Виконання договору зберігання

Стаття 945. Зміна умов зберігання

1. Зберігач зобов'язаний негайно повідомити поклажодавця про необхідність зміни умов зберігання речі і отримати його відповідь.

У разі небезпеки втрати, нестачі або пошкодження речі зберігач зобов'язаний змінити спосіб, місце та інші умови її зберігання, не чекаючи відповіді поклажодавця.

2. Якщо річ пошкоджена або виникли реальна загроза її пошкодження чи інші обставини, що не дають змоги забезпечити її схоронність, а вжиття заходів з боку поклажодавця очікувати неможливо, зберігач має право продати річ або її частину.

Якщо зазначені обставини виникли з причин, за які зберігач не відповідає, він має право відшкодувати свої витрати з суми виторгу, одержаної від продажу речі. Наявність зазначених обставин доводиться зберігачем.

Виконання договору зберігання

Виконання договору зберігання має здійснюватися відповідно до вимог закону та умов договору. Певні правові засади виконання договору зберігання закріплено в ст. 943 ЦК. Так, її ч. 1 зобов'язує зберігача особисто виконувати взяті на себе зберігальні обов'язки. Це загальне правило діє незалежно від того, чи передбачено договором особисте виконання зберігальних обов'язків, чи таке застереження відсутнє. Однак наявність такої норми не перешкоджає сторонам передбачати у договорі інші умови виконання зберігальних обов'язків.

У ч. 2 ст. 943 визначаються підстави для перекладення зберігального обов'язку на іншу особу. Зберігач може це зробити за трьох умов, а саме: 1) покладення зберігальних обов'язків на іншу особу має бути вимушеним; 2) такі дії мають бути вчинені в інтересах поклажодавця; 3) зберігач не має можливості отримати на це згоду поклажодавця. Коментована норма побудована таким чином, що вимагає для заміни суб'єкта зберігання встановлення наявності всіх трьох умов. Відсутність хоча б однієї з них може бути підставою для визнання перекладення зберігачем зберігального обов'язку на іншу особу неправомірним із настанням для нього негативних правових наслідків, у тому числі у формі цивільно-правової відповідальності.

Законодавець не розкриває змісту конкретних фактів, які змушували б зберігача передати річ на зберігання іншій особі. Такими фактами можуть бути аварійні ситуації у складських приміщеннях, повені, пожежі, хвороба фізичної особи тощо. Однак і за таких обставин передання зберігальних функцій іншій особі має здійснюватися в інтересах поклажодавця, тобто сприяти схоронності поклажі, не призводити до невиправданих втрат. Окрім того, зберігач має виконати свій інформаційний обов'язок, тобто своєчасно повідомити поклажодавця про передання речі на зберігання іншій особі. Це має бути зроблено відповідно до технічних та фізичних можливостей поклажодавця та зберігача й інших обставин.

Передання зберігачем речі на зберігання іншій особі не приводить до виникнення нового договірного правовідношення між поклажодавцем і вторинним зберігачем. Усі вимоги щодо попередження втрати, пошкодження, псування поклажі поклажодавець має адресувати первісному зберігачеві, який несе повний ризик за вибір вторинного зберігача та відповідно за дії останнього. У свою чергу, первісний зберігач не позбувається прав за договором зберігання, у тому числі на винагороду за умови належного виконання своїх обов'язків. Витрати, що їх зазнав вторинний зберігач, має відшкодовувати йому первісний зберігач.

Закон (ст. 944 ЦК) забороняє зберігачу без згоди поклажодавця користуватися поклажею, а також передавати її у користування іншим особам. Установлення такої заборони - цілком виправданий припис, адже правовою метою такого договору є забезпечення збереження речі та повернення цієї ж речі непошкодженою, оскільки вона лише тимчасово перебуває у володінні зберігача, а не у користуванні.

Оскільки, відповідно до норм ст. 944, забороняється користування майном без згоди поклажодавця, то логічно, що законодавець не виключає можливості застерігати в договорі право зберігача на користування поклажею. Такі випадки можуть передбачатися навіть законом. Наприклад, подібна ситуація виникає при зберіганні речей із родовими ознаками, оскільки зберігач за таких обставин може не лише користуватися поклажею, а й розпоряджатися нею, якщо інше не встановлено договором. Так, відповідно до ст. 26 ЗУ "Про зерно та ринок зерна в Україні", якщо договір складського зберігання зерна передбачає, що зерновий склад має право розпоряджатися ним (або його частиною), то відносини сторін базуються на правилах про позику і порядок повернення зерна обумовлюється окремо в договорі його зберігання. У цьому разі не відбувається трансформації договору зберігання у договір позики, оскільки зазначений Закон передбачає лише поширення на договір зберігання правил про позику.

Згідно зі ст. 58 ЗУ "Про виконавче провадження" особа, якій передано на зберігання описане майно, може ним користуватися, якщо це не призведе до його знищення або зменшення цінності. У цьому разі відносини зберігання, що супроводжуються безоплатним користуванням описаним (арештованим) майном, мають певні ознаки позички, хоча законодавець не вважає за необхідне керуватися правилами про позичку.

У цивілістичній доктрині сформувалися різні погляди на правову природу договорів зберігання, коли зберігач набуває прав користування чи розпорядження поклажею. Одні вважають, що у цих випадках правовідносини продовжують бути зберігальними, інші - що виникають правовідносини найму (якщо користування платне), чи позички (якщо користування безоплатне), або позики (якщо зберігач набуває права розпоряджатися поклажею).

Для встановлення дійсної правової природи зберігання з наданням зберігачеві права користування поклажею необхідно насамперед встановити, на що були спрямовані воля і волевиявлення сторін, а також, хто зі сторін надавав послугу. Так, за договором зберігання послугу надає зберігач, оплачує поклажодавець (власник чи інший титульний володілець майна), а за договором майнового найму послугу оплачує наймач, який користується майном. У позикових відносинах позикодавець як власник майна передає його позичальнику безоплатно або за певну винагороду.

Якщо ж сторони свідомо оформлюють договором зберігання надання позики, то тут можливе застосування положень про удаваний правочин.

Поиск по сайту: