Тема: Факторні дослідження в системі економічного аналізу

1.Зміст та завдання факторного аналізу.

2. Традиційні (логічні) методи аналітичних досліджень.

3. Резерви підвищення ефективності виробництва.

1.Зміст та завдання факторного аналізу. Діалектичний метод, який лежить в основі методологій аналі­тичних досліджень, передбачає вивчення та оцінку усіх економічних явищ, процесів у їх взаємодії та взаємозалежності. При цьому кожне явище можна розглядати як причину і як результат. Наприклад, собівартість продукції можна розглядати з одного боку як причину зміни прибутку, а з іншого - як результат скорочення затрат на виробництво продукції за рахунок підвищення рівня продуктив­ності праці, економного витрачання сировини, матеріалів, скорочення непродуктивних витрат, втрат від браку. Без глибокого аналітичного дослідження впливу факторів на результатний показник неможливо зробити обґрунтовані висновки щодо резуль­татів діяльності, виявити невикористані резерви, обґрунтувати пропозиції по виробленню оптимальних управлінських рішень. Під факторним аналізом розуміється методика комплексного і системного вивчення та оцінки впливу факторів на результатний показник.

Предметом детермінованого аналізує дослідження факторів, які впливають на результатний показник у разі, якщо зв'язок між ними має функціональний характер. Результатний показник може бути представлений у вигляді добутку або алгебраїчної суми факторів. І Наприклад, зв'язок обсягу промислової продукції підприємства (П), фондовіддачі (Ф) і середньої вартості основних виробничих фондів (СВОВФ) може бути представлений формулою П= Ф х СВОВФ. Предметом стохастичного аналізує дослідження факторів, зв'язок яких з кінцевим результатом виявляється не прямо, а у вигляді напрямів, тенденцій, які мають бути виявлені за допомогою низки аналітичних прийомів, у тому числі і математичних. Зв'язок показників з результатним показником на відміну від функ­ціонального є неповним, кореляційним. Наприклад, неможливо через формулу (функціонально) показати зв'язок між обсягом при­бутку підприємства та середнім рівнем кваліфікації працівників

Прямий факторний аналізпередбачає проведення дослідження дедуктивним способом (від загального до поодинокого).

Зворотний факторний аналізздійснює дослідження причинно-наслідкових зв’язків методом логічної індукції (від поодиноких, окремих факторів до узагальнюючих).

Одноступеневий факторний аналізвикористовується для дослідження факторів лише одного рівня підпорядкування без їх деталізації на складові частини.

При багатоступеневому факторному аналізіпроводять деталізацію факторів на складові елементи з метою дослідження їх впливу. Деталізація складових елементів може бути продовжена і далі. Тобто вивчається вплив факторів різних рівнів підпоряд­кованості.

Статистичний факторний аналізвикористовується при вивченні впливу чинників на результатний показник щодо відповідної дати.

Динамічний факторний аналізпередбачає дослідження причинно-наслідкових зв'язків в динаміці.

При ретроспективному факторному аналізівивчають чинники зміни результатних показників за минулі періоди.

Перспективний факторний аналіздосліджує вплив факторів на результатні показники в перспективі.

Факторний аналіз проводиться в декілька послідовних етапів, а саме:

- на першому етапі проводять відбір головних, визначальних факторів;

- на другому етапі відбувається класифікація і систематизація факторів,що забезпечує можливість системного підходу до їх вивчення;

- третій етап передбачає визначення форми залежностіміж факторами і результатним показником;

- четвертий етап факторного аналізу - моделювання економічних показників;

- розрахунок впливу факторів та оцінка ролі коленого з нихв зміні результатного показника-п'ятий чи неголовний етап факторного аналізу;

- заключний етап факторного аналізу - практичне використання факторної моделі для підрахунку резервів, планування, прогнозування результатного показника.

2. Традиційні (логічні) методи аналітичних досліджень. 1. Метод порівняння. Порівняння - це науковий метод пізнання, у процесі якого невідоме (досліджуване) явище, предмети зіставляють із уже відомими, досліджуваними раніше для виявлення загальних ознак або відмін­ностей між ними. За допомогою цього методу вирішують такі завдання:

- виявлення причинно-наслідкових зв 'язків між явищами;

- проведення доказів або заперечень;

- класифікація і систематизація даних.

Порівнюючи звітні дані з плановими, виявляють ступінь вико­нання або невиконання завдань, зобов'язань. Порівняння звітних показників з даними попередніх періодів дозволяє охаракте­ризувати результати діяльності підприємства в динаміці, а порів­няння планових показників звітного періоду з фактичними показни­ками минулих періодів дає змогу визначити ступінь напруженості планових завдань.

Порівнянням аналогічних показників діяльності аналізованого підприємства зі спорідненими підприємствами виявляють причини відмінностей в ефективності використання матеріальних, трудових ресурсів і мобілізації резервів на кожному з об'єктів, які взято для порівняння. Окрім того, таке порівняння дає змогу визначити конкурентоспроможність підприємства, що дуже важливо в ринкових умовах.

Для оцінки стану і використання виробничого потенціалу підприємства та виявлення рівня ефективності управління велике значення має порівняння досягнутих і запланованих показників діяльності досліджуваного підприємства з теоретично можливими показниками, економічною моделлю.

Для оцінки перспектив розвитку підприємства, визначення найбільш ефективних шляхів використання капітальних вкладень, напрямів розвитку технічної бази виробництва важливу роль відіграє порівняння з показниками "підприємства майбутнього". У цих показниках знаходить відображення результат прогресивної технології і техніки, що забезпечують значне зростання продуктивності праці щодо досягнутого в галузі рівня.

В економічному аналізі розрізняють такі види порівняльного аналізу:

- горизонтальний;вертикальний;трендовий.

Горизонтальний порівняльний аналіз використовується для визначення абсолютних і відносних відхилень фактичного рівня досліджуваних показники! від базового та оцінки відхилень. Вертикальний порівняльний аналіз застосовують для вивчення структури економічних явищ та процесів шляхом розрахунку питомої ваги складових у загальному цілому (питома вага позичкового капіталу в загальній його сумі), співвідношення складових цілого між собою (власного і позичкового капіталів), а також впливу факторів на рівень результатних показників шляхом порівняння їх розмірів до і після зміни відповідного фактора.

Трендовий аналіз застосовується при дослідженні рядів динаміки, тобто при вивченні відносних темпів зростання і приросту показників за ряд років до рівня базисного року. Використання методу порівняння можливе за умови виконання таких вимог:

- формування порівнюваних показників за єдиною методикою (ідентичні способи організації збору інформації, методи обрахунку показників, узагальнення даних і т. д.);

- явища, які порівнюються, повинні бути якісно порівнювані між: собою, тобто мати щось спільне, що було б основою для порівняння;

- порівнювані явища повинні бути виміряні в однакових одиницях виміру,

- дані по порівнюваних об 'єктах повинні братися на одну і ту ж дату або за один і той же часовий інтервал;

формування показників, які порівнюються, в однакових умовах (порівнювані об 'єкти повинні належати сукупностям явищ, які знаходяться на однаковому рівні розвитку).

2. Метод деталізації. Суть методу деталізації полягає в розкладанні, розчленуванн загальних показників на складові. Необхідність використань методу деталізації викликана тим, що по-перше, вивчення лише загальних показників не розкриває характеру і розміру впливу всіх факторів на динаміку цих показників;

по-друге, у загальному показнику підсумовують нерідке протилежні тенденції, які взаємно погашаються і тим самим прикривають основні зміни, що відбуваються. Саме тому виникає необхідність розкладу, розчленування загальних показників на їх складові, що в поєднанні з іншими прийомами дає змогу глибоко і всебічно оцінити досліджувані показники та явища, виявити причини, що зумовили досягнуті результати. Виділяють деталізацію за: часом здійснення операцій; місцем здійснення операцій; складовими частинами; центрами відповідальності. Деталізація за часом здійснення операцій дає можливість виявити динаміку господарських явищ, їх ритмічність, а також періоди, на які припадають кращі та гірші результати діяльності підприємства. А це, у свою чергу, сприяє з'ясуванню причин негативних явищ та розробленню заходів щодо усунення недоліків. За допомогою деталізації показників за місцем здійснення господарських операцій можна виявити передові і відсталі ланки виробництва, вивчити причини відставання.

Деталізація показників за складовими частинами, тобто за факторами, дозволяє вивчити вплив окремих елементів на загальний результат, структурні зрушення в складі цих елементів. Деталізація показників за центрами відповідальності дає змогу оцінити роботу окремих виконавців (служб, відділів), визначити їх права на заохочення

3. Метод елімінування. Якщо на аналізований показник впливають кілька факторів, потрібно встановити роздільний вплив кожного з них. Для цього застосовують спеціальний метод — елімінування (від латинського слова eliminare — виключати, усувати). Суть цього методу полягає у тому, що, абстрагуючись від взаємовпливу факторів, послідовно розглядають вплив кожного фактора на результативний показник за незмінності інших факторів. У практиці економічного аналізу застосовують кілька способів елімінування. Ланцюгові підстановки. З метою визначення факторів будують таблицю, в якій зліва направо зазначаються всі необхідні фактори, починаючи з кількісних і закінчуючи якісним. Потім наводиться «добуток факторів», або результативний показник, і, нарешті, графа для розрахунку величини впливу факторів. У перший рядок таблиці (нульова підстановка) записують планові, або базові, показники. Для розрахунку впливу першого фактора проводять заміну його з планової (базової) величини на фактичну, а інші дані залишають незмінними. Різниця між одержаним розрахунковим показником (Д₁) і плановим (базовим) становить величину першого фактора (Д₁ – Д_п). Для розрахунку другого фактора його величину у другій підстановці також замінюють на фактичну (перший фактор тут і далі залишається на фактичному рівні), а величину впливу аналізованого фактора визначають як різницю між другим і першим розрахунковими показниками (Д₂ – Д₁). Така процедура заміщення величини вихідних планових показників на фактичну величину здійснюється доти, доки в останньому рядку не з’являться всі фактичні значення факторів, що вивчаються, а їх величина впливу не буде визначена як відповідна різниця розрахункових добутків факторів. Такий процес розрахунку чотирьох факторів наведено в табл. 3.1. Отже, за умови дії чотирьох факторів здійснюється чотири підстановки (не враховуючи нульову). Величина кожного фактора визначається як різниця нового розрахункового показника та попереднього.

Таблиця 3.1

Поиск по сайту: