Заповідники і НПП Кримських гір

За схемою фізико-географічного районування України Кримські гори поділяються на три фізико-географічні області: Передгірно-Кримську, Гірсько-Кримську та Південнобережно-Кримську. Кожна з цих областей відзначається високим ландшафтним та біологічним різноманіттям. Складний рельєф, значні мезо- та мікрокліматичні відмінності, строкатість ґрунтового покриву та геологічних відкладів, зумовлюють існування тут дуже різноманітної рослинності. У Гірському Криму знаходиться 4 природних заповідники, НПП тут відсутні.

Кримський природний заповідник складається з двох частин - гірсько-лісової і філіалу "Лебедині острови"[46]. Загальна площа заповідника 44 175 га.

Гірсько-лісова частина Кримського природного заповідника знаходиться в центральній, найвищій частині Кримських гір. Площа - 34563 га. Переважає лісова рослинність. Найбільші площі займають букові та скельнодубові ліси, менш поширені ліси з домінуванням сосни кримської, сосни Сосновського (сосни Коха), дуба пухнастого. Значну площу займають степова, лучна рослинність та томіляри (угруповання кам'янистих ґрунтів з переважанням напівкущиків). Трапляються рідкісні угруповання з переважанням ялівців козацького та низькорослого. У флорі багато ендеміків, найрідкіснішим з яких є смілка яйлинська (трапляється тільки на Гурзуфській яйлі). Характерна для заповідника висока чисельність оленя благородного, на яйлах (безлісих вершинах гір) трапляється муфлон. Територія заповідника - одне з останніх місць гніздування в Україні сипа білоголового і грифа чорного.

Філіал "Лебедині острови" знаходиться у степовій зоні. Його характеристика подана вище.

Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник площею 14 584 га знаходиться на південному макросхилі Головної гряди в її західній частині[47]. Він простягається від Фороса до Гурзуфа смугою завдовжки більше 40 км і середньою шириною 3,5 км. Характерні великі скелі висотою близько 400 м, які майже суцільною стіною простягаються у західній половині заповідника. Середні висоти території значно менші, ніж у гірсько-лісовій частині Кримського заповідника. Переважають ліси з домінуванням сосни кримської (у заповіднику знаходиться більша частина цих угруповань) і дуба пухнастого. На ділянках з найменшою висотою трапляються рідколісся ялівцю високого. Значну площу займають яйли з степовою, лучною рослинністю і томілярами. Це найбагатша природно-заповідна територія України за кількістю видів судинних рослин з Червоної книги України (80 видів), і Червоного переліку Міжнародного союзу охорони природи (15 видів), а за кількістю видів з Європейського червоного переліку (27) заповідник поступається лише Карадазькому природному заповіднику.

Природний заповідник "Мис Мартьян" знаходиться недалеко від м. Ялта у центральній частині Південного берега Криму, на мисі тієї ж назви[48]. Це найменший заповідник України. Його площа 240 га, у тому числі 120 га акваторії Чорного моря. У заповіднику знаходиться найкраще збережена ділянка Південного берега. Тут переважають пухнастодубові та ялівцеві ліси та рідколісся. Місцями велику участь у деревостані мають суничник дрібноплодий, фісташка туполиста.

Карадазький природний заповідник знаходиться на сході Гірського Криму в межах Південнобережної та Гірсько-Кримської фізико-географічних областей[49]. Площа заповідника 2874 га, в тому числі 809 га акваторії Чорного моря. До складу заповідника, крім звичайних для Криму гір, складених вапняками, входить вулканічний масив Карадаг. Це єдиний в Європі масив юрського періоду з типовими формами рельєфу вулканічного походження. Тут можна спостерігати всі атрибути вулкану: ла­вові потоки і брекчії, дайки, мінеральні жили, вулканічні бомби тощо. Наявне велике різноманіття мінералів. В заповіднику добре представлена лісова, степова рослинність, саваноїди та томіляри. Серед лісів переважають пухнастодубові, менші площі займають скельнодубові, грабові та ясенові, є угруповання ялівцю високого та фісташки туполистої. Флора багата на ендемічні види. Серед них вузьколокальні ендеміки Карадагу - глід Пояркової, роговик Стевена, головачка Дмитра.

Природні заповідники займають в Гірському Криму значну площу і непогано репрезентують природу Головної гряди і Південного берега. Разом з тим не охоплена охороною в заповідниках і НПП передгірна частина. В регіоні є великі потенційні можливості і потреба у створенні національних природних парків. Найбільш розробленою є ідея створення Севастопольського НПП у західній частині Гірського Криму.

Контрольні запитання та завдання:

1. Які біосферні резервати знаходяться в українській частині Східних Карпат? До яких категорій природно-заповідного фонду України належать ці об'єкти?

2. Чим пояснюється велика кількість червонокнижних видів рослин у Карпатському НПП?

3. Які фізико-географічні провінції України представлені у мережі заповідників і НПП в найменшій мірі?

4. Які заповідники і НПП України мають найбільше значення для охорони водно-болотних птахів?

5. Охарактеризуйте особливості режиму Михайлівської цілини, чим вони обумовлені?

6. Охарактеризуйте особливості території та режиму НПП "Подільські Товтри"?

7. В яких заповідниках (відділеннях заповідників) і НПП переважає зональна степова рослинність?

8. Яким заповідникам і НПП степової зони властивий найвищий ендемізм флори?

9. Чим обумовлена відсутність у степових заповідниках України великих степових ссавців?

Короткий термінологічний словник

• Ареал – область поширення на земній поверхні окремого виду живих організмів і їх угруповань. В ширшому розумінні – область поширення певного феномену (наприклад – типу ґрунту, певної етнічної спільноти людей тощо).
• Біологічне різноманіття - варіабельність живих організмів з усіх джерел, включаючи, між іншим, наземні, морські, інші водні екосистеми і екологічні комплекси, частиною яких вони є; це поняття включає в себе різноманіття в межах виду, між видами та різноманіття екосистем (стаття 2 Конвенції про біологічне різноманіття).
• Біосферний заповідник – природоохоронна науково-дослідна установа міжнародного значення, що створюється з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів (Ст. 17 ЗУ “Про природно-заповідний фонд України”).
• Біосферний резерват -територія чи акваторії, їхнє поєднання, яка реалізуює три функції: збереження біорізноманіття, забезпечення сталого розвитку території та матеріально-технічної підтримки демонстраційних проектів, екологічної освіти та тренінгів, досліджень і моніторингу і є визнаними на міжнародному рівні в рамках Програми ЮНЕСКО “Людина і біосфера” (у відповідності до Статутних рамок Світової мережі біосферних резерватів, 1995 р.).

· Ботанічний сад – територія, що створюється з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціально створених умовах та ефективного господарського використання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори шляхом створення, поповнення та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної і освітньої роботи. (згідно Ст. 31 ЗУ “Про природно-заповідний фонд України”).

· Буферна зона біосферного заповідника - територія, виділена з метою запобігання негативного впливу на заповідну зону біосферного заповідника господарської діяльності на прилеглих територіях (Ст. 18 ЗУ “Про природно-заповідний фонд України”).

• Буферна зона екомережі – природна територія з обмеженим природокористуванням, яка переважно є проміжною між природним осередком (осередками) екомережі і територіями господарського використання, і створюється з метою послаблення впливу на природній осередок (осередки) чи/та охорони біологічного та ландшафтного різноманіття (Felton, 1996).
• Вид вразливий – вид, який у найближчому майбутньому може бути віднесений до категорії зникаючих, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан його популяції (Ст.13 ЗУ “Про Червону книгу України”).
• Вид ендемічний - вид, який існує лише у даному регіоні
• Вид зникаючий – вид, який перебуває під загрозою зникнення у природних умовах і збереження якого є малоймовірним, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан його популяції (Ст.13 ЗУ “Про Червону книгу України”).
• Вид зниклий – вид, про який після неодноразових пошуків, проведених у типових місцевостях або в інших відомих та можливих місцях поширення, відсутня будь-яка інформація про наявність його у природі чи спеціально створених умовах (Ст.13 ЗУ “Про Червону книгу України”).
• Вид зниклий в природі - вид, який зник в природі, але зберігається у спеціально створених умовах (Ст.13 ЗУ “Про Червону книгу України”).
• Вид недостатньо відомий – вид, який не можна віднести до жодної із зазначених в ЗУ “Про Червону книгу України” категорій через відсутність необхідної повної і достовірної інформації (Ст.13 ЗУ “Про Червону книгу України”).
• Вид неоцінений – вид, про який відомо, що він може належати до категорії зникаючих, вразливих чи рідкісних, але ще не віднесений до неї (Ст.13 ЗУ “Про Червону книгу України”).
• Вид реліктовий - вид, що зберігся у даній місцевості від минулих геологічних епох
• Вид рідкісний – вид, популяція якого невелика і на даний час не належить до категорії зникаючих чи вразливих, хоча йому і загрожує небезпека (Ст.13 ЗУ “Про Червону книгу України”).
• Вид, що охороняється – вид, навмисне нанесення шкоди особинам якого і порушення середовища існування якого заборонено відповідними місцевими, державними, а також міжнародними актами.
• Відновлювальна територія екомережі - існуюча або потенційна ділянка екомережі, що потребує відновлення природного стану (ренатуралізації).
• Виховання екологічне – вплив на свідомість людини з метою формування дбайливого ставлення до природи, усвідомлення екологічних функцій живої та неживої природи, її цілісності та вразливості. Організаційними формами освітньо-виховної діяльності, які найбільш поширені в заповідних об’єктах, є гуртки, клуби, кінолекторії, школи природоохоронців, наукові товариства учнів, Мала академія наук, екотабори.
• Генофонд – 1) уся сукупність видів живих організмів, 2) сукупність генів однієї групи особин (популяції, групи популяцій, виду). У першому значенні термін використовується переважно в охороні природи й заповідній справі, у другому – переважно в генетиці.
• Дендрологічний парк – територія, що створюється з метою збереження і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання. (Ст. 33 ЗУ “Про природно-заповідний фонд України”).
• Екокоридор екомережі – видовжена суцільна чи перервна природна територія, що забезпечує поширення популяцій в їх природних ареалах, міграційні і сезонні переміщення з метою підтримання процесів розмноження, пошуку їжі тощо (Felton, 1996).
• Екомережа – цілісна територіальна система природних осередків (ядер), екологічних коридорів між ними та буферних зон між природними осередками та територіями господарського використання, яка організується з метою покращання умов збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, забезпечення міграції тварин і рослин (Felton, 1996).
• Етнічне природокористування – див. “ Традиційне природокористування ”
• Заказник – природна територія (акваторія), оголошена з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів (Ст. 25 ЗУ “Про природно-заповідний фонд України”).
• Заповідна справа – теорія та практика збереження та відновлення природних комплексів і їх компонентів а також їх раціонального використання в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду.
• Заповідне урочище – лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення й оголошуються з метою збереження їх у природному стані. (Ст. 29 ЗУ “Про природно-заповідний фонд України”).
• Землевпорядкування – система заходів, що включає облік і оцінку земель, їх розподіл між землекористувачами, планування землекористування, складання внутрішньогосподарських територіальних планів та ін.
• Землекористування – 1) визначений порядок, умови та форми ведення господарства на певній території, 2) сукупність земельних ділянок, що знаходяться у користуванні певного землекористувача.
• Землекористувач – фізична або юридична особа, яка користується землею.
• Зоологічний парк – територія, що створюється з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення у неволі (згідно Ст. 35 ЗУ “Про природно-заповідний фонд України”).
• Кадастр територій та об’єктів ПЗФ – система необхідних і достовірних відомостей про природні,наукові, правові та інші характеристики територій та об'єктів, що входять до складу природно-заповідного фонду (Ст. 56 ЗУ “Про природно-заповідний фонд України”).
• Календар природи – періодизація річного циклу природи з описом характерних біокліматичних рис поточного року та його сезонів.
• Ландшафт – територія, чи тип території, однорідна за своїм походженням, історією розвитку та закономірним поєднанням компонентів географічного середовища.
• Ландшафт антропогенний – ландшафт, змінений господарською діяльністю, режими якого частково контролюються людиною.
• Ландшафт культурний – цілеспрямовано створений антропогенний ландшафт, структурні особливості якого відбивають культурні ідеали та норми суспільної групи.
• Ландшафт природний – ландшафт, не змінений діяльністю людини.
• Ландшафтне різноманіття - формальне вираження численних зв’язків, що мають місце в даний час між індивідуумом або суспільством та топографічно окресленою територією, і зовнішній прояв яких є результатом впливу природних та людських чинників та їх комбінацій протягом певного часу (Всеєвропейська стратегія збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, 1995).
• Ліміт використання природних ресурсів - обсяг природних ресурсів, який дозволяється використовувати в межах територіях та об’єктах ПЗФ. Об’єктами встановлення лімітів є всі природні ресурси в межах територій та об’єктів ПЗФ.
• Літопис природи – основна форма узагальнення наукових досліджень та спостережень за станом і змінами природних комплексів, виконаних у природних заповідниках, біосферних заповідниках, національних природних парках. Літопис природи ведеться постійно за єдиною програмою та методикою, а результати досліджень щорічно оформлюються у вигляді окремих томів.
• Моніторинг – комплексне систематичне спостереження за станом і змінами навколишнього природного середовища
• Навантаження антропогенне – ступінь впливу людини та її господарювання на навколишнє природне середовище або його компоненти
• „НАТУРА 2000” – програма Європейського союзу щодо створення системи територій спеціального інтересу збереження і розроблена з метою реалізації Директиви ЄС №79/409/ЕЕС про охорону диких птахів і Директиви ЄС №92/43/ЕЕС про охорону середовищ існування дикої фауни і флори, якими визначені види рослин і тварин та типи природних середовищ, що потребують збереження.
• Національний парк –природна територія, призначена для охорони екологічної цілісності однієї або більшого числа екосистем, недопущення їх руйнування й експлуатації, що має стати основою для забезпечення духовних, наукових, освітніх, рекреаційних і туристичних потреб населення, сумісних із цілями збереження природного довкілля (визначення МСОП).
• Національний природний парк – природоохоронна, рекреаційна, культурно-освітня, науково-дослідна установа загальнодержавного значення, що створюється з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. (Ст. 20 ЗУ “Про природно-заповідний фонд України”).
• Облікова справа – сукупність основних документів і відомостей про територію чи об’єкт ПЗФ, містить положення про цю територію чи об’єкт, охоронні зобов’язання, планово-картографічні матеріали, списки публікацій за результатами проведених у них досліджень, а також інші документи.

· Охоронна зона – територія, прилегла до природних комплексів та об’єктів природних заповідників, установлена для забезпечення необхідного режиму їх охорони і запобігання негативному впливу господарської діяльності. В разі необхідності охоронні зони можуть установлюватися на територіях, прилеглих до окремих ділянок національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, а також навколо заказників, пам'яток природи, заповідних урочищ, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва. (згідно Ст. 39 ЗУ “Про природно-заповідний фонд України”).

• Охоронне зобов’язання – офіційний документ, за яким землекористувач приймає під охорону відповідну територію чи об’єкт ПЗФ й бере зобов’язання зберігати його та дотримуватись встановленого режиму охорони. Складається для тих територій та об’єктів ПЗФ, для управління якими не створені спеціальні адміністрації й які передаються під охорону підприємствам, установам і організаціям, на землях яких і у віданні яких вони знаходяться.
• Пам’ятка природи – окреме унікальне природне утворення, що має особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення, оголошене з метою збереження їх у природному стані (згідно Ст. 27 ЗУ “Про природно-заповідний фонд України”).
• Парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва – найбільш визначний та цінний зразок паркового будівництва оголошений з метою його охорони і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях (згідно Ст. 37 ЗУ “Про природно-заповідний фонд України”).
• Положення про територію чи об’єкт ПЗФ – офіційний документ, яким визначаються завдання, особливості природоохоронного режиму, характер функціонування природного і біосферного заповідника, національного природного парку, регіонального ландшафтного парку, заказника, ботанічного саду, дендрологічного та зоологічного парку.
• Правопорушення екологічне – протиправне діяння (чи бездіяльність), що посягає на встановлений в Україні екологічний правопорядок і заподіяло чи реально загрожує заподіяти екологічну шкоду.
• Пріоритет охорони – ознака природних комплексів (компоненти ландшафту, природні процеси, певні територіальні об’єкти тощо), заради збереження, відновлення або створення якої вводиться відповідний режим.

· Природний заповідник – природоохоронна, науково-дослідна установа загальнодержавного значення, що створюється з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки. (Ст. 15 ЗУ “Про природно-заповідний фонд України”).

• Природний осередок (природне ядро) екомережі – найбільш цінна (ключовий) на біологічне та ландшафтне різноманіття територія, збереження якої вимагає дуже високого природоохоронного статусу (Felton, 1996).

· Природно-заповідний фонд (ПЗФ) – ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища (ЗУ “Про природно-заповідний фонд України”).

• Природно-територіальний комплекс – закономірне на певній території поєднання компонентів навколишнього природного середовища, що знаходяться у тісній взаємодії та взаємо обумовленості й утворюють цілісну систему.
• Природокористування – сукупність всіх форм людської діяльності, пов’язаної з використанням (в тому числі – з охороною) природних ресурсів і умов задля забезпечення потреб людини.
• Природоохоронна територія – ділянка суші та/або моря, що спеціально призначена для збереження біорізноманіття, природних та пов’язаних з ними культурних ресурсів, природоохоронний режим в межах якої забезпечується законодавчими та іншими ефективними засобами (визначення МСОП)
• Регіональний ландшафтний парк – природоохоронна рекреаційна установа місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об'єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення. (Ст. 23 ЗУ “Про природно-заповідний фонд України”).
• Режим територій та об’єктів ПЗФ – сукупність науково обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об’єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання та відтворення їх природних комплексів (Ст. 14 ЗУ “Про природно-заповідний фонд України”).
• Рекреаційна діяльність на територіях та об’єктах ПЗФ – забезпечення попиту населення в оздоровленні та відпочинку, туризмі, санаторно-курортному лікуванні, любительському та спортивному рибальстві і полюванні тощо.
• Смарагдова мережа Європи – сукупність природоохоронних територій, що створюються у рамках Бернської конвенції з метою збереження визначених у спеціальних переліках рідкісних та зникаючих видів рослин і тварин та типів природних середовищ. Мережа створюється країнами, що не є членами Європейського союзу, аналогічно програмі ЄС „НАТУРА 2000”
• Служба державної охорони ПЗФ України – орган, головною функцією якого є забезпечення додержання режиму охорони територій і об’єктів ПЗФ а також попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства України.

· Сталий розвиток – такий розвиток, який задовольняє вимогам сьогодення і не створює при цьому перешкод для задоволення своїх потреб майбутніми поколіннями. Цей розвиток має здійснюватись у межах двох ключових принципів:

o принцип "задоволення потреб", зокрема, найбільшу увагу слід приділяти задоволенню першочергових потреб найбідніших країн світу,

