АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Одержаних злочинним шляхом

Читайте также:
  1. Вiдведення заряду шляхом заземлення
  2. Вимірювання термо-ЕРС компенсаційним шляхом
  3. Г. Видалення із продукції шляхом варіння сірчистої кислоти
  4. З6. Юридичний аналіз складу злочину: легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 КК).
  5. Методико розслідування розкрадань, скоєних шляхом крадіжок, пограбувань, розбоїв, шахрайства, вимагання(сторонніми особами).
  6. Метою гри є відпрацювання навичок прийняття колективних рішень шляхом запровадження методу “Делфі”.
  7. Навичка — це дія, сформована шляхом повторення і характеризується високою мірою осягнення і відсутністю поелементної свідомої регуляції і контролю.
  8. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК).
  9. Стаття 136. Підтвердження отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом
  10. Стаття 209. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом
  11. Стаття 312. Викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем

 

Однією із сучасних світових фінансових проблем є залучення банків до легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, що завдає відчутних збитків кредитним установам, підриває довіру вкладників, та шкодить економіці держави. В світі ще із середини 1980 р. ведеться активна боротьба з відмиванням «брудних гро­шей». До цього спонукало зростання злочинності, пов'язаної з незаконним обігом наркотиків і торгівлею зброєю, збільшення кількості терористичних випадків, активне інвестування капіта­лів сумнівного походження в економіку деяких держав, у тому числі розвинутих. Новим поштовхом до активізації діяльності з протидії легалізації кримінальних доходів стали події 11 вересня 2001 р. в США і, як наслідок, мотивоване ними посилення світо­вої боротьбі з тероризмом [45,2, 3, 6,18,28,29,30, 31, 32, 33].

Термін «відмивання брудних грошей» вперше використано в 80-х роках XX ст. у США стосовно доходів від наркобізнесу. Він означає процес перетворення нелегально отриманих коштів на легальні гроші. У міжнародному праві визначення легалізації (відмивання) доходів від злочинної діяльності дано у Віденській конвенції ООН про боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин 19 грудня 1988 р.

Згідно зі ст. З цієї конвенції, під легалізацією (відмиванням) доходів від злочинної діяльності розуміють:

• «конверсію», або переведення власності, якщо відомо, що така власність отримана внаслідок будь-якого правопорушення або пра­вопорушення, пов'язаного з обігом наркотичних засобів, або вна­слідок участі в такому правопорушенні чи правопорушеннях з ме­тою приховування або утаювання незаконного джерела власності, або з метою надання допомоги будь-якій особі, яка бере участь у скоєнні такого правопорушення чи правопорушень, із тим, щоб во­на могла ухилитися від відповідальності за свої дії;

• приховування або утаювання справжнього характеру, дже­рела, місцезнаходження, способу розпорядження, переміщення, справжніх прав стосовно власності або її належності, якщо відо­мо, що така власність одержана внаслідок правопорушення або правопорушень, пов'язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, або внаслідок участі в такому правопорушенні або пра­вопорушеннях;

• придбання, володіння або використання майна, якщо в пері­од його отримання було відомо, що таке майно отримано в ре­зультаті правопорушення або в результаті участі в такому право­порушенні або в правопорушеннях;

участь, співучасть або вступ у злочинну змову з мстою вчи­нення будь-якого правопорушення або правопорушень, наведених вище, замах на здійснення такого правопорушення або пра­вопорушень, а також пособництво, підбурювання, сприяння або консультування при їх скоєнні.

Сприятливі умови для відмивання грошей виникають на но­вих фінансових ринках в країнах із перехідною економікою. За експертними оцінками, щорічно в світі в законний фінансовий обіг вливається 150—500 млрд доларів США, набутих злочинно.

З метою боротьби із відмиванням коштів, одержаних злочин­ним шляхом, на зустрічі керівників країн Великої сімки у Парижі в 1989 р. було створено Групу з розробки фінансових заходів бо­ротьби з відмиванням коштів, отриманих злочинним шляхом (да­лі — FATF).

FATF — міждержавний орган, що розробляє політику бороть­би з легалізацією коштів, набутих злочинним шляхом, та сприяє її виконанню на національному і міжнародному рівнях. До FATF увійшли 31 країна-учасниця — Австралія, Австрія, Аргентина, Бельгія, Бразилія, Велика Британія, Греція, Данія, Ірландія, Ісла­ндія, Іспанія, Італія, Канада, Гонконг (Китай), Люксембург, Мек­сика, Нідерланди, Німеччина, Нова Зеландія, Норвегія, Португа­лія, Російська Федерація, Сингапур, Південна Африка, Сполучені Штати Америки, Туреччина, Фінляндія, Франція, Швейцарія, Швеція та Японія — та дві регіональні організації — Європейсь­ка комісія та Рада співробітництва країн Перської затоки.

FATF здійснює співробітництво з іншими міжнародними ор­ганізаціями, які діють у цій сфері:

· Відділом ООН із контролю за наркотиками і запобігання злочинності, Радою Європи,

· Азіатсько-тихоокеанською групою боротьби з відмиванням коштів;

· Цільовою групою фінансових дій країн Карибського басейну.

Секретаріат FATF міститься в Організації економічного спів­робітництва та розвитку (ОЕСР).

Основне завдання FATF — забезпечити прийняті я всіма фі­нансовими центрами міжнародних стандартів у сфері запобіган­ня, виявлення і притягнення до відповідальності за відмивання грошей. Для виконання цього завдання FATF було розроблено Сорок рекомендацій, які є міжнародними стандартами і станов­лять базову структуру спрямованих проти відмивання коштів за­ходів, що мають застосовуватися на загальносвітовому рівні. Ці рекомендації визначають загальні принципи дій. які мають знайти своє відображення в національних законодавствах країн з пи­тань кримінальної відповідальності, здійснення правосуддя, за­стосування заходів адміністративного та цивільного примушен­ня, діяльність фінансової системи, питання міжнародного співробітництва тощо.

Виконанню основного завдання FATF мають сприяти такі на­прями її діяльності:

· поширення інформації про заходи у сфері боротьби з відми­ванням грошей на всіх континентах і у всіх регіонах світу;

· моніторинг реалізації Сорока рекомендацій у країнах — членах FATF;

· аналіз тенденцій у сфері відмивання грошей та розробка відповідних контрзаходів (проведення «типологічних дослі­джень» з метою виявлення нових схем відмивання коштів) тощо.

Рекомендації формально не є обов'язковою до виконання міжнародною конвенцією, проте багато країн світу взяли зо­бов'язання боротися з відмиванням грошей реалізуючи Сорок ре­комендацій.

FATF здійснює моніторинг та аналіз як стану боротьби країн-членів FATF з відмиванням коштів, так і процесів приве­дення у відповідність до рекомендацій FATF законодавств пе­вних країн, що приєдналися до загальносвітової боротьби з відмиванням «брудних» коштів. У разі негативних висновків за результатами такого аналізу FATF має право вжити такі за­ходи впливу:

♦ попередження окремій країні;

♦ внесення країни до «чорного списку» (списку країн, що не співпрацюють з FATF з питань боротьби з відмиванням коштів);

♦ застосування рекомендацій щодо обмеження співробітниц­тва з країнами-порушниками.

Наслідком застосування таких санкцій можуть бути обмежен­ня та зупинення розрахунків, блокування коштів на кореспонде­нтських рахунках банків у рахунках підприємств, закриття цих рахунків тощо. «Чорний список» започатковано в червні 2000 р. До нього було внесено! 5 країн, серед яких Ізраїль, Ліхтенштейн, Росія. У вересні 2001 р Україну також внесено до «чорного спи­ску» через невідповідність законодавства щодо боротьби з відми­ванням коштів вимогам FATF. Згодом до списку було включено ще 8 країн: Гватемалу. Єгипет, Індонезію, острови Кука, М'янму (колишню Бірму). Науру. Нігерію, Філіппіни [45]


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)