Методи оцінювання ризику на фінансовому ринку

Фінансовий, як і будь-який ризик, має математично виражену ймовірність настання втрат, яка спирається на статистичні дані і може бути розрахована з досить високою точністю. Щоб кількіс­но визначити величину фінансового ризику, необхідно знати всі можливі наслідки будь-якої окремої дії та ймовірність самих нас­лідків. Ймовірність означає можливість отримання певного ре­зультату,

Визначення фінансового ризику здійснюється під час форму­вання проблеми прийняття фінансового рішення та вивчення си­туації, пов'язаної з ним, і полягає в:

• виявленні причин і факторів, які збільшують чи зменшують конкретний тип фінансового ризику;

• проведенні аналізу й ідентифікації виявлених причин і чин­ників;

• виділенні етапів і робіт, під час яких можуть виникати пере­думови фінансового ризику.

У статистичному аналізі величина (або рівень) ризику вимі­рюється двома критеріями: середнім очікуваним значенням (дис­персією) і коливанням, змінністю (варіацією можливого резуль­тату). Дисперсія при цьому вимірює можливий середній результат. Варіація показує міру відхилення від фактичної серед­ньої величини. Дисперсія при оцінюванні фінансового ризику підприємства являє собою середньозважену величину з квадратів відхилень дійсних фінансових результатів ризикованих вкладень від середніх очікуваних:

₍₄₁₎

де σ — дисперсія; х — очікуване значення для кожного випадку вкладення фінансових ресурсів; х — середнє очікуване значен­ня: n- кількість вкладень фінансових ресурсів (частот).

Середня величина являє собою узагальнену кількісну характе­ристику і не дає змоги прийняти рішення на користі, будь-якого варіанта вкладення капіталу. Для остаточного прийняття рішення необхідно виміряти змінність показників, тобто визначити міру змінності можливого результату. Змінність можливого результа-

ту — це ступінь відхилення Очікуваного значення від середньої величини. Для цього розраховують середнє квадратичне відхи­лення за формулою:

(4.2)

Середнє квадратичне відхилення є іменованою величиною і вказується в тих самих одиницях, у яких вимірюється варіа­ційна ознака. Дисперсія і середнє квадратичне відхилення є мірами абсолютної змінності. Для аналізу використовується коефіцієнт варіації. Він являє собою відношення середнього квадратичного відхилення до середнього арифметичного і по­казує ступінь відхилення отриманих значень. Коефіцієнт варі­ації — відносна величина; він відображає змінність. Тому на його величину не впливають абсолютні значення показника, який вивчається. За допомогою коефіцієнта варіації є можли­вість порівнювати навіть змінність ознак, виражених у різних одиницях виміру.

Коефіцієнт варіації обчислюється за формулою:

(4.3)

де υ - коефіцієнт варіації; υ — середнє квадратичне відхилення; х — середнє очікуване значення.

Коефіцієнт варіації може змінюватися від 1 до 100%. Чим вищий цей коефіцієнт, тим сильніші коливання. Встановлена є така якісна оцінка значень коефіцієнта варіації: до 10 % — слабкі коливання фінансового ризику вкладень; 10 — 25 % — середні, помірні коливання; понад 25 % — високі коливання фінансового ризику.

При використанні дисперсії і варіації враховують, що фінан­совий ризик має математично визначену ймовірність отримання фінансового результату. Цю ймовірність можна визначити експе­ртним шляхом або на підставі математичних розрахунків частот ступеня фінансового ризику Розрахунок ймовірності фінансових ризиків на основі дисперсії, варіації і середніх величин як мето­дів статистичного аналізу в сучасних умовах є основним методом оцінювання фінансових ризиків підприємства.

Застосовуються й інші аналітичні методи оцінювання фінан­сового ризику. Найперспективніший із них — факторний аналіз фінансових ризиків.

Останнім часом активно використовується метод експертних оцінок. Складаються різноманітні порівняльні характеристики рі­внів ризику, визначаються рейтинги, готуються аналітичні експе­ртні огляди.

Одним із методів оцінювання фінансових ризиків є економіко-математичне моделювання. Головне при цьому — правильний ибір моделі, виходячи з конкретної ситуації.

Досить перспективною є комп'ютерна імітація фінансового ризику підприємства. В сучасних умовах створено певний набір готових програмних продуктів за його оцінкою.

Досить перспективним є метод соціально-економічного екс­перименту, який передбачає проведення окремих експериментів за типовими фінансовими ситуаціями.

На практиці при оцінюванні фінансового ризику широко за­стосовується метод аналогій. Спеціалісти, фінансові менеджери на підставі різних публікацій або практичного досвіту інших під­приємств оцінюють ймовірність настання певних подій, отри­мання конкретного фінансового результату, ступінь фінансового ризику.

У банківській діяльності на нормативному рівні закріплено функціонування систем ризик-менеджменту в банках України через розробку і прийняття Методичних рекомендацій щодо ор­ганізації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України Правлінням Національного банку України (Постанова Правління Національного банку України Про схвалення Методи­чних рекомендацій щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України № 361 від 02.08.2004). Ви­користання ціп Методики має обмежити рівень прийнятних фі­нансових ризиків для вітчизняних банківських закладів, а отже, і для всієї банківської системи.

Оцінювання ризику — свого роду мистецтво, що грунтується,сн на поєднанні наукових методик та інтуїції експертів, аналітиків Воно базуються на одночасному врахуванні та поєднанні багатьох суперечливіх факторів, використанні різноманітних теоретичних прецеденти' практики

Поиск по сайту: