Шистосомоз японський (Schistosomosis japоnicum)

Хронічне захворювання з переважним ураженням травної системи і, частіше, ніж інші шистосомози, ускладнюється неврологічними розладами. Японський шистосомоз поширений у Південному Китаї, на Філіппінському архіпелазі, у Південній Японії.

Етіологія. Збудник – Schistosoma japonicum. Розміри самця 9,5-17,8х0,55-0,97 мм, самки – 15-20х0,31-0,36 мм. Загальна будова схожа з попередніми видами. Кутикула без шпичок. Яйце паразита овальної форми, оболонка прозора, блідо-жовтого кольору, без кришечки. На боковій поверхні яйця, ближче до одного з полюсів, міститься маленька, зігнута до полюса шпичка. В яйці знаходиться сформований мірацидій. Розміри: 70-100х50-65 мкм.

Епідеміологія. Японський шистосомоз – перкутанний біогельмінтоз, зооноз, природно-осередкове захворювання. Дефінітивними хазяїнами і джерелом інвазії у природних умовах є кішки, собаки, велика і мала рогата худоба, мавпи, гризуни, свині та людина. Проміжним хазяїном є молюск Опсотелапіа. Життєвий цикл Schistosoma japonicum схожий з життєвим циклом Schistosoma mansoni. Дорослі гельмінти паразитують у мезентеріальних і гемороїдальних венах кінцевих хазяїв, де самки відкладають яйця. Їм властива виняткова репродуктивність: одна самка виділяє за добу до 3000 яєць. При цьому розсіювання яєць відбувається інтенсивніше, ніж при інших шистосомозах, що впливає на епідеміологію паразита. Яйця із стінки товстої кишки виштовхуються у просвіт. Шляхи зараження такі, як і при інших шистосомозах. Проте при японському шистосомозі зараження можливе за умов контакту з рослинами на узбережжі водойми, де молюски проводять більшу частину життя. Сприйнятливість до інвазії загальна.

Патогенез. Зміни у стінках товстої кишки нагадують зміни при кишковому шистосомозі, але частіше спостерігають ускладнення з боку центральної нервової системи внаслідок занесення сюди яєць. Описані випадки локалізації в головному і спинному мозку шистосом. Навколо яєць гельмінта в мозку формуються гранульоми величиною від просяного зернятка до невеликого яблука. У центральній зоні гранульоми виникає некроз клітин. Навколо цієї зони розміщуються макрофаги, епітеліоїдні і гігантські клітини, ближче до периферії багато еозинофілів, плазматичних клітин, поодинокі нейтрофіли. З часом зростає проліферація фібробластів, яйця інкапсулюються, іноді звапняковуються. Яйця японської шистосоми виявляють у печінці, селезінці, наднирниках, лімфатичних вузлах, легенях, серці, шкірі.

Клініка. З усіх шистосомозів японський шистосомоз – найтяжча інвазія. Симптоматика японського шистосомозу на всіх стадіях захворювання збігається із симптоматикою кишкового шистосомозу. Перші ознаки – колючі болі в місцях проникнення церкаріїв, папульозна або пустульозна висипка. Через одну або кілька діб з'являється тривала і висока гарячка, кашель, еозинофільні інфільтрати в легенях, іноді болі в животі. Ці явища утримуються кілька діб, потім вони стихають. Стан хворого покращується. Через 2-3 тижні або більш тривалий термін втрачається апетит, маса тіла знижується, виникає головний біль, температура набуває ремітивного типу, виникає тяжкість в епігастральній ділянці. У загальному аналізі крові – лейкоцитоз, еозинофілія й анемія. Через 4-5 тижнів після зараження частішають випорожненнях в яких з'являється слиз і кров. Іноді збільшуються в розмірах печінка і селезінка. Клінічні прояви в цей період хвороби, за тяжкістю окремих симптомів, коливаються в широких межах. Описані блискавичні, із швидким настанням смерті, випадки і тяжкі форми, проте трапляються стерті і безсимптомні форми. Особливість клінічної картини полягає в тому, що хронічна

стадія при японському шистосомозі настає швидко, через 25-30 діб після проникнення церкаріїв, що зумовлено дозріванням Schistosoma japonicum і більш раннім терміном відкладання яєць. Відмінність проявів і в тому, що симптоми виражені на всіх стадіях хвороби. Поширений дерматит, алергічні реакції більш помітні, аж до прояву бронхіальної астми, еозинофілія до 80%.

Життєвий цикл розвитку Schistosoma japonicum