• принцип встановлення обмежень, що зумовлюються станом технології та суспільного розвитку на здатність довкілля задовольняти сучасні та майбутні потреби" (Доповідь Комісії Брундтланд "Наше спільне майбутнє").
• Стежка еколого-пізнавальна (екологічна) – спеціальний маршрут, який формується з метою демонстрації природоохоронних, естетичних і культурних цінностей.
• Традиційне природокористування – процес взаємодії етносу з етнічною територією й є результатом їх багатовікової коеволюції та взаємо адаптації.
• Транскордонна територія (об’єкт) – міждержавна територія (об‘єкт), межі якої визначаються спільно двома (чи більше) прикордонними державами і щодо якої ці держави беруть зобов‘язання по спільному управлінню. Такі спільні території (об‘єкти), як правило, створюються на виконання міжнародних природоохоронних конвенцій, угод та інших рішень, націлені на спільне забезпечення збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, сталого розвитку прикордонних територій.
• Фактор антропогенний – вплив певного виду людської діяльності на навколишнє природне середовище, його компоненти, процеси
• Фактор природний – вплив на екосистеми, їх компоненти та процеси чинників, які є незалежними від людської діяльності.
• Фактор природно-антропогенний – вплив на навколишнє природне середовище, його компоненти та процеси природних факторів, на силі, напрямку та інших параметрах якого сильно позначилася діяльність людини.
• Червона книга України – офіційний державний документ, який містить перелік рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів тваринного і рослинного світу та заходи щодо їх збереження і відтворення (Ст. 3 ЗУ „Про Червону книгу України”).

Рекомендована література:

Основна:

1. Андрієнко Т.Л., Онищенко В.А., Клєстов М.Л., Прядко О.І., Арап Р.Я. Система категорій природно-заповідного фонду України та питання її оптимізації (під ред. д.б.н. проф. Т.Л. Андрієнко). – К.: Фітосоціоцентр, 2001. – 60 с.
2. Бишоп К., Грин М., Филипс А. Модели национальных парков. М., 2000.
3. Буре Г.С. Роль в Україні Конвенції про охорону дикої флори, фауни та природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція) // Збереження і моніторинг біологічного та ландшафтного різноманіття в Україні. – К.: Національний екологічний центр України, 2000. - С.15-18.
4. Всеєвропейська стратегія збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (переклад українською мовою). – Київ: Авалон, 1998. – 52 с.
5. Заповідники і національні природні парки України. К., 1999

6. Меллума А.Ж. Особо охраняемые природные объекты на староосвоенных территориях. Рига, 1988.

1. Міждержавні природно-заповідні території. / Під загальною ред. Т.Л.Андрієнко. - Міжвідомча комплексна лабораторія наукових основ заповідної справи НАН України та Мінекобезпеки України. Київ, 1998. - 132 с.
2. Проблеми збереження та відновлення біорізноманіття в Україні. К, 2001
3. Програма Літопису природи для заповідників та національних природних парків. / За ред. Т.Л. Андрієнко. К.: Академперіодика, 2002. –103 с.
4. Реймерс Н.Ф., Штильмарк Ф.Р. Особо охраняемые природные территории, М.: Мысль, 1978. – 295 с.
5. Розбудова екомережі України. / Під наук. Ред. – Ю.Р.Шеляг-Сосонко. – К.: Програма розвитку ООН (UNDP), 1999. – 127 с.

Додаткова:

1. Андриенко Т.Л. Европейские подходы к созданию межгосударственных природно-заповедных территорий. // В: «Развитие системы межгосударственных особо охраняемых природных территорий». Киев, 1996, - С.11-14.

2. База даних заснування біосферного резервату. Programul Phare-Credo. – Editura Echim, 2000. – 91 s.

3. Борейко В.Е. История заповедного дела в Украине. Киевский эколого-культурный центр, К., 2002. – 272 с.

4. Грищенко Ю.М. Основи заповідної справи: Навч. Посібник. Рівне: РДТУ, 2000. – 239 с.

5. Державний стандарт позашкільної освіти еколого-натуралістичного профілю. Проект. - Київ, 2002. – 38 с.

6. Ковальчук А.А. Заповідна справа: науково-довідкове видання. Ужгород: підприємство „Ліра”, 2002. – 312 с.

7. Кожевников Г.А. Как вести научную работу в заповедниках // Охрана природы. – 1928. - № 2. – С. 12-19.

8. Концепція екологічної освіти. Проект. Київ, 2002.- 32 с.

9. Стеценко М.П., Попович С.Ю. Транскордонні природно-заповідні території і перспективи створення в Україні. // В: «Развитие системы межгосударственных особо охраняемых природных территорий». Киев, 1996 - С.93-97.

10. Стойко С.М. Екологічне обґрунтування організації на Розточчі Польсько-Українського біосферного резервату та програма його діяльності. // В: “Лісівничі дослідження на Україні”. Львів, 1996. - С.178-184.

11. Филонов К.П., Нухимовская Ю.Д. Летопись природы в заповедниках СССР. Методическое пособие. – М.: Наука, 1985. – 142 с.

12. Biosphere Reserves on Borders. – Warsaw: National UNESCO-MAB Commitee of Poland, 2000. – 133 p.

13. Breymeyer A., Bural M., Stojko S. e.a.. The East Carpathians biosphere reserve Poland/Slovakia/Ukraina. Warsaw,1999. – 62 p.

14. Davey A.G. National System Planning for Protected areas. / World Commission on Protected Areas, Best Practice Protected Area Guidelines Series No. 1 (Series Editor: Adrian Phillips). – IUCN – The World Conservation Union, 1998. – 71 p.

15. Denisiuk Z., Stoyko S. Ekologyczne podstawy stworzenia reserwatow biosfery na pograniczu Polski i Ukrainy. // Chronmy przyrode ojczysta, 2000, No 1. – S. 18-36.

1. Transboundary Protected Areas for Peace and Cooperation. – IUCN, 2001. – 111 p.
2. Perspectives on ecological networks / Edited by: P.Nowicki, G.Bennett, D.Middleton, S.Rientjes, R.Wolters. – European Centre for Nature Conservation publications series on Man and Nature, vol.1 August 1996, Arnhem. – 187 p.

Web-сторінки в INTERNET, що подають інформацію з заповідної справи:

http://www.rada.gov.ua/laws/ - сторінка законодавства України.

http://www.menr.gov.ua/ - сторінка Міністерства екології та природних ресурсів України.

http://unesco.org.ua/ - сторінка Національної комісії України у справах ЮНЕСКО

http://www.coe.int/ - сторінка Ради Європи.

http://www.nature.coe.int/ - сторінка Центру Naturopa при Раді Європи.

http://unesco.org/mab - сторінка Програми ЮНЕСКО „Людина і біосфера”, в рамках якої створена Світова мережа біосферних резерватів

http://www.unesco.org/mab/BRs/BRlist.shtml - Список біосферних заповідників (резерватів), занесених до мережі програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера».

http://www.ecnc.nl/doc/lynx/ - сторінка Всеєвропейської екомережі на сайті Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття

http://www/panda/org/ - сторінка Міжнародного фонду охорони природи (WWF International)

http://whc.unesco.org/heritage.htm - сторінка Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (Париж, 1972 р.)

http://ramsar.org/ - сторінка Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення головним чином як середовище існування водоплавних птахів (Рамсар, 1971)

http://cites.org/ - сторінка Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES, Вашингтон, 1979 р.)

http://www.wcmc.org.uk/cms/ - сторінка Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин (Бонн, 1979 р.)

http://www.grid.unep.ch/bsein/redbook/index.htm - сторінка Червоної книги Чорного моря (Конвенція про захист Чорного моря від забруднення, Бухарест, 1992)

ДОДАТКИ

Таблиця 1. Перелік біосферних заповідників, природних заповідників, національних природних парків України.

Примітки. Список скорочень:

УААН – Українська академія аграрних наук

НАНУ – Національна академія наук України

Держкомлісгосп – Державний комітет лісового господарства України

Мінекоресурсів – Міністерство екології та природних ресурсів України

Міносвіти – Міністерство освіти України

ПЗ – природний заповідник

Таблиця 2. Регіональні ландшафтні парки України.

Таблиця 3. Водно-болотні угіддя міжнародного значення в Україні

Таблиця 4. Перелік базових міжнародних конвенцій, угод та інших правових механізмів щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття.

Поиск по сайту: