Тема Аналіз складу майна та джерел його утворення

1.Аналіз змін структури джерел коштів підприємства

2.Аналіз структури джерел формування власного капіталу

3.Аналіз структури позикового капіталу, ефективності його використання

4.Фінансовий леверидж

1. Аналіз змін структури джерел коштів підприємства.

Відомо, що фінансові ресурси підприємства формуються з власного та позикового капіталу.

На співвідношення власного і позикового капіталу впливає низка чинників, які обумовлені як внутрішніми, так і зовнішніми умовами діяльності підприємств:

- розширення діяльності впливає на потребу підприємства в залученні позикового капіталу для створення необхідних запасів товарно-мате­ріальних цінностей;

- накопичення зайвих запасів застарілого устаткування, матеріалів,

готової продукції, відволікання коштів в сумнівну прострочену заборго­ваність також призводить до залучення позикового капіталу;

- різні розміри відсоткових ставок за кредит і дивіденди. Доля позикового капіталу збільшується, якщо відсоткові ставки за кредит нижчі від ставок за девідендами. Якщо ставка за дивідендами нижча відсоткової ставки за кредит, доля власного капіталу збільшується.

Зазвичай, підприємства зацікавлені в залученні позикового капіталу, оскільки відсотки за кредит розглядаються як витрати і не включаються в оподаткований прибуток. Окрім того, витрати на виплату відсотків, як правило, нижчі від прибутку, який підприємство отримує від використання в своєму обороті позикових коштів, а це сприяє підвищенню рентабельності власного капіталу. Від того, наскільки оптимальним буде співвідношення власного і позикового капіталів, якою'буде «ціна» останнього, значною мірою залежить фінансовий стан підприємства. Аналіз структури власних і позикових коштів, співвідношення між ними дає можливість оцінити рівень раціональності формування джерел фінансування діяльності підприємства, його ринкової стійкості. А це вкрай важливо для постачальників ресурсів, зокрема для банків, при вивченні кредитного ризику і для самого підприємства при визначенні перспективного варіанта організації фінансів та при формуванні фінансової стратегії.

Основним завданням аналізу джерел формування капіталу є вивчення та оцінка:

- змін, що відбулися в структурі всіх джерел коштів, і зокрема в структурі власного та позикового капіталу, у наявності власних оборотних коштів та їх частки в сумі власних коштів і в матеріальних оборотних коштах на кінець звітного періоду порівняно з його початком;

- раціональності формування структури джерел коштів;

- «ціни» джерел коштів;

- показників, що характеризують ринкову та фінансову стійкість підприємства.

Інформацію про розмір власних джерел коштів подано в І розділі пасиву балансу, а дані про позикові кошти - короткострокові та довгострокові зобов'язання - у, відповідно, III та IV розділах.

Для аналізу змін структури джерел усіх коштів підприємства визначають питому вагу власних та позикових коштів у загальній їх сумі на початок та кінець звітного періоду й одержані показники порівнюють.

Результати аналізу структури джерел капіталу повинні показати, на якому переважно капіталі працює підприємство - власному чи позиковому, чи не прихований у структурі, що склалася, ризик для інвесторів, чи ця структура сприятлива для ефективного вико­ристання капіталу.

Оцінка змін, які відбулися в структурі капіталу, може бути різною, з позиції інвесторів і з позиції підприємств. Так, для інвесторів, зокрема для банків, більш надійною є ситуація, якщо частка власного капіталу в клієнтів вища, оскільки це виключає фінансовий ризик.

Структура джерел коштів підприємства характеризується трьома

показниками, які визначають ринкову стійкість підприємства:

• коефіцієнт фінансової незалежності (автономності):

• коефіцієнт фінансової стійкості;

• коефіцієнт фінансової залежності;

• коефіцієнт фінансового ризику (плече фінансового важеля).
Найважливішим з них вважають коефіцієнт фінансової

незалежності (автономності, концентрації власного капіталу) (К^). Коефіцієнт фінансової незалежності (Кф.н) обчислюють як відношення власного капіталу до загального капіталу (валюти балансу):

Для підприємств, які працюють в умовах розвинутих ринкових відносин, нормальним явищем, що забезпечує достатньо стабільний стан фінансів для інвесторів і кредиторів, вважається відношення власного капіталу до його загальної суми на рівні 60%. У цьому разі ризик кредиторів зводиться до мінімуму, оскільки, продавши майно, сформоване за рахунок власного капіталу, підприємство зможе погасити свої боргові зобов'язання навіть тоді, коли частину майна, в яку вкладено позикові кошти, буде знецінено.

Коефіцієнт фінансової стійкості (К_фс) відрізняється від коефіцієнта незалежності тим, що при його визначенні до власних коштів додають довгострокові позикові кошти за вирахуванням використання позикових коштів:

Цей показник показує питому вагу в загальній вартості майна всіх джерел коштів, які підприємство може використовувати без витрат для кредиторів. Він обмежує вкладення короткострокових позичених коштів тільки тими активами, які легко реалізуються і швидко повертаються в грошову форму.

Коефіцієнт фінансової залежності (Кф.з) - це відношення позикового капіталу до загального:

Він характеризує залежність діяльності підприємства від позикового капіталу. Оптимальним значенням цього коефіцієнта вважається 0,4 (40%).

Плече фінансового важеля, або коефіцієнт фінансового ризику (К_Ф.Р) — це відношення позикового капіталу до власного:

Це - найвагоміший показник, який свідчить про фінансову неза­лежність (автономність) підприємства від залучення позикових коштів. Він показує, скільки позикових коштів залучає підпри­ємство на одну гривню власного капіталу.

Оптимальне значення К_фр - 03-0,5. Критичним значенням цього коефіцієнта вважається одиниця. Однак економісти вважають, що при високих показниках оборотності оборотних коштів критичне значення коефіцієнта може перевищувати одиницю без істотних наслідків для ринкової стійкості.

Багато вчених-економістів відносять вищеперелічені коефіцієнти до відносних показників фінансової стійкості. Аналіз показників ринкової стійкості проводиться методом порівняння їх значень на кінець періоду, який аналізується, із його початком.

Характеризуючи структуру джерел коштів підприємства, поряд із вищеназваними коефіцієнтами потрібно визначити та дати оцінку частковим показникам, які відображають різні тенденції в зміні структури окремих груп джерел. До таких коефіцієнтів слід віднести:

- коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів (К_дз);

- коефіцієнт короткострокової заборгованості (К_кз);

- коефіцієнт кредиторської заборгованості та інших короткострокових пасивів (К_кзкп)

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів (Кдз ) -

це відношення довгострокових зобов'язань до суми джерел власних коштів підприємства та довгострокових зобов'язань:

Коефіцієнт короткострокової заборгованості (Ккз ) характеризує частку короткострокових зобов 'язань підприємства в загальній сумі зобов'язань та обчислюється за формулою:

Коефіцієнт кредиторської заборгованості та інших поточних зобов'язань (К кзпз) виражає частку кредиторської заборгованості та інших поточних зобов'язань до загальної суми зобов'язань підприємства:

Поиск по сайту: