Життєвий цикл сисуна ланцетоподібного

Яйця дикроцелія виділяються з фекаліями хворого в навколишнє середовище. Всередині яйця знаходиться розвинутий мірацидій, що вивільняється у тілі наземного молюска. У печінці молюска (впродовж 4,5 міс. - 1 року) розвиваються спороцисти і церкарії. Стадія редії відсутня. Церкарії мігрують у порожнину легень і викидаються назовні у вигляді слизуватих грудочок. Грудочки проковтують мурахи, у м'язах і жировому тілі яких розвиваються метацеркарії. Характерне заціпеніння уражених мурах при зниженні температури до 11-12 °С, що полегшує їх проковтування остаточним хазяїном з травою.

Клінічні прояви захворювання дикроцеліозу: Інкубаційний період триває від 1 до 8 тижнів. Хвороба розпочинається з нездужання, головного болю, зниження апетиту. Іноді з'являється кропивниця і часто гарячка:. При огляді хворого виявляють субіктеричність склер. Пізніше виникають болі в епігастрії та правій підреберній ділянці, нудота, іноді блювання. Печінка збільшується в розмірах, стає щільною і болючою при пальпації. У ранню фазу хвороби з'являється помітний еозинофільний лейкоцитоз із зростанням кількості лейкоцитів до 18000-20000 і навіть до 52000, еозинофілів – до 40500 в 1мм3 крові. Поступово через 3-4 місяці гострі явища вщухають, температура знижується до нормальної і дикроцеліоз переходить у хронічну форму. При цьому переважають диспепсичні явища, запаморочення, болі в животі. Останні мають характер давлячих або колючих в епігастрії або правому підребер'ї. Проте болі можуть набувати нападоподібного характеру, нагадуючи жовчнокам'яну коліку, супроводжуються збільшенням у розмірах жовчного міхура, зростанням температури до 38°С і вище, іноді з'являється жовтяниця. Тривалість цих нападів різна – від кількох годин до 7-8 діб. Напади розділені періодами, коли болі зникають або вони незначні. Печінка виступає з-під реберної дуги на 2-5 см, але може і не збільшуватися. Консистенція її щільна, поверхня гладенька. У крові кількість лейкоцитів незмінена або помірний лейкоцитоз, еозинофілія незначна (7-10%). При тривалому перебігу хвороби настають розлади функції печінки, пронос, макроцитарна анемія, схуднення.

У більш пізню фазу статевозрілі форми викликають хронічне запалення жовчних шляхів із розростанням фіброзної тканини, з відкладанням у ній солей кальцію, розвиваються явища холангіту, дискінезії жовчних шляхів, іноді гепатит. За своєчасного розпізнання й енергійної терапії прогноз сприятливий.

Діагностика. Клінічна: ґрунтується на поєднанні симптомів холециститу з алергічними проявами.

Лабораторна: виявлення яєць у дуоденально­му вмісті і фекаліях, як і при фасціольозі, можливе виявлення "транзитних" яєць; серологічні реакції.

Лікування. Розроблено недостатньо. Рекомендується празиквантел.

Профілактика. Особиста: мити овочі і фрукти перед вживанням. Громадська: ветеринарний контроль за тваринами.

Сисун легеневий (Раragonimus ringeri)