Банку України

Розвиток економіки будь-якої країни неможливий без ство­рення ефективної фінансово-грошової системи. Невід'ємною складовою цієї системи є валютно-фінансова підсистема, яка охоплює діяльність на території країни резидентів та нерезиден­тів, пов'язану з рухом валютних цінностей у будь-якій формі.

Валютне регулювання в Україні почало здійснюватися відразу після проголошення незалежності та виходу з рублевої зони у ли­стопаді 1992 р. І саме у листопаді 1992 —березні 1993 рр. почала формуватися власна система валютного регулювання. Основним законодавчим актом у цій сфері став Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного конт­ролю» від 19 лютого 1993 р. Він регулював операції з валютними цінностями, визначав статус валюти України, встановлював зага­льні принципи валютного регулювання, функції кредитних уста­нов під час здійснення валютних операцій; порядок використання надходжень в іноземній валюті, а також відповідальність за по­рушення валютного законодавства резидентами.

Усім вищеназваним характеризувався перший етап розвитку системи валютного регулювання.

Із жовтня 1994 р. розпочався другий етап розвитку валютного регулювання в Україні. Суть його полягала в подальшій лібералі­зації валютного ринку, встановленні єдиного обмінного курсу для готівкових розрахунків, у підготовці передумов для введення нової грошової одиниці — гривні. Основні засади цього етапу за­кладалися Указом Президента України від 22 серпня 1994 р., ко­трий визначав правові рамки функціонування міжбанківського валютного ринку і передбачав у II півріччі 1994 р. забезпечити поступове зближення й уніфікацію офіційного і ринкового валю­тних курсів.

На другому етапі розвитку валютного регулювання, що тривав до вересня 1996 р., основним напрямом валютної політики було здійснення заходів щодо поступової лібералізації і децентраліза­ції валютного ринку України, а саме:

♦ створення умов, які б щонайбільше наближали курс націо­нальної валюти до його реального значення (визначення курсу українського карбованця на підставі торгів на УМВБ);

♦ забезпечення пріоритету національної валюти як платіж­ного засобу через поступове обмеження готівкового та безготів­кового обігу іноземної валюти в Україні;

♦ здійснення децентралізації внутрішнього валютного ринку (створення незалежних валютних бірж у різних регіонах країни, зняття обмежень на здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку з приводу купівлі-продажу іноземної валюти щодо поточних операцій);

♦ здійснення лібералізації внутрішнього валютного ринку (по­ступове скорочення обмежень щодо використання валюти і форм платежів).

Як свідчить світовий досвід, центральні банки застосовують такі види режимів валютних курсів:

• фіксований валютний курс;

· «вільно плаваючий» курс;

· «регульований плаваючий» валютний курс;

· систему множинних валютних курси;.

· подвійний валютний курс.

Фіксований валютний курс -- це офіційно встановлене Центральним банком фіксоване співвідношення між національ­ною грошовою одиницею та валютою іншої країни.Фіксованийвалютний курс є найсприятливішим за умови внутрішніх кризо­вих ситуацій у нестабільній економіці.

Вільно плаваючий курс — це співвідношення між національною грошовою одиницею та валютами інших країн, яке складається за­лежно від попиту і пропозиції валют на валютному ринку країни.

Регульоване плавання валют. Цей режим характеризується тим, що в процесі встановлення валютного курсу на валютному ринку відчутний вплив центрального банку країни, який вирів­нює різкі короткострокові, а іноді й середньострокові коливання курсу, щоб зробити його більш передбачуваним і таким, що сти­мулює зовнішню торгівлю.

Системи валютних курсів у країнах, що розвиваються, часто характеризуються одночасним розмаїттям валютних курсів, кож­ний із яких використовується для певних цілей. Ці режими нази­вають системами множинних валютних курсів. Множинні валю­тні курси можуть бути:

валютними курсами, які безпосередньо контролюються або фіксуються урядом;

вільними ринковими курсами, встановленими під впливом попиту і пропозиції.

Валютна інтервенція — це операція купівлі або продажу іно­земної валюти Центральним банком країни з метою підтримання ринкового курсу національної валюти на рівні, бажаному для влади з точки зору економічної політики уряду.

Отже, валютний ринок є одним із важливих сегментів фінан­сового ринку, який виконує специфічні завдання щодо обслуго­вування зовнішньоекономічної діяльності окремих суб'єктів гос­подарювання та держав у цілому, а також сприяє встановленню справедливих обмінних курсів між національними валютами.

Питання для семінарських і практичних занять

1. Сутність економічних категорій «валюта» та «валютний курс».

2. Структура валютного ринку.

3 Валютні операції та механізм їх застосування.

4 Валютне регулювання та діяльність Центрального банку на валютному ринку

5. Перспективи розвитку валютного ринку України.

Поиск по сайту: