матиме збитки, якщо вони нижче критичного рівня – дістане прибуток.

Розглянемо приклад використання критичної точки (точки беззбитковості) при плануванні прибутку.

Приклад 7.7. Підприємство планує дістати прибуток (П_пл) у наступному році в сумі 200 тис.грн. Змінні витрати (s_змін.) складають 1000 тис.грн на одиницю продукції, постійні витрати (S_пост) – 400 тис.грн. у рік, ціна реалізації (р) – 1800 грн. за одиницю. Який повинний бути обсяг реалізації продукції (Q), щоб отримати заданий обсяг прибутку?

Рішення. Для рішення даної задачі використовуємо формулу математичної рівноваги (сума виручки дорівнює сумі витрат):

р × Q = S_пост + (s_змін. × Q) + П_пл (7.11)

Підставивши дані у формулу (7.11), знаходимо:

1800 × Q = 400 000 + (1000 × Q) + 200 000

Q = 750 од.

Отже, щоб дістати прибуток у розмірі 200 тис.грн., обсяг реалізації повинен дорівнювати 750 одиницям.

У приведених розрахунках припускається, що підприємство робить один вид продукції (однономенклатурне виробництво).

При виробництві декількох видів продукції «гранична» кількість продукції кожного виду розраховують так:

(7.12)

Підприємство починає діставати прибуток, коли фактична виручка перевищує "граничну". Чим більше це перевищення, тим більше "запас фінансової міцності підприємства" і більше сума прибутку. Запас фінансової міцності показує, яке можливе падіння виручки може витримати бізнес, перш ніж почне зазнавати збитків. Тому фінансові менеджери повинні постійно контролювати запас фінансової міцності підприємства, знаходити шляхи зменшення витрат, проводити гнучку цінову політику, що сприяє збільшенню обсягу реалізації продукції. Так, якщо підприємство досягло "граничного" обсягу реалізації, воно може широко використовувати систему знижок, оскільки діє правило: після покриття умовно-постійних витрат прибуток приносить реалізація продукції за будь-якою ціною, що перевищує змінні витрати. Запас фінансової міцності визначається за наступними формулами:

(7.13)

Приклад 7.8. Підприємство виготовляє запчастини до автомобілів і реалізує їх за ціною 10 грн за 1 шт. Змінні витрати — 3,6 грн. За квартал реалізують 250000 шт. Постійні витрати — 975000 грн. Поріг рентабельності перейдений. Надходить комерційна пропозиція виготовити і продати ще 20000 шт. за ціною 5,25 грн. При виконанні цього замовлення будуть збільшені тільки змінні витрати: 3,6 × 20000 = 72000 грн. Постійні витрати не зміняться. Чи слід прийняти пропозицію?

Рішення. Якщо прийняти пропозицію, виручка збільшується до 105000 грн (5,25 × 20000). Звідси прибуток зростає на 33000 грн (105000-72000). Виходить, підприємству вигідно продати додатково виготовлену продукцію, хоча ціна 5,25 грн за 1 шт. нижче повної собівартості однієї запчастини.

Розрахунок повної собівартості: сумарні змінні витрати складають 3,6 × 250000 = 900000 грн; постійні - 975000 грн; повна собівартість - 1875000 грн; повна собівартість однієї одиниці продукції — 1875000: 250000 = 7,5 грн.

Тут діє правило: якщо поріг рентабельності перейдений, то прибуток підприємства збільшується при продажі виробу за будь-якою ціною вище змінних витрат.

Прогнозований прибуток визначається таким чином:

Прибуток = Запас фінансової міцності × Коефіцієнт валової маржі (7.14)

Як ми вже знаємо, кожен відсоток зниження виручки породжує більш сильне зниження прибутку. Якщо виникає така ситуація, то необхідно розрахувати відсоток зниження постійних витрат, щоб підприємство не виявилося в збитку. Розглянемо дану ситуацію на прикладі.

Приклад 7.9. Вихідні дані:

По вихідним даним визначити:

1. Скільки відсотків прибутку удасться зберегти підприємству, якщо виручка від реалізації скоротиться на 25%?

2. Відсоток зниження виручки, при якому підприємство цілком позбавляється прибутку і знову встає на поріг рентабельності.

3. На скількох відсотків необхідно знизити постійні витрати, щоб при скороченні виручки на 25% і при незмінном значенні сили впливу операційного важеля (3) підприємство зберігло 75% очікуваного прибутку?

Рішення.

1. Оскільки сила впливу операційного важеля дорівнює (450тис.грн.::150 тис.грн) = 3, то при зменшенні виручки на 25% прибуток скоротиться на (25% × 3) = 75%. Це значить, що удасться зберегти лише 25% очікуваного прибутку.

2. Якщо сила впливу операційного важеля дорівнює трьом, то при скороченні виручки на (100%: 3) = 33% підприємство має нульовий прибуток.

3. Щоб зберегти 75% прибутку при скороченні виручки на 25%, потрібно в розрахунках виходити з формули сили впливу операційного важеля (СВОВ):

(7.15)

Отже, щоб зберегти суму прибутку 150 тис.грн.× 75% =112,5 тис.грн., треба, щоб постійні витрати не перевищили суму

(3 – 1) × 112,5 тис.грн. = 225 тис.грн.,

що на 25% менше вихідної суми постійних витрат (300 тис.грн.).

Важливим моментом операційного аналізу є аналіз чутливості прибутку до процентних змін основних елементів операційного важеля: ціни реалізації, постійних і змінних витрат.

Визначення нового обсягу реалізації (шт.) при зміні ціни реалізації (для збереження колишнього прибутку) розраховується за наступною формулою:

(7.16)

Визначення нового обсягу реалізації (шт.) при зміні постійних витрат (для збереження колишнього прибутку) здійснюється таким чином:

(7.17)

Визначення нового обсягу реалізації (шт.) при зміні змінних витрат (для збереження колишнього прибутку) здійснюють за формулою:

(7.18)

Співвідношення приросту суми валового прибутку і суми обсягу реалізації називають ефектом операційного важеля (левериджа)
(7.19)

Використовуючи механізм операційного левериджа, підприємства можуть цілеспрямовано управляти постійними і змінними витратами з метою визначення такої їхньої комбінації, при якій досягався найбільший, з усіх можливих, прибуток.

Поиск по сайту: