Поточні витрати підприємства і методи їхньої диференціації

У процесі підприємницької діяльності суб'єкти господарювання здійснюють різноманітні витрати, необхідні для організації виробництва і реалізації продукції.

Поточні витрати пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. Вони займають найбільшу питому вагу у всіх витратах підприємства

Поточні витрати повертаються підприємству по завершенні циклу виробництва і реалізації продукції в складі виручки від реалізації продукції.

Склад поточних витрат різноманітний і класифікується в залежності від способу віднесення на собівартість продукції, впливу на обсяг виробництва, від їхньої однорідності.

У фінансовому менеджменті управління поточними витратами розглядається у тісному зв'язку з результатами виробничої діяльності.

Для ухвалення рішення про планування складу, структури і величини поточних витрат використовують:

- фактичні дані про собівартість продукції та отриманого прибутку за минулий період;

- детальну інформацію про очікувані витрати і доходи.

У випадку, якщо суттєвої різниці в обсязі виробництва і реалізації не планується, то для ухвалення рішення про величину витрат можна використовувати дані минулого періоду з застосуванням до них індексу інфляції.

При суттєвіх змінах виробничої програми необхідний детальний аналіз змісту витрат, їхнього складу, структури для того, щоб розглянути альтернативні варіанти, оцінити їх ефективність у залежності від зміни обсягу виробництва продукції, її ціни, оплати праці та інших факторів.

З цих позицій у фінансовому менеджменті всі поточні витрати підприємства підрозділяються на:

• умовно-змінні;

• умовно-постійні;

• змішані.

Умовно-змінні витрати — залежать від обсягу виробництва продукції і змінюються прямо пропорційно зміні обсягу виробництва. З ростом обсягу виробництва вони збільшуються і, навпаки, знижуються при зменшенні обсягу виробництва. Слід мати на увазі, що змінні витрати на одиницю продукції є постійною величиною, а сукупні змінні витрати мають лінійну залежність від обсягу виробництва.

Умовно-змінні витрати можуть носити виробничий і невиробничий характер.

До умовно-змінних витрат виробничого призначення відносяться витрати на придбання сировини і матеріалів, технологічного палива і енергії, основну заробітну плату виробничих робітників і т.п.

До умовно-змінних витрат невиробничого призначення відносяться транспортні витрати, торгово-комісійні збори за продаж і інші витрати, що залежать від величини виручки від реалізації продукції.

Слід помітити, що назва "умовно-змінні витрати" говорить про те, що віднесення витрат до жорстко залежного від обсягу виробництва є умовним. На практиці нерідко виникають ситуації, коли витрати по тій чи іншій статті змінних витрат змінюються в інших темпах, чим обсяг виробництва. Наприклад, при покупці сировини його вартість може мати відхилення в залежності від закуповуваної партії. Як відомо, чим більше величина закупівлі, тим менше ціна.

Умовно-постійні витрати — витрати, що не залежать від динаміки обсягу виробництва за визначений період часу. До них відносяться: заробітна плата управлінського персоналу, амортизаційні відрахування, витрати на опалення і освітлення приміщень, орендна плата, грошові витрати на адміністративно-господарські потреби, представницькі витрати та інші.

Рівень умовно-постійних витрат у розрахунку на одиницю продукції, будучи незмінним для загального обсягу виробництва, має тенденцію до відносного зменшення з ростом обсягу виробництва і, навпаки, відносному збільшенню при зниженні обсягу виробництва (див.табл.7.1).

Через наявність умовно-постійних витрат підприємство, реалізуючи кожну одиницю продукції (товарів, робіт, послуг) із прибутком, який закладений в ціні, буде залишатися збитковим, поки не досягне такого обсягу реалізації продукції, виручка від якої покриє всі умовно-постійні витрати.

Умовно-постійні витрати можуть змінюватися під впливом факторів, не зв'язаних зі зміною обсягу виробництва. До таких факторів можна віднести ріст цін, переоцінку основних фондів, зміна норм амортизаційних відрахувань, що спричиняють збільшення умовно-постійних витрат.

Таблиця 7.1

Вплив зміни обсягу виробництва (реалізації) продукції

на змінні та умовно-постійні витрати

Крім того, окремі види витрат у визначених умовах можна віднести або до постійних, або до змінних. Так, наприклад, їхня залежність від форми оплати праці. При відрядній формі оплати праці витрати на заробітну плату відносять до умовно-змінних витрат; при твердому окладі ці витрати вважаються постійними.

Змішані витрати містять у собі як постійні, так і змінні витрати. До них відносяться: поштові і телеграфні витрати, витрати на поточний ремонт устаткування, витрати на відрядження, на матеріально-технічне забезпечення і т.ін. В залежності від величини і можливості планування їх можна або не враховувати, або в кожному конкретному випадку виділити в них постійні та змінні витрати.

Класифікація витрат на постійні і змінні необхідна для прийняття управлінських рішень і допомагає фінансовому менеджеру вирішувати наступні завдання:

· оцінити окупаємість витрат;

· оптимізувати величину прибутку;

· визначити запас фінансової міцності підприємства.

З метою достовірного поділу витрат на постійні і змінні використовують три основні методи:

· метод максимальної та мінімальної точки;

· графічний (статистичний) метод;

· метод найменших квадратів.

Розглянемо детально метод максимальної та мінімальної точки, який здійснюється в кілька етапів:

1. По підприємству аналізуються дані звітного періоду в розрізі щомісячних обсягів виробництва в натуральному (кількісному) виразі і здійснених фактичних витратах у вартісному вимірі. Із сукупності даних вибирається два періоди і з найбільшим і з найменшим обсягом виробництва (наприклад, лютий і жовтень);

2. Аналітиком будується таблиця для знаходження різниці в рівнях обсягу виробництва і витрат. Наприклад:

3. Визначається так звана ставка змінних витрат – це середні змінні витрати в собівартості одиниці продукції:

(7.1)

де K_max - максимальний обсяг виробництва, тис.шт.;

K_{min, %} - мінімальний обсяг виробництва у відсотках до максимального.

4. Визначається загальна сума постійних витрат:

(7.2)

Постійні витрати = 247,4 – 21,22 × 8,5 = 67,03 тис.грн.

5. Складається рівняння загального обсягу витрат підприємства, що відображає залежність зміни загальних витрат від обсягу виробництва:

витрати = 67,03 + 21,22 × обсяг виробництва продукції

Порівняння виручки від реалізації продукції із сукупними витратами дає можливість визначити величину прибутку, яку можна одержати при заданому обсязі виробництва і співвідношенні змінних і постійних витрат.

Поиск по сайту: