Проектування, забезпечення й техніко-економічні показники бурових робіт

Проектування бурових робіт. Проект на виконання бурових робіт є основним документом, у якому обґрунтовуються й вирішуються плановані розробки.

1. Розподіл свердловин та обсяг буріння: за призначенням — буріння структурних, пошукових, розвідувальних, гідрогеологічних та інших свердловин, за категоріями порід, глибиною та місцем закладання.

2. Вибір та обгрунтування: конструкцій свердловин, бурового обладнання та породоруйнівних інструментів, технологічного режиму й організації буріння, промивальної рідини й реагентів.

3. Заходи, які забезпечують необхідний вихід керна.

4. Технологія та організація гідрогеологічних і геологічних досліджень у свердловинах.

5. Організація водо- й глинозабезпечення глиногосподарства.

6. Розрахунок витрат часу на основні й допоміжні роботи. Календарний план і графік робіт.

Потреба в робочій силі, обладнанні, матеріалах, електроенергії
та виробничому транспорті.

8. Заходи з техніки безпеки та промислової санітарії, протипо­жежні заходи.

До проекту додаються геолого-технічний наряд, необхідний картографічний матеріал, схеми та креслення.

Проект служить підставою для складання кошторису. Забезпечення бурових робіт здійснюється за певними напрямами.

1. Постачання води й глинистих розчинів буровим агрегатам. За наявності ґрунтових вод проходять поблизу від свердловини шурфи завглибшки 2—5 м. Це найпростіший і найдешевший спосіб водозабезпечення. В слабкопересіченому рельєфі з нестачею ґрунтових вод при значній кількості свердловин найекономічніше подавати воду самопливом із місцевих водоймищ, які лежать вище точок буріння. Для цього проходять або магістральну канаву, яка підводить воду, або прокладають водогін із відпрацьованих обсадних або бурильних труб, воду можна підвозити автотранспортом. В разі буріння глибоких свердловин іноді доцільно для водозабезпечення пробурювати спе­ціальну свердловину. Кожного разу вид водопостачання вибирається на підставі спеціальних економічних розрахунків.

Для глинозабезпечення необхідно: вибрати джерело забезпечення глиною (місцева або привозна) й систему виготовлення глинорозчину — централізовану або індивідуальну. Найчастіше орієнтуються на місцеві глини, якщо вони якісно відповідають технічним вимогам.

Сприятливою є можливість одержувати глину з кар'єрів, розта­шованих поряд із цегельними керамічними заводами. Деколи, за великого обсягу бурових робіт, організовують видобування глин у власному кар'єрі.

При великому обсязі бурових робіт рекомендується організація станцій з централізованим постачанням спеціальних бентонітових глин для бурових розчинів.

Забезпечення транспортом. Вибір транс­порту визначається за топографічними, кліматичними та шляховими умовами, тривалістю та інтенсивністю робіт. Основними оціночними показниками стають необхідна продуктивність, економічність і надійність. На бурових роботах використовуються переважно авто­мобільний і тракторний транспорт.

Механічна служба. Для безперебійної та про­дуктивної роботи механізмів слід правильно їх експлуатувати, своєчасно та якісно ремонтувати. Організація ремонтів регламентується положенням про планово-попереджувальний ремонт (ППР). У ППР передбачаються інтервали часу, за яких виконуються планові огляди, поточний, середній і капітальний ремонти. Період експлуа­тації обладнання від одного капітального ремонту до іншого
називається його ремонтним циклом.

У кожній геологічній партії (або експедиції), що веде механічне буріння свердловин, організовується ремонтно-механічна майстерня, яку забезпечують необхідним обладнанням.

4. Енергетичне господарство. Якщо по­близу від місця роботи партії діють державні районні електростанції, значні електростанції промислових підприємств (або інших організацій) або мережі електропередач, найдоцільнішим є використання їхньої електроенергії.

Якщо джерела електроенергії відсутні, то механізми, в тому числі бурові станки та компресори, приводяться в дію або від двигунів внутрішнього згоряння, або від електромоторів, які забезпечуються енергією від власних пересувних електростанцій.

5. Матеріально-технічне постачан­ня бурових робіт. Постачання бурових бригад здій­снюється або через диспетчерський пункт, або зі складу. Видаються матеріали за лімітно-забірними картками в кількості, відповідній плановому завданню. Матеріали можуть видаватися в кількості, більшій за ліміт за разовими вимогами з дозволу керівника організації.

Доставка матеріалів та обладнання на робочі місця здійснюється експедитором відповідно до вимог старшого бурового майстра.

Організація постачання матеріалів та обладнання є важливою ланкою в забезпеченні бурових робіт у цілому.

Техніко-економічні показники бурових робіт. Головним завданням організації виробництва бурових робіт є забезпечення виконання планів за всіма техніко-економічними показниками. Бурові роботи оцінюються:

механічною швидкістю буріння, яка визначається середньою швидкістю буріння за одиницю часу: на виробництві — м/год, при дослідженнях — см/хв:

де l — заглиблення свердловини за час чистого буріння То;

рейсовою швидкістю (м/год), яка визначається діленням заглиб­лення свердловини за час, який витрачено на всі роботи від спускання бурового снаряда в свердловину до підйому його на поверхню,

де — витрата часу на спускання снаряда в свердловину; t2 — на підготування до буріння; t3 — на перекріплення запасних патронів і нарощування бурильної колони; t4 — на підготування до піднімання снаряда; — на піднімання снаряда із свердловини; і6 — на заміну колонкового снаряда або породоруйнівного інструменту, год; технічною швидкістю (м/год), яка визначається діленням довжини (l), яку пробурено за один станко-місяць, на час, витрачений на: чисте буріння (Tо), спускання й піднімання та всі супутні рейсові допоміжні роботи (Т1), кріплення свердловини, проведення в ній вимірів, профілактичний ремонт обладнання та інструментів (Т2),

комерційною швидкістю (м/год), яка визначається діленням L на То, Т1, Т2, Т3 (витрати часу на станко-місяць на простій і

ліквідацію аварій),

цикловою швидкістю буріння (м/міс), яка визначається діленням глибини (Н) на загальну витрату часу в місяцях від перевезення і встановлення бурового обладнання до повної ліквідації свердловини (Т),

парковою швидкістю (м/станко-рік), яка визначається діленням загальної довжини свердловини, пробуреної за рік (), на середньо­річну кількість бурових установок (псер), які мала ця організація,

Поиск по сайту: