Зберігання цінностей у банку

Спеціальні види договорів зберігання

Цивільне право, крім загальних положень про зберігання, виокремлює також і спеціальні види зберігання, що відмежовуються за цілою низкою ознак, основними з яких є суб'єкти та об'єкти зберігання. До таких видів спеціальних договорів зберігання цивільне законодавство відносить: зберігання речі у ломбарді; зберігання цінностей у банку; зберігання речей у камерах схову організацій, підприємств транспорту; зберігання речей у гардеробі організації; зберігання речей пасажира під час його перевезення; зберігання речей у готелі; зберігання речей, що є предметом спору (секвестр); зберігання транспортних засобів; договір охорони.

Слід зауважити, що це лише основні види спеціальних видів зберігання. В інших законодавчих актах можуть бути передбачені й інші спеціальні види зберігання.

Зберігання речі у ломбарді

Зберігання, яке провадиться ломбардами, не є основним видом їх діяльності і здійснюється факультативне до закладних операцій. Зберігання речі в ломбарді має характер двостороннього та сплатного зобов'язання. Характеризуючи оплатність даного зобов'язання, слід зауважити, що ціна послуг щодо зберігання може і не встановлюватись окремо, а включатись до загальної суми ломбардних операцій.

Суб'єктами зберігання речі в ломбарді, з однієї сторони, є ломбард (зберігач) як юридична особа, а з іншої, — фізична особа (поклажодавець). У законі чітко не визначається, однак аналіз відповідних правових норм дає підстави зробити висновок, що об'єктом цього зберігання може бути лише індивідуально визначена рухома річ.

Форма договору зберігання в ломбарді є письмовою і оформляється видачею поклажодавцю іменної квитанції (ч. 1 ст. 967 ЦК України).

Певною специфікою наділені права й обов'язки сторін за договором. Так, зберігач (ломбард) зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання у повній сумі їх оцінки (ч. З ст. 967 ЦК України), що визначається за домовленістю сторін. У разі, коли поклажодавець не виконає свого обов'язку забрати річ, ломбард зобов'язаний впродовж трьох місяців від дня закінчення строку договору зберігати її. Після цього ломбард має право продати цю річ у порядку, визначеному законом. Із суми виторгу, одержаної ломбардом від продажу речі, вираховується плата за зберігання та інші платежі, що належить зробити зберігачу. Залишок суми виторгу повертається поклажодавцю.

Зберігання цінностей у банку

Зберігання, що проводиться банками, має ряд особливостей, порівняно з іншими видами спеціального зберігання. Так, зберігачем за даним договором є виключно банк, правовий статус якого визначається спеціальним законодавством. Крім цього, об'єктом даного виду зберігання є не будь-яка річ, а лише документи, цінні папери, дорогоцінні метали, каміння, інші коштовності та цінності (ч. 1 ст. 969 ЦК України).

Певні вимоги ставить законодавець і до форми укладення даного договору, що укладається у письмовій формі, і його укладення засвідчується видачею банком поклажодавцеві іменного документа, пред'явлення якого є підставою для повернення цінностей поклажедавцеві (ч. З ст. 969 ЦК України).

Законодавець дозволяє сторонам за загальною згодою уповноважити зберігача (банк) на вчинення правочинів, однак лише з одним із передбачених об'єктів — цінними паперами, прийнятими на зберігання (ч. 2 ст. 969 ЦК України).

Іншою особливістю цього договору є виділення окремих його видів, до яких належать зберігання з наданням індивідуального банківського сейфу, що охороняється банком, та зберігання з наданням індивідуального банківського сейфу, що не охороняється банком (статті 970-971 ЦК України).

Так, у першому випадку банк передає поклажодавцеві індивідуальний банківський сейф (його частину або спеціальне приміщення) для зберігання у ньому цінностей та роботи з ними. При цьому на підтвердження виконання банком договору він зобов'язаний видати поклажодавцеві ключ від сейфа, що ідентифікує поклажодавця, інший знак або документ, що посвідчує право його пред'явника на доступ до сейфа та одержання з нього цінностей (ч. 2 ст. 970 ЦК України). Однак даний договір не передбачає самостійного користування поклажодавцем виділеним сейфом. Лише банк приймає від поклажодавця цінності, контролює їх поміщення у сейф та одержання їх із сейфа. Тобто банк несе повну відповідальність за передані йому на зберігання цінності.

У другому випадку банк зобов'язаний лише надати індивідуальний банківський сейф і не несе відповідальності за його вміст, оскільки не охороняє його (ст. 971 ЦК України). Даний різновид договору є змішаним, оскільки містить у собі не лише зобов'язання із зберігання, а й зобов'язання з майнового найму (оренди), що і зумовлює потребу застосовувати до цих відносин положення про майновий найм (оренду).

Поиск по сайту: