Регулювання фінансового ринку. Уповноважений орган є центральним органом виконавчої вла­ди, який працює за колегіальним принципом

Уповноважений орган є центральним органом виконавчої вла­ди, який працює за колегіальним принципом. Він не може бути учасником фінансових ринків як емітент облігацій внутрішніх та зовнішніх державних позик або здійснювати будь-яку іншу дія­льність на фінансових ринках, крім передбаченої чинним законо­давством. Уповноважений орган складається з Голови, заступни­ків Голови та не менше трьох членів Уповноваженого органу — директорів департаментів (далі — директори департаментів), яких призначає на посади та припиняє їх повноваження на цих посадах Президент України.

Уповноважений орган може створювати та ліквідовувати свої територіальні управління для здійснення своїх повноважень Те-риторіальні управління Уповноваженого органу не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення, що затверджуєть­ся Уповноваженим органом. Основною формою роботи Уповно­важеного органу є засідання, які збираються за потребою, але не рідше одного разу на місяць. Порядок прийняття Уповноваженим органом рішень визначається у Положенні про Уповноважений орган. Голова Уповноваженого органу призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України.

Голова Уповноваженого органу:

· здійснює керівництво поточною діяльністю Уповноважено­го орану та вирішує всі питання діяльності Уповноваженого ор­гану, за винятком тих, що належать до компетенції Уповноваже­
ного органу;

· діє без довіреності від імені Уповноваженого органу в ме­жах, установлених законодавством України;

· представляє Уповноважений орган у відносинах із держав­ними органами іноземних держав з питань нагляду за діяльністю фінансових установ та міжнародними організаціями;

· видає накази, розпорядження, тощо з питань, що належать до його компетенції;

· приймає на роботу і звільняє з роботи працівників Уповнова­женого органу, заохочує їх та накладає дисциплінарні стягнення;

· виконує інші функції, необхідні для забезпечення організації роботи та діяльності Уповноваженого органу.

Основні завдання Уповноваженого органу:

1) розробка стратегії і реалізації розвитку та вирішення систе­мних питань функціонування фінансових ринків в Україні;

2) здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг та додержанням законодавства у цій сфері;

3) захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосу­вання в межах своїх повноважень заходів впливу з метою запобі­гання і припинення порушень законодавства на ринку фінансо­вих послуг;

4) узагальнення практики застосування законодавства України з питань фінансових послуг і ринків та розроблення пропозицій щодо їх вдосконалення;

5) розроблення і затвердження обов'язкових до виконання нормативно-правових актів з питань, що належать до його ком­петенції;

6) координація діяльності з іншими державними органами;

7) запровадження міжнародно визнаних правил розвитку фі­нансових ринків.

Уповноважений орган у межах своєї компетенції:

1) розробляє і затверджує нормативно-правові акти, обов'яз­кові до виконання центральними та місцевими органами вико­навчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками фінансових ринків, їх об'єднаннями, контролює їх виконання;

2) здійснює реєстрацію та веде Державний реєстр фінансових установ;

3) видає фінансовим установам у межах своєї компетенції та відповідно до законів з питань регулювання окремих ринків фі­нансових послуг ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг та затверджує ліцензійні умови провадження діяльності з надання фінансових послуг та порядок контролю за їх додержанням;

4) встановлює обов'язкові нормативи достатності капіталу та інші показники і вимоги, що обмежують ризики по операціях з фінансовими активами;

5) встановлює плату за реєстрацію документів та видачу ліце­нзій, надає інформацію за запитами юридичних осіб;

6) дає висновки про віднесення операцій до того чи іншого виду фінансових послуг;

7) встановлює обмеження на суміщення надання певних видів фінансових послуг;

8) здійснює контроль за достовірністю інформації, що нада­ється учасниками фінансового ринку;

9) проводить самостійно чи разом з іншими уповноваженими органами нагляду виїзні та безвиїзні перевірки діяльності фінан­сових установ;

10) у разі порушення законодавства про фінансові послуги, но­рмативно-правових актів Уповноваженого органу застосовує за­ходи впливу та накладає адміністративні стягнення;

11) звертається до суду та арбітражного суду з позовами (за­явами) у зв'язку з порушенням законодавства України про фінан­сові послуги;

12) надсилає фінансовим установам та саморегулівним органі­заціям обов'язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає на­дання необхідних документів;

13) надсилає матеріали в правоохоронні органи стосовно фактів правопорушень, що стали відомі під час проведення перевірок;

14) надсилає матеріали в органи Антимонопольного комітету України у разі виявлення порушень антимонопольного законо­давства;

15) вимагає скликання зборів учасників фінансової установи;

16) здійснює моніторинг руху капіталу в Україну та за її межі через фінансові ринки;

17) встановлює вимоги щодо програмного забезпечення та спе­ціального технічного обладнання фінансових установ, пов'яза­ного з наданням фінансових послуг;

18) установлює порядок розкриття інформації та складання зві­тності учасниками ринків фінансових послуг відповідно до зако­нодавства У країн,):

19) визначає професійні вимоги до керівників та головних бух­галтерів фінансових установ та може вимагати звільнення з посад осіб, які не відповідають встановленим вимогам для зайняття відповідних посад.

Основними напрямами нагляду Уповноваженого органу є до­держання встановлених критеріїв та нормативів щодо;

1)ліквідності.

2) капіталу та платоспроможності;

3) прибутковості;

4) якості активів та ризикованості операцій;

5) якості систем управління та управлінського персоналу;

6) додержання правил надання фінансових послуг.

Уповноважений орган має право здійснювати в межах своєї компетенції інспектування фінансових установ, а також їх спорі­днених та афілійованих осіб. Для проведення інспекції особа, яка наділена Уповноваженим органом повноваженнями здійснювати інспекцію за місцем знаходження юридичної особи, що перевіря­ється (далі — уповноважена особа), має право запрошувати поса­дових осіб цієї юридичної особи для надання пояснень та вимага­ти надання необхідної інформації та документів. Матеріали, які надаються для аналізу або перевірки, а також відомості та доку­менти про фінансовий, майновий стан юридичних і фізичних осіб, що надходять до Уповноваженого органу, становлять про­фесійну таємницю і можуть бути використані лише для здійснен­ня Уповноваженим органом його функцій, включаючій випадки щодо законодавчо встановленого порядку обміну інформацією,

Несанкціоноване розголошення будь-яких відомостей, матері­алів, документів, що відносяться до професійної таємниці, тягневідповідальність відповідно до законів, крім випадків, коли таке
розголошення необхідне для запобігання легалізації грошей, на­бутих злочинним шляхом..

Уповноважений орган у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами:

1) страхової діяльності;

2) діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення; І

3) надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів;

4) діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що пе­редбачають пряме або опосередковане залучення фінансових ак­тивів від фізичних осіб.

Здійснення діяльності, зазначеної в частині першій цієї статті, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії. Особи, винні у здійсненні діяльності без ліцензії, несуть відповідальність згідно із законами України. Уповноважений орган здійснює на­гляд за діяльністю відповідних фінансових установ, приймає рі­шення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строк не пізніше ніж тридцять календарних днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо законом, що регулює відносини в певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окре­мі види діяльності.

Підстави для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії;

1) недостовірність даних у документах, поданих заявником, для отримання ліцензії;

2) невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської дія­льності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії.

У разі порушення законів та інших нормативно-правових ак­тів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, Упо­вноважений орган застосовує заходи впливу відповідно до зако­ну. Обирає та застосовує їх на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслід­ки застосування таких заходів.

Уповноважений орган може застосовувати такі заходи впливу:

1) зобов'язати порушника вжити заходів для усунення пору­шення;

2) вимагати скликання позачергових зборів учасників фінан­сової установи;

3) накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 Закону;

4) тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здій­снення діяльності з надання фінансових послуг;

5) відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію;

6) затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи;

7) порушувати питання про ліквідацію установи.
Уповноважений орган застосовує до суб'єктів підприємниць­
кої діяльності штрафні санкції:

1) за діяльність на фінансових ринках без ліцензії, одержання якої передбачено законом у розмірі до 5000 неоподатковуваних мі­німумів доходів громадян, але не більше одного відсотка від розмі­ру статутного (пайового) капіталу юридичної особи — суб'єкта під­приємницької діяльності, що вчинила правопорушення;

2) за попадання, несвоєчасне надання або надання свідомо не­достовірної інформації в розмірі до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але не більше одного відсотка від розміру статутного (пайового) капіталу юридичної особи-суб'єк-та підприємницької діяльності, що вчинила правопорушення;

3) за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання роз­поряджень, рішень Уповноваженого органу про усунення пору­шень щодо надання фінансових послуг — у розмірі до 500 не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян, але не більше одного відсотка від розміру статутного (пайового) капіталу юри­дичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності, що вчини­ла правопорушення.

Рішення Уповноваженого органу про застосування штрафних санкцій може бути оскаржено в суді. Штрафи, накладені Уповно­важеним органом, стягуються у судовому порядку. Шкода, запо­діяна учасникам ринку фінансових послуг неправомірними діями Уповноваженого органу при здійсненні ним своїх повноважень, підлягає відшкодуванню в повному обсязі за рахунок держави відповідно до закону.

Поиск по сайту: