Життєвий цикл продукції

З урахуванням ринкової ситуації будь-який виріб, як би проходить цикл із чотирьох етапів: етап виведення на ринок; етап росту; етап зрілості; етап занепаду. Етап виведення на ринок характеризується повільним ростом збуту й мінімальних прибутків поки виріб проштовхують по каналах розподілу. У випадку успіху виріб вступає в етап росту, для якого характерні швидкий ріст збуту й збільшення прибутків. На цьому етапі підприємства прагнуть удосконалити виріб, проникнути в нові сегменти ринку й канали розподілу, а також небагато знизити ціни. Потім треба етап зрілості, у рамках якого ріст збуту сповільнюється, а прибутку стабілізуються. Для пожвавлення збуту підприємства вишукують різні новаторські прийоми, що передбачають зокрема модифікацію ринку, модифікацію виробу й модифікацію комплексного маркетингу. І, нарешті, виріб вступає в стадію занепаду, коли збут і прибутку скорочуються. Завдання підприємства на цьому етапі складаються у виявленні "старіючих виробів" і прийняття у відношенні кожного з них рішення або про продовження випуску, або про "зниження плодів", або про виключення його з номенклатури. В останньому випадку виріб можуть продати іншому підприємству або просто зняти з виробництва.

Основні складові життєвого циклу будь-якого виробу наступні:

1) маркетингові дослідження потреб ринку;

2) генерація ідей й їхня фільтрація;

3) технічна й економічна експертиза проекту;

4) науково-дослідні роботи з тематики виробу;

5) дослідно-конструкторська робота;

6) пробний маркетинг;

7) підготовка виробництва виробу на заводі-виготовлювачі серійної продукції);

8) властиво виробництво й збут;

9) експлуатація виробів;

10) утилізація виробів.

Основним змістом цільових досліджень у процесі керування життєвим циклом вироби є: аналіз прогнозованого стану об'єктів, визначення очікуваних і фактичних результатів, оцінка пріоритетності в рішенні локальних завдань, виявлення кращих напрямків використання ресурсів. Як уже вказувалося вище, при такому аналізі виникають наступні питання:

- які фактори, умови й на яких стадіях варто піддавати оцінці?

- який повинна бути система критеріїв оцінок?

- які методологічні підходи й прийоми варто використати в ході оцінки?

Тривалості всіх стадій життєвого циклу виробу докорінно впливають на його економічну ефективність. Особливе значення має скорочення строків науково-технічної підготовки виробництва, у тому числі й забезпечення певної паралельності виконання окремих етапів. Для цього необхідно:

- знизити до мінімуму всі зміни, внесені у виріб після передачі результатів від одного етапу до іншого;

- визначити й реалізувати раціональну паралельність робіт, фаз, стадій циклу;

- забезпечити скорочення витрат часу на виконання окремих етапів.

Рішення першого завдання забезпечується інженерно-технічними методами (стандартизація, уніфікація, забезпечення якості й надійності і т.д.).

Рішення другого завдання здійснюється шляхом застосування планово-координаційних методів.

Рішення третього завдання пов'язане з першої й складається у використанні організаційних методів (розвиток технічного забезпечення, автоматизації, коштів планування, функціонально-вартісного аналізу, досвідченого виробництва й т.д.).

Організація виробничого процесу підприємства передбачає раціональне сполучення в просторі й у часі основних, допоміжних й обслуговуючих процесів. Головна мета організації виробничого процесу - економія часу, забезпечення високої якості й ефективності виробництва продукції.

Операція - частина технологічного процесу, виконуваного на тому самому робітнику місці, під тим самим предметом праці, тим самим інструментом і тим самим складом працюючих. У виробничому процесі виділяють основні й допоміжні операції.

Основні операції спрямовані на зміну хімічного складу, властивостей, геометричних розмірів предмета праці (різання, термообробка, штампування, механічна обробка, зборка й зварювання).

Допоміжні операції забезпечують виконання основних операцій (транспортування, установка, завантаження, контроль якості).

У сумі основні й допоміжні операції утворять технологічний процес одержання продукції.

Виробничих цикл – відрізок часу між початком і закінченням виробничого процесу, виготовлення одного виробу або партії виробів.

Знати тривалість виробничого циклу необхідно для створення виробничої програми, для визначення строків запуску у виробництво конкретних видів продукції по заданим або обговореним у контракті строком випуску цієї ж продукції. Тривалість виробничого циклу використають при розрахунку величини незавершеного виробництва. Скорочення тривалості виробничого циклу має важливе економічне значення. Чим вона менше, тим за інших рівних умов можна одержати більший обсяг продукції, вище ефективність використання основних фондів, менше потреба в оборотних коштах, які вкладені в незавершене виробництво.

Розглядаючи структуру виробничого циклу виділяють 3 складових:

1. час виконання операції (основних і допоміжних)

2. час протікання природних процесів

3. час перерв.

Час виконання основних операцій, які спрямовані на зміні геометричних розмірів, форми, складу предметів праці утворять технологічний цикл, що є основою виробничого циклу (одержання заготівлі, її обробка, зборка й зварювання).

Допоміжні операції пов'язані з контролем технологічних процесів, і із транспортуванням предметів праці в процесі обробки. Природні процеси не вимагають участі людини, але вимагають витрати часу (вилежування, сушіння).

Величина технологічного циклу багато в чому залежить від обраного сполучення в часі операційних циклів.

Розглядається 3 способи передачі предмета праці:

1. послідовний (найбільше простій)

2. паралельно-послідовний

3. паралельний

1. Послідовний

Основна умова: кожна наступна операція над виробом (партією) починається після закінчення обробки виробу (партії) на попередній операції. Спостерігаються перерви партионности, тому раціонально використати цей вид передачі при невеликих партіях і невисокій трудомісткості. Використаються в одиничному й дрібносерійному виробництві.

Тт. _ц. -тривалість технологічного циклу

n - кількість виробів

t_{шт i} – час i-ої операції

m - кількість операцій процесу

i -кількість робочих місць на i -ої операції технологічного процесу

2. Паралельно -послідовний

Передбачає такий порядок робіт при якій досягається найбільша одночасність виконання суміжних операцій і при цьому забезпечується безперервність обробки всієї партії виробів на кожній операції.

Партія виробів в n штук ділитися на більше дрібні передатні партії (P), саме це дозволяє виконувати умови безперервної й одночасної обробки.

При організації процесу в часі розглядаються варіанти сполучення суміжних операційних циклів.

Р - мала транспортна партія

Р_i й P_i+1 -час обробки однієї транспортної партії на i й i+1 операції

Τ_пер – час перекриття

При побудові графіка процесу провадиться по парне порівняння суміжних операцій й у кожній парі вибирається операція з мінімальним операційним циклом

Тривалість технологічного циклу при ^II/_{постійної} обробки значить менше ніж при послідовному виді передачі, але при цьому з'являється більше число планово облікових одиниць і збільшується навантаження на транспортний засіб.

Доцільно використати при невеликих партіях і значній трудомісткості обробки. Це властиво крупносерийному типу виробництва.

3. Паралельний

Паралельний тип характеризується тим, що невеликі передатні партії передаються з попередньої операції на наступну негайно послу закінчення обробки на попередній операції. При цьому партії виробів у процесі обробки не пролежують, а робочі місця завантажені не завжди повністю внаслідок різниці по продуктивності. При побудові графічної моделі спочатку встановлюють операцію найбільшу продуктивність, що має. Процес обробки на цій операції буде безперервним у відмінності від інших операцій.

Не доцільно застосовувати для процесу з різною тривалістю операцій тому що втрати часу можуть бути значними.

Для усунення втрат треба проводити вирівнювання операційних циклів, і якщо досягається синхронізація - це перехід до безперервно-точної форми організації виробництва.

Визначаючи тривалість виробничого циклу в основу закладають тривалість технологічного циклу, а час виконання операцій допоміжних ураховують тільки в тому випадку, якщо їхнє виконання не перекривається циклом технологічним або часом перерв в обробці.

Для зручності розробки планів-графіків тривалість технологічного процесу розраховують у днях. Для цього треба визначити коефіцієнт перекладу в календарні дні:

де 1,4 -коефіцієнт для переривчастих графіків роботи підрозділів Тривалість виробничого циклу(Тп. _ц.):

, (дн)

Більшість процесів мають складних характер і складаються із процесів простих - одержання елементів вхідних у загальний виріб. При реалізації складних процесів прості можуть сполучатися в часі послідовно, паралельно й паралельно. Побудова моделей складних процесів у часі провадиться для досягнення наступних цілей:

1. визначити тривалість виробничого циклу складного процесу який використається при розробки оперативних планових графіків виробництва.

2. щоб установити які деталі (вузли) можуть виготовляти паралельно.

3. визначити час початку запуску виробництва деталей, вузлів.

При побудові необхідно з'ясувати які виробничі потужності використаються, завантажені вони чи ні в цей момент часу й чи можлива паралельна обробка (зборка) всіх елементів конструкції. Час запуску виробництва визначається із часу випуску. Якщо виготовлення деталей, зборка вузлів і конструкції не лімітується складом устаткування, то можливо максимальну паралельність.

При визначенні тривалості виробничого циклу складного процесу враховуються межциклические перерви. Розраховується коефіцієнт паралельності процесу.

Тривалість виробничого циклу в практиці скорочують по двох напрямках: скорочують робочий період і повністю ліквідують або зводять до мінімуму різні перерви.

Заходу щодо скорочення тривалості виробничого циклу випливають із принципів побудови виробничого процесу.

Скорочення робочого періоду в частині операційних циклів досягається шляхом удосконалювання технологічних процесів, підвищення технологічності конструкції.

Удосконалювання технологічних процесів - їхня комплексна механізація й автоматизація, впровадження швидкісних режимів застосування прогресивних технологічних процесів, концентрація операцій.

Концентрація операцій укладається в многоинструментальной і багатопредметній обробці або в сполученні в одному робочому циклі декількох технологічних операцій.

Підвищення технологічності -раціональний поділ конструкції на вузли для паралельної зборки.

Тривалість транспортних операцій може бути значно зменшена в результаті перепланування встаткування на основі принципу прямоточности.

Час межопераційних перерв значно зменшується в результаті переходу від послідовного до послідовно-паралельного й паралельного виду руху

Повна відсутність перерв партионности й обслуговування характеризує безперервно-потокове виробництво. Межопераційні перерви можуть бути зменшені шляхом організації цехів предметної спеціалізації.

4. Потоковим виробництвом називається така форма організації процесів, що характеризується ритмічною повторюваністю погоджених у часі операцій, виконуваних на спеціалізованих робочих місцях, розташованих послідовно по ходу виробничого процесу.

Виробництво, організоване по потоковому методі, характеризується рядом ознак: детальне розчленовування процесів виробництва на складові частини - операції й закріплення кожної операції за певним робочим місцем; прямоточне з найменшими розривами розташування робочих місць; поштучна передача деталей з одного робочого місця на інше; синхронізація тривалості операцій; використання для передачі деталей з одного робочого місця на інше спеціальних транспортних засобів.

Первинною ланкою потокового виробництва є потокова лінія – це група робочих місць, на яких виробничий процес здійснюється відповідно до характерних ознак потокового виробництва.

Організація потокових ліній висуває особливі вимоги до планування встаткування, транспортним засобам, застосовуваній тарі. Планування потокових ліній повинна забезпечувати найбільшу прямоточность і найкоротший маршрут руху деталей, ощадливе використання площ для зберігання необхідних матеріалів і деталей. Залежно від конструкцій виробничих будинків, видів виробів, що випускають, і використовуваного встаткування розробляються планування овальних, Т- і П-образных, кругових потокових ліній.

Класифікація основних видів і форм потокових ліній. Всі застосовувані потокові лінії можна класифікувати по ряду ознак.

Залежно від кількості одночасно оброблюваних виробів потокові лінії підрозділяються на одне- і многономенклатурные. У першому випадку на лінії обробляється або збирається виріб одного типорозміру, у другому – вироби декількох типорозмірів, подібних по конструкції або технології обробки.

Про ступінь механізації й автоматизації виробничого процесу потокові лінії можна розділити на три види: немеханізовані, механізовані й автоматичні.

По способі підтримки й характеру режиму розрізняють потокові лінії із примусовим і регламентованим ритмом і потокові лінії з вільним ритмом. На лініях із примусовим і регламентованим ритмом деталі з операції на операцію передаються за допомогою спеціального транспортного устрою із заздалегідь заданою швидкістю. Ритм лінії підтримується за допомогою цих транспортних засобів. На потокових лініях з вільним ритмом інтервал часу між запуском двох виробів на лінію підтримується робітником або майстром.

По ступені безперервності процесу виробництва розрізняють безперервно-потокові й перемінно-потокові лінії. На безперервно-потокових лініях операції рівні або кратні ритму, тобто синхронізовані в часі. Такі лінії застосовуються головним чином у складальних цехах. На перемінно-потокових лініях норми часу по операціях не рівні й не кратні ритму. Вони найчастіше зустрічаються в обробних цехах, де через різницю продуктивності й оснащення можливості синхронізації обмежені.

По характері роботи конвеєра розрізняють лінії з безперервним і пульсуючим рухом предметів праці. У першому випадку всі технологічні операції виконуються під час руху виробу. При цьому робітник переміщається уздовж лінії. У другому випадку конвеєр пересуває предмет праці від одного робочого місця до іншому й зупиняється на час виконання операції.

5. Економічна ефективність використання потокових форм організацій виробничих процесів складається в підвищенні продуктивності праці в слідстві факторів, реалізація яких можлива найбільше повно в умовах потоку - використання спеціалізованого встаткування й оснащення, механізація транспортних робіт, спеціалізація робочих місць, оптимальний рівень обслуговування робочих місць. Це приводить до скорочення втрат робочого часу й оптимізує процес обробки, дає зменшення обсягу незавершеного виробництва, поліпшення використання основних фондів підприємства і його підрозділів, завантаження встаткування, підвищення якості продукції, знижується шлюб. Все це приводить до зниження витрат на випуск продукції, збільшенню прибутку підприємства й підвищенню рентабельності виробництва. Застосування потокової форми організації виробництва засновано на принципах:

1) Спеціалізації, створення предметно-предметно-замкнутих ділянок у вигляді спеціалізованих ліній для виконання технологічна,транспортних і контрольних операція. За лінією м.б. закріплено один виріб - однопредметну лінію (характерна для масового типу виробництва), якщо виробництво носить серійний характер, то за лінією закріплено кілька виробів і тоді вона називається багатопредметної або многономенклатурной.

