Методи управління фінансовими ризиками

Для зниження ступеня фінансового ризику застосовуються рі­зні способи: диверсифікація, придбання додаткової інформації, лімітування, страхування.

Диверсифікація являє собою процес розподілу інвестованих коштів між різними об'єктами вкладення, які безпосередньо не пов'язані між собою. На принципі диверсифікації грунтується ді­яльність інвестиційних фондів, які продають клієнтам свої акції, а отримані кошти вкладають у різні цінні папери, що купуються фондом на ринку і дають постійний прибуток. Диверсифікація - дає змогу уникнути частини ризику при розподілі капіталу між різними видами діяльності.

Лімітування — це встановлення ліміту, тобто граничних сум витрат, продажу, кредиту. Лімітування є важливим засобом зни­ження ступеня ризику і застосовується банками при видачі позик, при укладанні договору на овердрафт; суб'єктами господарюван­ня — при продажу товарів у кредит (на кредитні картки), на до­рожні чеки і єврочеки; інвесторами — при визначенні сум вкла­дення капіталу.

Страхування виражається в тому, що інвестор готовий відмовитися від частини прибутків, тільки б уникнути ризику, тобто він готовий заплатити за зниження ступеня ризику до нуля. Фактично, якщо вартість страховки дорівнює важливому
збитку, інвестор, не схильний до ризику, захоче застрахуватися так, щоб забезпечити повне відшкодування будь-яких фінансо­вих втрат.

Для страхування характерні:

• цільове призначення створеного грошового фонду, витра­чання його ресурсів тільки на покриття втрат (надання допомоги) в обумовлених випадках;

• імовірнісний характер відносин, оскільки заздалегідь неві­домо, коли настане відповідальна подія, якою буде її сила і кого із страхувальників вона зачепить.

• поверненість коштів, кому що ці кошти призначені для ви­плата відшкодування втрат від усіх страхувальників, а не від ко­жного окремо.

У процесі страхування відбувається перерозподіл коштів між учасниками створення страхового фонду відшкодування збитків одному або декільком страхувальникам здійснюється шляхом розподілу втрат на всіх. Кількість страхувальників, які внесли платежі протягом того чи іншого періоду, більша від кількості тих, хто отримує відшкодування.

Широко використовується метод страхування цінового ризику шляхом проведення протилежних операцій із різними видами бі­ржових контрактів. Цей метод отримав назву хеджування.

Хеджування - купівля і/або продаж похідних цінних паперів (опцюнів або ф'ючерсів) для того, щоб знизити ризик можливих втрат від майбутніх біржових угод.

Хеджування можна розглядати як систему укладання терміно­вих контрактів і угод, що враховує ймовірність у майбутньому зміни обмінних валютних курсів і ставить за мету уникнення не­сприятливих наслідків цих змін. В Україні хеджування розгляда­ється як страхування від ризиків несприятливих змін цін на будь-які товарно-матеріальні цінності за контрактами і комерційними операціями, що передбачають поставку (продаж) товарів у май­бутньому.

Хеджування на підвищення, або хеджування купівлею, являє собою біржову операцію з купівлі термінових контрактів чи оп-ціонів. Хедж на підвищення застосовується в тих випадках, коли необхідно застрахуватися від можливого підвищення цін (курсів) у майбутньому. Він дає змогу встановити купівельну ціну наба­гато раніше, ніж був придбаний реальний товар.

Хеджування на зниження, або хеджування продажем, — це біржова операція з продажу термінового контракту. Хеджер, який здійснює хеджування на зниження, передбачає здійснити в май­бутньому продаж товару, і тому, продаючи на біржі терміновий контракт або опціон, страхує себе від можливого зниження цін у майбутньому.

Хеджування може здійснюватися як із допомогою валютного опціону, так і через форвардну угоду.

Валютний опціон - ц е право покупця купити і зобов'язання продавця продати певну кількість однієї валюти в обмін на іншу за фіксованим курсом на заздалегідь узгоджену дату або протя­гом узгодженого періоду.

Таким чином, опціонний контракт є обов'язковим для покуп­ця. Суб'єкт господарювання купує валютний опціон, який надає йому право (але не зобов"язання) придбати певну кількість валюти за фіксованим курсом в обумовлений день (європейський

стиль).

Форвардна операція являє собою взаємне зобов'язання сторін провести валютну конверсію за фіксованим курсом на заздале­гідь обумовлену дату.

Терміновий, або форвардний, контракт — це зобов'язання для двох сторін (продавця і покупця). Продавець зобов'язаний прода­ти, а покупець купити певну кількість валюти за встановленим курсом у певний день.

Переваги форвардної операції проявляються у відсутності пе­редчасних витрат і в захисті від несприятливої зміни курсу валю­ти. Недоліком є потенційні витрати, пов'язані з ризиком втраче­ної вигоди.

Терміновий ринок, інструменти якого застосовуються з метою зниження фінансового ризику, є одним із найбільш динамічно зростаючих сегментів.

Подальша інтернаціоналізація світового фінансового ринку на фоні процесів глобалізації всієї економіки розкриває дедалі ши­рші можливості використання строкових угод на ринках різних країн і забезпечує страхування інвесторів від можливих втрат коштів у процесі їх диверсифікованого вкладання в різні фінан­сові інструменти. Численність функціонуючих на фінансовому ринку країни фінансових інструментів характеризує ступінь роз-винутості такого ринку.

Питання для семінарських та практичних занять

1. Фактори виникнення ризиків на фінансовому ринку.

2. Класифікація фінансових ризиків.

3. Методи оцінювання фінансових ризиків.

4. Методи управління фінансовими ризиками.

5. Хеджування як своєрідний метод страхування цінового ризику.

6. Особливості процесу хеджування на фінансовому ринку України.

7 Законодавче регулювання встановлення прийнятного рівня фі­нансових ризиків в банківській діяльності в Україні.

8. Знайдіть та запам'ятайте законодавчі визначення термінів «хеджування», «опціон», «валютна операція на умовах «форвард»», «валютний своп».

Поиск по сайту: