|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
На фінансовому ринкуСеред контрактних фінансових інститутів, що діють на фінансовому ринку, слід виділяти такі. Торговці цінними паперами — це суб'єкти, що діють згідно з Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» та мають право здійснювати на фінансовому ринку такі види діяльності: • брокерську; • дилерську; • андеррайтинг; • діяльність з управління цінними паперами. Торговці цінними паперами випускають свої власні цінні папери, а на залучені таким чином кошти купують цінні папери приватних корпорацій, дають гарантії щодо розміщення цінних паперів на користь третіх осіб. Фінансові компанії — це вид спеціалізованого нєбанківсько-го фінансового інституту — головна мета якого — надання споживчих кредитів фізичним особам, фермерам, торговцям та ін. Фінансова компанія ґрунтується на акціонерній основі, депозитів не залучає, а головна стратегія її зведена до кредитного обслуговування клієнтів, створення цільових ринків для фізичних осіб, які використовують споживчий кредит для придбання товарів тривалого користування (авто, побутової техніки) для різних торговців з метою розвитку їх діяльності, а також для фермерських господарств для придбання машин та інших товарів виробничого призначення. Страхові компанії — це суб'єкти фінансового ринку, діяльність яких суттєво відрізняється від діяльності інших фінансових інститутів. Пасивні операції страхових компаній передбачають специфічні особливості накопичення капіталу. Це пов'язано насамперед з видом страхування Якщо мова йде про страхування життя, то накопичення капіталу здійснюється на підставі розрахунків за таблицями смертності населення, виходячи з тривалості життя окремих груп населення (актуарні розрахунки). Тому накопичення капіталу при страхуванні життя враховує такі чинники: а) демографічний; б) рівень доходів різних груп населення: в) стан системи соціального страхування та соціального забезпечення. Якщо йдеться про страхування майна від нещасних випадків, то головними є чинники: а) страховий тариф, що визначає розмір страхового внеску, грунтується на досвіді страхування минулих років, тобто діє психологічний чинник; б) ставки за страхуванням майна від нещасних випадків ви значаються з урахуванням фізичного та морального зношення майна; в) третій чинник ґрунтується на аналізі та оцінці географії страхового ризику на підставі здійснення політичної та воєнної експертизи. Приватний пенсійний фонд — це специфічний фінансовий інститут, діяльність якого визначається послугами у сфері активних операцій. На Західному ринку пенсійні фонди створюються компаніями, підприємствами, корпораціями, які забезпечують більшу частину пасивних операцій за рахунок своїх власних коштів та внесків робітників та службовців, тому в сфері пасивних операцій пенсійні фонди не розробляють визначених маркетингових стратегій та політики. В сфері ж активних операцій пенсійним фондам потрібна виважена маркетингова Політика та стратегія. Пенсійні фонди повинні раціонально використовувати свої довгострокові грошові кошти, інвестуючи їх у різні види цінних паперів, концентрувати увагу виключно на акціях та деяких видах приватних облігацій. Головне завдання пенсійного фонду - ефективно управляти інвестиційним портфелем та заробити високі обсяги відсоткових платежів і, в остаточному рахунку, запропонувати на цій підставі різні, досконаліші форми пенсійного обслуговування в майбутньому. Діяльність недержавних пенсійних фондів в Україні регулюється Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» № 1057-1V від 9 липня 2003 р. Цейі Закон визначає правив економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні та регулює правовідносини, пов'язані зцим видом діяльності. Учасників фінансового ринку умовно поділяють на два рівні. Перший рівень складають ті з них, що приймають рішення про проведення операцій на фінансовому ринку. Це емітенти, інвестори, фінансові посередники та незалежні посередники (брокери та ділери). Другий рівень (інфраструктура фінансового ринку) — це ті, що виконують функції, пов'язані зі здійсненням рішень, що прийняті на першому рівні, із забезпеченням реєстрації, розрахунків, обліку прав власників цінних паперів, проведенням агентських операцій з нарахування та виплати доходів. До інфраструктури фінансового ринку належать біржі, реєстратори, депозитарії, номінальні утримувачі, торгівельні та розрахункові системи. Реєстратори — це організації, які, згідно до угоди з емітентом ведуть реєстр власників іменних цінних паперів, займаються збором, фіксацією, обробленням, зберіганням інформації відносно цінних паперів, їх емітентів та власників. Головне завдання реєстратора — за першою ж вимогою надати реєстр емітенту. Реєстратор здійснює свою діяльність на підставі розділу 1 Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, що затверджене ДКЦПФР 1 квітня 1996 р. № 58. Крім основних функцій реєстратор може виконувати додаткові функції: відповідати за видачу на руки та контроль за обігом сертифікатів цінних паперів; виписувати сертифікат на ім'я нового власника; оформити блокування цінних паперів, пов'язане з арештом, закладом та іншими операціями; передавати інформаційні повідомлення інвесторам. Емітент може вести свій реєстр власників іменних цінних паперів самостійно, якщо кількість власників іменних цінних паперів не перевищує 500 осіб., а якщо власників понад 500, то емітент повинен передати право ведення реєстру власників своїх іменних цінних паперів незалежному реєстратору, відповідно до законодавства. Депозитарії це юридичні особи, які, згідно з Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», здійснюють діяльність. то пов'язана з наданням послуг відносно зберігання цінних паперів і/або обліку прав власності на цінні папери, обслуговування угод з цінними паперами. Депозитарну діяльність можуть здійснювати інвестиційні інститути (крім інвестиційних фондів), фондові біржі (у світовій практиці), та спеціалізовані депозитарії. Особа, яка користується послугами депозитарію, називається депонентом. Між депонентом та депозитарієм вкладається спеціальна угода (угода рахунку «депо»), що регулює відносини з приводу депозитарної діяльності. Рахунок «депо» — це сукупність записів в облікових; реєстрах депозитарію, що враховує право на цінні папери та операції з їх переміщення від одного власника до іншого. Крім зберігання цінних паперів, депозитарій виконує такі функції; · організовує обмін інформацією між емітентом і депонентом; · отримує доходи від цінних паперів; · перевіряє цінні папери на справжність та платоспроможність; · інкасує та перевозить цінні папери; · реєструє угоди з цінними паперами. Торгівельна система — це система, що створює умови для купівлі-продажу цінних паперів, створюється одним з інвесторів, або фондовою біржею, згідно з попередньою угодою з Національним банком України. Фондова біржа — це організація, діяльність якої спрямована на концентрацію попиту та пропозиції цінних паперів та сприяння формуванню їх біржового курсу, не має права здійснювати угоди від свого імені. Торгівельна система включає; програмне забезпечення проведення торгів; механізм котирування цінних паперів; абонентські місця учасників ринку, що мають комп'ютерну мережу; інші допоміжні засоби. Укладання угод купівлі-продажу цінних паперів на фондовій біржі здійснюється під час торгової сесії, а задоволення заявок проходить у вигляді укладання угод купівлі-продажу брокерами та дилерами в торговому залі відповідної фондової біржі 1 торгової системи зареєстровані угоди потрапляють в розрахункову систему. Розрахункова система — це система, що покликана створю-вати необхідні умови для чіткої та оперативної роботи з органі-заціїї грошових розрахунків між учасниками фондового ринку. Розрахункова система існує у формі акціонерного товариства закритого типу, має ліцензію НБУ на право здійснення розрахункових операцій, може обслуговувати одну або зразу декілька фондових бірж. Членами розрахункової системи є великі банки та фінансові компанії, а підставою для проведення розрахунків є платіжні доручення, що готуються торгівельною системою після проведення торгової сесії на відповідній фондовій біржі. Завершуючи характеристику інфраструктури фінансового ринку, слід підкреслити, що до її складу входять: реєстратори, депозитарії, торгово-клірингові системи. Особливе місце в системі ринкової інфраструктури фондових операцій відводиться фондовим та ф'ючерсним біржам. В Україні ці інститути інфраструктури виконують одну з основних функцій -— забезпечують зустріч покупця та продавця цінних паперів, організують розрахунки та процес торгівлі, виконують контрольно-гарантійні функції за здійсненими угодами. Питання для семінарських та практичних занят ь 1. Структура та інфраструктура ринку цінних паперів. 2. Мета та завдання, особливості первинного фондового ринку. 3. Особливості функціонування вторинного ринку цінних паперів. 4. Характеристика учасників первинного ринку цінних паперів. 5. Учасники вторинного ринку цінних паперів та їх особливості. 6. Особливості учасників ринку цінних паперів в Україні на сучасному етапі. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.007 сек.) |