2) Прямоточность складається в розташуванні робочих місць, основного технологічного встаткування в порядку проходження технологічного процесу. Ланцюжок робочих місць м.б. простій: одна операція одне робоче місце й складної - на операції кілька робочих місць-дублерів. При організації складних ланцюжків з'являється проблема адресування виробів по робочих місцях.

3) Безперервності на потокових лініях реалізуються у вигляді безперервного руху виробів по операціях, при безперервній роботі робітників й устаткування. Такі лінії називаються безперервно-потокові, вони м. б. одне- і багатопредметними. Реалізуються безперервність потоку внаслідок принципу пропорційності -рівної продуктивності на всіх операціях процесу. Рівна продуктивність забезпечує повне завантаження робочих місць і робітників. Якщо внаслідок технічних і технологічних особливостей не вдається досягти рівної продуктивності, то лінія працює як прерывнопоточная або прямоточна. М.б. одне й многопредметные

4) Паралельності -паралельність руху виробів або партії виробів тобто в кожен момент часу на лінії обробляється кілька виробів даного виду на різній стадії технологічного процесу.

5) Ритмічності - тобто ритмічний випуск продукції з лінії й ритмічне повторення операцій. Операції найбільшої тривалості повинні мати більше число робочих місць-дублерів.

Ніж ширше русло потоку тим повільніше ведеться обробка. Цим і досягається єдиний такт роботи лінії, тобто випуск того самого кількості виробів через рівні проміжки (інтервали) часу.

На прямоточних лініях з різною продуктивністю по операціях безперервність роботи встаткування відсутній, але ритмічність випуску продукції дотримується.

По способі ритмічності розділяються лінії:

- с регламентованим ритмом (безупинно потокове)

- вільним ритмом (прямопоточное)

Найпоширенішим транспортним устаткуванням у потоковому виробництві є транспортне встаткування безперервної дії (конвеєри).

Можуть використатися спуски, скати, підйомно-транспортне встаткування циклічної дії (кран-балки, мостові крани).

Конвеєри можуть бути:

1) робітники - служать для виконання технологічних операцій на конвеєрі. Широко використаються в складальному виробництві;

2) розподільні -обслуговують лінії зі стаціонарними робітниками місцями для адресування виробів по робочих місцях.

Основні елементи організації потокових ліній:

1.r - такт роботи лінії - це інтервал часу між запуском на лінію даного об'єкта й об'єкта наступного за ним. Такт визначається з урахуванням регламентованих перерв пов'язаних з обслуговуванням устаткування й з урахуванням шлюбу який може бути виявлений при кінцевому контролі

Т_см -тривалість зміни

Тр. _п. -тривалість регламентованих перерв

f - кількість змін роботи в добу

N_{запуск.} = N_вып.(1+?),? - % шлюбу (питома вага)

Якщо на лінії одночасно збирається або виробляється кілька одиниць продукції однотипних і при цьому передача з однієї операції на іншу здійснюється передатними партіями Р, то розраховуємо ритм роботи лінії

R = р · r

2. Число робочих місць на кожній операції.

Якщо числа вийшли не цілі, то встановлюють прийняте число робочих місць С_пр округляючи розрахункову величину до найближчого цілого числа.

3.) Коефіцієнт завантаження встаткування на кожній операції

Середній коефіцієнт завантаження встаткування, що встановлений на всій лінії

Якщо С_расч.=С_пр., те можна визначити число операторів на лінії.

З огляду на число робочих змін, робочих місць і норму обслуговування робочого місця.

Вибір типу лінії

Якщо дотримуються умови:

,

те лінія роботи із принципу безперервного потоку. Якщо умова не виконується, то лінія буде прямоточною. Допускається перевантаження робочого місця на 8-10% на етапі проектування. Далі зняття цього перевантаження при синхронізації операції. Найпоширенішими способами синхронізації м.б.:

1. Розчленовування операцій на переходи й комбінування різних варіантів виконання переходу або угруповання переходів у кілька операцій;

2. концентрація операцій при оснащенні ліній комбінованим устаткуванням;

3. введення паралельних робочих місць на тих операціях, де простежується кратність часу виконання такту роботи лінії.

4. інтенсифікація режимів обробки, сполучення часу машинної й ручної роботи;

5. удосконалювання робочих прийомів на ручних операціях.

Поиск по сайту: