Ціп'як карликовий, яйце

Яйця округлі або овальні (50х40 мкм), прозорі, з тонкою двоконтурною оболон­кою. У центральній частині яйця знаходиться без­барвна округла онкосфера. Вона має свою власну оболонку і три пари гачків, розташованих паралель­но або під невеликим кутом один до одного. Між оболонками яйця й онкосфери помітні довгі нитко­подібні придатки - філаменти, що відходять по шість від кожного полюса онкосфери.

Епідеміологія. Гіменолепідоз – пероральний, контагіозний гельмінтоз, антропоноз, частіше трапляється в теплих сухих кліматичних зонах. Джерело інвазії – хвора людина. Механізм передачі – фекально-оральний.

Життєвий цикл паразита складний, може відбуватися в організмі однієї і тієї самої особини, яка є остаточним і проміжним хазяїном карликового ціп'яка. Розвиток може здійснюватися і за участі комах (блохи, мухи, борошняні жуки – стають проміжними, механічними хазяїнами). Людина заражається, проковтнувши яйця карликового ціп'яка, які проходять через шлунок і потрапляють у тонку кишку. Онкосфери з яєць паразита мимовільно активними рухами звільняються від оболонок у тонкій кишці людини, заглиблюються в кишкові ворсинки і перетворюються тут на фіни цистицеркоїди. Цистицеркоїди можуть розвиватися в лімфатичних фолікулах кишок, підслизовому шарі, а також у печінці, брижових лімфовузлах. На 6-8-му добу після заглиблення онкосфери ворсинки відокремлюються від слизової кишки, руйнуються, цистицеркоїди випадають у просвіт кишки. Вони за допомогою присосок і гачечків сколекса закріплюються на слизовій оболонці кишки, розпочинається процес стробіляції. Через 12-14 діб перетворюються на статевозрілу форму ціп'яка. Формування дорослої особини триває 3 тижні. Періодично від стробіли відриваються членики, заповнені яйцями (онкосфери), які з випорожненнями виділяються в навколишнє середовище.

Ціп'як карликовий, життєвий цикл (Пішак, Бажора, 2009):

1 - людина - остаточний та проміжний хазяїн; 2 - яйце; 3 - цистицеркоїд;

4 - життєвий цикл карликового ціп'яка в кишках людини без виходу

у зовнішнє середовище (а - доросла особина; б - онкосфера; в - фіна).

Яйця інвазійні вже в момент виходу з кишечнику, що зумовлює безпосереднє зараження від хворої людини – цим пояснюється автоінвазія.

Патогенна дія: ураження слизової оболонки внаслідок дії ферментів онкосфер і механічне зруй­нування ворсинок кишківника цистицеркоїдами; порушення процесів травлення і всмоктування в тонкій кишці, розвиток дисбактеріозу.

Клініка. Хворіють в основному діти. При невеликій кількості паразитів хвороба проходить безсимптомно. При інтенсивній інвазії характерні зниження апетиту, нудота, непостійні випорожнення. Можуть бути болі в животі, алергічні висипки.

Діагностика. Клінічна: поєднання непостійної діареї і токсично-алергічних явищ. Лабораторна: овоскопія свіжовиділених фекалій, тому що яйця ціп'яка швидко руйнуються і деформуються в зовнішньому середовищі. Дослідження повторюютьтричі з інтервалом 5-7 днів внаслідок непостійного виділення яєць при невеликому ступені інвазії.

Профілактика. Особиста: дотримання правил особистої гігієни. Громадська: профілактичне обстеження дітей у дитячих садках і школярів молодших класів, працівників дитячих садків і харчових підприємств. При виявленні хворих обстежують всіх членів родини.

Виконання вимог санітарного режиму в дитячих установах, боротьба з гризунами, санітарно-просвітня робота.

Ехінокок (Echinococcus granulosus) - збудник ехінококозу

Географічне поширення: повсюдно. Особливо розповсюджений в районах, де займаються вівчарством (Греція, Іспанія, Італія, Україна, Молдова, Росія, Сирія, Південна Африка та ін.)

Морфологія. Статевозріла особина довжиною 0,25-0,5 см, складається з 3-4 члеників (1-2 юних членики, 1 гермафродитний, 1 зрілий). Сколекс грушоподібної форми, має 4 присоски і хоботок із 36-40 гачками.

Гермафродитний членик містить 32-40 сім'яників, жовтівник розташований позаду яєчника.

Зрілий членик розміром 2х0,6 мм, містить мішкоподібну матку закритого типу з непостійною кількістю бічних відгалужень, в якій знаходиться 500-800 яєць.

Статевозріла особина Echinococcus granulosus