Метою гри є відпрацювання навичок прийняття колективних рішень шляхом запровадження методу “Делфі”

Під час прийняття рішень відносно вибору шляху модернізації чи заміни технології часто має місце ситуація, коли відсутні достатні об'єктивні дані для однозначного обґрунтування того чи іншого рішення. Йдеться, звичайно, про мультитехнології, де існує досить багато альтернативних рішень, кожне з яких має свої позитивні та негативні риси і процес вибору того чи іншого з них не є достатньо "прозорим". За таких обставин прийняття рішення не є тривіальним вибором, а може перетворитися на багатокроковий ітераційний процес, у якому беруть участь експерти, кожний з яких висловлює свою "суб'єктивну" думку, яка може бути відкинута іншими експертами, схвалена ними без змін або прийнятаза основу й доопрацьована з урахуванням думокінших експертів. Виявлення індивідуальних точок зору й формування на підставі цього єдиного погляду колективу експертів може здійснюватися за допомогою різних методів, найбільш ефективним з яких є так званий метод "Делфі". Він являє собою ітераційну процедуру, яка дозволяє піддавати критиці думку кожного з експертів з боку інших експертів, не вимагаючи їх фактично стикатися віч-на-віч. Ідея методу полягає в тому, щоб створити механізм, який би забезпечував збереження анонімності точок зору окремих осіб і тим самим звести до мінімуму вплив визнаних авторитетів та красномовних фахівців, які володіють даром переконувати, на поводження групи в цілому. Усі взаємостосунків між членами групи експертів знаходяться під контролем з боку координатора, що скеровує усю діяльність групи. Координатор регулює процедуру аналізу поглядів (думок) й зберігає їхню анонімність. Групова оцінка розраховується координатором шляхом певного усереднення (звичайно за допомогою знаходження середнього значення, медіани, або так званої "візантійської угоди") й доводиться до відома усім членам групи. Результати зіставлень ефективності різних методів експертних оцінок проектів дають підстави зробити такі висновки на користь "Делфі":

- особисті дискусії не дають таких же ефективних результатів, як метод "Делфі";

- точність оцінки збільшується із збільшенням кількості членів групи й числа ітерацій;

- точність оцінок зменшується із збільшенням інтервалу часу між відповідями членів групи;

- при використанні методу "Делфі" досягається більша згода між груповою думкою і думками окремих членів групи, ніж у разі використання методів, які вимагають особистих контактів. Це особливо важливо, якщо деякі з членів групи - керівні працівники, відповідальні за впровадження результатів обговорення проблеми.

Гра відбувається наступним чином. Серед студентів-учасників гри обирається (або призначається викладачем) координатор групи (у ролі координатора може виступати і сам викладач або його асистент).

Функції координатора полягають у наступному:

· Доведення до студентів-учасників гри („експертів”) правил гри і завдання щодо необхідності вибору і обґрунтування тих чи інших альтернативних варіантів рішення на підставі самостійного оцінювання кожним з учасників гри множин тих чи інших характеристик (позитивних і негативних), притаманних кожному з варіантів (характеристики, звичайно, надаються у вигляді п’ятибальних оцінок, причому негативні характеристики мають від'ємний знак).

· Оприлюднення анкети з характеристиками (наприклад, шляхом проекції її на екран за допомогою кодоскопа, або зображення анкети на дошці) для відома усіх учасників гри - “експертів”, що знаходяться в аудиторії.

· Отримання анонімних відповідей від “експертів” і їх обробка з метою визначення статистики думок “експертів”.

· Повідомлення “експертів” про статистику відповідей і запрошення або приєднатися до тих, чия думка відображає більшість, або обґрунтувати свою позицію;

· Отримання відповідей другого туру опитувань і їх обробка з метою визначення статистики (нової) думок “експертів”.

· Повторне повідомлення “експертів” про статистику відповідей, якщо вона відрізняється від попередньої, з запрошенням ще раз переглянути свої рішення з урахуванням наведених після другого туру обґрунтувань окремих думок і приєднатися до більшості або обгрунтувати (новими аргументами) свій вибір.

· У разі незмінності статистики, відсутності нових аргументів у дисидентів, або наявності переважної більшості думок “експертів” щодо варіанта рішення – кінець процедури.

Роль “експертів” полягає у наступному:

· Зіставлення характеристик кожної з запропонованих у анкеті альтернатив (як позитивних, так і негативних) і прийняття власного рішення щодо доцільності тієї чи іншої альтернативи, виходячи з особистого аналізу інформації анкети та уявлення про те, які характеристики є найбільш важливими з точки зору „експерта”; це рішення (без підпису, анонімно) передається координатору просто у вигляді назви (номера або шифру) альтернативи, якій надається перевага.

· Прийняття наступного рішення (на другому турі опитувань) щодо приєднання до більшості “експертів” (після ознайомлення з рейтингом технологій, отриманим від координатора) або наполягання на своєму попередньому рішенні; в останньому випадку треба, крім рішення (відповідного шифру альтернативи), ще додати стисло і переконливо сформульований аргумент, на підставі якого “експерт” залишається при своїй попередній думці (відповідь, як і в першому турі опитувань, анонімна).

· Аналіз результатів другого туру опитувань, який надав координатор, і приєднання до більшості, до аргументів на користь тієї чи іншої альтернативи, які навели інші „експерти”- дисиденти, або відстоювання своєї попередньої позиції з наведенням нових аргументів на її користь. Ця відповідь теж анонімна!

Третій тур опитувань, як правило, стає завершальним, оскільки або формується переважна більшість, або аргументація на користь тих чи інших рішень починає повторюватися, і рейтинг технологій залишається незмінним. Після закінчення процедури координатор групи разом з викладачем формулює висновок, тобто рішення, яке може бути прийняте або за мажоритарним принципом (коли певному рішенню надають перевагу більше ніж 50% “експертів”), або за “візантійською угодою”, коли перевага надається тому з рішень, яке має відносну більшість голосів “експертів”. Викладач при цьому аналізує слушність прийнятого рішення і зазначає про припущені помилки в аргументації і хибні напрямки міркувань.

Анкети координатора групи (у таблицях 1 і 2 наведено два варіанти анкети)

Таблиця 1

Таблиця 2

Тут альтернативи Ж, З, І, Й, К, Л – відповідно геліоустановки з прямим підігрівом води і акумуляторами тепла, геліоустановки з сонячними батареями і електричними акумуляторами, газифікатори побутових та інших органічних відходів, вітрові електрогенератори, малі гідроелектростанції, комбіновані альтернативні джерела енергії.

Поради експертам

Обирання того чи іншого варіанта рішення може бути обумовлене такими міркуваннями:

• Мінімізацією витрат на реалізацію того чи іншого рішення.
• Максимізацією відношення „ефективність/вартість”.
• Мінімізацією втрат, пов’язаних з ремонтом і простоюванням устаткування.
• Мінімізацією негативного впливу на персонал і довкілля.
• Можливістю використання альтернативних джерел ресурсів та/або енергії.
• Максимізацією відношення „якість/надійність”.
• Мінімізацією витрат енергії чи ресурсів.
• Перспективністю з точки зору існуючих тенденцій та потреб життя.
• Універсальністю.
• Іншими важливими з точки зору експерта показниками.

Поиск по сайту: