Аналіз структури позикового капіталу, ефективності його використання

Залучення у господарський оборот банківських кредитів, креди­торської заборгованості та інших позикових коштів є нормальним явищем діяльності підприємства. Господарська практика свідчить, що ефективність використання залучених коштів, зазвичай, більша ніж ефективність використання власного капіталу. Це пояснюється, насамперед, підвищенням відповідальності суб'єктів господа­рювання перед кредиторами за повернення боргу у встановлений термін.

Використання у необхідних розмірах короткострокових кредитів банку створює для підприємства умови щодо підвищення ефектив­ності використання фінансових ресурсів, оскільки потреби в оборотних коштах, які носять тимчасовий характер, покриваються за рахунок кредитів.

Залучення в оборот позикового капіталу в розумних розмірах та ефективне його використання сприяють поліпшенню фінансового стану, і навпаки - якщо підприємство залучає в свій оборот позиковий капітал у розмірах, які економічно не обгрунтовані, то це може призвести до погіршення фінансового стану.

У ході аналізу вивчають, які зміни відбулися в динаміці та структурі позикового капіталу, причини цих змін і дають їм оцінку.

Оскільки в складі позикового капіталу значну питому вагу становить кредиторська заборгованість, вона підлягає більш детальному аналізові.

У процесі аналізу потрібно вивчити склад, давність виникнення кредиторської заборгованості, наявність, частоту та причини виникнення простроченої заборгованості постачальникам ресурсів, персоналу підприємства з оплати праці, бюджету, позабюджетним фондам, установити суму виплачених санкцій за прострочення платежів.

Рекомендується визначити питому вагу кредиторської заборго­ваності в сумі поточних активів. Вона покаже, яка частина поточних активів підприємства покривається за рахунок кредиторської заборгованості.

ПІД час аналізу кредиторської заборгованості слід ураховувати, що вона одночасно є джерелом покриття дебіторської заборго­ваності. Тому рекомендується порівняти суми дебіторської і кредиторської заборгованостей.

Якщо перша перевищує другу, то це свідчить про іммобілізацію власного капіталу в дебіторську заборгованість.

Таке порівняння проводять за допомогою складання розра­хункового балансу.

Аналіз кредиторської заборгованості передбачає оцінку її оборотності.

Оцінку оборотності кредиторської заборгованості (як і дебіторської) проводять за показниками:

- тривалості періоду погашення кредиторської заборгованості;

- швидкості обороту (коефіцієнт оборотності);

- відношення середнього розміру кредиторської заборгованості до виторгу від реалізації.

4.Фінансовий леверидж. Термін "леверидж" - запозичення американського терміна В буквальному розумінні леверидж означає дію невеликої сили (важеля), за допомогою якої можна переміщати доволі важкі предмети. Стосовно до економіки він трактується як деякий фактор, невелика зміна якого може призвести до суттєвої зміни низки результатних показників. Для того, щоб зрозуміти сутність показника левериджу представимо модель чистого прибутку як різницю між виторгом від реалізації продукції та витратами (умовно-постійними і умовно-змінними) виробничого і фінансового характеру. Взаємозв'язок між прибутком і витратами підприємства для одержання цього прибутку виражається за допомогою показника "леверидж". Російський економіст В.В. Ковальов дає визначення левериджу як показника, який характеризує залежність між потенційними умовно-постійними затратами і прибутком. В залежності від того, про які умовно-постійні затрати - матеріальні чи фінансові - йде мова, виділяють два види левериджу - виробничий (операційний) і фінансовий. Виробничий леверидж: - це частка матеріальних умовно-постійних витрат в загальних витратах, взаємозв 'язок між: обсягом виробництва, постійними і змінними витратами та прибутком. Чим більша частка таких витрат, тим вищий рівень виробничого левериджу, тим більший ризик недоотримання прибутку. Оскільки при визначенні чистого прибутку із виторгу від реалізації продукції віднімаються, крім виробничих витрат, витрати фінансового характеру, пов'язані з обслуговуванням боргу, то вплив цих витрат на прибуток відображає фінансовий леверидж. Величина фінансових витрат залежить від розміру позикових коштів. Отже, прибуток залежить від співвідношення позикового та власного капіталу. Звідси, фінансовий леверидж - це взаємозв'язок між:, прибутком і співвідношенням позикового та власного капіталів, потенційна можливість впливати на прибуток шляхом зміни обсягу і структури власного та позикового капіталу. Фінансовий леверидж означає включення в структуру капіталу підприємства позикового капіталу, який дає постійний прибуток. Цей показник розглядають як важіль, за допомогою якого можна значною мірою змінити результати виробничо-фінансової діяль­ності підприємства. Рівень фінансового левериджу вимірюється відношенням темпів зростання чистого прибутку (ЬМП%) до темпів зростання валового прибутку (АП%):

Він показує, у скільки разів темпи зростання чистого прибутку перевищують темпи зростання валового прибутку. Це перевищення забезпечується за рахунок ефекту фінансового важеля, складовою якого є його плече, тобто відношення позикового капіталу до влас­ного. Залежно від конкретних умов підприємство має можливість збільшувати чи зменшувати плече важеля і тим самим впливати на прибуток і рентабельність. Рівень фінансового левериджу прямо пропорційно впливає на ступінь фінансового ризику підприємства та норму прибутку, яку вимагають акціонери. Чим вищою є сума відсотків до виплати (а вони, до речі, є постійними обов'язковими витратами), тим менший чистий прибуток. Таким чином, чим вищий рівень фінансового левериджу, тим вищим є фінансовий ризик. Ті підприємства, фірми, котрі мають значну частку позикового капіталу, мають назву підприємств, фірм з високим рівнем фінансового левериджу, або фінансово залежного підприємства; підприємства, фірми, які фінансують свою діяльність тільки за рахунок власного капіталу, називаються фінансово незалежними. Зарубіжні економісти рекомендують вимірювати ефект фінансового левериджу. Вплив левериджу на результати діяльності буде позитивним у тому разі, якщо прибуток на власний капітал перевищує прибуток на загальну суму активів.

Ефект фінансового левериджу обчислюється за формулою:

Розглянемо методику розрахунку і порівняльний аналіз рівня фінансового левериджу за умов різної структури капіталу.

На жаль, фінансовий леверидж як показник переваги рента­бельності власного капіталу над рентабельністю всіх активів у вітчизняній практиці фінансового аналізу майже не застосовується.

Із встановленням ринкових відносин, стабілізацією кредитної політики, на наш погляд, цей важливий показник фінансового аналізу посяде своє місце серед показників, що характеризують фінансовий стан підприємства.

Поиск по сайту: