АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Тема: Внутрішньогосподарський аналіз витрат та порівняльний аналіз собівартості

Читайте также:
  1. III. Витрати діяльності
  2. Алонж аналіз
  3. Аналіз алгоритмів
  4. Аналіз асортименту і структури продукції.
  5. АНАЛІЗ БІОСИГНАЛІВ
  6. Аналіз виконання договірних зобов'язань по відвантаженню продукції
  7. Аналіз використання виробничих потужностей
  8. Аналіз використання виробничого обладнання
  9. Аналіз використання робочого часу
  10. Аналіз витрат за економічними елементами та статтями.
  11. Аналіз витрат за економічними елементами.
  12. Аналіз витрат за статтями калькуляції.

1.Внутрішньогосподпрський аналіз витрат

2.Порівняльний аналіз собівартості.

3.Функціонально-вартісний аналіз

1.Внутрішньогосподапрський аналіз витрат. Нині багато підприємств у своєму складі має кілька підрозділів. У структурних підрозділах витрати на виробництво товарної продукції формуються і аналізуються за методикою, яку було розглянуто раніше. Крім загальної методики, в структурних підрозділах ураховуються особливості системи показників собівар­тості продукції і вимоги внутрігосподарського госпрозрахунку. У структурних підрозділах для визначення й оцінки собівар­тості продукції застосовують такі показники: витрати на одини­цю продукції, на 1 нормо-годину, на 1 грн. товарної продукції і загальну суму цехової собівартості. Динаміку зниження собівар­тості обраховують на підставі витрат на одиницю продукції і на 1 грн. товарної продукції. Госпрозрахункову собівартість кожного підрозділу визнача­ють за його власними витратами без урахування витрат техноло­гічно пов'язаних цехів і витрат на використані напівфабрикати. Для оцінки роботи кожного підрозділу беруть лише ті витрати, які формуються безпосередньо під контролем його трудового ко­лективу і залежать від фактичних результатів його роботи. Госпрозрахункова відповідальність за витрати підрозділів на виробництво продукції визначається через:

1) деталізацію витрат на виробництво за місцем їх виникнення в розрізах тих статей, які входять до госпрозрахункової собівартості;

2) застосуванням фіксованої оцінки матеріальних об'єктів і послуг (однакової оцінки — у плані й у звіті);

3) установленням і затвердженням системи внутрізаводських взаємовідносин: порядком виявлення і подання претензій та сан­кцій між госпрозрахунковими підрозділами і відображенням їх у госпрозрахунковій собівартості.

Деталізація витрат і відхилень від плану за місцем їх утворен­ня проводиться на підставі розподілу витрат у плані і звіті між усіма виробничими підрозділами, виділення з власних витрат ва­ртості деталей і частин виробів, одержаних за кооперативними поставками з інших підприємств. Це полегшує виявлення причин і винуватців відхилень та мобілізацію резервів зменшення собі­вартості продукції. Деталізація витрат на підприємстві залежить від типу підпри­ємства, особливостей технологічного процесу і розподілу окре­мих стадій між підрозділами. Продукція і послуги інших підрозділів, витрата матеріалів, покупних напівфабрикатів, комплектуючих, енергії не можуть і не повинні включатися в госпрозрахункові результати цехів, бри­гад за їхньою фактичною собівартістю. Фактична витрата матері­алів оцінюється за їхньою плановою собівартістю. Витрату матеріалів підрозділами підприємств зменшують на вартість повторно використовуваних відходів за фактичними ці­нами їх можливого використання. Це сприяє уважному ставлен­ню підрозділів до утилізації відходів. Відхилення від норм витрат матеріальних ресурсів, що утво­рились з вини інших підрозділів, за оцінки госпрозрахункової со­бівартості необхідно включати в госпрозрахункову собівартість підрозділів-винуватців, спірні питання щодо відхилень і витрат розв'язуються під час спеціального розгляду претензій на засі­данні економічної комісії. Аналіз витрат на заробітну плату проводиться за бригад­ними нарядами. Відхилення фактичної заробітної плати від пла­нової за винятком оплати простоїв з незалежних від бригади причин, цілком залежать від організації виробництва і праці в підрозділі, а тому повністю включаються в його госпрозрахун­кову собівартість.

Загальногосподарські витрати не залежать від діяльності під­розділів і в госпрозрахункову собівартість не включаються. Внут­рігосподарський аналіз проводиться за даними облікової та опе­ративної інформації, а тому його завжди розглядають як опера­тивний.

2.Порівняльний аналіз собівартості. Порівняльний аналіз має дуже велике значення для виявлення резервів зниження собівартості продукції. Він поділя­ється на внутрігосподарський (внутрізаводський) і міжзаводсь­кий (між підприємствами). Головною вимогою внутрізаводського порівняльного аналізу собівартості є дотримання умови: порів­нюванню підлягають показники технологічно ідентичних цехів і бригад або цехів і бригад, що виробляють однакові деталі. Вияв­лені відхилення свідчать про різну ефективність праці, різну якість роботи цих цехів, про можливості зниження собівартості за рахунок запозичення позитивного досвіду інших цехів. Міжзаводський порівняльний аналіз вивчає показники собівар­тості окремих підприємств, що виробляють однорідну продукцію або однакові деталі. При цьому аналізі визначають відхилення в ре­зультатах діяльності, вплив на них різниці в науково-технічному рі­вні, відмінностей у використанні техніки, технологічних засобів, ор­ганізації праці, рівні використання виробничих ресурсів тощо. Дуже важливу інформацію дає порівняння статей калькуляції на аналогічні вироби, вузли і деталі. Такі порівняння використо­вуються для оцінки досягнутого рівня собівартості й ефективнос­ті впровадження науково-технічних і організаційних заходів, для виявлення резервів зниження собівартості виробів, можливостей перерозподілу їх виробництва між дільницями. Порівняльний аналіз собівартості є дуже важливим для проведення ФВА (фун­кціонально-вартісного аналізу). Вплив різниці в рівнях технічно­го розвитку, кооперування, організації виробництва та інших фа­кторів за міжгосподарського аналізу можна виявити зіставленням (порівнянням) структури собівартості однакової продукції. Мож­на також порівнювати витрати на 1 грн. товарної продукції на підприємствах, що виготовляють аналогічну продукцію. Порів­нювати доцільно з підприємством, яке має високі показники що­до техніки, технології і організації виробництва, тобто з передо­вим за рівнем собівартості підприємством. Порівняння необхідно проводити за статтями калькуляції. Резерви зниження собіварто­сті продукції найліпше виявляються під час порівнювання каль­куляцій окремих виробів за статтями собівартості. Порівнюються не лише фактичні, а й нормативні калькуляції. Такі зіставлення наочно пояснюють різницю в техніці, технології й організації ви­робництва, яка впливає на собівартість виробів. Для ще більшого унаочнення дані порівняльного аналізу собівартості виробів до­цільно нанести на графік. Аналізуючи прямі витрати, крім виявлення відхилень за стат­тями собівартості, обов'язково необхідно проводити детальний техніко-економічний аналіз використання матеріалів, напівфабри­катів, покупних виробів для комплектації. Аналізують норми ви­трат, залежність їх від використовуваних матеріалів і способів об­робітку, а також від утилізації і повторного використання відходів. Оцінюють доцільність застосування технологічних процесів, які потребують підвищених витрат палива й енергії. Виявляють вплив фактора цін на відхилення матеріальних витрат, причини великих коливань цін і транспортно-заготівельних витрат. З'ясовують також вплив застосовуваних способів обробітку матеріалів на рівень заробітної плати основних робітників, вплив механізації й автоматизації трудових процесів на зміну фонду за­робітної плати з тим, щоб установити непродуктивні виплати за­робітної плати, рівень трудомісткості виробів і окремих операцій. Виявлені резерви зниження собівартості продукції ділять на три групи:

а) упущені можливості — непродуктивні витрати, безгосподарність, неритмічна робота, порушення технології та ін.;

б) прямі резерви зниження собівартості — відхилення собівартості за рахунок невиконання запланованих заходів, якими передбачалось доведення собівартості до рівня передового підприємства;

в)перспективні резерви — можливі резерви зниження собівартості до рівня передового підприємства (не передбачені планом).

3.Функціонально-вартісний аналіз. Підвищення ефективності виробництва залежить від темпів прискорення НТП, який передбачає припинення випуску застарілих і освоєння нових, високоефективних видів продукції, механізацію й автоматизацію виробничих процесів, впровадження у виробництво передової техніки, прогресивної технології, яка забезпечуватиме скорочення витрат на одиницю нових, перспек­тивних виробів. Для виявлення резервів зниження витрат за рахунок ефектив­ніших варіантів виробництва, вибору оптимального співвідно­шення між споживчою якістю виробу й витратами на його виго­товлення використовується функціонально-вартісний аналіз. Про це вже досить докладно було сказано в розділі 2. Але не завадить ще раз нагадати про головні особливості ФВА. Так, функціона­льно-вартісний аналіз одночасно та у взаємному зв'язку досліджує функції об'єкта і вартість цих функцій, тобто об'єктом ФВА є функції і їхня вартість.

Під функціями розуміють споживчі властивості (якість) об'єк­та. Вони поділяються на:

1) головну функцію, яка виражає призначення об'єкта;

2) основні функції, що забезпечують виконання головної функції;

3) допоміжні функції, що реалізують основні;

4) зайві або непотрібні функції;

5) шкідливі функції.

Для виявлення резервів зниження собівартості в конструкції виробів, у технології їх виготовлення спеціалісти виходять із мо­жливостей усунення зайвих або додаткових функцій виробу, тоб­то з можливості зниження його трудо- та матеріаломісткості, енергоємності, а відповідно й собівартості продукції. Зайві функ­ції виникають у результаті зміни призначення виробу, зміни яко­сті матеріалів, з яких його виготовляють, появи інших виробів, що виконують такі самі функції, зміни традиційних поглядів на призначення виробу тощо.

Оцінити функції виробів може лише група різнобічних спеці­алістів, до якої обов'язково входять економісти, конструктори і технологи. ФВА проводять послідовно за такими етапами: інформаційно-підготовчий, аналітичний, творчий, дослідний, запроваджувальний. Економісти беруть обов'язкову участь у двох ета­пах, серед яких дуже важливим є аналітичний. Аналітичний етап оцінки машини починають з «розбивки» її на вузли і деталі. По­тім виділяють і класифікують функції, виконувані вузлом і де­таллю, які описують послідовно на підставі побудови функціона­льних матричних і сітьових моделей. Функції ділять на головні й другорядні, основні й допоміжні та аналізують за ознаками: ко­рисні — непридатні (шкідливі), відповідні — невідповідні техніко-економічним умовам використання і сучасному стану науки і техніки. Аналіз функцій проводять і за витратами на їх виробни­цтво, виявляючи собівартість окремих функцій та визначаючи елементи й сукупності елементів, які потребують найбільших ви­трат. Аналізують витрати на матеріали, напівфабрикати і ком­плектуючі вироби, паливо, енергію, заробітну плату основних робітників, на утримання й експлуатацію обладнання. Щодо фу­нкцій, які відносять до технологічної собівартості, складають калькуляції в обсязі розрахункових витрат. Одержану розрахун­кову собівартість порівнюють з фактичною і плановою та визна­чають резерви можливого зниження собівартості. За неможливо­сті розподілу собівартості щодо функцій аналітичним способом, користуються способом експертних оцінок. Результати аналітич­них розрахунків узагальнюють у функціонально-вартісній діа­грамі, що відбиває функції виробів за їхньою значущістю в про­цесі виробництва і за рівнем собівартості відновлення функцій.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)